Соціально-забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини є визначаль­ними у системі правових відносин соціального забезпечення. Вони становлять комплекс суспільних відносин, що врегу­льовані нормами права, та стосуються матеріального забез­печення громадян чи надання їм соціальних послуг і пільг у разі настання соціальних ризиків за рахунок коштів соціаль­них фондів та бюджетів різних рівнів.

За своїми сутнісними характеристиками соціально-забез-печувальні правовідносини належать до розподільчих відно­син, оскільки в юридичній формі виражають і закріплюють економічні відносини перерозподілу витрат відповідних гро­шових коштів (Державного й місцевих бюджетів та спеціаль­но створених фондів).

Характерною рисою соціально-забезпечувальних пра­вовідносин є їх так звана персоніфікація (індивідуалізація). Вона виражається у тому, що обсяг права на соціальне забез­печення конкретної особи (наприклад, розмір пенсії) зумов­люється саме її періодом трудової діяльності та сплатою стра­хових внесків, розміром середнього заробітку, відсотком втрати працездатності, сімейним станом, кількістю утри­манців тощо.

Чимало вчених, які досліджували соціально-забезпечу­вальні правовідносини (Р. І. Іванова, В. А. Тарасова, Є. Є. Ма-чульська), виділяють таку їх ознаку, як соціальну алімен-тарність¹. Вони вважають, що соціальний характер право-

¹ Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения. — М.: Международьій центр финансово-зкономического развития, 1997. —С. 21.

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення __________________________

відносин проявляється у тому, що кошти на їх реалізацію у з
значені фонди акумулюються шляхом здійснення відповідни
грошових внесків усіма фізичними та юридичними особами)
тобто фактично усім суспільством. Аліментарність полягає у
тому, що матеріальне забезпечення громадян здійснюється пе+_;
реважно на безеквівалентній основі, без попереднього та по*
дальшого відшкодування сплачених коштів або наданих піль^
чи послуг. Це, на думку вчених, істотно відрізняє соціально-:
забезпечувальні правовідносини від подібних правовідносин,
характерних для інших галузей права. Більшість цивільних,'
правовідносин (наприклад, купівлі-продажу, обміну, поставки,
тощо) реалізуються шляхом безпосереднього відшкодування'
вартості набутого майна чи отриманої послуги, а трудові пра­
вовідносини будуються за принципом виконання тієї чи іншої
роботи за певну грошову винагороду тощо.,

Однак сучасний стан соціально-забезпечувальних правовідносин засвідчує, що не всі вони є аліментарними. Матеріальне забезпечення громадян за принципом соціаль­ної аліментарності здійснюється лише у системі державно-', го соціального забезпечення за рахунок коштів бюджетів в обсязі, що не перевищує гарантованих державою соціаль­них стандартів. Це, наприклад, забезпечення допомогами дітей-інвалідів чи сімей з дітьми, які не застраховані у сис­темі загальнообов'язкового державного соціального стра­хування, або ж пільгове забезпечення ветеранів війни чи осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, та деякі інші.

За тривалістю в часі соціально-забезпечувальні пра­вовідносини можуть бути постійними (регулярними) або ж відбуватися як одноактна дія. Так, виплата пенсій усіх видів здійснюється щомісячно і впродовж певного терміну, на який вона призначена: наприклад, пенсії за віком та вислугу років призначаються довічно, по інвалідності — на весь час _; інвалідності особи або довічно, пенсії в разі втрати годуваль­ника — до досягнення повноліття дітьми померлого году­вальника тощо. Разом з тим, такий вид соціального забезпе-

' -■ Загальна характеристика соціально-забезпечувальних правовідносин

■іення, як допомоги, є переважно одноразовим (допомога по иагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю тощо). Надання соціальних послуг також може відбуватись мбо одноразово, або регулярно (протягом тривалого часу). Так, наприклад, побутове обслуговування одиноких осіб по­чилого віку органами соціального забезпечення здійс­нюється регулярно (2-3 рази на тиждень) протягом тривало­го часу, а забезпечення інвалідів засобами пересування має одноразовий характер.

В основі соціально-забезпечувальних правовідносин ле­жить суб'єктивне право особи на соціальне забезпечення пев­ного виду та відповідний йому обов'язок державних органів (юридичних осіб) призначити чи надати його.

Спектр правомочностей учасників соціально-забезпечу-вальних правовідносин, що мають суб'єктивне право, є до­волі різноманітним. Вони вправі вимагати відповідних дій органів чи установ, які здійснюють соціальне забезпечення, для реалізації свого соціального права. Крім того, їм на­дається можливість самостійно вчиняти певні дії та право звернутися за захистом до держави в разі порушення цього права. Так, суб'єкт права на пенсію вправі вимагати: призна­чення пенсії визначеного виду і розміру в разі настання пенсійних ризиків, проведення перерахунку розміру пенсії (при зміні страхового стажу), переведення з одного виду пенсії на інший, а також проведення інших передбачених пенсійним законодавством дій.

Правомочностям суб'єкта права на соціальне забезпечен­ня відповідає юридичний обов'язок відповідного органу соціального захисту призначити та здійснити надання соціального забезпечення. Юридичний обов'язок разом із суб'єктивним правом, як уже наголошувалося, становлять основу змісту правовідносин цього виду, а отже, й зумовлю­ють їх активний характер.

Фізичні особи, які виступають суб'єктами права на соціальне забезпечення, наділені також певними юридичними обов'яз-

Р очділ 4. П равовідносини соціального забезпечення

ками. Так, законодавством передбачено, що пенсіонер зо­бов'язаний своєчасно повідомляти про обставини, які можуть спричинити зміну розміру пенсії або припинити її виплату (зміни в складі сім'ї пенсіонера, переосвідченпя у МСЕК тощо). Зо невиконання цих юридичних обов'язків до пенсіонерів засто­совуються передбачені пенсійним законодавством санкції. На­приклад, при одержанні з їх вини зайвих сум пенсії на них по­кладається обов'язок відшкодувати завдану шкоду.

Характерною особливістю соціально-забез печу вальних правовідносин с те, що на відміну від багатьох інших право­вих відносин вони в ідеалі як відносини суспільні не можуть існувати позо сферою правового регулювання. Та обставина, що при характеристиці предмета права соціального забезпе­чення ми виходили із класичного їх розуміння як суспільних відносин, що існують у сфері соціального захисту і потребу­ють свого законодавчого впорядкування, стаючи тим самим предметом права, зовсім не означає, що об'єктивно такі відносини можливі без правового регулювання. Якщо інші суспільні відносини (майнові, трудові, сімейні, земельні то­що) можна уявити і без їх правової форми, то відносини соціального захисту завжди с правовими відносинами. Адже не можуть існувати відносини з нарахування й виплати, наприклад, пенсій, якщо попередньо не буде проголошено право на пенсію. Так само не можна отримати субсидію на покриття комунальних послуг, якщо держава не гарантува­тиме такої можливості. Отже, соціально-забезпечувальні відносини у їх ідеальному вигляді завжди мають правову форму. Т у традиційному значенні суспільних відносин як таких, відносин соціального захисту не буває¹.

■Сучасний стан розпитку суспільних відносин у державах з високим рівнем пра­вового.забезпечення фактично впключяс існування не правових форм цих відносин. Навіть якщо врахувати, що частина відносин все ж врегульовується іншими видами соціальних норм (моральними, звичаєвими, релігійними, корпоративнії ми тонні), відсоток відносин, що забезпечуються правовими нормами, о абсолютно найвищим. Тому коли ми відзначаємо, що існують, на­приклад, відносини купітїлі-ііродажу, трудові, сімейні чи інші, то ми тим самим уявляємо, що йдеться відразу про правові види цих відносин. Всі вони вже врегульовані правовими нормами і поза правом практично не існують.

\-.і гильни харіїніперистпка социігіьно-.шбслісчіівагіьних праекшиЬіосин

Зазначена обставина досить суттєво вплинула по характер

ндичних фактів, які породжують виникнення, зміну та

н чинення соціально-забезпеч у вальних правовідносин.

іьіпе того, при цьому визначальними тут все ж є юридичні

■ к'ти, які виступають підставами виникнення цих відно-

Гллузева наука такі факти, що лежать в основі соціально­
го снувальних правовідносин, називні-: юридичними і
.адами, виділяючи при цьому три необхідні елементи і
лдичіюго фактичного складу (окремі юридичні факти). Це |<
родусім об'єктивні обставини (факти), а також волсвияв-
,іпя особи на отримання конкретного виду соціального за- | |
шочення І рішення компетентного органу про прпзпачен- ' >
відповідного виду соціального забезпечення. Кожен із цих І і
-плинних фактів, що у сукупності формують юридичний \,
іад, г, необхідним для виникнення еоціально-зобезпечу- §.
!ьних правовідносин. Відсутність хоча б одного з еле- ||
лтів цього ланцюжка виключає можливість становлення |
жових відносин. і.!■
Об'єктивні факти — це такі передбачені юридичними ігор- іц
^і 11 конкретні соціальні обставини, які є необхідними для::-
пикнення у особи права на певний вид соціального забез- ]'.
іоння. Воші бувають абсолютно та відносно об'єктивними ■[
ктами.,; і
Абсолютно об'єктивними фактами, тобто такими, що не П
іежать від волі самого суб'єкта правовідносин, вважають-,!
соціальні ризики та стать особи. Вони визначають вид пра- і
'йдноеин та умови їх динаміки.;■
Відносно об'єктивними фактами с обставини, наявність!;
відсутність яких ставиться у залежність від волі суб'єктів
мвовідносин. Такими є страховий стаж особи, її заробіток
деякі інші.

Другий елемент юридичного складу повністю стосується ^!:

і'ри свідомого волевиявлення суб'єкта права на соціальне ''
"іезпечення, а тому такі факти прийнято називати діями.
об правовідносини соціального забезпечення постали в ре-

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення

альності, необхідним є волевиявлення (ініціатива) громадя­нина або іншої, визначеної законодавством, особи, яка діє в інтересах отримувача. Волевиявлення зазвичай має письмо­ву форму і проявляється у вигляді заяви до відповідного ком­петентного органу, який ухвалює рішення про надання особі належного виду соціального забезпечення.

Найбільш характерним прикладом елементів волевияв­лення, що властиві правовідносинам соціального забезпечен­ня, можуть бути підстави виникнення пенсійних правовідно­син усіх видів. Вони постають за наявності визначеної у зако­нодавстві певної сукупності юридичних фактів, яка є індиві­дуальною для кожного з видів таких правовідносин. Так, для виникнення пенсійних правовідносин за віком юридичний склад повинен містити такі елементи: досягнення особою пенсійного віку; наявність страхового стажу зазначеної три­валості; волевиявлення громадянина та рішення компетент­ного органу про призначення пенсії. Для виникнення пен­сійних правовідносин у зв'язку із забезпеченням інвалідів юридичними фактами є: наявність однієї з трьох груп інва­лідності у поєднанні з її причиною (загальне чи професійне захворювання); наявність страхового стажу певної трива­лості (для пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання); волевиявлення інваліда та акт відповідного компетентного органу про призначення пенсії у зв'язку з інвалідністю.

Необхідним елементом юридичного фактичного складу є і рішення державного органу. Саме воно і зумовлює динаміку соціально-забезпечувальних правовідносин.

Рішення про призначення пенсії констатує наявність усіх необхідних умов для виникнення, зміни чи припинення пенсійних правовідносин. У фактичному складі — це завер­шальний елемент, який у сукупності з іншими призводить до певних юридичних наслідків — призначення соціальної ви­плати, зміни її розміру, припинення виплати тощо.

У сфері недержавного пенсійного забезпечення зовнішнім проявом волевиявлення сторін (скажімо, пенсійного фонду

4.2. Загальна характеристика соціально-забезпечувальних правовідносин

та вкладника) може стати пенсійний контракт. Змістом цьо­го договору вважатимуться пенсійні ризики, настання яких зумовлює виникнення у особи-учасника права на пенсію, істотні умови застосовуваної пенсійної програми та умови ре­алізації пенсійного права особи. Укладення пенсійного кон­тракту є первинним елементом юридичного фактичного складу у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Варто зазначити, що традиційна класифікація юридич­них фактів за правовими наслідками на правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі у сфері соціального забез­печення є до певної міри умовною. Тут за певних обставин один і той самий юридичний факт може мати різні правові наслідки. Так, смерть пенсіонера припиняє правовідносини з матеріального забезпечення пенсією за віком і може стати підставою для призначення виплати у зв'язку із втратою го­дувальника.

Соціально-забезпечувальні правовідносини, утворюючи єдину цілісну структуру, є, тим не менше, досить неоднорід­ними, що дає підстави класифікувати їх за різними кри­теріями.

Найпоширенішою можна визнати класифікацію за вида­ми соціального забезпечення, де, як відомо, виділяють пен­сійне забезпечення, допомоги, соціальні пільги та соціальне обслуговування. Зазначені види зумовлюють відповідний поділ соціально-забезпечувальних правовідносин на пен­сійні, допомогові та правовідносини щодо надання соціаль­них пільг і обслуговування. Натомість чимало з цих видів можна класифікувати на окремі підвиди залежно від виду соціального забезпечення, на який претендує особа. Так, правовідносини у сфері державного пенсійного забезпечення поділяють на правовідносини пенсійного забезпечення за віком, у зв'язку з інвалідністю внаслідок загального захво­рювання, внаслідок професійного захворювання та внаслі­док втрати годувальника (у солідарній пенсійній системі), щодо забезпечення довічною пенсією чи одноразовою випла­тою (у накопичувальній системі).

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення

4.3. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Для класифікації допомогових правовідносин, як і для класифікації самих видів допомог, використовуються дещо інші критерії. Так, за характером суб'єктного складу всі ці правовідносини поділяються на правовідносини з надання соціальних допомог сім'ям з дітьми, тимчасово непрацездат­ним громадянам, безробітним, малозабезпеченим особам, особам, що постраждали внаслідок аварій, катастроф, сти­хійного лиха; а за джерелами фінансування — на правовід­носини по допомозі в системі загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування та у бюджетній сфері.

Чимало з цих видів потребує ще більш детального поділу. Так, класифікуючи допомоги сім'ям з дітьми за соціальним ризиком, можна виділити: допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразові допомоги при народженні дитини, до­помоги для догляду за дитиною, допомоги на дітей одиноким матерям тощо.

Поиск по сайту: