Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення. ставити питання про ратифікацію Верховною Радою Україн саме Європейської соціальної хартії (переглянутої)

ставити питання про ратифікацію Верховною Радою Україн саме Європейської соціальної хартії (переглянутої), а не п передньої (1961). Це дало б можливість наблизити вітчизн не законодавство до сучасного європейського, що, безпере но, є більш високого рівня, аніж те, що ухвалювалося на п. чатковому етапі створення Європейського Союзу.

Україна є також; учасницею ряду регіональних міжнаро но-правових актів, прийнятих у рамках Співдружності Нез лежних Держав. Що стосується соціального забезпечення це передусім Конвенція Співдружності Незалежних Держ про права і основні свободи людини¹ від 25 травня 1995 р. угоди «Про гарантії громадянам країн — учасниць Спів­дружності Незалежних Держав (СНД) у галузі пенсійного за­безпечення»² від 13 березня 1992 р., «Про взаємне визнання пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизня­ної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців»³ від 15 квітня 1994 р., «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціально­го захисту трудівників-мігрантів»⁴ від 15 квітня 1994 р.

Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини підписана державами-учасницями з огляду на Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнарод­ний пакт про громадянські і політичні права, міжнародні зобов'язання з прав людини, прийняті в рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Право на соціальне забез­печення тут гарантується відповідно до національного зако­нодавства держав-учасниць у випадках хвороби, інвалід­ності, втрати годувальника, виховання дітей та в інших ви­падках. Ефективне здійснення права на соціальну і медичну допомогу має забезпечуватися наданням особі, що не може

¹ Действующее международное право: Сборник документов. — М.: Изд-во Мос-ковского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 188.

^Урядовий кур'єр. — 1996. — 20 серпня.

³ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 25. — Ст. 102. ₍.,.

⁴ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 29. — Ст. 221.

:і.2.Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

адобути собі засобів для реалізації цих прав власними сила­ми, відповідних пільг у межах соціального забезпечення, до­помоги, а також необхідного в разі хвороби догляду. Заходи, необхідні для забезпечення права матерів і дітей на соціаль­ний і економічний захист, включають створення і утримання відповідних інститутів та служб. Проголошується, що кожен неповнолітній має право на особливі засоби захисту, не­обхідні в його становищі, з боку сім'ї, суспільства і держави.

Конвенція передбачає зобов'язання договірних сторін що­до захисту прав інвалідів — фізично чи розумово непра­цездатних осіб. Це права на відновлення працездатності, професійну підготовку, повернення до суспільного життя. З цією метою держави-учасниці повинні вживати заходів для створення навчальних закладів, державних або приватних спеціалізованих установ. Заходи щодо працевлаштування, серед інших, повинні передбачати створення спеціалізова­них служб з працевлаштування, установ зі спеціальними умовами праці, а також заходи щодо заохочення роботодав­ців, які приймають інвалідів на роботу¹.

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів² підписана 15 квітня 1994 р. урядами Азербайджанської, Киргизької Республік, Республік Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, а також урядами Турк­менистану, України та Російської Федерації. Угодою перед­бачено основні напрями співробітництва Сторін у галузі тру­дової діяльності та соціального захисту осіб і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав-Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємст­вах, в установах, організаціях усіх форм власності на тери­торії іншої держави-Сторони відповідно до законодавства

'Статті 16, 17 та 18 Конвенції Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини // Действующее международное право: Сборник документов. — М.: Изд-во Московского независимого института междуна­родного права, 1997. — Т. 2. — С. 193-194.

¹Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 29. — Ст. 221.

- рг~

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення _____________________

Сторони працевлаштування. Відповідно до законодавств;! Сторони працевлаштування трудівники-мігранти мають право на соціальне страхування і соціальне забезпечення — крім пенсійного забезпечення, яке врегульовується на під­ставі двосторонніх угод між державами або Угоди про га­рантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Не­залежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Законо­давством Сторони працевлаштування регулюється порядок відшкодування працівникові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здо­ров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, якщо інше не передбачено окремою угодою.

Джерелами права соціального забезпечення є також дво­сторонні угоди, які уклала чи щодо яких підтвердила свої повноваження в порядку правонаступництва Україна.

Прикладом двостороннього нормативно-правового догово­ру може бути Угода між Урядом України та Урядом Рес­публіки Вірменія про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Республіки Вірменія, які працюють за межами кордонів своїх держав¹, укладена 17 червня 1995 р.

Угода визначає процедурні питання надання всіх видів соціального забезпечення, крім пенсійного. Пенсійне забез­печення громадян чи осіб, котрі постійно проживають на те­риторії однієї держави, а працюють на території іншої регу­люються двосторонніми угодами у цій сфері та Угодою про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 жовтня 1992 р. Стаття 12 зокрема передбачає, що со­ціальний захист для працівників, які працюють на території Сторони працевлаштування, та членів їхніх сімей здійс­нюється на основі законодавства цієї Сторони. Сторона пра­цевлаштування бере на себе всі витрати, пов'язані із здійс­ненням соціального забезпечення всіх видів, крім пенсій-

¹ Урядовий кур'єр. — 1996. — 16 травня.

3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

його. Допомога по безробіттю призначається за рахунок Сто­рони виїзду згідно з її законодавством. Детально визначено Порядок відшкодування шкоди внаслідок трудового каліц-Тнп або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків працівником, який працює нм підставі трудового договору (контракту), укладеного на визначений термін. Угода також визначає гарантії працівни­кам на випадок припинення її дії: положення Угоди залиша­ються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укла­дених працівниками з роботодавцями, до закінчення строку, па який вони були укладені¹. Угода є строковою, вона укла­дена терміном на 5 років і буде автоматично продовжуватись кожного разу на один рік, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір припинити її дію.

Прикладами аналогічних двосторонніх угод є Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Рес­публіки Білорусь, які працюють за межами своїх держав²; Угода між Урядом України та Урядом Соціалістичної Рес­публіки В'єтнам про взаємне працевлаштування громадян і їхній соціальний захист³.

Ці угоди у переважній своїй частині врегульовують тру­дові відносини, хоч містять і окремі положення щодо со­ціального забезпечення. Однак є чимало двосторонніх угод України, які в основному стосуються права соціального за­безпечення. Вони детально регламентують питання надання соціального забезпечення та соціального захисту громадя­нам договірних сторін. Так, Україною укладено та ратифіко­вано спеціальні двосторонні угоди щодо соціального забезпе-

¹ Статті 9, 11, 12 та 13 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Вірме­нія про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Республіки Вірменія, які працюють за межами кордонів своїх держав // Урядовий кур'єр. — 1996. — 16 травня.

'' Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 26. — Ст. 112.; Урядовий кур'єр. — 1996. — 16 травня.

³ Урядовий кур'єр. — 1998. — 10 лютого.

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення __________________

чення з Естонською та Латвійською Республіками, а також з Королівством Іспанія.

Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян¹ укладена в Мадриді 7 жовтня 1996 р. Об'єктивною сферою застосування Угоди в Україні є законодавство щодо системи соціального забезпечення насе­лення про: а) пенсії за віком, по інвалідності та в разі втрати годувальника; б) допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною; в) допомогу у зв'язку з нещасними випадками на виробництві і професійними захворюваннями; г) допомо­гу на поховання; ґ) допомогу сім'ям з дітьми; д) соціальні пенсії. В Іспанії Угода застосовується щодо системи соціаль­ного забезпечення населення про: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок загального захво­рювання, будь-яких нещасних випадків, не пов'язаних з ви­робництвом та материнством; б) допомогу по інвалідності, за віком, у разі смерті чи втрати годувальника; в) допомогу у зв'язку з нещасними випадками на виробництві та про­фесійними захворюваннями; г) допомогу для сімей.

Угода поширюється на працівників, які є громадянами Договірних Сторін, а також на членів їхніх сімей. Вона та­кож застосовується до осіб, які мають статус біженців згідно із Женевською конвенцією від 28 липня 1951 р. та Протоко­лом від 31 січня 1967 р., а також до осіб без громадянства, які проживають на території однієї з Договірних Сторін, і членів їхніх сімей відповідно до Конвенції від 28 вересня 1954 р. Угода передбачає принцип рівності прав і обов'язків працівників — громадян Сторін. Норми Угоди поширюються як на працівників, що працюють на умовах найму, так і на працівників, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Характерним є те, що проживання на території Договірної Сторони не може бути умовою здійснення виплат, призначених відповідно до цієї Угоди. Виплати не можуть

¹ Голос України. — 1997. — 23 грудня; Урядовий кур'єр. — 1997. — 25 грудня.

_ 3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

скорочуватися, змінюватися, припинятися чи затримувати­ся, якщо пенсіонер чи особа, котрій призначена допомога (крім соціальної допомоги) на території однієї Договірної Сторони, проживає на території іншої Договірної Сторони чи на території третьої країни.

Угода укладена на невизначений термін, кожна Сторона може денонсувати її, однак права, набуті відповідно до цієї Угоди, гарантуються. Розбіжності в тлумаченні положень Угоди повинні вирішуватися Арбітражною комісією або арбітром, призначеним Головою Міжнародного суду в Гаазі.

Ще одним прикладом двосторонніх договорів, що нале­жать до джерел права соціального забезпечення, є договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про Співробітництво в галузі соціального забезпечення¹, підписа­ний Сторонами 20 лютого 1997 р., та Договір між Україною І Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення², підписаний 26 лютого 1998 р.

Ці договори мають багато спільних рис: визначають терміни, що в них застосовуються; містять як процедурні, так і матеріальні норми права соціального забезпечення, які регулюють правовий статус громадян Договірних Сторін.

Договори регулюють соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи протилежної Договірної Сторони у сфері соціального забезпечення. Договорами визначено ос­новні напрями соціального забезпечення. В Україні це: 1) до­помога по тимчасовій непрацездатності; 2) допомога по ма­теринству; 3) медичні послуги; 4) пенсії по інвалідності; 5) пенсії за віком; 6) пенсії за вислугу років; 7) пенсії в разі втрати годувальника; 8) відшкодування шкоди у випадку трудового каліцтва, професійного захворювання або смерті з цих причин; 9) допомога на поховання; 10) допомога по без-

¹Голос України. — 1997. — 19 листопада; Урядовий кур'єр. — 1997. — 20 листо­пада. ^г Голос України. — 1999. — 31 березня; Голос України. — 1999.—3 квітня.

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення ______________________

робіттю; 11) сімейні допомоги; 12) соціальні пенсії. Анало­гічну сферу регулюють Договори на території протилежних Договірних Сторін, за винятком положення 12. У Латвій­ській Республіці — це державні допомоги соціального забез­печення, а в Естонській Республіці — народні пенсії. Догово­ри стосуються також сфери соціального страхування. Чинність Договорів за умови письмового повідомлення Компетентного органу керівництва іншої Сторони може поширюватися на нову систему чи на нову сферу соціального забезпечення. Сторони надають на своїй території громадя­нам іншої Сторони, які постійно проживають або працюють на території Сторони працевлаштування, а також членам їхніх сімей, незалежно від громадянства, однакові права зі своїми громадянами як стосовно поширення на них законо­давства, так і стосовно прав на соціальне забезпечення, крім порядку обчислення страхового стажу, набутого до 1 січня 1991 р. громадянами Латвійської Республіки, репатріанта­ми, членами їхніх сімей.

Обидва Договори укладені на невизначений термін. Кож­на сторона може денонсувати Договір шляхом подання пись­мового повідомлення. Та навіть у разі денонсації Договору права осіб, що були набуті в період його дії, не втрачають

своєї чинності.

Ще одним джерелом права соціального забезпечення в Ук­раїні є внутрішні державні акти соціального партнерства як

результат колективних переговорів. Це угоди, що уклада­ються між профспілками (їхніми об'єднаннями), що пред­ставляють інтереси найманих працівників, і роботодавцями відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. Залежно від рівня укладення існують генеральна, галузеві, регіональні та локальні угоди, які регулюють виробничі, трудові та соціально-економічні

відносини.

Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, все­українськими об'єднаннями організацій роботодавців і під­приємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднань

3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

нями на 2004-2005 роки¹, укладена 19 квітня 2004 р. Цим актом соціального партнерства регулюються основні прин­ципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин на підприємствах.

Генеральною угодою, зокрема, передбачено вживати за­ходів, спрямованих на належне впровадження загально­обов'язкового державного пенсійного страхування та недер­жавного пенсійного забезпечення, а також рекомендувати при укладанні галузевих, регіональних угод та колективних договорів встановлювати зобов'язання щодо соціального за­хисту ветеранів праці та людей похилого віку.

Під час розроблення проектів законодавчих та норматив­но-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійного, медичного, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та по­хованням) та недержавного пенсійного забезпечення, в тому числі щодо зміни розміру страхових внесків, об'єкта страху­вання, умов забезпечення, інших правових чи організа­ційних питань пропонується забезпечити їх попередній розгляд і узгодження з об'єднаннями профспілок та всеук­раїнських об'єднань організацій роботодавців. В Угоді наго­лошується, що під час складання проекту державного бюджету на відповідний рік потрібно передбачати забезпе­чення фінансування в повному обсязі за рахунок державних коштів витрат, пов'язаних з розмежуванням пенсійних ви­плат, призначених за різними пенсійними програмами та ви­плат незастрахованим особам з окремих видів соціального страхування.

Сторони Угоди поставили за мету розглянути можливість запровадження з 2005 р. методики обчислення сукупного до­ходу сім'ї, що береться для призначення державної соціаль­ної допомоги, без урахування в ньому сум сплачених по­датків та внесків до фондів загальнообов'язкового державно-

^ГУрядовий'ку^є^:р"— "2004. — № 125.

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення

го соціального страхування, а також здійснити аналіз стану розроблення та запровадження державних соціальних стан­дартів і нормативів у всіх сферах їх застосування, визначити порядок проведення їх моніторингу та терміни інформуван­ня профспілок.

При внесенні змін до Законів України «Про правовий ре­жим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і со­ціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи» Угодою передбачено не допускати звуження обсягів існуючих державних соціальних пільг, рівнів компенсацій, доплат і допомоги, передбачених законо­давством, рівня пенсійного забезпечення, ефективності за­ходів із збереженням здоров'я постраждалого населення та можливість їх підвищення.

Якщо Генеральна угода, галузеві та регіональні угоди — це переважно тристороннє партнерство, то локальне регулю­вання соціального забезпечення завжди відбувається на дво­сторонньому рівні. Колективні договори, які укладаються на підприємствах, в установах, організаціях, є угодами між найманими працівниками, від імені яких зазвичай виступа­ють профспілкові організації, та роботодавцями. Ці акти соціального партнерства спрямовані передусім на регулю­вання соціально-трудових відносин працівників відповідних підприємств, однак можуть передбачати також заходи щодо соціального забезпечення працівників та членів їхніх сімей за рахунок підприємств. Зрозуміло, що такі заходи передба­чаються лише у колективних договорах тих підприємств, установ, організацій, які є достатньо фінансово потужними й спроможними виділяти кошти з доходів та скеровувати їх на додаткові соціальні пільги. В умовах економічної скрути ко­лективні договори містять переважно норми, які спрямовані на покращання житлово-побутових умов найманих праців­ників, надання їм безкоштовних путівок у санаторії та бу­динки відпочинку, компенсацію видатків на навчання, ліку­вання тощо. Загалом колективно-договірне регулювання

_ 3.3. Нормативно-правові акти як джерела права соціального забезпечення...

соціально-забезлечувальних відносин на локальному рівні має неабиякі перспективи і може стати у майбутньому сут­тєвим додатком до заходів соціального забезпечення, вста­новлених на централізованому, державному рівні. А колек­тивні договори як форма соціального партнерства займуть належне їм місце у системі джерел права соціального забез­печення.

Поиск по сайту: