Поняття та принципи формування державних соціальних стандартів, соціальних норм і нормативів

Розвиток суспільних відносин посилив проблему уніфіка­ції соціальних прав людини, їх змісту та обсягу. Це призвело до того, що держава, яка є основним суб'єктом забезпечення прав людини, змушена встановлювати відповідні нормативи та механізми забезпечення цих прав. Діяльність держави у соціальній сфері спрямовується передусім на регулювання розподілу ресурсів, підвищення добробуту і задоволення по­треб усього населення, його окремих груп та індивідів (діти та сім'ї, безробітні та працюючі, пенсіонери, люди похилого віку, інваліди, постраждалі внаслідок війн, катастроф, сти­хійних лих тощо). Проведення диференційованої соціальної політики щодо різних груп населення не виключає існування певних мінімальних, гарантованих державою загальних по­казників соціальної захищеності громадян безвідносно на­лежності їх до тієї чи іншої соціальної групи. Держава гаран­тує базовий рівень освіти, мінімальну зарплату, безоплатну медицину та інші соціальні показники, які у науковій літе-

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального... ________________

ратурі визначають як встановлення державних соціальних стандартів.

Існування розвиненої системи соціальних стандартів, га­рантій та нормативів є ознакою соціально спрямованої дер­жави. Завданням такої держави є не лише закріплення їх у нормативно-правових актах, а й виконання та реалізація на практиці.

Особливо актуальною ця проблема залишається для Ук­раїни, де держава все ще намагається подолати важелі ко­мандно-адміністративної економіки, не здатна в силу об'єк­тивних причин виконувати свої соціальні зобов'язання перед народом. Незважаючи на те, що так званий мінімальний спо­живчий бюджет було запроваджено як державний соціаль­ний стандарт ще 1991 р., процес формування та створення цілісної, взаємоузгодженої системи соціальних стандартів, гарантій нормативів активізувався лише 1999 р. із прийнят­тям Закону України «Про прожитковий мінімум», а кінце­вою ланкою тут став Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р.

Встановлення державних соціальних стандартів має важ­ливе значення для забезпечення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій грома­дян, закріплених Конституцією України. Вони є визначаль­ними для державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, а також для формування фінансових ресурсів, що спрямовуються на їх реалізацію. Завдяки соціальним стандартам відбувається коригування розмірів видатків державного та місцевих бю­джетів і відповідних фондів на соціальний захист і забезпе­чення населення, а також утримання соціальної сфери.

Стандартами, як правило, називають якісь ідеальні зраз­ки, еталони чи моделі, які беруться за основу при зіставленні з ними інших подібних об'єктів. Слово «стандарт» походить від англійського зіапйагі, яке в буквальному перекладі озна­чає «норма». І саме таке розуміння «стандарту» використо-

7.1. Поняття та принципи формування державних соціальних...

вує юридична наука права соціального забезпечення для ви­значення нормативів державних соціальних гарантій.

Не менш багатоаспектним здається й перше слово у терміні «соціальний стандарт». Зазвичай соціальним вва­жається все, що породжене умовами суспільного життя. Крім того, соціальний — це такий, який існує в суспільстві. В іншому значенні поняття «соціальний» трактується як життєво необхідний, життєво важливий. Останнє розуміння терміна «соціальний», власне, і використовують при визна­ченні системи соціальних прав людини. Право на соціальне забезпечення, як відомо, також перебуває у цій системі. Во­но покликане гарантувати кожній людині життєво важли­вий рівень життя.

Отже, соціальними стандартами у сфері соціального захи­сту вважатимуться відповідні норми матеріальних доходів особи, які є необхідними для забезпечення її достатнього життєвого рівня. Традиційно у міжнародній практиці до­статній життєвий рівень включає харчування, одяг, житло, медичне забезпечення та соціальне обслуговування особи.

Соціальні стандарти встановлюються і гарантуються дер­жавою. Саме вона має обов'язок забезпечити всім громадя­нам такий мінімум соціальних можливостей та соціальної захищеності, які необхідні для підтримання гідного життя людини, нормального задоволення її матеріальних і духов­них потреб. Не вирішивши соціальних питань, держава не може розраховувати на активну участь своїх громадян у суспільному та державному житті (народжувати дітей, здійснювати трудову діяльність, брати участь в управлінні державними справами тощо).

Соціально-правовий обов'язок держави як гаранта со­ціальних прав людини знайшов своє відображення у ст. 16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та дер­жавні соціальні гарантії». Тут, зокрема, проголошується, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стан­дартів і нормативів. і,і.

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального... ________________

Таким чином, державні соціальні стандарти можна визначити як законодавчо встановлені нормативи мінімаль­них розмірів матеріальних та інших благ, що забезпечують кожній особі необхідний для неї достатній рівень життя.

Це визначення дещо відрізняється від того його варіанта, що міститься у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Тут, зокрема, про державні соціальні стандарти йдеться як про встановлену за­конами, іншими нормативно-правовими актами соціальну норму і норматив або їх комплекс, на базі яких визначають­ся рівні основних державних соціальних гарантій.

На відміну від легального визначення державних соціаль­них стандартів, перший варіант є більш узагальненим, що можна вважати прийнятним, аби виділити і сформулювати основні принципи встановлення цих соціальних нормативів.

Найпершим з-поміж таких принципів є, безперечно, зако­нодавче встановлення найважливіших державних соціаль­них стандартів і нормативів.

Державні соціальні стандарти прав людини повинні юри­дично закріплюватися та не ототожнюватися з тим чи іншим політичним устроєм держави, системою економіки тощо. Зрозуміло, що індивідуальні потреби людини різноманітні та суб'єктивні, однак це не означає, що вони повинні залишати­ся за межами правового регулювання. По-перше, у кожному суспільстві в конкретно-історичний період існують визна­чені уявлення про норми та межі споживання. Наприклад, можна дискутувати щодо розміру житлового приміщення, необхідного для проживання людини, однак ні у кого не ви­никає сумнівів про неможливість проживання у підвалі то­що. Завданням права є закріплення досягнених розумних уявлень про норму. По-друге, поряд із формальним закріп­ленням загального принципу про забезпечення громадян по­винні наставати конкретні наслідки у вигляді закріплених у законодавстві видів такого забезпечення та їх обсягу.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних

7.1. Поняття та принципи формування державних соціальних...

соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'яз­ковим державним соціальним страхуванням, інших видів со­ціальних виплат, а також для визначення пріоритетності на­прямів державної соціальної політики.

Базовими величинами, на основі яких встановлюються державні соціальні стандарти, є соціальні норми та нормати­ви. Вони слугують показниками необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, а та­кож забезпечення освітніми, медичними, житлово-кому­нальними, соціально-культурними послугами.

За характером задоволення соціальних потреб соціальні норми та нормативи поділяються на:

1) нормативи споживання. Ними встановлюються розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непро­довольчих товарів поточного споживання та деяких видів по­слуг;

2) нормативи забезпечення. Це передусім визначена кіль­кість наявних в особистому споживанні предметів довгостро­кового користування. Ними визначаються також забезпечен­ня певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культур­ного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

3) нормативи доходу. Встановлюють розмір особистого до­ходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визна­чення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб існують також: 1) нормативи раціонального споживання, які визначають рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб та вклю­чає вартість товарів і послуг, предметів культурно-побутово­го і господарчого призначення, відповідно до науково обґрун­тованих норм споживання і нормативів задоволення раціо­нальних (розумних) потреб людини;

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального... ________________

2) нормативи мінімального споживання, за якими рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг визначається виходячи з соціальних або фізіо­логічних потреб. Вони є своєрідною нижньою межею вартос­ті життя або тим порогом, нижче якого починається бідність;

3) статистичні нормативи, які визначаються на основі по­казників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних

груп.

Соціальні норми та нормативи є вартісним вираженням відповідного споживчого кошика. Це — певний набір про­дуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, призна­чених для споживання населенням і окремими його групами і забезпечення їх потреб на відповідному нормативному рівні. Споживчий кошик загалом складається з продовольчо­го та непродовольчого кошиків та кошика послуг. Звичайно, вартісна величина достатнього рівня проживання є неодна­ковою для всіх людей та залежить від їх віку, можливості ви­конувати певний вид трудової чи іншої суспільно корисної діяльності тощо. Саме тому при встановленні соціальних нормативів законодавець керується принципом наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення, а також диференційованого за ознаками соціально-демографічного підходу до визначення цих нормативів.

Під час формування споживчого кошика враховуються збалансовані набори товарів і послуг за такими основними статтями витрат людини і домашнього господарства: харчу­вання, одяг, білизна, взуття, ліки, предмети гігієни і санітарії, меблі, предмети культурно-побутового і господар­чого призначення, житло і комунальні послуги, транспорт і зв'язок, дитячі дошкільні установи. У продовольчий кошик включають хліб і хлібопродукти, м'ясо і м'ясопродукти, мо­локо і молокопродукти, яйця, картоплю, овочі, фрукти і яго­ди, рибу і рибопродукти, олію рослинну і маргарин, цукор і кондитерські вироби. До непродовольчих товарів входять предмети санітарії і гігієни, а також деякі інші предмети

7.1. Поняття та принципи формування державних соціальних...

тривалого користування. Кошик послуг формується з розра­хунку оплати житла, електроенергії, опалення, водопоста­чання і каналізації, витрат на транспорт і зв'язок, ремонт предметів домашнього побуту, що не можуть бути відремон­товані господарем.

Крім загальних, законодавством передбачені і спеціальні нормативи, які характерні лише для певних суб'єктів з огляду на їх спеціальний статус чи стосуються певних напря­мів державної політики соціального захисту. Так, державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування встановлюються для визначення розмірів державних гаран­тій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки. З цією метою визначають­ся: перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів; норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебува­ють на утриманні держави; норми харчування та забезпечен­ня непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комуналь­ного обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні по­слуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До державних соціальних нормативів у сфері житлово-ко­мунального обслуговування належать:

1) гранична норма оплати послуг з утримання житла, жит­
лово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;

2) соціальна норма житла та нормативи користування
житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких дер­
жава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим
громадянам;

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального... ________________

3) показники якості надання житлово-комунальних по­слуг.

Державними соціальними нормативами у сфері охорони здоров'я є:

— перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомо­ги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

— нормативи надання медичної допомоги, що включають об­сяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;

— показники якості надання медичної допомоги;

— нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;

— нормативи забезпечення стаціонарною медичною допо­могою;

— нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

— нормативи санаторно-курортного забезпечення;

— нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

Спеціальні соціальні нормативи законодавчо встановлені і у тих сферах, які виходять за межі соціального забезпечення та є елементами соціального захисту населення. Це стосуєть­ся транспортного обслуговування населення, а також зв'яз­ку, забезпечення навчальними закладами, обслуговування закладами культури, фізичної культури та спорту, побутово-? го обслуговування, торгівлі й громадського харчування.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства з урахуванням вимог, визначених міжнародними договорами України у сфері соціального захисту та трудових відносин.

!1

7.2. Прожитковий мінімум — базовий державний соціальний стандарт

Поиск по сайту: