Розділ 14. Соціальне обслуговування. 14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх

14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх

— дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінова­ного типу для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсую­чого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується до­шкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розу­мового, психологічного, фізичного розвитку;

— дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дити­ни), в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психо­логічний розвиток, корекція психологічного і фізичного роз­витку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні за­клади чи виховуються вдома;

— дитячий будинок сімейного типу — дошкільний на­
вчальний заклад, в якому виховуються діти-сироти і діти,
позбавлені батьківського піклування, віком від 2 до 18 років.

Для забезпечення реалізації прав дитини на родинні зв'яз­ки при загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть ство­рюватися дошкільні відділення.

Найбільш поширеним дошкільним дитячим закладом є дитячий садок із денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня.

Соціальне обслуговування дітей у державних і комуналь­них дошкільних та інтернатних навчальних закладах на­дається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчу­вання дітей у державному та комунальному дошкільному на­вчальному закладі в розмірі, що не перевищує 50 % у міській місцевості та ЗО % у сільській місцевості від вартості харчу­вання на день. Розмір плати зменшується на 50 % для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей. Законом про Дер­жавний бюджет на відповідний рік встановлюється гаранто­ваний мінімум для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних до­шкільних закладах.

Інший порядок оплати перебування дитини у дошкільно­му навчальному закладі інтернатного типу. Відповідно до по­станови Кабінету Міністрів України «Про невідкладні пи­тання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних за­кладів» від 26 серпня 2002 № 1243^і батьки або особи, які їх замінюють, щомісяця вносять плату в розмірі 20 % серед­ньомісячного сукупного доходу на одного члена сім'ї за утри­мання одного вихованця у загальноосвітній школі-інтернаті, спеціалізованій школі-інтернаті І—III ступенів, загально­освітній школі та професійно-технічному училищі соціаль­ної реабілітації.

Від плати за утримання дітей в інтернатних навчальних закладах звільняються батьки або особи, які їх замінюють, із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Підставою для звільнення є довідка про призначен­ня такої допомоги, видана органами праці та соціального за­хисту.

Плата за утримання вихованців в інтернатних навчальних закладах не справляється з одиноких матерів (батьків), які ви­ховують дитину без батька (матері), у загальноосвітніх сана­торних школах-інтернатах, у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей, які потребують корекції фізич­ного та (або) розумового розвитку, у спеціалізованих школах-інтернатах ІІ-Ш ступенів (у загальноосвітніх закладах Міністерства культури і мистецтв І—III ступенів) із поглибле­ним вивченням окремих предметів та курсів для розвитку здібностей, обдарованості і таланту дітей, фізичної культури і спорту, військових та з посиленою військово-фізичною підго­товкою, училищах олімпійського резерву та фізичної культу­ри і спорту, в інших випадках, передбачених законодавством України (батьки і діти, потерпілі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, діти працівників органів внутрішніх

¹ Постанова Кабінету Міністрів України «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів» від 26 серпня 2002 р. № 1243 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 35. — Ст. 1650.

Розділ 14. Соціальне обслуговування

справ, які загинули під час виконання службових обов'язків,

тощо).

Розмір плати за перебування дітей в інтернатних навчаль­них закладах зменшується:

— на 50 % батькам, які працюють і проживають на ліній­них станціях і перегонах;

— на 20 % батькам учнів загальноосвітніх шкіл-інтерна-тів, які проживають у сім'ях, але харчуються та одягаються за рахунок держави.

Соціальне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється спеціалізованими дитячими закладами: школами-інтернатами; дитячими бу­динками сімейного типу.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є по­дальше посилення державної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, забезпечення якнайповнішого поєднання громадських, колективних і ро­динних форм виховання.

Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі (далі — батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу, враховуючи рідних та прийомних, не повинна переви­щувати 10 осіб. В окремих випадках за наявності сприятли­вих житлово-побутових умов та за бажанням батьків-вихова­телів у дитячому будинку сімейного типу може виховуватись

більш як 10 дітей.

Діти сироти та діти із малозабезпечених сімей у шкільних навчальних закладах повинні забезпечуватися безплатними га­рячими обідами, що є також одним із видів соціального забезпе­чення дітей. Безкоштовні гарячі обіди надаються лише у на­вчальні дні, і компенсація за неодержані обіди не проводиться.

Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку здійснюється дитячими будинками-

14.4. Соціальна реабілітація та адаптація

інтернатами. Вони є соціально-медичними закладами для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років із вада­ми фізичного або розумового розвитку, які потребують сто­роннього догляду, побутового і медичного обслуговування¹. До дитячого будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років із вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипока­зано перебування в цьому закладі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

Поиск по сайту: