Розділ 14. Соціальне обслуговування. 14.4. Соціальна реабілітація та адаптація

14.4. Соціальна реабілітація та адаптація

роботи і назад до місця постійного проживання, а також вит­рати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інва­лідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єд­наннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інва­лідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переве­дення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудо­вої діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на під­приємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а та­кож рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Робоче місце інваліда — це окреме робоче місце або ділян­ка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі — підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда¹.

Ним може бути:

— звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з ура­хуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

'Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 7. — Ст. 181.

— спеціалізоване робоче місце інваліда — робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуван­ням і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуван­ням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче міс­це може бути створено як на виробництві, так і вдома.

Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповід­ної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорон-праці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Підприємства (об'єднання), установи і організації (неза­лежно від форм власності і господарювання), які використо­вують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умо­ви праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передба­чені чинним законодавством.

Органи місцевого самоврядування спільно з підприємства­ми (об'єднаннями), установами і організаціями, громадськи­ми організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду Ук­раїни соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на підставі про­позицій органів праці та соціальної політики щорічно визна­чають нормативи робочих місць, призначених для працевла­штування інвалідів.

Нормативи робочих місць, призначених для працевлаш­тування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм влас­ності та господарювання) у розмірі не менше 4 % від загаль­ної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 осіб — встановлюється норматив у кількості одного робо­чого місця.

Іншим видом соціального обслуговування є надання по­слуг безробітним. Відповідно до Закону України «Про за-

Розділ 14. Соціальне обслуговування

14.4. Соціальна реабілітація та адаптація

гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» безробітним надаються такі види со­ціальних послуг, які сприяють їх адаптації в суспільстві:

— професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

— пошук підходящої роботи та сприяння у працевлашту­ванні;

— інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації зорієнтовані на забезпечення ефективної полі­тики зайнятості населення, підвищення конкурентоспро­можності особистості на ринку праці.

Професійне навчання організовується державною служ­бою зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язко­вого державного соціального страхування України на випа­док безробіття у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях неза­лежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг.

Державна служба зайнятості здійснює професійне навчан­ня застрахованих осіб, а також незастрахованих осіб — військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ України, військ цивіль­ної оборони, інших військових формувань, утворених відпо­відно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнених з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, та осіб, які вперше шукають роботу, інших незастра­хованих осіб у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних (надалі — безробітні), за їх згодою, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Професійне навчання безробітних проводиться з ураху­ванням вимог ринку праці, перспектив розвитку регіону, в тому числі для того, щоб займатися підприємницькою діяль-

ністю, що обумовлюється відповідним договором між особою та регіональним центром зайнятості.

Безробітним, які потребують професійного навчання, з метою визначення професійних інтересів, відповідності про­фесійним вимогам і професійній придатності надаються по­слуги з профорієнтації.

З безробітними, які направляються державною службою зайнятості в навчальні заклади на професійне навчання, цен­три зайнятості, де вони зареєстровані, укладають відповідні договори та видають направлення на навчання.

Професійне навчання безробітних здійснюється за денною формою навчання.

Термін професійного навчання безробітних визначається навчальними планами. Виконавча дирекція Фонду не на­правляє на навчання безробітних за рахунок коштів Фонду за професіями чи спеціальностями, термін навчання за яки­ми понад 12 місяців.

Професійне навчання безробітних за робітничими про­фесіями організовується у навчальних закладах та на під­приємствах, у тому числі шляхом курсового чи індивідуаль­ного навчання.

Професійне навчання безробітних за індивідуальними на­вчальними планами та навчальними програмами здійс­нюється відповідно до вимог державних стандартів безпосе­редньо на робочому місці у навчальному закладі та на під­приємстві за робітничими професіями, в яких є потреба, та переважно за умови гарантії працевлаштування.

Слухачам, які завершили курс професійного навчання й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням державної кваліфікаційної комісії видається документ вста­новленого зразка відповідно до чинного законодавства.

Термін підвищення кваліфікації безробітних за робітни­чими професіями та фахівців із вищою освітою шляхом ста­жування встановлюється від 1 до 3 місяців залежно від складності професії.

Поиск по сайту: