АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості усного професійного спілкування

Читайте также:
  1. IХ. Особливості провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства
  2. VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП
  3. Аграрні відносини, їх зміст та особливості.
  4. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
  5. Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
  6. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  7. Біологічні особливості ріпаку озимого
  8. Біологічні особливості ряду Напівтвердокрилі
  9. В чому полягають особливості кореляційного опису результатів біометричних досліджень?
  10. Вербальні та невербальні засоби спілкування з аудиторією
  11. Види акціонерних товариств та їх особливості.
  12. Види аудиторських послуг та особливості їх надання.

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів і взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування належить до формального типу спілкування, яке здійснюється у відповідності до деяких правил і спрямоване на встановлення контактів та підтримання зв`язків між представниками взаємозацікавлених у спільній діяльності організацій.

Сферою офіційно-ділового спілкування є ділові стосунки між членами суспільства, між організаціями й установами, між урядовими установами і представниками суспільства та ін. Реалізується цей стиль у писемній формі (заяви, накази, протоколи, укази та ін.) і в усній (ділові наради, телефонні розмови, публічні виступи та ін.).

 

Схема 5.1.

Усне мовлення – це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. За характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних особливостей: вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова.

Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це набагато складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація).

Розмовне мовлення, на відміну від літературного, включає жаргонізми, діалектизми, запозичення. В офіційно-діловому мовленні такі вкраплення неприпустимі. Псує репутацію ділової людини і так званий суржик — недоладна мішанина зіпсованої української і російської лексики.

Офіційно-ділове спілкування виключає емоційно забарвлену лексику, в ньому переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, гранично точний виклад думок.



Канцелярська лексика, або канцеляризми, — це слова, словосполучення й граматичні форми офіційно-ділового мовлення, доречні й потрібні у діловому стилі, але недоречні, зайві, навіть шкідливі поза діловим стилем — у розмовній мові.

Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, воно наближається до мовлення писемного. Основні риси цього стилю — точність, стислість і впливовість. Досягаються вони відповідним добором слів, граматичних конструкцій, синтаксису, стандартизацією цілих блоків ділового тексту.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

Ø точність у формулюванні думки, не двозначність;

Ø логічність;

Ø стильність;

Ø відповідність між змістом і мовними засобами;

Ø відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

Ø відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

Ø вживання сталих словосполучень;

Ø різноманітність мовних засобів;

Ø шаблонність у побудові висловлювання;

Ø доречність;

Ø виразність дикції;

Ø відповідність інтонації мовленнєвій ситуації

Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)