|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Система соціальних ризиків за законодавством УкраїниСистема соціальних ризиків не є сталою, вона динамічно змінюється із розвитком суспільства та проголошеними ним цінностями. Сучасний перелік соціальних ризиків, що зумовлюють право особи на соціальне забезпечення, визнаний міжнародним співтовариством (Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966), Європейська соціальна хартія (1961), Конвенції Міжнародної організації праці) та закріплений у національному законодавстві (ст. 46 Конституції України). З огляду на організаційно-правову форму соціального забезпечення, соціальні ризики можна класифікувати на страхові, тобто ті, які забезпечуються в рамках системи соціального (державного та недержавного) страхування, та нестрахові — які забезпечуються за програмою соціальної державної підтримки. Така класифікація все ж є умовною, оскільки один і той самий ризик може бути як страховим, так і нестраховим. Юридичне значення має поділ юридичних ризиків за їх змістом. Тут виділяють такі ризики: непрацездатність, безробіття (часткове безробіття), втрата годувальника та мало-забезпеченість. Ризик непрацездатність доволі часто зустрічається в національному законодавстві при визначенні суб'єктів права на той чи інший вид соціального забезпечення. Законодавче визначення непрацездатних громадян вперше було закріплено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. У статті 1 цього Закону непрацездатними громадянами визначаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інваліда-
Розділ 6. Соціальні ризики 6.2, Система соціальних ризиків за законодавством України
ми, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають прав на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Що ж до визна чення поняття непрацездатності, то, очевидно, існує не обхідність додаткового аналізу усіх обставин, які зумовлюют виникнення цього соціального ризику. Передусім непрацездатність може бути наслідком різни за природою юридичних фактів: 1) загальносоціальних. Вони притаманні кожній людині, оскільки зумовлені її фізіологічною та соціальною природою (наприклад, старість, вагітність та пологи, травма, не пов'язана з виробництвом, та ін.); 2) професійних. Вони є наслідком чи пов'язані з трудовою діяльністю, яку виконувала особа (нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання); 3) публічних. Вони пов'язані з наслідками економічних, технічних, соціальних подій у конкретній державі (техногенні катастрофи, військові конфлікти, стихійні лиха тощо). Отже, непрацездатність — це такий соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням професійної кваліфікації та неможливістю здійснення трудової діяльності відповідно до суспільно значимих вимог. Розрізняють об'єктивно-фізіологічну непрацездатність, тобто за станом здоров'я чи при неповнолітті, та об'єктивно-юридичну, коли на законодавчому рівні дозволяється не працювати з досягненням певного віку. За тривалістю в часі непрацездатність можна поділити на: постійну, стійку та тимчасову. Юридичним фактом, що лежить в основі постійної непрацездатності особи, є досягнення нею пенсійного віку або, з огляду на його соціальну природу, — старість. Конституція України закріплює право громадян на соціальний захист у разі старості (ч. 2 ст. 46). Тим не менше, медична наука не виробила критеріїв правильного нормування чи припинення праці відповідно до фізіологічного стану і біологічної активності людини. Дослідження доводять, що ступінь старіння (відповідно, рівень здоров'я) суттєвим чином залежить від різноманітних соціальних чинників: різниці у рівні та якості життя міського і сільського населення; належності до певної соціальної групи; ставлення особи до свого здоров'я; особливості харчування тощо. Фізіологічний та медико-біологічний стан визначається індивідуальними темпами старіння організму, психологічний — самооцінкою особи. А отже, старість — це природний стан організму, який часто не збігається з календарним віком особи. Саме тому виникнення у особи права на соціальне забезпечення пов'язують із настанням такого юридичного факту, як пенсійний вік. Пенсійний вік можна диференціювати на загальний та спеціальний. Загальний пенсійний вік, у відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років для чоловіків та 55 років для жінок. З досягненням цього віку будь-яка особа може звернутися за призначенням їй пенсії за віком. Спеціальний пенсійний вік встановлюється окремими законами для призначення пенсії з більш раннього періоду у зв'язку з виконаннями особою певного виду робіт або за станом здоров'я. Це стосується, зокрема, осіб, які працювали на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. Тут пенсійний вік становить 50 років для чоловіків та 45 для жінок. А для осіб, які виконували роботи, що визначені Списком № 2, пенсійний вік встановлено 55 років для чоловіків та 50 для жінок. За спеціальними правилами обчислюється пенсійний вік для інвалідів зору 1 групи (сліпих) та інвалідів з дитинства 1 групи, для жінок, які народили п'ятеро дітей та виховали їх до 8-річного віку, тощо. Законодавством також передбачено збільшення пенсійного віку для призначення державних допомог особам, які не мають права на пенсію. Зокрема, право на таку допомогу мають чоловіки при досягненні 63-річного віку та жінки — 58-річного.
Розділ 6. Соціальні ризики _______________________________________________ Спеціальний пенсійний вік може визначатися у так званому пенсійному контракті, яким регулюється призначення пенсії у недержавній пенсійній системі. Тут пенсійний вік визначається учасником недержавного пенсійного фонду але при цьому він не може бути меншим за загальни пенсійний вік або перевищувати його більше як на 10 років При підготовці пенсійної реформи в Україні висловлюв лося чимало пропозицій про необхідність підвищення загал ного пенсійного віку. Економісти, наприклад, вбачали цьому протидію тенденції до посилення диспропорцій у співвідношенні працівник — пенсіонер (у 1996 р. на 1000 осіб працездатного віку було 405 пенсіонерів, а за прогнозами на 2026 р. буде 561)1. При цьому вони посилаються на те, що шляхом збільшення пенсійного віку йде більшість зарубіжних держав2. За взірець переважно бралися Німеччина, де пенсійний вік збільшено до 65 років незалежно від статі, Італія, де для чоловіків встановлено 65 років, а для жінок — 60 років, та СІНА, де пенсійний вік становить 67 років. У Франції очікується, що до 2041 р. пенсійний вік підвищиться з 60 років до 61-62 років3. Фактично, Програма пенсійної реформи в Україні пішла іншим шляхом. Замість збільшення пенсійного віку передбачається запровадження матеріального заохочення виходу на пенсію у пізнішому віці. Непрацездатність може бути і стійкою. Вона визначається медико-соціальними експертними комісіями на відповідний термін або безстроково. Юридичними фактами, що визначають настання стійкої втрати працездатності особи, є: 1) встановлення групи інвалідності; 2) встановлення групи інвалідності та ступеня втрати про фесійної працездатності; ' Максимчук В. Пенсійна реформа України //Профспілкова газета. — 1997. — № 35 (358). 1 Соловьева Л. Социальное обеспечение в западньїх странах: проблеми 90-х годов // Мировая зкономика и международньїе отношения. — 1993. — № 12. — С.114-119. 3 Трудовое и социальное право зарубежньїх стран: основньїе институтьі // Под ред, 3. Б. Френкеля. — М.: Юристі, 2002. — С. 580-651. 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України 3) встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (ст. 2) передбачено, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, та потребує соціальної допомоги і захисту. Інвалідністю вважається соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. При цьому соціальна недостатність (дезадаптація) визначається як нездатність людини виконувати звичайну для її становища роль у суспільстві. Вона може бути зумовлена обмеженням життєдіяльності з урахуванням віку, статі, місця проживання, освіти тощо. Особа стає нездатною до самостійного проживання, позбавляється можливості налагоджувати соціальні зв'язки, потребує допомоги інших осіб та матеріальної підтримки. Що стосується життєдіяльності, яка теж фігурує у законодавчому визначенні інвалідів, то тут ідеться про повсякденну діяльність, завдяки якій людина забезпечує своє існування і суспільства загалом шляхом навчання, спілкування, орієнтації, пересування, самообслуговування, контролю за своєю поведінкою, участі у трудовій діяльності тощо. Відповідно обмеження життєдіяльності пов'язане з неможливістю здійснення активних функцій, властивих людині, що ставить її в незручне становище щодо інших членів суспільства. Воно, власне, й призводить до погіршення або втрати можливостей особи до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також до обмеження обсягу трудової діяльності, зниження кваліфікації, тобто до соціальної дезадаптації. Життєдіяльність людини — це правова категорія. Основними її критеріями законодавство України визначає:
7 6-545 Розділ 6. Соціальні ризики _________________________________________________ 1) здатність до самообслуговування: можливість ефективно виконувати повсякденну побутову діяльність і задовольняти потреби без допомоги інших осіб; 2) здатність до пересування: можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом); 3) здатність до орієнтації (системами орієнтації є зір та слух за умови нормального стану психічної діяльності та мови) — можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети; 4) здатність до спілкування (комунікативна здатність) — можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв'язки (усна мова, читання, письмо, невербальна мова, порушення спілкування, пов'язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються);
5) здатність контролювати свою поведінку: можливість поводитися у відповідності з морально-етичними і правовими нормами суспільного середовища; 6) здатність до навчання: можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навички і уміння (побутові, культурні, професійні та ін.) у цілеспрямованому процесі навчання; можливість до професійного навчання — здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та уміннями конкретної професії; 7) здатність до трудової діяльності — сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного роду трудовою діяльністю. Інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями, підпорядкованими Республіканському в Автономній Республіці Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. _____________ 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України Направлення хворого до МСЕК з метою його огляду здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування за наявності стійкого чи незво-ротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом 5 місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням за останні 12 місяців, а при захворюванні на туберкульоз — протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання. Хворого, який направляється на ме-дико-соціальне експертне обстеження, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету. З метою об'єктивної оцінки стану здоров'я і ступеня обмеження життєдіяльності при огляді у МСЕК в кожному випадку проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження. Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості поруше-
Розділ 6. Соціальні ризики ________________________________________________ них функцій організму, в тому числі тих, що значно впливають на професію, ефективність лікування та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму; клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування. Залежно від ступеня втрати здоров'я законодавством передбачено встановлення трьох груп інвалідності: І, II і IIIі. Підставою для встановлення І групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюється, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі. До І групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб або частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, нри збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі. Інструкція Міністерства охорони здоров'я України «Про встановлення груп інва _____________ 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві або більше хвороби, які призводять до інвалідності, наслідки травми або уроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних порушень призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності. Друга група визначається інвалідам з дитинства (учням, студентам закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації) за наявності ознак інвалідності на період навчання; після закінчення учбового закладу надається довідка про придатність їх до роботи внаслідок набуття професії. Інваліди II групи можуть виконувати ту чи іншу роботу в спеціально створених умовах: в спеціальних для інвалідів цехах, де забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичний нагляд і систематична лікарська допомога та ін.), на спеціально створених робочих місцях, в надомних умовах з індивідуальним ритмом роботи без обов'язкових норм виробітку, з доставкою в необхідних випадках сировини додому та прийманням вдома готової продукції. Інваліди II групи можуть виконувати не протипоказані їм види праці, в тому числі і висококваліфікованої, у будь-яких установах і на підприємствах різних форм власності, де адміністрація забезпечує спеціальні умови (наприклад, не-нормований робочий день, невеликий обсяг роботи, необхідні перерви в роботі, режим харчування, окремі приміщення та ін.). Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної тяжкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається часткового втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25 %) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи у працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії. Датою встановлення інвалідності вважається день надход-!: ження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого. Періодичний огляд інвалідів проводиться через 1-3 роки. Законодавством передбачено три випадки, коли інвалідність встановлюється без зазначення терміну переогляду: 1) чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років; 2) інвалідам, у яких строк переогляду настає у чоловіків після досягнення 60 років, у жінок — 55 років; 3) при анатомічних дефектах і прирівняних до них станах, стійких необоротних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неможливості відновлення соціальної адаптації. Встановлення групи інвалідності на визначений термін (чи безстроково) не позбавляє права особу пройти освідуван-ня у МСЕК достроково. Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності. Одночасно зі встановленням інвалідності МСЕК встановлює її причину. Причина інвалідності визначає вид соціального забезпечення, умови та порядок його надання. Такими причинами є: 1. Нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво), ь
2. Професійне захворювання. 3. Поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані із виконанням особою обов'язків військової служби. 4. Захворювання та травми, пов'язані з аварією на ЧАЕС. 5. Загальне захворювання чи травма, не пов'язані з виробництвом; інвалідність з дитинства. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності. Залежно від причини настання розрізняють три види інвалідності: 1) внаслідок трудового каліцтва, 2) внаслідок професійного захворювання, 3) внаслідок загального захворювання. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо пов'язані з виконанням особою трудової діяльності. Трудовою діяльністю вважаються всі види роботи, які зараховуються до трудового (страхового) стажу особи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (статті 8, 11). Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть1. Нещасний випадок вважається таким, що стався на виробництві, коли він настав під час: 1. Виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі під час перебування у відрядженні. 1 Частина 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
2. Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу на роботу на підприємство, в установу, організацію до виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні. 3. Приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи та після її закінчення. 4. Проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем. 5. Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку. 6. Проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'зків працівника. 7. Ліквідації аварій, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством. 8. Надання підприємством шефської допомоги. 9. Перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана в виконанням трудових (посадових) обов'язків або з дією небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або -середовища.
10. Прямування до (між) об'єкта (об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого суб'єкта за дорученням роботодавця. 11. Прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
12. Раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком. 13. Вчинення самогубства, яке пов'язане з перевищенням строку перебування у рейсі, обумовленого колективним договором, або настання природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів на суднах морського, річкового та рибопромислового флотів. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилась інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованою мамою. Процедура проведення і обліку нещасних випадків на виробництві визначається Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112. Кожний нещасний випадок оформляється актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н — 1. Акт складається щодо кожного потерпілого окремо. Професійне захворювання як причина інвалідності особи також пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. Однак, на відміну від нещасного випадку, воно не є раптовим, але може виникнути в особи внаслідок виконання певного виду робіт. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок професійного захворювання, якщо захворювання, яке її зумовило, визнається професійним, тобто воно виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється винятково або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Професійне захворювання є соціальним страховим випадком
Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
незалежно від часу його настання чи виявлення. Воно вважатиметься таким і за умови, якщо трудові відносини з роботодавцем, під час яких було спричинено захворювання, вже припинені. Перелік професійних захворювань закріплено у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професійних захворювань* від 8 листопада 2000 р. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право Міністерством охорони здоров'я. У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) роботодавця, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами праці. Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого у разі незгоди хворого або роботодавця щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу оскаржується в судовому порядку. Ступінь втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. МСЕК встановлює ступінь обмеження професійної працездатності потер- пілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Ступінь втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК потерпілому, визначається у відсотках професійної працездатності, яку він мав до ушкодження здоров'я. При встановленні втрати професійної працездатності МСЕК керується постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» від 4 квіт-ня 1994 р. № 221 «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності» та наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціаль-ними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» від 22 листопада 1995 р. № 212. Для військовослужбовців причиною інвалідності можуть бути: 1) поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини; 2) поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані з перебуванням у партизанському загоні; 3) поранення, контузії або каліцтва, пов'язані з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни (або з наслідками бойових дій); 4) поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби; 5) захворювання, отримане в період проходження військової служби; 6) поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні інтернаціонального обов'язку; 7) поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби під час
Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних об'єктах та випробуваннях ядерної зброї. Для осіб, інвалідність яких пов'язана з аварією на Чорнобильській АЕС, причинами інвалідності називають: 1) захворювання, травма, каліцтво, пов'язані з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об'єктах; 2) захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Ще однією причиною інвалідності вважається загальне захворювання особи. Воно хоч і є найбільш поширеною причиною, але визначається за залишковим принципом: якщо інвалідність не стала наслідком жодної із раніше наведених причин, то її причиною визнається загальне захворювання. До загального захворювання належать також каліцтво особи, що не пов'язане з нещасним випадком на виробництві: травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих (Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270). До загального захворювання прирівнюється також і інвалідність з дитинства. Вона встановлюється у дітей за наявності патологічних станів, які виникають при вроджених, спадкових, набутих захворюваннях та після травм1. Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8 листопада 2001 р. 1 Порядок видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 грудня 2001 р. № 482 (із змінами і доповненнями). Медичні показання для визнання дитини (до 18 років) інвалідом встановлюються ЛКК дитячих обласних, багато-профільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ МОЗ України та Академії медичних наук України після стаціонарного й амбулаторного обстеження. Ще одним соціальним ризиком є тимчасова непрацездатність особи. Вона передбачає неспроможність особи здійснювати трудову діяльність внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру. Юридичні факти, що зумовлюють тимчасову непрацездатність громадянина, можна поділити на три групи. До першої групи входять обставини, що зумовлюють фізичну нездатність особи виконувати трудові обов'язки. Сюди належать: 1) хвороба особи (загальне або професійне захворювання); 2) травма, що пов'язана або не пов'язана з нещасним випадком на виробництві; 3) вагітність та пологи. До другої групи належать обставини, що зумовлюють неможливість виконання роботи через необхідність догляду за іншим членом сім'ї, а саме: 1) за хворою дитиною; 2) за хворим членом сім'ї; 3) за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 4) за дитиною до трьох років. Останню групу складають обставини, викликані певними діями державних органів. Прикладом може бути тимчасова непрацездатність особи внаслідок карантину, що накладається органами санітарно-епідеміологічної служби.
Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність, визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка була затверджена Наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 р. Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи, є листок непрацездатності. Він видається лікуючим лікарем державних і комунальних закладів охорони здоров'я; стаціонарів протезно-ортопедичних підприємств системи Міністерства праці та соціальної політики України, туберкульозних санаторіїв, а також фельдшером у місцевостях, де відсутній лікар чи на плаваючих суднах. Не мають права видавати листки непрацездатності лікарі туристичних баз, станції швидкої медичної допомоги, санітарно-профілактичних закладів, закладів судово-медичної експертизи, станцій переливання крові, приватних закладів охорони здоров'я тощо. Листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності МСЕК. Лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів (з наступним продовженням до 10 календарних днів) або спільно із завідувачем відділення — до ЗО днів. Лікарсько-консультативна комісія продовжує листок непрацездатності надалі з періодичністю комісійного огляду хворого не рідше одного разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається за весь період стаціонарного лікування, а в разі протезування в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства листок непрацездатності видається на час протезування та проїзду до стаціонару і назад. У разі тимчасової непрацездатності громадянам, які шукають роботу, і безробітним, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки, а також особам, які про- ходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів, видається довідка довільної форми. Листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною жінкою з ЗО тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного для пологів і 56 — після); для жінок, які належать до І-ІУ категорії постражда-лих внаслідок аварії на ЧАЕС — з 27 тижнів вагітності тривалістю 180 календарних днів. Якщо жінка не перебувала під наглядом з приводу вагітності до дня пологів, листок непрацездатності видається з дня пологів на період тривалості післяпологової відпустки (на 56 календарних днів). У разі передчасних пологів до ЗО тижнів вагітності, якщо жінка виписується з живою дитиною, листок непрацездатності видається лікувально-профілактичним закладом, де відбулись пологи, на 140 календарних днів (70 днів — у випадку смерті дитини). У зв'язку з операцією штучного переривання вагітності листок непрацездатності видається за бажанням жінки на З дні з урахуванням дня операції. У випадках переривання вагітності з інших причин (за медичними або соціальними показаннями) листок непрацездатності видається з дня госпіталізації жінки на весь період непрацездатності. Для догляду за хворим членом сім'ї листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному з працюючих членів сім'ї або іншій особі, що фактично здійснює догляд. Термін листка непрацездатності залежить від суб'єкта, за яким здійснюється догляд: — для догляду за дорослим членом сім'ї та хворою дитиною, старшою 14 років при лікуванні в амбулаторно-профілактичних умовах — до 3 днів (як виняток, за рішенням ЛКК — до 7 календарних днів); — для догляду за хворою дитиною до 14 років — не більше 14 календарних днів; якщо дитина постраждала внаслідок Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
аварії на ЧАЕС — на весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування; на двох і більше дітей, які хворіють, одночасно видається один листок непрацездатності; — у разі стаціонарного лікування: дітей віком до 6 ро — у разі хвороби матері (опікуна, іншого члена сім'ї, який Якщо мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, перебуває у цей час у щорічній відпустці, відпустці у зв'язку з навчанням або у творчій відпустці, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи без збереження зарплати, листок непрацездатності видається з дня, коли ця особа стане до роботи. На період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і які перебували в контакті з інфекційними хворими або є бактеріо-носіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної СЕС. Створення у державі ринкового механізму господарювання привело до формування ринку праці, який супроводжується появою нового соціального ризику — безробіття. Визначення безробіття як соціального ризику ні в законодавстві, ні в науковій літературі не подається. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» замість поняття «безробіття» ле- галізує інший термін — «втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин». Незалежними від особи обставинами припинення трудового договору визнаються: — за угодою сторін; —■ у зв'язку із призовом або вступом на військову службу; — за ініціативою працівника у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем умов колективного чи трудового договору; — розірвання строкового договору з ініціативи працівника в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором; — у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофі-лювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; — у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи; — у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; — внаслідок поновлення на роботі працівника, який У Законі України «Про зайнятість населення», щоправда, подається визначення безробітних. Зокрема, такими вважаються особи працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (ст. 2). Отже, безробіття як соціальний ризик, що має самостійне правове значення, полягає у відсутності у працездатної особи працездатного віку роботи з об'єктивних причин. Факт безробіття констатується на підставі Положення про порядок
Розділ 6. Соціальні ризики 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України
реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється Державною службою зайнятості за місцем постійного проживання за умови подання паспорта і трудової книжки, а у разі потреби — військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Іноземні громадяни чи особи без громадянства можуть бути зареєстровані як безробітні за умови їх постійного проживання в Україні. Громадяни, що зареєстровані як безробітні, отримують допомогу як в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і в системі державної підтримки. Тому без-і. робіття є страховим і нестраховим соціальним ризиком. в Закон України «Про загальнообов'язкове державне со-в ціальне страхування на випадок безробіття» вперше на законодавчому рівні закріпив часткове безробіття як один із видів соціальних ризиків. Таким вважається вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру. Перелік причин, що призводять до часткового безробіття, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційне забезпечення проведення в Луганській та Чернівецькій областях експерименту з надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю» від 4 червня 2003 р. Причинами тимчасового припинення виробництва є непе-редбачувані та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця та призводять до порушення умов укладених договорів (контрактів). Це, зо- крема, війна, терористичний акт, масові заворушення, економічна блокада, страйк, пожежа, аварія, стихійне лихо (землетрус), буря, повінь, смерч, ураган, замерзання моря, закриття морських проток, що трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, тощо. Інші причини пов'язані із забороною експорту (імпорту), валютними обмеженнями, встановленими органами влади або забороною ними використання матеріалів, сировини, комплектуючих, які застосовувались у виробничому процесі. Важливою обставиною, що має значення для виникнення у особи права на пенсію в разі втрати годувальника чи щомісячних страхових виплат в разі смерті годувальника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, вважається такий соціальний ризик, як втрата годувальника. Соціальні виплати, які пов'язані із втратою годувальника, спрямовуються для підтримки непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. За правилами, визначеними у Сімейному кодексі України, до складу сім'ї належать особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються: 1. Діти, які не досягли 16 років (сюди також належить дитина померлого, яка народилась протягом не більше 10-мі-сячного строку після його смерті); діти з 16 до 18 років, які не працюють або які старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі неспроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажис-
Розділ 6. Соціальні ризики тами) денної форми навчання — до закінчення навчання, ал не більше як до досягнення ними 23 років. 2. Жінки, які досягли 55 років; чоловіки, які досягли 3. Інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності. 4. Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти. 5. Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. 6. Один з подружжя або один з батьків померлого чи Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, або ж мали на день його смерті право на одержання від нього такого утримання. Не вважаються такими, що перебували на утриманні, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів для існування (одержували зарплату, пенсію тощо). Останніми роками соціально-економічна ситуація в Україні докорінно змінила життя її громадян. Перебудова економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження рівня життя населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів та появи якісно нового соціального ризику, при настанні якого громадяни потребують підтримки суспільства — малозабезпеченості. Вперше поняття «малозабезпеченість» отримало законодавче закріплення у Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р. Малозабезпеченість як соціальний ризик визначає неспроможність особи чи сім'ї з огляду на об'єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму в державі. _____________ 6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України Середньомісячним сукупним доходом сім'ї вважається обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом 6 місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. Правила та порядок його обчислення визначаються Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги1. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям визначається Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Малозабезпеченість є нестраховим соціальним ризиком, оскільки фінансується за рахунок асигнувань, які враховані в розрахунках розміру коштів, передбачених з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів (ст. 11 Закону). Так виглядає загальна характеристика основних соціальних ризиків, що виступають підставами виникнення права особи на той чи інший вид соціального забезпечення. Більш детально про кожен з названих ризиків та юридичні гарантії реального захисту йтиметься у відповідних розділах цього підручника. 1 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15 листопада 2001 р. (із змінами та доповненнями). Розділ 6. Соціальні ризики
Запитання для самоконтролю 1. Дайте визначення та сформулюйте ознаки поняття «соціальний ризик». Яке місце соціального ризику в системі юридичних фактів права соціального забезпечення? 2. Дайте визначення понять «непрацездатність», «тимчасова непра- цездатність», «постійна непрацездатність». Де в законодавстві закріплені ці поняття? 3. Порівняйте соціальний ризик, передбачений Конституцією Ук- раїни, «старість» і пенсійний вік, що є підставою призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування*. Чи не вбачаєте ви тут невідповідності? 4. Назвіть ознаки, які характеризують стійку непрацездатність. 5. Порівняйте поняття «інвалід з дитинства» та «дитина-інвалід». 6. Порівняйте поняття «безробіття» та «втрата роботи з незалеж- них від особи обставин». Де в законодавстві закріплені ці поняття? 7. Чи будь-яке тимчасове припинення виробництва без припинен- ня трудових відносин вважатиметься частковим безробіттям? Література 1. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення та роз- виток в Україні. — К.: Знання, 2005. — 381 с. 2. Иванова Р. И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. — М.:Изд-воМосков. ун-та, 1986. — 176 с. 3. Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения: Учебн. посо- бие. — М.: Книжньїй мир, 1999. 4. Синчук С. М. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення // Право України. — 2003. — №3. — С. 55-59. 5. Тарасова В. А. Юридические фактьі в области пенсионного обес- печения. — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1980. — 198 с. Розділ 7 Державні соціальні стандарти та нормативи соціального забезпечення Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.049 сек.) |