Розділ 12. Державні соціальні допомоги

12.3. Допомога малозабезпеченим

мінімуму, який визначений Законом України «Про Держав­ний бюджет на відповідний рік». При цьому сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Методики обчислення су­купного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мін­економіки, Мінфіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і туризму України від 15 листо­пада 2001 р.¹

Призначення цієї допомоги регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», прийнятим 1 червня 2000 р.²

Суб'єктом призначення цієї допомоги є малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. її розмір визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї, встановленим на відповідний період, та її середньо­місячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму³. При цьому По­рядком призначення і виплати державної соціальної допомо­ги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р., встановле­но, що для кожної дитини, яка входить до складу малозабез­печеної сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), яка не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації наро­джень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), — на 20 %.

¹ Методика обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги,

затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінекономіки, Мін­фіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і ту­ризму України від 15 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2002. —№6. —Ст. 272.

² Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 290.

³ Він визначається законом України про державний бюджет на поточний рік.

Законом України «Про статус гірських населених пунк­тів» від 15 лютого 1995 р. передбачено, що громадянам, які отримали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірсько­го, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшуєть­ся на 20 %.

При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомо­ги розмір її може бути зменшений. Призначена соціальна до­помога зменшується до 50 % її розміру у разі невикористан­ня сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

У разі повторного подання інформації про відсутність до­ходів у працездатних осіб, які належать до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічно­го віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інфор­мацією центрів зайнятості не порушують законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням.

Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на під­ставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У разі зменшення доходів сім'ї розмір соціальної допомо­ги може бути перерахований з місяця подання заяви упов­новаженим представником сім'ї до закінчення строку при-

Розділ 12. Державні соціальні допомоги

12.3. Допомога малозабезпеченим

значення. У разі затвердження нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги перера­ховується без звернення уповноваженого представника сім'ї.

Така допомога призначається на 6 місяців. Одиноким осо­бам, які за результатами медико-соціальної експертизи ви­знані непрацездатними і не мають інших джерел існування (не отримують доходів, крім доходів від особистого селянсь­кого господарства), вона може бути призначена на весь строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які до-сягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих самих умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем реєстрації (фактичного проживання) уповноваженого пред­ставника сім'ї державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповнова­женого представника сім'ї в банку за його вибором.

У разі смерті уповноваженого представника сім'ї невипла-чена за його життя соціальна допомога може бути виплачена за заявою однієї з повнолітніх дієздатних осіб, зазначених у довідці про склад сім'ї, або опікуна (піклувальника) дітей віком до 16 років, або особи, визнаної недієздатною в уста­новленому порядку.

Законодавством встановлено випадки, коли виплата цієї допомоги припиняється. Це, зокрема, відбувається:

— якщо сім'єю приховано або навмисно подано недосто­вірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, — з місяця, в якому виявлено порушення;

— у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обста­вин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зок­рема, смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за міся­цем, в якому сталися зміни;

— за заявою уповноваженого представника сім'ї — з міся­ця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовле­но заявою.

Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціаль­ної допомоги, належать чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у ви­щих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та про­фесійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитин­ства І та II груп або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не належать особи, які перебувають на повно­му державному утриманні.

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціально­го захисту населення протягом 10 календарних днів. Відпо­відно до Порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплати та зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2000 р.¹ у разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваже­ного представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та по­рядку оскарження рішення.

ЮфіцІйний вісник України. — 2001. — № 4. — Ст. 141.

Розділ 1 2. Державні соціальні допомоги ______________________________________

Рішення про відмову у призначенні допомоги малозабез­печеним може бути оскаржено до вищого органу виконавчої влади або до суду.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допо­моги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок суб-венцій з державного до місцевих бюджетів.

12.4. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

Допомог, що пов'язані з інвалідністю, є декілька видів. Серед них найважливішими є, безперечно, допомоги дітям- інвалідам та інвалідам з дитинства. Вони, відповідно, поді­ляються на:

1) державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2) державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3) державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

4) допомогу на поховання інваліда з дитинства або дити-ни-інваліда віком до 16 років.

Законодавством визначено також систему надбавок до вказаних державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дити­ною-інвалід ом віком до 16 років.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам* право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без грома­дянства, які переселилися з інших держав на постійне про­живання в Україну, та особи, які набули статусу біженців¹.

Призначення і виплата цієї допомоги регулюється Поряд­ком надання державної соціальної допомоги інвалідам з ди-

¹ Закон України є Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-
інвалідам» від 16 листопада 2000 р. № 2109-ІІІ // Відомості Верховної Ради
України. — 2001. — № 1. — Ст. 2......,

12.4. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

тинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Мі­ністерства праці та соціальної політики України, Міністерст­ва охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від ЗО квітня 2002 р.¹

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на дер­жавну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призна­чається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або пік­лувальника.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II гру­пи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацюючим інвалідам з дитинства III гру­пи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили праце­здатність².

Допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II груп, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призна­чається на весь час інвалідності, встановленої органами ме-дико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призна­чається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як до місяця досягнення ди­тиною-інвалідом 16-річного віку включно.

'Офіційний вісник України. — 2001. — № 52. — Ст. 2403.

¹ Законом України про Державний бюджет України на поточний рік вста­новлюється розрахункова величина для визначення розміру допомоги.

Розділ 12. Державні соціальні допомоги

12.4. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допо­мога виплачується в новому розмірі.

У випадку смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 1 б років членам сім'ї або особі, яка здійсни­ла поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1) смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);

2) смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також одному з непрацюючих батьків, усинови­телів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Ця надбавка призначається за умови, якщо середньомісяч­ний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за б календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.

Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи — 50 % прожиткового мінімуму; за дити­ною-інвалідом віком до 6 років — ЗО % прожиткового міні­муму; за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років — 50 % прожиткового мінімуму.

Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат­ність¹.

¹ Законом України про Державний бюджет України на поточний рік вста­новлюється розрахункова величина, що застосовується для визначення розміру цього виду допомог.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або дітям-інвалідам віком до 16 років призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживан­ня особи, яка звернулася за її призначенням.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допо­моги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Ще однією державною допомогою цього виду є допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу. Вона призна­чається на догляд за таким інвалідом, що є хворим внаслідок психічного розладу, за умови:

— спільного проживання з ним;

— необхідності стороннього догляду за ним, що підтвер­джено висновком лікарської консультативної комісії;

— малозабезпеченості сім'ї.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічно­го розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї¹.

Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Розмір допомоги становить 10 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється догляд.

Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка за­реєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює за ним догляд.

¹ Постанова Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним» від 2 серпня 2000 р. № 1192 //Офіційний вісник України. — 2000. — № 31. — Ст. 1314.

Розділ 12. Державні соціальні допомоги ______________________________________

Необхідність постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу підтверджується висновком ЛКК медичного закладу за місцем проживання інваліда¹.

Спільне проживання з інвалідом та догляд за ним можуть підтверджуватися не лише фактом реєстрації місця прожи­вання, але і актом обстеження сім'ї органами праці та со­ціального захисту населення або соціальним інспектором.

Допомога на догляд призначається на 6 місяців і випла­чується щомісяця. Якщо особа, яка здійснює догляд за інвалідом, є непрацюючим пенсіонером, допомога призна­чається на 12 місяців.

Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживан­ня інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; закінчився строк установлення інвалідності і протягом міся­ця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; інвалід перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному ліку­ванні впродовж повного календарного місяця.

Поиск по сайту: