Висновки до розділу 1

Феномен картини світу є предметом дослідження багатьох наук: філософії, культурології, лінгвокультурології, лінгвістики та ін. Картину світу становлять концепти і зв’язки між ними, утворюючи систему знань про світ. У концептуальній картині світу взаємодіють загальнолюдське, національне й особистісне начала, реалізується не лише система понять про реальний світ, а й система смислів, відображена в цих реаліях
через знак, концепт.

Вираженням ККС мовними засобами є мовна картина світу, яка розкриває досвід народу, знання, своєрідність бачення світу. МКС фіксує систему значень окремої мови у структурі словників, у незліченних мовних ситуаціях, картина світу відображає ступінь розвитку свідомості й культури, зміни в пізнанні світу, оскільки трансформація концептуальної картини світу обов’язково зумовлює відповідні перетворення мовної картини.

Елементами МКС є знакові одиниці, серед них і стійкі сполучення слів - фразеологічні одиниці, природа значень яких тісно пов’язана з практичним досвідом особистості, з культурно-історичними традиціями народу – носія певної мови. ФО як фрагменти мовної картини світу завжди зорієнтовані на суб’єкт, вони постають не лише для того, щоб описувати світ, а й для того, щоб оцінювати його, виражати суб’єктивне ставлення до нього.

У формуванні загальнонаціональної МКС важливу роль відіграє ареальна картина світу та фразеологія як її репрезентант. Мовознавці використовують паралельно терміни ареальна, народна, діалектна, говіркова

РОЗДІЛ 2

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ У ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК

Фразеологія родильної обрядовості в мовній картині світу

Українців

Родинне життя українців традиційно супроводжували різноманітні обряди, звичаї, ритуали, які в образно-символічній формі, зокрема вербальній, відзначали, зберігали, фіксували для нащадків етапи життя людини та найважливіші події розвитку родини, що знаходить відображення у фразеологічній репрезентації мовної картини світу. Сталі вирази традиційної обрядовості є надійним джерелом глибокого пізнання складу й структури мовленнєвих одиниць, з’ясування їхньої генези, семантики, реконструкції елементів духовної та матеріальної культури. Відповідно до природного циклу існування людини склався комплекс сімейних обрядів, основними елементами якого є родильні, весільні та поховальні й поминальні.

2.1.1. Передпологовий цикл родильної обрядовості у фразеології українських східнослобожанських говірок. Обряди передродового циклу покликані були сприяти нормальному перебігу

2.1.2. Фразеологія власне-пологового циклу в мовній картині світу слобожан. Родильна обрядовість належить до особливо делікатних сфер, і тому її якнайретельніше обставляли захисними діями й обереговими знаками. Родильні обряди, на думку Х. Вовка, зведено до прагнення „надати дуже простим у суті вчинкам характеру особливої важливості та урочистості” [36, с. 192].

Традиційно власне пологовий обряд розпочинався із запрошення повитухи (бабки, баби), яка мала допомогти під час пологів, прийняти дитину [Иванов, с. 533]. Запрошував повитуху чоловік породіллі, який, ідучи, обов’язково із собою брав хліб, у свою чергу, бабка приходила також із хлібом, свяченою водою й зіллям, робила 30 поклонів перед образами й читала молитви [36, с. 192; 259, с. 227]. Відмінна риса родинних обрядів полягає в домінантному обрядовому використанні води як „засобу очищення породіллі й немовляти”, хліб на родинах слугує „вираженням добробуту й багатства” [234, с. 189, 248].

Поиск по сайту: