Пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюються у вигляді державної пенсії, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, які належать до І категорії постраждалих внаслі­док Чорнобильської катастрофи, призначається державна пенсія по інвалідності. У разі смерті годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи непрацездатним членам його сім'ї передбачено виплату державної пенсії у зв'язку з втра­тою годувальника. Обидві ці пенсії можуть призначатися за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за період 1986-1990 рр. її розмір визначається на рівні відшкодування фактичних збитків, що були випла­чені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» від 28 лютого 1991 р.¹

Для обчислення пенсій середньомісячний заробіток виз­начається з розрахунку за будь-які 12 місяців підряд перебу­вання у зоні відчуження в 1986-1990 рр. або за будь-який повний календарний місяць роботи у цій зоні. Якщо особа працювала у зоні відчуження менше ніж 12 місяців підряд, то середньомісячний заробіток визначається шляхом ділен­ня загальної суми за повні календарні місяці роботи на кіль­кість цих місяців.

Положення про Комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2000 р. № 1578 // Офіційний вісник України. — 2000. — №43. —Ст. 1838.

¹ Закон України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 16. — Ст. 200.

Розділ 10. Правове регулювання спеціальних пенсій

У тому випадку, коли особа пропрацювала у зоні відчу­ження менше одного календарного місяця, пенсія обчис­люється за її бажанням із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час¹.

Пенсії по інвалідності, а також у зв'язку з втратою году­вальника розраховуються із заробітку, одержаного за роботу за межами зони відчуження, на загальних підставах відпо­відно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Особам, які належать до І категорії, призначається щомі­сячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: — інвалідам І групи — 100 %; інвалідам II гру­пи — 75 %; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу — 50 % мінімальної пенсії за віком.

Для осіб, які належать до II, III та IV категорій, щомісяч­на додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призна­чається відповідно у розмірах ЗО %, 25 % і 15 % мінімальної пенсії за віком.

Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника для цих осіб призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який перебував на їх утриманні, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаче­ної законодавством України.

Право на щомісячну компенсацію у разі втрати годуваль­ника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацез­датні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається не­залежно від того, чи були вони на утриманні годувальника чи ні.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не мо-

10.6. Пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

жуть бути нижчими: інваліду І групи — 10 мінімальних пенсій за віком; інваліду II групи — 8 мінімальних пенсій за віком; інваліду III групи — 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам — 3 мінімальних пенсій за віком.

Розміри пенсій інвалідам з дитинства віком від 16 до 18 років, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пен­сій за віком для інвалідів І групи та відповідно 8 і 6 мінімаль­них пенсій за віком для інвалідів II та III груп.

Запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте власне визначення спеціальної пенсії.

2. Назвіть джерела покриття витрат на виплату спеціальних

пенсій.

3. Перелічіть коло осіб, які мають право на спеціальну пенсію.

4. Назвіть умови пенсійного забезпечення військовослулсбовців та

осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

5. Які умови пенсійного забезпечення осіб, державних службовців

та посадових осіб місцевого самоврядування?

6. Назвіть особливості пенсійного забезпечення осіб, які постраж-

дали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

7. У чому полягають особливі заслуги перед державою, які зумов-

люють виникнення права на пенсійне забезпечення за Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»?

Література

1. Сивак С. М. До питання удосконалення правового регулювання

пенсійного забезпечення // Вісник Одеського інституту міліції. — 2000. — № 1. —С. 107-111:

2. Сирота І. М. Пенсійне забезпечення в Україні. — К.: Юрінком

Інтер. — 1996. — С. 288.

3. Сташків Б. І. Факти, що мають значення для забезпечення

пенсіями // Соціальний захист. — 1997. — № 2. — С. 68.

¹ Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорно­бильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 23. — Ст. 80.

11.1. Поняття та вида страхових допомог

Розділ 11 Страхові допомоги

11.1. Поняття та види страхових допомог

Серед видів соціального забезпечення важливе місце зай­мають страхові допомоги. До них належать виплати з фондів соціального страхування, що надаються з компенсаційною чи іншою метою особам у разі настання для них страхового' ризику.

Система страхових ризиків, що є підставою для виникнен­ня права на страхові допомоги, доволі широка. Найбільш по­ширеними вважаються тимчасова непрацездатність, вагіт­ність та пологи, народження дитини та догляд за нею, без­робіття, часткове безробіття, смерть особи, нещасний випа­док на виробництві та професійні захворювання. Всі ці об­ставини спричиняють повну або часткову втрату заробітку чи іншого доходу та позбавляють людину фінансової основи її життєдіяльності, а тому можуть поставити на межу фізіо­логічного виживання. З метою запобігання цим негараздам законодавство передбачає надання допомог за кошти страхо­вих фондів.

Існують три таких фонди у системі соціального страхуван­ня, які виплачують страхові допомоги. Це — Фонд соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страху-

вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Кожен із названих фондів соціального страхування надає різні за цільовим призначенням допомоги, що можуть відрізнятися колом одержувачів, умовами надання та розмірами виплат. Але важливо зазначити, що ці допомоги надаються у грошовій формі.

У науці права соціального забезпечення немає єдиних підходів саме стосовно форми допомог. Одні вчені вважають, що допомоги необхідно надавати лише грошима, інші допус­кають можливість поєднання при цьому грошової та нату­ральної (одяг, продукти харчування тощо) форми допомог¹.

З останньою пропозицією важко погодитися хоча б тому, що страхові допомоги є одним із видів соціального страху­вання, а воно зазвичай зорієнтоване на надання саме грошо­вих виплат. Крім того, уся система соціального страхування створена і діє з метою акумулювання та розподілу через стра­хові фонди коштів на потреби соціального забезпечення. То­му, щоб легалізувати натуральні допомоги, необхідно було б реформувати органи соціального страхування, наділивши їх невластивими тепер функціями збору та розподілу натураль­них видів забезпечення. Все це вимагатиме додаткових і не­бажаних витрат, які можна, наприклад, спрямувати на підвищення розмірів вже існуючих видів страхових допомог.

Не зайвим буде нагадати й те, що страхові допомоги для більшості громадян України є заміною втраченого з поваж­них причин заробітку. А тому вони становлять матеріальну основу життєзабезпечення особи й гарантують їй належний рівень споживання матеріальних благ та послуг. Якщо при цьому врахувати, що кожна людина — це особистість з інди­відуальною системою смаків та уподобань, то закономірно, що лише грошові допомоги дозволяють їй вільно розпоря­джатися наявними у неї ресурсами, купувати одяг і харчу­вання, які найбільш необхідні для неї чи для її сім'ї.

¹Айзинова И. М. Социальньїе гарантии: методологический аспект // Проблеми прог-нозирования. — 1995. — № 1. — С. 111.

V Дцв» «Ме^ад-з,*. <*

Розділ 11. Страхові допомоги

11.1. Поняття та види страхових допомог

Грошова форма страхових допомог сприяє незалежності їх отримувачів від органів соціального захисту і, крім того, знімає будь-яку відповідальність з держави за забезпечення особи всім необхідним з метою підтримки рівня її життя.

Створена в Україні система страхових допомог є доволі розгалуженою та неоднорідною. Існують різні за своєю при­родою та призначенням грошові виплати, що можуть бути класифіковані за багатьма критеріями. Найпоширенішим вважається поділ страхових допомог за фондами їх надання. При цьому важливо наголосити, що кожен зі страхових фондів здійснює виплату декількох видів страхових допомог.

Так, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надає:

— допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
(включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомогу по вагітності та пологах;

— допомогу при народженні дитини;

— допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку;

— допомогу на поховання, яка, щоправда, не надається на поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок безробіття передбачає виплату:

— допомоги по безробіттю, у тому числі одноразову її випла­ту для організації безробітним підприємницької діяльності;

— допомоги по частковому безробіттю;

— матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

— допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує:

— допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

— одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

— щомісячну грошову суму у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

— виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;

— виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;

— одноразову допомогу у разі смерті потерпілого;

— витрати на поховання потерпілого;

— щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого.

Іншим критерієм, що зазвичай використовуються для класифікації страхових допомог, є тривалість їх виплати. На відміну від пенсій, страхові допомоги мають короткотерміно­вий характер, а тому поділяються на:

— одноразові допомоги. Тривалість їх виплати вичер­
пується разовим наданням грошових коштів застрахованій
особі. Прикладом може бути допомога на поховання;

— періодичні допомоги. Вони надаються протягом певно­
го періоду (допомога по безробіттю).

Існує класифікація страхових допомог і за колом одержу­вачів. За цією ознакою вони поділяються на такі, що нада­ються застрахованим особам, та особам незастрахованим у системі соціального страхування. Наприклад, Законом Ук­раїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання на випадок безробіття» передбачено виплату допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, а й особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Розмір до­помоги у цьому випадку визначено на рівні прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За підставами виникнення права на страхові допомоги виділяють допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіт-

Розділ 11. Страхові допомоги

тя, часткового безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів тощо.

Поиск по сайту: