Суб'єкти, які отримують соціальне забезпечення

Характеристика суб'єктів, які отримують соціальне забезпе­чення, може бути найбільш повною за умови з'ясування їх пра­вового статусу стосовно загальних та спеціальних суб'єктів.

Загальними суб'єктами, які отримують соціальне забез­печення, є фізичні особи, які мають правоздатність і загаль­ний галузевий правовий статус. Це передусім: пенсіонери, які одержують пенсію на загальних підставах; інваліди, що отримали інвалідність внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; тимчасо­во непрацездатні; безробітні; малозабезпечені; особи, які втратили годувальника внаслідок загального захворювання або трудового каліцтва чи професійного захворювання. За­гальним суб'єктом, що отримує соціальне забезпечення, вва­жається також сім'я.

Правоздатність фізичних осіб за правом соціального забез­печення виникає в момент їх народження і припиняється зі смертю. Галузева правоздатність є рівною для всіх фізичних осіб. Це означає, що вони мають рівні можливості мати права.

У визначених законодавством про соціальне забезпечення випадках захищаються права також ще ненароджених дітей. Так, у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра­цездатності» міститься положення, відповідно до якого за­подіяння шкоди людському зародку внаслідок травмування

5.3. Суб'єкти, які отримують соціальне забезпечення

на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із за­страхованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою і до досягнення нею 16-річного віку або до закінчення навчання, але не більш як до досягнен­ня нею 23 років їй надається допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань України. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» передбачено право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, до яких, зокрема, належать діти, які народи­лися до спливу 10 місяців від дня смерті годувальника.

Як бачимо, законодавством захищаються права ще нена­родженої дитини, хоч самі ці права виникають для неї лише після появи на світ. Оскільки наявність прав перебуває у зв'язку з моментом народження, коли фізична особа вже є правоздатною, то, очевидно, людський зародок не може вва­жатися правоздатним за правом соціального забезпечення.

Загальний галузевий правовий статус, що характеризує загальних суб'єктів права соціального забезпечення, є су­купністю прав і обов'язків, які виникають з настанням со­ціального ризику. Основу галузевого правового статусу фі­зичної особи як суб'єкта права соціального забезпечення ста­новить право цієї особи на соціальне забезпечення.

У структурі загального галузевого правового статусу виділяють декілька видових правових статусів. Таким вва­жається статус особи, що належить до певної соціальної гру­пи, відокремленої за певною юридично значимою ознакою, який формується за рахунок додаткових прав та обов'язків. Найбільш характерними тут є: правовий статус пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацездатних, безробітних тощо. Права і обов'язки, що є елементами відповідного видового правового статусу, визначаються спеціальними законодав­чими актами. Так, правовий статус пенсіонерів визначається

Розділ 5. Суб'єкти права соціального забезпечення _____________________________

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування», інвалідів — Законом України «Про ос­нови соціальної захищеності інвалідів в Україні», тимчасово непрацездатних — Законом України «Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасового втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням» та ін.

Особливим суб'єктом права соціального забезпечення вва­жається сім'я. Вона є суб'єктом права на відповідний вид со­ціального забезпечення, якщо це передбачено законодавст­вом. Визначення сім'ї подається у Законі України «Про дер­жавну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має оди­нока особа. Якщо виходити з того, що згідно з Сімейним кодексом України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення чи з інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, то сім'єю за правом соціального забезпе­чення, очевидно, можна вважати одиноку особу чи кілька осіб, які об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання на підставі шлюбу, кровного споріднення, уси­новлення та інших підставах, не заборонених законом і (або) проживають разом, ведуть спільне господарство, які у перед­бачених законодавством випадках мають право на соціальне забезпечення.

У деяких випадках суб'єктом права на соціальне забезпе­чення виступає сім'я як єдине ціле, а в інших — лише певні її члени. Тобто галузеве законодавство України розмежовує поняття «сім'я» та «члени сім'ї». Так, Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» пе­редбачає, що право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. Натомість, Законом України «Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. пе­редбачається надання права на пенсію у зв'язку з втратою го-

5.3. Суб'єкти, які отримують соціальне забезпечення

дувальника непрацездатним членам сім'ї померлого году­вальника.

Конституційний Суд України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і пра­вовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», ча­стин 4 і 5 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (рішення від 3 черв­ня 1999 р. № 5-рп/99) здійснив офіційне тлумачення поняття «член сім'ї». Відповідно до рішення Конституційного Суду України, членами сім'ї вважають осіб, які перебувають між собою у правовідносинах, природа яких визначається однією із таких ознак: кровними (родинними) зв'язками або шлюб­ними відносинами; постійним спільним проживанням; ве­денням спільного господарства.

Щодо спеціальних суб'єктів, які отримують соціальне за­безпечення, то ними також є фізичні особи, для яких отри­мання соціального забезпечення залежить від наявності вже не загального, а спеціального правового статусу. Передусім йдеться про інвалідів та ветеранів війни, ветеранів військо­вої служби, учасників бойових дій, ветеранів праці, військо­вослужбовців та членів їхніх сімей, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, реабілітованих ре­пресованих громадян, біженців, жертв нацистських ре­пресій тощо. Виникнення спеціального правового статусу цих осіб пов'язане з наявністю відповідних юридичних фактів: виконання цими особами обов'язків, які мають важ­ливе значення для держави (участь у бойових діях, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тривала сумлінна праця) або заподіяння шкоди цим особам внаслідок військових конфліктів, техногенних катастроф тощо.

Права та обов'язки, що формують спеціальний правовий статус цих осіб, існують додатково до загального правового ста­тусу. Наприклад, учасники бойових дій мають право на

Розділ 5. Суб'єкти права соціального забезпечення _____________________________

пільги, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветера­нів війни, гарантії їх соціального захисту*, незалежно від наявності у них права на пенсію або інший вид соціального за­безпечення. Тобто законодавство встановлює різний порядок і підстави виникнення прав і обов'язків, які становлять загаль­ний і спеціальний правові статуси суб'єктів права соціального забезпечення.

Спеціальний правовий статус суб'єктів права соціального забезпечення потребує його обов'язкового підтвердження для реалізації прав, які становлять зміст цього статусу. Спо­собом підтвердження може бути одержання відповідного по­свідчення або іншого документа, що засвідчує спеціальний правовий статус, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації¹.

Правовий статус спеціальних суб'єктів права соціального забезпечення, як вже зазначалося, визначається відповідни­ми законодавчими актами, що встановлюють підстави, види та порядок надання соціального забезпечення цим кате­горіям громадян. Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлює пільги для ветеранів війни. Ветеранами війни вважаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи у бойових діях на території інших держав. До них належать: учасники бойових дій (статті 5, 6), інваліди війни (ст. 7), учасники війни (статті 8, 9). Перелік держав та періодів бойових дій, участь у яких дає право на визнання особи учасником бойових дій, затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63. Крім того, закон визначає категорії осіб, які

¹Див. п. 2 Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака «Ветеран праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1994 р. № 521; п, 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302; п. 1 Положення про посвідчення біженця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1527; п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51.

5.4. Суб'єкти, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення

хоч і не належать до ветеранів війни, але на них тим не мен­ше поширюється його чинність.

Законом України «Про статус ветеранів військової служ­би, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначено категорії осіб, які нале­жать до ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони.

Правовий статус ветеранів праці та інших громадян похи­лого віку визначається Законом України «Про основні заса­ди соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Ветеранами праці визнаються гро­мадяни, які працювали на підприємствах, в установах, орга­нізаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж 40 років — для чоловіків і 35 років — для жінок і вийшли на пенсію.

Пільги для жертв нацистських переслідувань встановлені Законом України «Про жертви нацистських переслідувань». Вони надаються особам, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного чи релі­гійного характеру, а також ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вста­новлює, що постраждалими внаслідок Чорнобильської ката­строфи є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС, а також потерпілі від Чорнобильської ката­строфи. Закон подає перелік осіб, які належать до цих кате­горій.

Поиск по сайту: