Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні. дян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалеж­них від них обставин

дян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалеж­них від них обставин, а також у старості та в інших випад­ках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодав­цем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, пе­редбачених законом.

Воно ґрунтується на таких принципах:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2) обов'язковості страхування осіб, які працюють на умо­вах трудового договору (контракту) й на інших підставах, пе­редбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпе­чують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі; працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

3) надання права отримання виплат за загальнообов'язко­вим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим

. підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

4) обов'язковості фінансування страховими фондами
(установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального
забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених
законами з окремих видів загальнообов'язкового соціально­
го страхування;

5) солідарності та субсидування;

6) державних гарантій реалізації застрахованими грома­дянами своїх прав;

7) забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

8) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

9) паритетності представників усіх суб'єктів загально­
обов'язкового державного соціального страхування в управ-;

______________ 8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

лінні загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням.

Завданням соціального страхування є перерозподіл ви­трат, які виникли у застрахованої особи між усіма учасника­ми страхування. При цьому втрата заробітку або інші обста­вини можуть бути підставою для здійснення страхових виплат лише за умови, якщо вони викликані соціально зна­чимими причинами, які з точки зору держави і суспільства є поважними і об'єктивно обумовленими. Додаткові витрати можуть бути результатом різних причин: наявність утри­манців, інвалідність, потреба в медичній допомозі і ліку­ванні, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціально­го страхування є застраховані особи, страхувальники і стра­ховики.

Застрахованими вважаються фізичні особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Це передусім працюючі на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, а також самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (наприклад, творчі працівники), а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. Громадяни України, які працюють за кордоном та не застра­ховані в системі страхування країни, де вони працюють, ма­ють право на забезпечення за загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати ни­ми страхових внесків.

Застраховані особи одержують свідоцтво про загально­обов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним документом для всіх видів страхування і підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р.¹ затверджено порядок видачі свідоцтва про загально­обов'язкове державне соціальне страхування. Обов'язок з

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 34. — Ст. 1452.

Розділ 8. Організаційно- правові форми с о ціального забезпечення в Україні

підготовки документів для одержання свідоцтва покла­дається на роботодавця. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, а також ті, що добровільно сплачують страхові внески, самостійно подають документи для оформлення свідоцтва разом з реєстрацією у Пенсійному фонді як платни­ка страхових внесків. Реєстрація застрахованих осіб, персо­ніфікований облік відомостей про них та оформлення страхо­вих свідоцтв здійснюється органами Пенсійного фонду України. Номер страхового свідоцтва повинен збігатися з ідентифікаційним номером, наданим фізичній особі як плат­нику податків Головною державною податковою інспекцією.

Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які сплачують внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У деяких випадках застраховані пра­цівники не сплачують страхових внесків. Так, зокрема, при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності, внески сплачують лише роботодавці. Страхувальники сплачують страхові внески з коштів, які спрямовуються на оплату праці, або з оподатковуваного доходу.

Платники внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають обов'язковій реєстрації у відповідних страхових фондах за своїм місцезнаходженням або за місцем проживання.

У відповідності із Законом України «Про державну реєс­трацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. державний реєстратор не пізніше наступ­ного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної осо­би або фізичної особи — підприємця зобов'язаний передати Пенсійному фонду України, іншим фондам соціального стра­хування повідомлення про проведення державної реєстрації із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах Пенсійного фонду України, інших фондів соціального стра-

8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

хування є надходження до цих органів повідомлення дер­жавного реєстратора про проведення державної реєстрації та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Порядок реєстрації платників страхових внесків у відповідних фондах загальнообов'язкового соціального стра­хування регулююється відповідними інструкціями, що приймають фонди загальнообов'язкового соціального стра­хування. Як правило, страхувальники у 10-денний термін з моменту державної реєстрації повинні подати у відповідний страховий фонд документи, які підтверджують їхню реєстрацію як суб'єктів господарської діяльності, довідку ор­гану статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і про присвоєння іден­тифікаційного коду. Страхувальники — фізичні особи пода­ють свідоцтво про державну реєстрацію, а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. Якщо фізичні особи використовують найману пра­цю інших осіб, вони також подають копії угод про прийнят­тя на роботу працівників.

У тих випадках, коли платник страхових внесків не за­реєструвався як страхувальник, орган відповідного страхо­вого фонду має право припинити його операції за рахунками у банківських установах та вжити заходів адміністративної відповідальності.

Необхідно зазначити, що встановлений порядок реєстра­ції страхувальників у відповідних фондах не зовсім відпо­відає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», яким пе­редбачено лише подання повідомлення про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності, що є підставою взяття йо­го на облік у відповідному страховому фонді.

Розміри страхових внесків, а також об'єкти сплати стра­хових внесків визначаються законами про окремі види за­гальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»

Поиск по сайту: