Особливості усного професійного спілкування

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів і взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування належить до формального типу спілкування, яке здійснюється у відповідності до деяких правил і спрямоване на встановлення контактів та підтримання зв`язків між представниками взаємозацікавлених у спільній діяльності організацій.

Сферою офіційно-ділового спілкування є ділові стосунки між членами суспільства, між організаціями й установами, між урядовими установами і представниками суспільства та ін. Реалізується цей стиль у писемній формі (заяви, накази, протоколи, укази та ін.) і в усній (ділові наради, телефонні розмови, публічні виступи та ін.).

Схема 5.1.

Усне мовлення – це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. За характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних особливостей: вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова.

Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це набагато складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація).

Розмовне мовлення, на відміну від літературного, включає жаргонізми, діалектизми, запозичення. В офіційно-діловому мовленні такі вкраплення неприпустимі. Псує репутацію ділової людини і так званий суржик — недоладна мішанина зіпсованої української і російської лексики.

Офіційно-ділове спілкування виключає емоційно забарвлену лексику, в ньому переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, гранично точний виклад думок.

Канцелярська лексика, або канцеляризми, — це слова, словосполучення й граматичні форми офіційно-ділового мовлення, доречні й потрібні у діловому стилі, але недоречні, зайві, навіть шкідливі поза діловим стилем — у розмовній мові.

Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне мовлення, воно наближається до мовлення писемного. Основні риси цього стилю — точність, стислість і впливовість. Досягаються вони відповідним добором слів, граматичних конструкцій, синтаксису, стандартизацією цілих блоків ділового тексту.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

Ø точність у формулюванні думки, не двозначність;

Ø логічність;

Ø стильність;

Ø відповідність між змістом і мовними засобами;

Ø відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

Ø відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

Ø вживання сталих словосполучень;

Ø різноманітність мовних засобів;

Ø шаблонність у побудові висловлювання;

Ø доречність;

Ø виразність дикції;

Ø відповідність інтонації мовленнєвій ситуації

Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача.

Поиск по сайту: