Висновки до другого розділу

У ході констатуючого експерименту доведена доцільність проведення навчального експерименту. Внаслідок експериментально-дослідної роботи було розроблено й апробовано методичну систему розвитку текстотворчих умінь і навичок учнів експериментальних класів, її суть полягає в тому, що учням на уроках мови і мовлення пропонувалися спеціально розроблені вправи і мовленнєві ситуації з метою активізації і розвитку словникового запасу, умінь зв’язно висловлювати свої думки під час засвоєння мовних знань. Мовленнєва діяльність учнів організовувалась в умовах залежності мовлення і від позамовних чинників – мети висловлювання, мовленнєвої ситуації, адресата мовлення тощо. Учень навчався орієнтуватися в умовах спілкування, добирати відповідні мовні засоби для вираження думки.

У вирішенні дослідного завдання важлива роль належала інтегрованій діяльності. Створювались умови для свідомо-практичної мовленнєвої діяльності і учні залучались до неї, саме тому, розвивались комунікативно-мовленнєві здібності учнів способом створення на кожному уроці умов для спілкування: складання монологів, діалогів, текстів різних типів, на різні теми, різноманітних видів усних і письмових робіт, словникова робота, спілкування з іншими людьми, вивчення мовних явищ, аналіз художніх творів. Одним з головних шляхів реалізації цих завдань була застосована диференціація за ступенем складності або самостійності, враховуючи індивідуальні відмінності у навчальних можливостях учнів. Після використання експериментальної системи творчих вправ, розробленої нами, виявили, що більшість учнів позитивно змінили показники свого рівня творчого мислення, В результаті бесіди, вчителі і батьки помітили позитивні зміни креативного розвитку своїх дітей. На сьогоднішній день, змінилося ставлення педагогів до цієї проблеми.

Аналіз результатів проведеного експериментального навчання підтвердив ефективність розробленої системи творчих вправ.

Висновки

Теоретичний аналіз, експериментальні дані одержані в ході дослідження проблеми розвитку зв’язного мовлення молодших школярів на уроках української мови, дозволяють робити наступні висновки:

1. Розвиток навичок текстотворення у молодших школярів на уроках української мови має не тільки педагогічне, а й соціальне значення, служить засобом пізнання навколишнього світу, розвитку мислення, оволодіння мовою як засобом спілкування і пізнання.

2. Текстотворення – це найважливіший вид роботи з розвитку мовно – мовленнєвих умінь, що виконує дидактичні функції розвитку сприймання, уяви, мислення як основи словесної творчості, засвоєння молодшими школярами елементарних взаємопов’язаних знань мовно – мовленнєвого характеру.

3. У зміст роботи з розвитку монологічного мовлення входить робота над подоланням труднощів творення висловлювань, тобто, «упорядкування і видача» власних думок; створення сприятливого для творчості мікроклімату; усвідомлення причиново – наслідкових відношень, розвиток основних комунікативних умінь, розширення знань про текст як мовленнєву одиницю.

4. Етапи мовленнєвої творчості мають бути взаємопов’язані і взаємообумовлені: орієнтування у ситуації, аналіз умов і мотивів текстотворення; планування ходу думки; добір мовних засобів для вираження продукту розумової діяльності; забезпечення зворотного зв’язку.

5. Формування навичок зв’язного мовлення забезпечується доцільним керуванням розвитком спеціальних умінь – інформаційно–змістових, структурно-композиційних, умінь добирати мовні засоби для вираження думки, розвивати головну думку, вдосконалювати своє мовлення.

6. Рівень сформованості інформаційно-змістових умінь підвищується за рахунок творчої активності учнів, осмислення теми та загального спрямування думки утворюваного тексту, поетапного опрацювання структурно - смислових компонентів тексту.

7. Високий рівень вияву структурно-композиційних умінь під час творення тексту – свідчення значної уваги в експериментальному навчанні до усвідомлення внутрішньої організації різних типів текстів,їх призначення відповідно до мети і умов спілкування.

8. Комунікативно доцільному вживанню лексичних, граматичних та інтонаційних багатств рідної мови в учнів експериментальних класів сприяє використання мовно-мовленнєвих, пошуково-аналітичних вправ з елементами диференціації, обґрунтування вибору мовних засобів, словесне малювання; конструктивні (відновлення, поширення, зіставлення, редагування, переказ) та творчі вправи; організація колективних спостережень, ігрової та предметно – практичної діяльності, проведення уроків мислення серед природи, екскурсій; розвиток комунікативних і мовних умінь у взаємозв’язку.

9. Найефективнішими виявилися наступні прийоми активізації мовленнєвої творчості: проблемна постановка завдань, зорієнтована на механізм діяльності уяви, мислення; цілеспрямоване збагачення чуттєво-емоційного досвіду дітей, розширення їхнього кругозору; взаємозв’язок різних видів мовленнєї діяльності (аналіз, відтворення, побудова тексту); врахування ситуації текстотворення, яка повинна максимально наближатися до реальних умов.

10. Розвиток навичок текстотворення молодших школярів відбувається успішніше за умови планового систематичного наукового керівництва, в якому враховуються вікові та індивідуальні особливості школярів, їх запити та інтереси, забезпечується природна комунікативність мовлення.

11. Вироблення текстотворчих умінь має стати аспектом повсякденної навчальної роботи і пов’язувати з вивченням програмних тем. Прийоми активізації мовленнєвої творчості повинні застосовуватися на кожному уроці української мови у початкових класах.

12. Експериментальна робота засвідчила ефективність розвитку текстотворчих умінь учнів через спеціально організовані уроки творчості, засновані на ефективному керуванні їх мовно-мовленнєвою діяльністю, що зумовлене психолого педагогічною підготовкою вчителя, цілеспрямованим послідовним добором і використанням комплексних вправ, організацією чуттєвого сприймання.

Література

1. Абрамова Г.С. Индивидуальные особенности формирования учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников / Под. ред В.В. Давыдова, И. Ломпшера, А.К. Марковой. – М.: Просвещение, 1982. – 240 с.

2 Бенно А. Выбор учебных заданий для организации групповой работы в классе // Проблемы совершенствования обучения в школе. – М.: Просвещение, 1973. – 244 с.

3. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. – 6-те вид. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.

4. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

5. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1981. – 255 с.

6. Братанки О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання // Рідна школа. – 2000. – №7. – С. 43–45.

7. Братанки О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку // Рідна школа. – 2000. – №11. – С. 49–52.

8. Бурак Г.Ф. Слово-диво: вправи, завдання, диктанти з української мови: Метод. посібник для 2-го класу загальноосвітньої школи. – К., 1994. – 96 с.

9. Бутузов И.Т. Дифференцированное обучение – важное дидактическое средство эффективного обучения школьников. – М.: Педагогика, 1978. – 200 с.

10. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Українська мова: Підручник для 2 класу чотирирічної і 2 класу трирічної початкової школи. – 4-те вид., перероблене. – К.: Освіта, 1991. – 256 с.

11. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976.– 269 с.

12. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.

13.Возрастные возможности усвоения знаний / Под. ред. Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1966. – 232 с.

14. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання і виховання // Гуманітарні науки. – 2002. – №4. – С. 54–65.

15.Вопросы дидактики и психологии начального обучения / Под. ред. Б.Г.

16. Головко І. Розвиток умінь другокласників складати тексти-міркування // Поч. шк. – 1997. – №6. – С. 18–22.

17 Городівський В.М. Вивчення української мови в 2 кл. – К.: Освіта, 1977. – 127 с.

18. Городівський В.М. Дидактичний матеріал з української мови для 2 кл. – К.: Освіта, 1976. – 223 с.

19. Горяний В.Д. Картки-завдання з української мови для 2кл. – К., 1983. – 79 с.

20. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1986. – 220 с.

21.. Дубинчук О.С. Диференційоване навчання: сподівання, реалії, проблеми // Поч. шк. – 1994. – №. – С. 10–14.

22. Заперченко Н. Диференційований підхід до навчання // Поч. шк. – 2000. – №5. – С. 10–12.

23. Конев А.Н. Дифференцированный подход к обучению младших школьников на основе их индивидуально-типических особенностей // Учен. зап. Ор.-Зуевского пед. ин-та. – 1976, Т.24. – Вып.1. – С. 36–43.

24. Корсакова О. Про технологію диференційованого навчання // Рід. шк. – 2001. – №9. – С. 44–48.

25. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистостей. – К.: Рад. школа, 1989. – 475 с.

26. Коваль Г.П.,Деркач Н.І., Наумчук М.М. Методика викладання української мови Навчальний посібник для студентів,,Тернопіль «Астон», 2008.- 286 с.

27. Кравець Н.П. Організація роботи груп учнів в умовах внутрішньокласного диференційованого навчання // Поч. шк. – 1993. – №5–6. – С. 49–51.

28. Кравчук Д.М. Писемне мовлення учнів 1–3 класів: Посібн. для вчителів. – К.: Рад. школа, 1984. – 40 с.

29. Кубрак В.І. Організація і керівництво диференційованим навчанням // Поч. шк. – 1991. – №4. – С. 52–55.

30. Кубрак В.І., Дроб’язко П.І. Диференційоване навчання в початкових класах // Пед. і психол. – 1994. – №2(3). – С. 71–76.

31. Лийметс Х.И. Групповая работа на уроке. – М.: Знание, 1975. – 144 с.

32. Липова Л., Ясинська А. Про експериментальні методи викладання // Поч. шк. – 1997. – №5. – С. 58–62.

33. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. – К.: Просвіта, 1995. – 122 с.

34. Мельничайко В.Л. Творчі роботи на уроках української мови: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 1984. – 223 с.

35. Менчинская М.А. Психологические вопросы развивающего обучения и новые программы // Сов. педагогика, 1968. – №6. – С. 29–38.

36. Методика викладання української мови в початкових класах / За ред. С.І. Дорошенка. – К.: Рад. школа, 1992. – 340 с.

37 Методичні рекомендації щодо усного і писемного мовлення молодших школярів: Норми оцінювання знань, умінь і навичок. – К.: Магістр.- 1996. – 80 с.

38.. Мурачковский Н.И. Психологические аспекты организации дифференцированных форм работы на уроке // Сов. педагогика. – 1989. – №10. – С. 35–40.

39. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початкових класах (Методика і технологія навчання). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 138 с.

40. Наумчук М.М., Гузар О.В. Методика та технологія уроків рідної мови в початковій школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. – 38 с.

41. Панченко Г.А. Завдання та ігрові питання з рідної мови. 3 (2) кл. 42. Плиско К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови. – Харків: Основа, 1995. – 104 с.

43. Плющ М.Л. Робота над текстом в початкових класах: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1986. – 74 с.

44. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Бліц, 2007. – 429 с.

45. Психическое развитие младших школьников: Экспериментально-психологическое исследование / Под. ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1990. – 160 с.

46. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Академія, 1999. – 360 с.

47. Середа Ф.Я. Українська мова: Підручник для 2-го кл. – 15-те вид. – К.: Рад. шк., 1991. – 141 с.

48. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. – М.: Педагогика, 1971. – 244 с.

49 Сум І.М. Групова робота на уроках рідної мови // Поч. шк. – 1996. – №5. – С. 12–13.

50. Талдонова Л. Обґрунтування сучасних моделей навчальної диференціації // Наук. записки ТДПУ. Сер: Педагогіка. – 2000. – №6. – С. 10–15.

51. Терещук Г. Теоретичні засади побудови моделі методичної системи індивідуалізованого навчання // Наук. записки ТДПУ. Сер.: Педагогіка, - 1999. – №1. – С. 111–116.

52. Тестов В.А., Уханова А.Д. Развитие познавательных способностей у школьников в условиях уровневой дифференциации // Нач. шк. – 1999. – №2. – С. 32–41.

Поиск по сайту: