На виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Важливим видом соціального страхування є загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яке встановлене відпо­відним Законом України від 23 вересня 1999 р.¹ Ним перед­бачено відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованої особи при виконанні нею обов'язків за трудо­вим договором та в інших випадках, шляхом надання потерпілому або іншим особам, які відповідно до закону ма­ють на це право, страхових виплат, а також компенсації додаткових затрат необхідних для відновлення життєдіяль­ності, лікування, а також на соціальну і трудову реабілітацію.

¹ Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2080.

8.2.3. Страхування від нещасного випадку на виробництві...

Страхування від нещасного випадку покликане забезпечи­ти проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, за­побігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застра­хованих, що викликані умовами праці. Крім того, воно по­винно сприяти відновленню здоров'я та працездатності по­терпілих на виробництві від нещасних випадків або про­фесійних захворювань та компенсувати частину втрат на відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахова­ним і членам їхніх сімей.

Застрахованими у цьому виді страхування є особи, які обов'язково підлягають страхуванню, а також ті, які можуть добровільно застрахуватися від нещасних випадків і професійних захворювань та сплачувати при цьому страхові внески.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина­тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набува­ють професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудо­вих, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших під­приємствах за спеціальними договорами.

На добровільних засадах за письмовою заявою застрахува­тися від нещасних випадків можуть священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних ор­ганізаціях на виборних посадах, а також самозайняті особи.

Страхувальником за цим Законом є роботодавець або осо­ба, яка добровільно сплачує страхові внески. Усі страхуваль-

Ч.& і&ааи»** і^чі '&,

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

ники повинні бути зареєстровані у Фонді соціального страху­вання від нещасних випадків.

Законом України «Про страхові тарифи на загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р.¹ при сплаті страхових внесків усі галузі економіки поділені на класи професійного ризику. Залежно від класу професій­ного ризику страховий тариф визначається у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для окремих галузей економіки без зміни класів професій­ного ризику встановлені знижені страхові тарифи. Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються у розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалі­дів, страхові тарифи встановлюються у розмірі 50 % страхо­вих тарифів, визначених за класом професійного ризику. Для фізичних осіб, які використовують найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 %, стра­хові тарифи знижуються на 50 %.

Добровільно застраховані фізичні особи сплачують внески на страхування від нещасних випадків у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, — у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску в розрахунку на календарний рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення страхових тарифів для під­приємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 13 вересня 2000 р.² Фонд страхування від нещасних випадків са­мостійно встановлює розмір страхових внесків для страху­вальників на основі встановлених страхових тарифів. Розмір

'■Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 481. ^

² Офіційний вісник України. — 2000. — № 37. — Ст. 1588. я

____ 8.2.3. Страхування від нещасного випадку на виробництві...

страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Фонд має право застосовувати знижки за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці чи надбавки за високі рівні травматизму, професійної захво­рюваності та неналежний стан охорони праці. Розмір цих знижок чи надбавок не може перевищувати 50 % страхового тарифу.

Порядок сплати страхових внесків на цей вид страхування регулюється інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України», затвердженою постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 р.¹

Страховиком тут є Фонд соціального страхування від не­щасних випадків.

До страхових випадків належать нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму.

Нещасним випадком вважається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здо­ров'ю або настала смерть потерпілого. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначений Кабінетом Міністрів України у постанові від 21 серпня 2001 р.²

Професійним захворюванням є таке захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань затверджений

^іВсе про бухгалтерський облік. — 2003. — № 4.

²Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 21 серпня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 35. — Ст. 1625.

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2000 р.¹

Професійне захворювання вважатиметься страховим ви­падком також: у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, які ста­лися внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці самим застрахованим, також визнається страховим випадком. При цьому законодавство не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові ви­плати та надає соціальні послуги потерпілому або членам йо­го сім'ї.

Страховими виплатами у разі ушкодження здоров'я або смерті потерпілого є відшкодовування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті. Це насамперед:

1) допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2) одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

4) пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або про­фесійного захворювання;

6) грошова сума за моральну шкоду за наявності факту за­подіяння цієї шкоди потерпілому;

¹ Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професійних
захворювань» від 8 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. —
№45. —Ст. 1940. 'V..*. ■,.*,. - -

8.2.4. Страхування на випадок безробіття

7) допомоги дитині потерпілого.

Фонд страхування від нещасних випадків також надає цілий ряд соціальних послуг, пов'язаних з організацією по­ховання померлого, відшкодуванням вартості ритуальних послуг, догляду медичними сестрами удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі та ін.

8.2.4. Страхування на випадок безробіття

Ще одним видом соціального страхування є загально­обов'язкове державне соціальне страхування на випадок без­робіття, що визначено Законом України від 2 березня 2000 р.¹ Воно передбачає систему прав, обов'язків і гарантій, що покликані забезпечити матеріальну допомогу особам, які втратили роботу, та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціально­го страхування України на випадок безробіття.

Застрахованими у цьому виді соціального страхування є особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак­ту), враховуючи й тих, що проходять альтернативну (невійськову) службу, а також особи, які працюють непо­вний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Не підлягають страхуванню на випадок безробіття працю­ючі пенсіонери та особи, у яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію, а також іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Ук­раїні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами нашої держави, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Добровільно можуть застрахуватися громадяни України, які працюють за межами держави та не застраховані в сис­темі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, а також: особи, які забезпечують се­бе роботою самостійно.

Юфіційний вісник України. — 2000. — № 13. — Ст. 505.

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

— особисте страхування медичних і фармацевтичних пра­цівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випа­док інфікування вірусом імунодефіциту людини при вико­нанні ними службових обов'язків;

— особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охоро­ни і членів добровільних пожежних дружин (команд);

— страхування спортсменів вищих категорій;

— страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

— особисте страхування від нещасних випадків на транс­порті;

— страхування працівників (крім тих, які працюють в ус­тановах і організаціях, що фінансуються з Державного бюд­жету України), які беруть участь у наданні психіатричної до­помоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

— страхування медичних та інших працівників держав­них і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і ор­ганізаціях, що фінансуються з Державного бюджету Украї­ни) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфек­ційних хвороб;

— страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспек­торів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосе­редньо на ядерних установках від ризику негативного впли­ву іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

— страхування відповідальності щодо ризиків, пов'яза­них із підготовкою до запуску космічної техніки на космо­дромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

________________________ 8.3. Недержавне соціальне страхування

— страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста

або його майну.

Порядок та умови обов'язкового страхування визначає

Кабінет Міністрів України.

На відміну від обов'язкового страхування, добровільне здійснюється на основі договору, який укладається між стра­хувальником та страховиком. У договорі визначаються кон­кретні умови страхування відповідно до законодавства.

Серед найпоширеніших видів добровільного страхування виділяють передусім ті, що стосуються страхування особи. Це: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування ме­дичних витрат та інші види добровільного страхування. При­кладом останніх можуть бути страхування додаткової пенсії, страхування на випадок втрати працездатності тощо.

Найпоширенішим видом добровільного страхування є, безперечно, страхування життя. За умовами цього страху­вання передбачається обов'язок страховика здійснити стра­хову виплату згідно з договором страхування у разі смерті за­страхованої особи, а також (якщо це передбачено договором) виплати з цієї суми застрахованій особі після закінчення строку дії договору страхування, якщо не настав страховий випадок, або з досягненням застрахованою особою визначе­ного договором віку. Умови договору страхування життя мо­жуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку або хвороби, що сталися із застрахованою особою.

Таке страхування регулюється переважно цивільно-правовими актами, а тому не завжди виражає свою соціаль­ну сутність — захист особи,

Держава сприяє розвитку недержавного соціального стра­хування, яке має здійснюватися за спеціальними правила­ми, що на законодавчому рівні встановлюють загальні умови такого страхування. Серед видів недержавного соціального

Розділ 8. Оргадізаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

страхування виділяють зазвичай недержавне пенсійне та не­державне медичне страхування. На відміну від добровільно­го страхування, яке визначається Законом України «Про страхування», недержавне соціальне страхування може бути й обов'язковим, якщо про це йтиметься у спеціальному за­коні¹.

Недержавне соціальне страхування у нашій державі пере­буває на стадії зародження. З усіх видів такого страхування в Україні є лише недержавне пенсійне страхування. Воно стано­вить третій рівень пенсійного страхування, що існує у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками. Система не­державного пенсійного забезпечення — це складова системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учас­никами недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Сума вкладу до недержавного пенсійного, фонду, яка сплачена на користь учасника пенсійного фонду, а • також частина розподіленого на його користь прибутку (збит­ку) пенсійного фонду, є власністю такого учасника. Він вправі розпоряджатися нею згідно з Законом України «Про недер­жавне пенсійне забезпечення».

Основу системи недержавного пенсійного страхування становлять недержавні пенсійні фонди, які за типами поділяються на відкриті, корпоративні та професійні.

У межах цієї системи особи, що працюють, мають мож­ливість, у разі бажання і досить високого заробітку, додатко­во до заощаджень у Накопичувальному фонді перераховува­ти внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Важливим є те, що система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати також і кошти роботодавців до формуван­ня пенсійних заощаджень їхніх працівників і таким чином

¹ Таке твердження випливає із аналізу п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

8.3. Недержавне соціальне страхування

ще більше сприяти підвищенню рівня життя громадян. Для роботодавців, які використовують шкідливі умови вироб­ництва, здійснення пенсійних відрахувань на користь таких працівників поступово стане обов'язковим (відрахування здійснюватимуться у професійні або корпоративні пенсійні фонди). Тобто такий вид недержавного пенсійного страху­вання буде обов'язковим.

Внески до недержавних пенсійних фондів як з боку пра­цівників, так і їх роботодавців, а також отриманий на них інвестиційний дохід матимуть пільгові податкові знижки. Розмір пенсії у такій системі залежить від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичува­лись, і отриманого на них інвестиційного доходу.

Перелік суб'єктів, що беруть участь у недержавному пен­сійному страхуванні, є досить широким. До нього належать: недержавні пенсійні фонди; страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; банківські установи, що уклали договори про відкриття пенсійних депозитних ра­хунків; вкладники та учасники пенсійних фондів; вклад­ники пенсійних депозитних рахунків; фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; за­сновники пенсійних фондів; роботодавці — платники до кор­поративних пенсійних фондів; самоврядні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і кон­тролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; компанії з управління активами; зберігачі; аудитори та особи, які надають консуль­таційні й агентські послуги.

Застрахованими особами в системі недержавного пенсій­ного страхування є фізичні особи, на користь яких сплачу­ються пенсійні внески до пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банків­ської установи і які мають право на недержавне пенсійне

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про від­криття пенсійного депозитного рахунка.

Учасниками недержавних пенсійних фондів можуть бути фізичні особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають або набудуть право на одержання пенсійних виплат з такого фонду. Ними можуть бути громадяни "України, іноземці та особи без гро­мадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Кожна особа може бути учасником декількох пенсійних фондів за власним вибором. Натомість існують деякі особливості участі вкладників у професійних та корпоративних пенсійних фондах. Напри­клад, працівника, що звільнився від роботодавця, може бути залишено вкладником фонду або здійснено перерахування його внесків до іншого недержавного пенсійного фонду.

До страхувальників у системі недержавного пенсійного страхування належать особи, які сплачують внески на цей вид страхування. Передусім це самі вкладники недержавних пенсійних фондів. Страхувальниками можуть бути й робото-давці-платники, які сплачують пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до фонду, як це передбачено умовами пенсійного контракту. Страхуваль­никами вважаються також особи, які сплачують внески на цей вид страхування до страхової організації або на пенсій­ний депозитний рахунок до банківської установи.

Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подруж­жя, діти, батьки, а також роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду.

У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бу­ти одночасно і вкладниками.

Учасники відкритого пенсійного фонду мають право зали­шатися в його складі навіть у разі припинення внесення кош­тів на їх рахунок.

_________________________________ #.3, Недержавне соціальне страхування

У системі недержавного пенсійного страхування страхо­виками виступають недержавні пенсійні фонди, страхові ор­ганізації, а також банківські установи.

Недержавні пенсійні фонди здійснюють страхування на підставі укладення пенсійних контрактів між адміністрато­рами пенсійних фондів та вкладниками.

Страхові організації беруть участь у системі недержавного пенсійного страхування шляхом укладення договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інва­лідності або смерті.

Банківські установи залучаються до участі у системі со­ціального страхування теж на договірних засадах, шляхом відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень.

Недержавним пенсійним фондом вважається юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприєм-ницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на ко­ристь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам цього фонду у визначеному законом порядку. Не­державний пенсійний фонд здійснює акумуляцію пенсійних внесків, розміщення пенсійних активів, а також виплату недержавних пенсій учасникам фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення для пенсійних фондів є їх єдиним видом діяльності. Вони створюються за рішен­ням засновників, без мети одержання прибутку. Активи недержавного пенсійного фонду формуються за рахунок пен­сійних внесків та доходу від їх інвестування.

Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» всі недержавні пенсійні фонди поділяються на відкриті, корпоративні та професійні і відрізняються за­лежно від кола осіб, які можуть бути їхніми засновниками та учасниками.

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

Відкритий пенсійний фонд передбачає участь у ньому будь-яких фізичних осіб незалежно від місця та характеру їхньої роботи.

Засновником корпоративного пенсійного фонду є одна або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися також роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути лише фізичні особи, що перебува­ють або перебували у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями — платниками цього фонду. Нарешті, професійний пенсійний фонд може бути заснова­ний об'єднаннями юридичних осіб — роботодавців, об'єднан­нями фізичних осіб (у тому числі профспілками) або фізични­ми особами, пов'язаними професійною діяльністю. Учасника­ми такого фонду можуть бути лише фізичні особи, що мають спільні професійні інтереси, визначені у статуті фонду.

Необхідно зазначити, що утворення корпоративних або професійних пенсійних фондів, а також умови і порядок сплати до них страхових внесків може регулюватися колек­тивним договором.

Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами Ук­раїни чи рішенням відповідних місцевих рад. Заснування та­кими юридичними особами відкритих пенсійних фондів за­бороняється. Кошти, перераховані до будь-яких пенсійних фондів їх вкладниками, перестають бути власністю держави чи органів місцевого самоврядування. Засновниками корпо­ративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці — юридичні особи, якщо вони провадять свою діяльність без­збитково не менше ніж впродовж одного фінансового року.

Правовою підставою діяльності пенсійних фондів є їх ста­тути, які затверджуються засновниками фонду. У відкритих

8.3. Недержавне соціальне страхування

пенсійних фондах їх засновниками можуть бути будь-які од­на чи декілька юридичних осіб.

Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забез­печення з моменту його реєстрації у Державній комісії з ре­гулювання ринків фінансових послуг України та одержання відповідного свідоцтва.

Фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідова­ний за законодавством про банкрутство. Ліквідація його може відбуватися за рішенням засновників або їх правонас­тупників. Рішення про ліквідацію фонду погоджується з Державною комісією з регулювання ринків фінансових по­слуг України. Воно надається за умови, що на день ліквідації пенсійного фонду виконані всі зобов'язання щодо сплати пенсійних внесків до нього та зобов'язання щодо адміністру­вання фонду, які передбачені пенсійними контрактами.

Рішення про ліквідацію корпоративного пенсійного фон­ду набирає чинності за умови внесення змін до колективного договору, якщо створення такого фонду було передбачено цим документом.

Недержавний пенсійний фонд підлягає ліквідації, якщо: припинено сплату внесків усіма засновниками фонду, лік­відовано без правонаступництва всіх засновників фонду або припинено участь у ньому всіх його учасників.

Страховиками у недержавному пенсійному страхуванні можуть бути також страхові організації, які мають ліцензію на страхування життя, та банківські установи, яким надано право відкривати пенсійні депозитні рахунки.

Одним із суб'єктів недержавного пенсійного страхування є так звані адміністратори, які надають професійні послуги з адміністрування фондів.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути або спеціально уповноважена юридична особа, яка на­дає професійні послуги з адміністрування недержавних пен­сійних фондів; або юридична особа, що є засновником корпо­ративного пенсійного фонду і самостійно здійснює адмі-

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

ністрування такого фонду, або ж компанія з управління ак­тивами.

Умовою для здійснення діяльності з адміністрування пен­сійного фонду є одержання від Державної комісії з регулю­вання ринків фінансових послуг України ліцензії на здійснення такої діяльності. Після цього адміністратор укла­дає договір з радою фонду про надання послуг адмініструван­ня і на його основі здійснює свою діяльність.

Адміністратор зобов'язаний вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду, укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду, забезпечувати здійснення пенсій­них виплат учасникам фонду та здійснювати інші управ­лінські функції для забезпечення належної діяльності фонду.

Крім адміністратора, суб'єктом є також компанія з управ­ління активами фонду. Це відповідна юридична особа, яка отримала спеціальну ліцензію на умовах, визначених Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку, і ук­лала відповідний договір з радою фонду.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення* покладає на компанію з управління активами обов'язки що­до здійснення операцій управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного фонду та укладеного до­говору, подання щорічних пропозицій раді фонду щодо вне­сення змін до інвестиційної декларації фонду, а також надання звітності.

Важливим суб'єктом недержавного пенсійного страхуван­ня вважається зберігач коштів фонду. Ним може бути банк, який має ліцензію на здійснення такої діяльності і який ук­лав договір про обслуговування пенсійного фонду з радою цього фонду. Він відкриває та веде рахунки пенсійного фонду, здійснює облік та забезпечення зберігання цінних паперів, проводить перевірку підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсій­них внесків, виконує розпорядження адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів тощо.

8.3. Недержавне соціальне страхування

Пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду спла­чуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Це також стосується внесків за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду.

Рада пенсійного фонду має право встановлювати міні­мальні розміри пенсійних внесків до 10 % мінімальної за­робітної плати у розрахунку на один місяць. Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержав­ного пенсійного забезпечення не обмежується.

Щодо корпоративних та професійних пенсійних фондів, то розмір пенсійних внесків до цих фондів, якщо вони сплачують­ся роботодавцями, може визначатися у колективному договорі.

Засновники корпоративних та професійних пенсійних фондів і роботодавці-платники можуть пропонувати учасни­кам фондів укладення договорів страхування ризику настан­ня інвалідності або смерті учасника фонду, обов'язкового для всіх учасників фонду. Загальний розмір страхових внесків, які сплачуються за таким видом страхування, не може пере­вищувати до відсотка розміру пенсійного внеску, сплачувано­го засновником або роботодавцем-платником за кожного учасника фонду. Внески за цим видом страхування також сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкритого пенсійного фонду від імені своїх працівників — учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески за добровільним страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Розмір таких внесків не може пе­ревищувати 1 % внесків, сплачуваних відкритому пенсійно­му фонду за кожного учасника фонду, за умови, що пенсій­ний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову пенсійного контракту. Необхідно зазначити, що сплата пенсійних внесків фізичними особами до пенсійних фондів є добровільною. Якщо пенсійні внески до недержав­ного пенсійного фонду сплачуються роботодавцем, то фізичні

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

особи — учасники мають право самостійно сплачувати додат­кові внески на свою користь без обмежень.

Пенсійним контрактом, яким врегульовуються стосунки між учасниками, є договір між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором, за яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду в рахунок пенсійних внесків такого вкладника.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладником фонду та адміністратором. Чинність пенсійного контракту завершується:

— після повного виконання вкладником фонду своїх зо­бов'язань за пенсійним контрактом та укладення учасником (учасниками) фонду договору про виплату пенсії на визначе­ний строк з пенсійним фондом;

— після передачі пенсійних коштів учасника фонду стра­ховій організації відповідно до укладеного учасником фонду договору страхування довічної пенсії;

— після передачі пенсійних коштів учасника фонду бан­ківській установі відповідно до укладеного учасником фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунка.

Правовідносини за контрактом також припиняються у ра­зі смерті учасника фонду та виконання передбачених у зв'яз­ку з цим умов, ліквідації пенсійного фонду, заміни вкладни­ком фонду пенсійного фонду, ліквідації вкладника фонду — юридичної особи без визначення його правонаступника і, зви­чайно, у разі дострокового розірвання контракту сторонами.

Найбільш поширеними страховими випадками в системі недержавного пенсійного страхування, що є підставою для здійснення страхових виплат, вважаються:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку, який визначається за заявою учасника фонду або пенсійним кон­трактом. При цьому він може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який дає право на пенсію за загально­обов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не вище ніж на 10 років;

8.4. Асигнування з бюджету як організаційно-правова форма...

2) визнання учасника фонду інвалідом;

3) медично підтверджений критичний стан здоров'я
(онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду;

4) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України;

5) смерть учасника фонду.

Системою недержавного пенсійного забезпечення залежно від обраної пенсійної схеми передбачено виплату пенсії на визначений термін, одноразової пенсійної виплати та довіч­ної пенсії при умові укладення договору про її страхування, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій ор­ганізації.

Поиск по сайту: