Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів

Серед багатьох екологічно важливих проблем значне місце посідає проблема забруднення навколишнього середовища яйцями та личинками паразитичних червів, які поселяються в організмі людини і тварин [5]. Ще у 1937 році академік К.І. Скрябін писав: “Все живе, що є на Землі потрапило в гельмінтологічне павутиння, яке спліталося мільйонами років. Поселяючись в людському організмі, гельмінти як агресори, швидко приживаються і починають там розмножуватись. Одні окупують легені, інші м’язи, треті – мозок. Навіть у крові та кістковій тканині їх можна зустріти. Вони здатні викликати різноманітні і найсерйозніші захворювання у людей” [2].

Джерелами попадання інвазійних яєць та личинок є навколишнє середовище, оточуючий світ: вода, ґрунт, повітря, комахи, люди, а також домашні та дикі тварини, які переносять велику кількість гельмінтів [6]. За оцінкою ВООЗ серед населення світу значно поширені різноманітні інвазії, наприклад, аскарозом уражено понад 1 млрд. 450 млн осіб. Причинами такої ситуації, на думку експертів ВООЗ, є насамперед те, що 25% населення світу вживає неякісну епідеміологічно небезпечну воду, а 66% – позбавлені санітарно-гігієнічних зручностей [7].

За даними центральної санітарно епідеміологічної станції МОЗ України у 2010 р. виявлено 87% людей, уражених найбільш поширеними гельмінтами, з них: 7 тис. аскарозом, 17 тис. трихурозом. Така кількість кишкових паразитів серед населення України може бути обумовлена «засіяністю» об’єктів довкілля (питної води, відкритих водойм, ґрунту) їх інвазійними яйцями [8].

Як відомо, гельмінти та найпростіші паразити кишок на сьогодні є проблемою глобального значення і несуть серйозну небезпеку людям, особливо дітям [4]. Цей клас хвороб, у більшості випадків, є однією з причин смертності. За даними ВООЗ серед 50 млн. людей, що помирають щорічно у 16 млн. виявлені паразитарні захворювання. За масовістю – захворювання людей на паразитарні хвороби займають третє місце [1]. Нині встановлено паразитування в організмі людей близько 342 видів гельмінтів [7]. Більшість з цих паразитів властиві і для тварин.

Територія України має сприятливі умови навколишнього середовища для широкого розповсюдження захворювань цієї групи. За даними паразитарного моніторингу протягом життя практично кожна людина нашої країни переносить якесь інвазійне захворювання, до того ж найчастіше від нього страждають діти. На долю школярів і дітей молодшого шкільного віку приходиться від 9 до 55% всіх хворих ентеробіозом, 61% – аскарозом [8].

Отже, проблема зменшення забруднення навколишнього середовища гельмінтами, відповідно і зниження захворюваності – надзвичайно актуальна.

Мета нашої роботи полягала у вивченні екологічної ситуації з розповсюдження паразитарних хвороб людини і тварин, дослідженні окремих ділянок землі у мікрорайоні середніх шкіл міста Києва, визначенні забрудненості ґрунту і піску яйцями гельмінтів, а також розробці можливих заходів захисту навколишнього середовища та профілактики паразитарних захворювань серед населення.

Дослідження проведено в осінній період (з вересня по грудень) в мікрорайоні середніх шкіл №33 та №87 Голосіївського району м. Києва. Матеріалом для досліджень служили проби фекалій собак, а також ґрунту і піску з ділянок та майданчиків навколо шкіл. Було відібрано з кожної ділянки по 12 проб ґрунту або піску. На двох ділянках і одному майданчику відібрано по 12 проб фекалій від собак. Проби фекалій, ґрунту і піску досліджували методами осадження і флотації [2, 5]. Всього досліджено 84 проби.

Як показали результати досліджень, зелена зона біля шкіл, дитячий майданчик та майданчик для вигулу собак облаштовані відповідно до санітарно-гігієнічних вимог. Масовий вигул собак має місце поруч зі школами: в парку біля Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та в ботанічному саду ім. Фоміна. При обстеженні окремих ділянок нами знайдено яйця гельмінтів. Так, на ділянці №1, яка є зеленою зоною біля середньої школи № 33, у пробах ґрунту виявлено 3 яйця від собак збудника Toxocara canis та 2 від людей – Ascaris lumbricoides. У пробах фекалій собак виявлено 68 яєць збудника Toxocara canis та 16 члеників і 6 яєць Echinococcus granulosus. На ділянці №2, яка є дитячим майданчиком біля цієї школи, у пробах піску знайдено 2 яйця Echinococcus granulosus. На ділянці №3, яка є спеціально обладнаним майданчиком для вигулу собак у пробах фекалій виявлено 6 яєць Toxcara canis, 7 – Toxascaris leonine, 9 – Trichuris vulpis, а також 5 члеників і 3 кокони Dipylidium caninum. На ділянці №4 – це дитячий майданчик біля середньої школи №87, у пробах піску знайдено 2 яйця Echinococcus granulosus. На ділянці №5, яка є зеленою зоною біля середньої школи № 87, у пробах ґрунту виявлено 1 яйце Ascaris lumbricoides, а у пробах фекалій собак 8 яєць Toxоcara canis, 2 членики Dipylidium caninum і 3 Echinococcus granulosus.

Отже, проведене лабораторне обстеження окремо взятих ділянок підтверджує наявність джерела біологічного забруднення яйцями кишкових паразитів.

Слід відмітити, що люди, особливо діти, постійно пересуваються через обстежені нами ділянки. Можна припустити, що завдяки їм яйця гельмінтів розповсюджуються у навколишньому середовищі. На взутті, одязі вони заносяться у житлові і шкільні приміщення, транспорт. Наші дослідження підтверджуються результатами обстеження Запорізької обласної санепідеміологічної станції окремих середніх шкіл, коли яйця гельмінтів виявляли не тільки на комп’ютерній оргтехніці, але й на стільцях, столах, шторах, ручках дверей [4]. Тому, необхідність захисту навколишнього середовища від інвазії, досить очевидна. Нами запропоновано у школах періодично проводити санітарно-просвітницьку роботу. Підвищувати всіма засобами інформації екологічну культуру. Профілактично застосовувати антигельмінтні препарати.

Протозоологія

Паразитологія (від грец. παράσιτος – дармоїд, нахлібник і λόγος – слово, вчення, наука) – наука про біологію й екологію паразитів, їх взаємини з хазяями й оточуючим середовищем, викликані ними хвороби і заходи боротьби з ними у людини, тварин і рослин. Вона вивчає морфологію, фізіологію та функціональні пристосування у процесі формування паразитизму, як явища, причини і механізми розвитку багатьох хвороб людини, домашніх і диких тварин і рослин.

Медична паразитологія розробляє питання біології і екології паразитів людини, викликаних ними хвороб, методи їх діагностики, лікування і профілактики.Явище паразитизму дуже поширене у природі, особливо багато видів паразитів серед типів Найпростіших, Плоских і Круглих червів. Хвороби людини, які зумовлені патогенними найпростішими, гельмінтами або членистоногими, називаються інвазійними, на відміну від інфекційних хвороб, що викликані патогенними мікроорганізмами, спірохетами, вірусами тощо.

Людина, інвазована паразитами, може стати джерелом зараження не тільки оточуючих, але і самої себе. Таке явище отримало назву автоінвазії. Повторне зараження людини паразитом, яким раніше інвазувалася та перехворіла, називається реінвазією.

Джерелом інвазії можуть бути носії паразитів – хворі тварини, людина. Наприклад, людина, хвора на аскаридоз, трихоцефальоз, дифілоботріоз або інший гельмінтоз, постійно виділяє в оточуюче середовище інвазійні яйця. Люди, які перенесли амебіаз, лямбліоз, можуть виділяти назовні цисти дизентерійної амеби, лямблій і сприяти зараженню оточуючих.

Згідно з уніфікованою номенклатурою інвазійних хвороб, які позначаються відповідно до зоологічної назви збудника, до родової назви паразита додається закінчення "аз" або "оз" (амеба – амебіаз, лейшманія – лейшманіоз, трихомонада – трихомоноз та ін.).

Захворювання, збудники яких передаються людині через кровосисних членистоногих, отримали назву трансмісивні. До них відносяться паразитарні (малярія, лейшманіоз, трипаносомози, філяріози) та інфекційні (висипний і поворотний тифи, чума та ін.) захворювання.

Облігатно-трансмісивні захворювання поширюються переважно через кровосисних комах, які є специфічними переносниками. Наприклад, збудник малярії передається малярійним комаром, збудник лейшманіозів – москітами та ін.

На основі взаємин, що складаються між паразитом і хазяїном, паразитарні хвороби поділяються на дві групи: зоонози й антропонози.

Зоонози – це хвороби, збудники яких можуть паразитувати як у людини, так і у тварин (лейшманіози, трипаносомози, балантидіаз та ін).

Антропонози – хвороби, збудники яких паразитують тільки в людини (малярія, амебіаз, трихомоноз, ентеробіоз та ін.).

Серед паразитарних хвороб особливу групу складають природно-вогнищеві захворювання. Це інфекційні та інвазійні захворювання, які можуть тривалий час існувати на певних територіях, незалежно від людини.

Вчення про природну осередкованість трансмісивних хвороб було розроблене у 1939 році академіком Є.Н.Павловським на прикладі шкірного лейшманіозу та кліщового енцефаліту.

Природний осередок хвороби – це ділянка території з властивим біоценозом, до складу якого входять: організми – збудники хвороб людини, організми – носії збудників хвороб, організми – переносники збудників від тварин до здорового реципієнта.

Збудниками природно-осередкових трансмісивних хвороб можуть бути віруси, бактерії, найпростіші та гельмінти.

Природний резервуар збудника – хребетне або членистоноге, в організмі яких збудник може тривалий час зберігатися і від нього передаватися безпосередньо або через переносника до здорового організму.

Переносниками збудників природно-осередкових трансмісивних хвороб можуть бути кліщі, комарі, мухи, москіти, воші, блохи, які забезпечують циркуляцію збудника захворювання в осередку.

Розрізняють специфічних (облігатних, справжніх) і факультативних переносників. В організмі специфічного переносника збудник проходить цикл розвитку, розмноження. Переносник здатний заражати хазяїна-реципієнта через короткий проміжок часу. Наприклад, москіт – специфічний переносник лейшманій, комар роду Аnopheles – малярійних плазмодіїв.

В організмі факультативного переносника збудник також може розмножуватися, але цей процес триваліший, для зараження необхідна більша кількість збудника тощо.

Природні осередки трансмісивних захворювань можуть знаходитися як у дикій природі, так і в зоні активної діяльності людини (синантропні осередки).

З протозойних захворювань природна осередкованість встановлена для лейшманіозу, токсоплазмозу, трипаносомозу. Серед гельмінтозів до природно-осередкових інвазій відносять опісторхоз, шистосомоз, дифілоботріоз, альвеококоз, трихінельоз та ін.

Знання фауни хвороботворних паразитів людини, їх біології і екології, вивчення шляхів передачі інвазії, вплив паразитів на людину, а також чутливість паразитів до різних чинників – все це необхідно для розробки заходів боротьби з паразитарними хворобами людини

Поиск по сайту: