Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Об'єктами соціально-забезпечувальних правовідносин вважаються конкретні матеріальні блага, з приводу яких во-. ни виникають. Такими, зазвичай, є визначені законодавст- -вом види соціального забезпечення. Як уже зазначалося, до них належать: пенсії, соціальні допомоги, соціальні пільги •■• та соціальне обслуговування. Кожен з цих видів соціального забезпечення, що виступає об'єктом правових відносин, має властиві йому особливості, завдяки яким їх можна відрізня­ти від інших аналогічних виплат чи послуг.

Варто наголосити, що незважаючи на доволі активне впровадження до сфери суспільних відносин термінів і по- ^; нять, що визначають соціальний захист населення, існуван­ня розвиненої нормативної бази, законодавець так і не спромігся закріпити легальне визначення поняття жодного з об'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин. Навіть ті положення законів, які на сьогодні легалізують поняття '

ОКремИХ ВИДІВ ПеНСІЙ, ДОПОМОГ ЧИ ПІЛЬГ, Є НІЧИМ ІНШИМ, ЯК:

спробою дати пояснення, в якому значенні вживаються ці терміни у відповідних законах¹. Тому чимало науковців вва­жало за потрібне долучитися до проблеми з'ясування понят­тя, ознак та видів соціального забезпечення. І найбільш дослідженою тут, як видається, є пенсія.

Поняття «пенсія» має латинське походження і у букваль­ному перекладі означає «платіж (виплата)». Беручи за осно­ву таке її розуміння, вчені-правники визначають пенсію як щомісячну (регулярну), періодичну виплату, що надається громадянам у грошовій формі².

При визначенні пенсії акцентується увага на її грошовій формі. І це закономірно, адже саме грошова форма пенсійно­го забезпечення пройшла випробування часом й дістала ви­знання світового співтовариства. Вона вважається найбільш прийнятною та оптимальною завдяки тому, що не обмежує можливостей пенсіонера у задоволенні своїх потреб.

Характерними ознаками пенсії називають регулярність та систематичність пенсійних грошових виплат. Вона випла­чується не у вигляді одноразової виплати, не епізодично, а щомісячно (систематично протягом тривалого проміжку ча­су) з тим, щоб бути постійним джерелом засобів до існування. Як виняток, у недержавній пенсійній системі існує одноразо­ва виплата пенсії у випадках, що прямо зазначені у законо­давстві.

Ще однією ознакою пенсії вважається її компенсаційний характер. Найбільш повно це знаходить своє відображення через механізм призначення пенсії. Розмір пенсії визна­чається у прямій залежності від обсягу винагороди, яку осо­ба отримує за трудову діяльність. Зазвичай пенсія є нижчою від заробітної плати і встановлюється вона у відсотках до неї.

¹ Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування*, «Про

недержавне пенсійне забезпечення».

² Цікаво, що у польській мові слово «пенсія» використовується для позначення за-

робітної плати, яка виплачується працівникові у трудових правовідносинах. А пенсія у тому значенні, яке надається їй в українській мові, польською звучить як «емеритура», або «рента».

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення

4.3. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

При визначенні поняття «пенсія» у навчальній літературі звертається увага на підстави її призначення та виплати. При цьому наголошується, що виплата її провадиться держа­вою у зв'язку з настанням певної обставини у житті люди­ни — досягнення відповідного віку, інвалідності, смерті го­дувальника¹. Та, як видається, така ознака не є характерною для визначення «пенсії». Адже переліку визначенні всіх під­став пенсійного забезпечення призведе до ускладнення само­го поняття пенсії та позбавить його лаконічності. Більше то­го, воно зовсім не ідентифікуватиме пенсію в системі інших видів соціального забезпечення, оскільки право на будь-який вид соціального забезпечення, в тому числі на допомо­ги, соціальні пільги, виникає за умови настання соціальних ризиків (пенсійного віку, інвалідності, втрати годувальника тощо).

Отже, пенсією вважатиметься грошове зобов'язання дер­жави чи уповноваженого нею суб'єкта, що виплачується особі для її утримання з підстав та на умовах, передбачених законом у розмірі, що залежить від страхового стажу особи та її доходу.

Вітчизняне законодавство передбачає виплату двох видів пенсій: страхових та спеціальних.

Страхова пенсія — це щомісячні грошові виплати, які здійснюються застрахованим громадянам при досягненні ни­ми пенсійного віку, встановленні інвалідності чи у зв'язку з втратою годувальника за рахунок коштів соціальних страхо­вих фондів у порядку і розмірах, визначених законами Ук­раїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Страхова пенсія передбачає три види пенсійних виплат, які призначаються та виплачуються особі окремо у солідар­ній, накопичувальній обов'язковій та недержавній пен­сійних системах. У кожній з них особа має право лише на

¹ Захаров М. Л., Тучкава 3. Г. Азбука соціального обеспечения. — М., 1987. — С. 105.

один, визначений законом чи пенсійним контрактом, вид пенсії.

У солідарній пенсійній системі особа має право на пенсію за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальни­ка. Накопичувальна обов'язкова система передбачає виплату довічної пенсії або одноразової пенсійної виплати, а система недержавного пенсійного забезпечення — довічної пенсії, пенсії на визначений період або ж одноразової пенсійної ви­плати.

Другим видом пенсійних виплат є спеціальні пенсії. Умо­ви та порядок призначення таких пенсій встановлюються спеціальним законодавством, яким визначається особливий правовий статус осіб, що виконують державні чи інші суспільно значимі функції, мають особливі заслуги перед державою, а також тих, що постраждали внаслідок техноген­них та екологічних катастроф. Єдиного закону про спеціаль­ні пенсії в Україні немає. Тому при визначенні пенсійного забезпечення таких осіб використовується декілька відпо­відних законодавчих актів.

За суб'єктами, що мають право на спеціальні пенсії, їх поділяють на пенсії для:

— військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу внутрішніх справ;

— осіб, які виконують обов'язки державної служби (дер­жавні службовці та прирівняні до них особи, посадові особи місцевого самоврядування, народні депутати, судді та служ­бові особи органів прокуратури);

— наукових (науково-педагогічних) працівників; осіб, які мають особливі заслуги перед Україною;

— осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи.

Варто зазначити, що за цільовим спрямуванням спе­ціальні пенсії виплачуються як додаток до страхової пенсії, яку особа може мати у солідарній пенсійній системі. А тому існують спеціальні пенсії за віком, по інвалідності та у зв'яз­ку з втратою годувальника.

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення _________________________

Пенсія за віком у системі спеціальних пенсій має назву пенсія за вислугу років. Основною особливістю, що є власти­вою для пенсії за вислугу років, є те, що вона призначається за умови припинення особою виконання трудової діяльності, яка зумовила право на такий вид пенсії. Ця обставина бе­реться до уваги при визначенні пенсії за вислугу років. Вва­жається, зокрема, що це щомісячні грошові виплати із Дер­жавного бюджету чи Пенсійного фонду, що призначаються пожиттєво, з метою компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з припиненням роботи чи служби, особам, які мають встановлену законом тривалість вислуги років¹.

Коло суб'єктів, які мають право на спеціальну пенсію за віком, визначається відповідно до окремих законів України: «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб на­чальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про державну службу», «Про дер­жавну підтримку засобів масової інформації та спеціальний захист журналістів», «Про дипломатичну службу», «Про су­дову експертизу», «Про службу в органах місцевого самовря­дування», «Про статус народного депутата», «Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а та­кож Митним кодексом України.

Крім пенсій, окремим видом матеріального соціального забезпечення, що є об'єктом соціально-забезпечувальних правовідносин, вважаються соціальні допомоги.

В юридичній літературі існує чимало визначень цього ви­ду соціального забезпечення. Усі вони, як правило, відобра­жають найбільш характерні ознаки та особливості, властиві соціальним допомогам за правом соціального забезпечення.

¹ИосифидиД. Г. Вказ. праця. — С. 289.

4.3. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Передусім наголошується, що допомоги у переважній більшості надаються лише у грошовій формі. Відзначається також, що вони, як правило, мають тимчасовий характер. їх виплачують або одноразово, або періодично впродовж нетри­валого строку. Так, допомога по вагітності та пологах за за­гальним правилом призначається на весь період однойменної соціальної відпустки, що надається для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

При визначенні соціальних допомог вважається за по­трібне відобразити їх цільове призначення. Воно залежить від виду допомоги, яка надається особі. Так, допомоги мають на меті компенсацію втраченої заробітної плати особи (на­приклад, допомога в разі тимчасової непрацездатності) або ж спрямовані на підтримку особи незалежно від факту її трудо­вої діяльності (наприклад, одноразова допомога при наро­дженні дитини є нічим іншим, як додатковою соціальною підтримкою сім'ї у випадку народження дитини).

Ще однією ознакою соціальних допомог є те, що умови та порядок їх призначення передбачені законами України. Ор­гани місцевого самоврядування можуть ухвалювати рішення про надання додаткових видів допомог за кошти місцевих бюджетів, що, однак, не позбавляє особу права на всі, перед­бачені законодавством види соціальних допомог.

Остання ознака, яка характеризує соціальні допомоги як вид соціального забезпечення, — це їх розміри. За чинним законодавством допомога може виплачуватися у відсотках співвідносно до заробітної плати особи та еквівалентно її страховому стажу (це правило переважно стосується соціаль­них допомог, які виплачуються в системі загальнообов'язко­вого державного соціального страхування) або ж у встанов­леній законом твердій сумі (фіксований розмір мають допомоги, які виплачуються за рахунок коштів місцевих бюджетів).

Враховуючи усі зазначені обставини, соціальну допомогу можна визначити як короткострокову грошову виплату, що надається з метою компенсації втраченого особою заробітку

Чяяртряряр

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення ____________________________

чи для її додаткової підтримки в разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів.

Видовий поділ допомог та критерії їх розмежування ви­значаються здебільшого законодавцем у відповідних норма­тивно-правових актах. Тому в науковій літературі соціальні допомоги прийнято класифікувати за підставами їх настання (соціальними ризиками) та за суб'єктами, що мають право на такі допомоги. Видами тут є: допомоги у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю, по безробіттю, від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги на поховання, допомоги малоза­безпеченим сім'ям, дітям-інвалідам чи інвалідам з дитинст­ва. Кожен із названих видів можна поділити на підвиди за­лежно від соціальних ризиків, що лежать в основі виникнен­ня права на такі допомоги.

Важливе значення має поділ усіх допомог залежно від джерела їх виплати. Саме така класифікація визначає особ­ливості правової природи кожного з видів допомог. За цим критерієм розрізняють страхові та державні (нестрахові) соціальні допомоги.

Страховими допомогами вважаються одноразові або періодичні грошові виплати короткострокового характеру, які здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку. На відміну від стра­хових, державні допомоги виплачуються незастрахованим особам за кошти державного або місцевого бюджетів. Лише страховими бувають допомоги у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю, нещасним випадком на виробництві. Натомість допомоги малозабезпеченим сім'ям, особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам чи інва­лідам з дитинства є виключно нестраховими. Змішаний ха­рактер, залежно від того, застрахована особа в системі за­гальнообов'язкового державного соціального страхування чи ні, мають допомоги у зв'язку з безробіттям, допомоги сім'ям

4.3. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

з дітьми. Щоправда, від того, чи застрахована особа у системі соціального страхування, залежить розмір такої допомоги.

Ще одним видом соціального забезпечення громадян є соціальні пільги. Вони передбачають право особи на безкош­товне користування певними видами послуг (безоплатний проїзд у міському транспорті) чи їх привілейоване одержан­ня (переважне право вступу до вищих навчальних закладів). Соціальні пільги — це певна підтримка, що є додатковим соціальним забезпеченням особи. Вони надаються їй неза­лежно від будь-яких інших видів соціального забезпечення.

Найперше, що варто зазначити при характеристиці соціаль­них пільг, є те, що їх призначення та надання пов'язане зазви­чай із соціальними ризиками так званого публічного характе­ру. Йдеться про випадки, коли особа постраждала від певних подій в державі чи, навпаки, її діяльність стала особливо зна­чимою для держави та була визнана особливими заслугами.

Соціальні пільги надаються:

— ветеранам війни;

— ветеранам праці;

— особам, які мають особливі заслуги перед державою;

— багатодітним сім'ям;

— особам, які належать до постраждалих від Чорнобиль­ської катастрофи;

— дітям-сиротам;

— реабілітованим особам, пенсіонерам, інвалідам, дітям-інвалідам.

Отже, соціальними пільгами вважаються передбачені за­конодавством можливості повного чи часткового звільнення особи від виконання обов'язку або надання додаткових прав при настанні соціального ризику за наявності у особи знач­них заслуг перед державою. За характером усі соціальні пільги можна поділити на:

— житлово-комунальні;

— медико-реабілітаційні;

— транспортні; "У

— соціально-побутові; -

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення

4.4. Страховий, стаж за правом соціального забезпечення

— пенсійні;; а

— соціально-трудові.

Ще одним видом соціального забезпечення, що виступає об'єктом соціально-забезпечувальних правовідносин, є соці­альне обслуговування особи. Соціальне обслуговування виз­начається як діяльність державних органів чи уповноваже­них державою установ щодо надання громадянам соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги з метою їх соціальної адаптації та реабілітації.

Чинним законодавством передбачено, що соціальне обслу­говування може надаватись як соціальні послуги або як матеріальна підтримка громадян. Залежно від суб'єкта (отримувача соціальних послуг) вони бувають декількох видів. Зокрема, ті з них, що надаються особам, застрахова­ним у системі загальнообов'язкового державного соціально­го страхування, або особам, прирівняним до них, можуть бути поділені з огляду на соціальні ризики на: соціальні послуги безробітним, тимчасово непрацездатним та особам похилого віку. Соціальне обслуговування громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян за формою його здійснення можна поділити на: соціальні послуги вдома та ', стаціонарне соціальне обслуговування. За цим критерієм розрізняють також стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів, соціальне обслуговування дітей, соціальну реабілі тацію та адаптацію інвалідів, санаторно-курортне лікуваї ня, забезпечення протезно-ортопедичними виробами, нада; ня засобів пересування.

Матеріальна підтримка як різновид соціального обслуг; вування у переважній більшості є натуральною за формою та полягає у наданні особі, яка потрапила у важкі життєві об-^! ставини, необхідних матеріальних благ: речей, одягу, засо­бів пересування тощо.

Страховий стаж

Поиск по сайту: