Страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності передбачає виплату п'яти страхових допомог.

З них найбільш поширеною є допомога по тимчасовій непра­цездатності. Вона надається працівникам та іншим застрахо­ваним особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі на­стання передбачених законодавством України обставин. До цих обставин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на вироб­ництві, необхідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та по­хованням»¹ і у ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»².

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60 % серед­ньої заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають страховий стаж до 5 років, 80 % середньої заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років; за наяв­ності страхового стажу понад 8 років розмір допомоги дорівнює 100 % середньої заробітної плати (доходу).

Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) незалеж­но від страхового стажу застрахованим особами, які нале­жать до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус вете­ранів війни та гарантії їх соціального захисту».

^Офіційний вісник України. — 2001. — № 8. — Ст. 310. ² Офіційний вісник України. — 2000. — № 17. — Ст. 690.

Розділ 11. Страхові допомоги

11.3. Страхові допомоги Фонду соціального страхування...

Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій не­працездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не за­лежать від підстав набуття права на неї. Однак умови та три­валість її надання істотно різняться й залежать від обставин, що спричинили тимчасову втрату працездатності.

Найпоширенішим випадком надання допомоги по тимча­совій непрацездатності є захворювання або травма, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві. За таких об­ставин допомога по тимчасовій непрацездатності призна­чається та виплачується за основним місцем праці до віднов­лення працездатності або до встановлення ступеня її втрати, за винятком осіб, які працюють на сезонних чи тимчасових роботах. їм допомога по тимчасовій непрацездатності на­дається не більше як за 75 календарних днів протягом кален­дарного року.

За чинним законодавством допомога по тимчасовій непра­цездатності виплачується впродовж перших 5 робочих днів непрацездатності підприємствами, установами, організа­ціями за рахунок власних коштів. І тільки з 6-го дня непра­цездатності цей обов'язок переходить до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Це правило не поширюється лише на застрахованих інвалідів, які пра­цюють на підприємствах та в організаціях УТОГ і УТОС. їм Фонд виплачує допомогу по тимчасовій непрацездатності по­чинаючи з першого дня.

Ще однією обставиною, яка слугує підставою для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, є необхідність до­гляду за хворою дитиною. У цьому разі допомога надається, якщо дитині не виповнилося 14 років. Виплачується вона з першого дня протягом періоду, коли дитина за висновком лікаря потребує допомоги, але не більше 14 календарних днів. Якщо дитину переводять на стаціонарне лікування, то допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується особі за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

У разі хвороби інших членів сім'ї допомога виплачується з першого дня, але не більше як за 3 календарні дні, а у винят­кових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби та побуто­вих умов, — не більше як за 7 календарних днів.

При захворюванні матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога по тимчасовій непра­цездатності надається на весь період захворювання, почина­ючи з першого дня.

Якщо тимчасова непрацездатність спричинена каранти­ном, тобто адміністративними та медико-санітарними захода­ми, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, внаслідок чого працівник вимушений залишили роботу, допомога надається на весь час його відсутності.

Коли працівника відповідно до медичного висновку тим­часово переведено на легшу і разом з тим нижчеоплачувану роботу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня такої роботи, але не більше як за 2 місяці. Об­числюється вона за загальними правилами, але розмір її при цьому разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переве­дення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснен­ня протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахо­ваній особі за весь період перебування у цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається також для здійснення особою санаторно-курортного лікуван­ня, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпу­стки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і повернення з нього. За цих обставин допомога надається лише за час проїзду до санаторно-курорт­ного закладу і назад. Якщо лікування здійснюється за раху-

Розділ 11. Страхові допомоги

нок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд.

Виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності і у випадку відсторонення від роботи особи, яка є бактеріо-носієм. Це стосується людей, в організмі яких виявлено збуд­ників інфекційної хвороби, за відсутності її симптомів, якщо вони виконують роботу, пов'язану з обслуговуванням насе­лення. За наявності зазначених обставин особі необхідно за­пропонувати іншу тимчасову роботу і за її згодою перевести на роботу, не пов'язану з обслуговуванням інших осіб. Якщо ж перевести неможливо, то людина відсторонюється від ро­боти з виплатою їй на час відсторонення допомоги у зв'язку з втратою працездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установленому порядку листка непра­цездатності, який є єдиним документом, що засвідчує факт тимчасової втрати людиною працездатності. За його наяв­ності працівник має право звернутися до комісії із соціально­го страхування, а інші застраховані особи — до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги.

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непра­цездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 днів з дня надходження необхідних для цього документів. Органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. За­звичай таке трапляється:

1) коли особа захворіла або травмувалася при вчиненні
злочину;

2) у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з ме­тою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування особи під арештом чи за час прове­дення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постано­вою суду; -V,:

_______________ 11.3. Страхові допомоги Фонду соціального страхування...

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворю­ванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з та­ким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додат­ковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Крім виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, іншою, не менш важливою, функцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є допомоги, спрямовані на захист материнства та виховання дітей. Зако­ном передбачено, що Фонд зобов'язаний надавати допомоги по вагітності та пологах, при народженні дитини, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога по вагітності та пологах надається жінкам за весь період перебування в однойменній відпустці, а також за­страхованим особам у разі усиновлення дитини впродовж 2 місяців з дня її народження.

Нагадаємо, що відпустка у зв'язку з вагітністю та полога­ми надається тривалістю 126 календарних днів, з яких 56 — після пологів. У разі ускладнення пологів чи народження двох і більше дітей відпустка збільшується до 140 календар­них днів за рахунок подовженого — 70 календарних днів — післяпологового періоду. Жінкам, які належать до 1—4 кате­горій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами на­дається тривалістю 180 календарних днів (90 днів до і 90 днів після пологів).

Допомога по вагітності та пологах виплачується сумарно, незалежно від кількості днів відпустки, фактично викорис­таних до пологів.

При усиновленні дитини допомога по вагітності та поло­гах надається застрахованій особі, яка усиновила дитину, протягом 2 місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів.

Розділ 11. Страхові допомоги

11.3. Страхові допомоги Фонду соціального страхування...

Рішення про призначення працівникам допомоги по вагітності та пологах ухвалюється комісією (уповноваже­ним) із соціального страхування, а іншим застрахованим особам — виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем, їх реєстрації як страхувальників. Виплачується допомога у ' розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не зале-/ жить від тривалості страхового стажу.

Ще однією виплатою, яка здійснюється за рахунок Фонду_: соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, є допомога при народженні дитини. Така допомога є особливою формою соціального захисту сімей з дітьми, адже надається з метою створення належних умов для утримання та виховання дітей, що надзвичайно актуально для нашої держави, коли нерідко народження дитини (дітей) може по­ставити сім'ю на межу виживання.

Залежно від форми участі у сплаті страхових внесків допо­мога при народженні дитини призначається комісією (уповно­важеним) із соціального страхування або виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з втрати працездат­ності одному із застрахованих батьків (усиновителю, опікуну). Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що сплачують єдиний податок, набувають право на допомогу за умови сплати ними податку встановленого розміру.

Законодавство України передбачає, що загальна сума до­помоги при народженні дитини становить 22,6 прожитково­го мінімуму на дітей віком до 6 років, встановленого на день народження. Надається вона частинами, (найбільша з них — дев'ятикратний розмір прожиткового мінімуму) — відразу після народження дитини. Решта виплачується впродовж 12 місяців після місяця народження дитини. За перший місяць допомога призначається у розмірі прожиткового мінімуму, а за кожний наступний збільшується на 2,2 % у порівнянні з попереднім. На дванадцятому місяці випла­чується залишок допомоги.

Якщо впродовж терміну виплати допомоги при наро­дженні дитини її отримувача позбавляють батьківських

прав, чи він відмовляється від виховання дитини, або ж не за цільовим призначенням використовує кошти, виплата допо­моги припиняється.

Дещо іншу мету ставить законодавець, надаючи допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Частково вона є компенсацією одному із батьків (усиновите­лю, опікуну, дідусеві, бабусі чи іншому родичу), який фак­тично здійснює догляд за дитиною, втрати заробітної плати (доходу) і, крім того, є матеріальною підтримкою для цих осіб у період відпустки для догляду за дитиною до досягнен­ня нею трирічного віку.

Підставою для призначення цієї допомоги є наказ (розпо­рядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, відпустки, а для осіб, які забез­печують себе роботою самостійно, — розпорядження вико­навчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем їх реєстрації як страхуваль­ників.

Виплачується допомога по догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку щомісяця, починаючи з дня на­дання відпустки по день її закінчення, але не більш як до до­сягнення дитиною трирічного віку. Розмір допомоги визна­чається правлінням Фонду, але при цьому вона не може бути меншою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Останнім видом страхових допомог, що надається за кош­ти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахо­ваної особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утри­манні. До таких не належать члени сім'ї, які мали самостій­ні джерела існування, тобто одержували заробітну плату, пенсію тощо.

Право для отримання допомоги на поховання, і це її особ­ливість, мають не лише застраховані особи, але й члени їхніх

13 6-545

Розділ 11. Страхові допомоги _____________________________________________

сімей та інші фізичні чи юридичні особи, які здійснили похо­вання померлого. Допомога виплачується у розмірі, що вста­новлюється правлінням Фонду, але не може бути меншою розміру прожиткового мінімуму.

Поиск по сайту: