Поняття та ознаки соціальних ризиків

Термінологічне поняття «соціальні ризики» використо­вується у різних сферах та напрямах наукових досліджень (політика, економіка, національна чи інформаційна безпека, юриспруденція тощо). Однак, незважаючи на інтенсивний розвиток науки ризикології, вченими досі не запропоновано єдиного загальноприйнятого визначення цього соціального явища. Зрештою, й саме поняття «соціальний* розглядаєть­ся у літературі в широкому (як такий, що властивий суспільству)¹ та вузькому (пов'язаний з основними умовами життєдіяльності людини) значенні. І саме це, останнє, вузь­ке трактування соціального ризику застосовується правом соціального забезпечення для позначення обставин, які об'єктивно порушують життєдіяльність особи та пов'язані із соціально-економічними чинниками в державі.

У вітчизняній правовій літературі термін «соціальний ри­зик» як підставу виникнення права на соціальне забезпечен­ня вперше запропонувала Н. Б. Болотіна².

Теорія соціального ризику не є новою для галузевої літе­ратури. Ще у 20-х роках минулого століття її обґрунтовува-

¹ Словник української мови: В 11 т. / Назаров Г. С, Петровська О. П., Скрип-

ник Л. Г., Юрчук Л. А. — К.: Наукова думка, 1978. — Т. 9. — С. 476.

² Болотіна Н. Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема

термінів і понять // Право України. — 2000. — №4. — С. 39.

____________________________ 6.1. Поняття та ознаки соціальних ризиків

ли М. А. Вігдорчик¹, М. О. Семашко², В. М. Догадов³. Вони вважали, що з настанням соціального ризику особа отримує право на соціальне забезпечення.

Інститут соціального ризику став предметом досліджень і сучасних вчених. Так, В. Д. Роїк соціальний ризик визначає як вірогідність настання матеріальної незабезпеченості працівників внаслідок втрати заробітку та внаслідок втрати працездатності (професійні та загальні захворювання, не­щасні випадки як на виробництві, так і поза ним)⁴. Таке ви­значення соціального ризику заслуговує на увагу, однак є не зовсім придатним для характеристики соціального ризику як інституту права соціального забезпечення. Обґрунтовую­чи поняття «соціального ризику» саме так, автор обмежує коло потенційних суб'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин («тільки працівники»), і звужує до того ж перелік підстав, що породжують право на матеріальне соціальне забезпечення («втрата зарплати внаслідок втрати працездатності»). Очевидно, за нинішніх умов, крім соціаль­но-економічних причин, не менш важливе значення мають деякі інші підстави здійснення державою функції соціально­го забезпечення: фізіологічні (наприклад, потреба соціально­го забезпечення дитини-інваліда) та демографічні (соціальне забезпечення сімей з дітьми). Більше того, доволі пошире­ний тепер соціальний ризик «безробіття» також не охоп­люється запропонованою вченим дефініцією.

Т. 3. Гарасимів однією з характерних ознак соціального ризику за правом соціального забезпечення називає втрату особою працездатності⁵. Однак вона є всього лише однією з об'єктивних причин втрати особою засобів до існування.

¹ Вигдорчик Н.А. Теория и практика социального страхований. — Вьш. 1: Теорети-

ческие основи социального страхований. — 3-є изд. — М.; Петроград, 1923. — С.14-16.

² Семашко Н.А. Право на социальное обеспечение. — М., 1938.
^я Догадов В. М. Социальное страхование. — М., 1926.

■' Роик В. Д. Социальная защита работника в процесее труда: проблеми теории и практики: Автореф. дис.... докт. зконом. наук. — М., 1994. — С. 21.

^ь Гарасимів Т. 3. Принципи права соціального забезпечення України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2002. — С. 8.

Розділ 6. Соціальні ризики

Інші причини (неможливість знайти належну роботу, втра" годувальника) залишились поза увагою автора.

Більш досконалим можна вважати визначення соціально го ризику, яке пропонує 0. Є. Мачульська. Вона, зокрема, визначає його як вірогідність настання матеріальної незабез­печеності особи внаслідок відсутності заробітку з об'єктив­них соціально значимих причин та у зв'язку з додатковими витратами на утримання дітей чи інших членів сім'ї, а також для задоволення потреб у медичних чи соціальних послугах¹.

З урахуванням наведених варіантів поняття «соціальний ризик» можна виділити характерні для цього явища ознаки, які відображають природу соціального ризику як інституту права соціального забезпечення.

Отже, соціальні ризики — це зазвичай явища об'єктивно­го характеру. їх настання не залежить від волі особи та не є наслідком дій останньої. Негативні наслідки соціальних ри­зиків не можуть бути усунуті нею самостійно через зовнішні чинники, а не з будь-яких суб'єктивних причин.

Наслідками настання соціальних ризиків є обмеження чи порушення життєдіяльності людини, що зумовлює "її со­ціальну та матеріальну незахищеність.

Важливою ознакою соціальних ризиків є те, що вони по­требують закріплення у законодавстві саме як обставини, внаслідок настання яких особа може потребувати допомоги держави чи суспільства.

Нарешті, настання соціального ризику є потенційно мож­ливим для кожної людини. Вони обов'язково або як правило трапляються чи можуть трапитися за певних обставин.

Таким чином, соціальний ризик — це соціально значима обставина об'єктивного характеру, з настанням якої грома­дяни (члени їхніх сімей) не здатні самостійно себе утримува­ти, а тому потребують додаткового матеріального захисту з боку держави.

¹ Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения. Перспективи развития. — М.: Городец, 2000.— С. 12.

6.2. Система соціальних ризиків за законодавством України

Соціальні ризики зумовлюють особливу природу права соціального забезпечення та визначають його функції як са­мостійної галузі у системі права України.

Поиск по сайту: