АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тактовний та тактичний

Читайте также:
  1. Анкета для вивчення соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі
  2. Діагностична професіограма соціального педагога
  3. І. Актуальність теми
  4. Класифікація проектів
  5. КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ
  6. Підготовка до переговорів
  7. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
  8. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4
  9. Пряме та переносне значення, однозначність – багатозначність слів
  10. Складні випадки слововживання
  11. СЛОВНИК ПРАВНИЧОЇ ЛЕКСИКИ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Слово тактовний означає «чуття міри, що створює вміння поводити себе, як належиться вихованій людині».

Тактовний від тактика , що вживається як термін у військовій справі і переносно – в політиці, спорті, означаючи сукупність методів і прийомів, застосовуваних для досягнення мети.

 

Слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, називаються синонімами. Синонімія (явище, подібності змісту при відмінності у формі) ґрунтується на здатності позначати предмет, ознаку, дію тощо кількома словами. Синонімічні назви різняться здебільшого відтінками значення, емоційно-експресивними чи стилістичними можливостями, здатністю сполучатися з певними словами в тексті. Наприклад: захищати, боронити, відстоювати, обстоювати; ґрунтуватися базуватися, основуватися, будуватися.

Залежно від характеру додаткових значень чи відтінків синоніми поділяються на кілька груп.

Абсолютними називають синоніми, що не відрізняються ні значеннєвими, ні стилістичними відтінками: алфавіт – абетка, відсоток – процент, майдан – площа.

Ідеографічні (понятійні), або семантичні синоніми, означаючи те саме поняття, частково відрізняються своїми значеннями. З-поміж синонімів звернення – відозва – заклик – прокламація – апеляція – послання перше слово має найзагальніше значення.

Стилістичні синоніми означають одне поняття, але відрізняються додатковими емоційно-експресивними відтінками, які зумовлюють уживання слів у тих чи інших стилях. Наприклад, дієслово повідомити – нейтральне, воно позбавлене якихось емоційно-оцінних відтінків, а тому вживається в усіх стилях мови (тобто є між стильовим). Возвістити використовується в художніх, публіцистичних текстах для вираження урочистості, піднесеності.

Семантико-стилістичні синоніми відрізняються і значеннєвими відтінками й емоційно-експресивним забарвленням: ходити (стилістично нейтральне слово), походжати, ступати (поважний, урочистий рух), простувати (упевнений рух у визначному напрямі), чвалати (розмовне слово на позначення утрудненого різними обставинами руху), перти (просторічна назва нестримного руху).

 

Серед лексичних одиниць на особливу увагу з погляду стиліс­тики заслуговують абсолютні, ідеографічні та стилістичні си­ноніми.



Абсолютними називають синоніми, що мають тотожне номі­нативне значення. Вони можуть розрізнятися лише сферою вживання. Ідеографічні і стилістичні мають багату стилістичну парадигму. В лексичній стилістиці синоніми як тотожні або близькі за значенням лексеми є найпотужнішою категорією. З одного боку, те, що синонімічний ряд фонетично різних оди­ниць може називати одне загальне поняття, надає мовцю ве­ликі можливості стильового і стилістичного вибору для урізно­манітнення тексту. З іншого — те, що синоніми обов'язково чимось різняться між собою, мають різний змістовий обсяг, додаткові значеннєві відтінки, можуть відрізнятися якістю і мірою емоційно-вольової експресії та колориту, книжним чи розмовним походженням, робить їх настільки виразними, що вони сприймаються швидше як стилістеми, ніж номінативні лексеми. Наприклад: А в татарському броді глухо бухають весла: похилі, неначе давнина, діди ледь-ледь снують на човнах- душогубках, і не знати, що вони виловлюють — рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, і соняшники, немов щити, бо тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська струна... Диву­вався, чудувався і радів, що таки зустрівся із тим дивом, із тим святом, якого роками очікував то з сумовитого чару веснянок, то з вечорового туману сподівань, то з тих передчуттів, які тільки молодість наколисує в душу.

Це давнина, це наша гірка, немов полин, давнина, її вже забуває час по книгах і кобзарі по майданах. І чи зрозуміють це ті, що вже не знатимуть полотна і полинового смутку давнини (М. Стельмах).

Сучасна мовна практика повертає до вжитку окремі слова, Що за радянських часів значилися у словниках як застарілі, розмовні, рідковживані, і, отже, поповнює в літературній мові в такий спосіб пари абсолютних синонімів, які через рідковживаність уже набули стилістичного забарвлення архаїки: про­цент — відсоток, бібліотека — книгозбірня, поїзд — потяг, кар­та — мапа, організація — спільнота, фотокартка — світлина, тираж — наклад, юрист — правник, основний — засадничий, рюкзак —наплечник, дитбудинок — сиротинець, снотворний — снодійний, насонний, телебачення — телевізія.

Актуалізуються й іншомовні слова у ролі синонімів: напад, вторгнення — інвазія; згода, одностайність — консенсус; про­довження — пролонгація; оживлення, відродження — реаніма­ція; застій — стагнація; перетворення — конверсія; образ, ви­гляд — імідж; різноманітність, множинність — плюралізм; пред­ставлення — презентація; бавовняний — котоновий; продаж­ний — корумпований; тиск, жорстка опіка — пресинг; огляд — дайджест; незалежність — суверенітет; виборці — електорат.

Оскільки в мові діє тенденція до диференціації семантично рівнозначних слів, то абсолютні синоніми не можуть тривалий час співіснувати, і якщо один із них не виходить з ужитку, то вони надалі переходять у понятійні або стилістичні синоніми: добродійник — благодійник, одностайно — одноголосно, виділи­ти — виокремити, прослідкувати — простежити, доглянути — припильнувати, машиномісця — автомісця, тимчасовий — про­минальний, неприязнь — неґація, меншовартісний — низькосорт­ний, скеровувати — спрямовувати, знеособлення — деперсоналі­зація, бездуховний — знедуховлений.

Неоднорідне інформативно-оцінне значення слів, що попов­нюють лексикон сучасної української мови, спричиняється різноплановою системою інтерпретації явищ суспільного жит­тя та зміною стилістичних смаків і вподобань, іноді просто модою на певні синоніми, зокрема забуті свої та новоявлені чужі: світлина, первень, пролонгація, брифінг, шоп, маркетинг, менеджмент, хобі, ноу-хау та ін.

 

 


 

Основними складовими процесу мовного спілкування є адресант, повідомлення й адресат. Дослідження мовного впливу у ракурсі адресанта виявляє ряд поетапно реалізованих інтенцій адресанта, пов’язаних із трансформацією значеннєвих структур адресата. Підготовчий етап містить у собі процедури адаптації, презентації автора, презентації тематики, формування мотиву сприйняття тексту, опису проблемної ситуації крізь призму особистісних смислів адресанта.

Основний етап впливу включає процедури зміни особистісних смислів і значеннєвих диспозицій адресата; переформування категоріальних конструктів (переконань, цінностей і потреб) адресата; мотивування й програмування діяльності; програмування психофізіологічних про це сів [3]. Дослідження мовного впливу у ракурсі адресата виявляє залежність трансформацій його значеннєвих структур від особливостей інтерпретації, розуміння й осмислення тексту. Крім того, прийнятність змістовно-значеннєвого наповнення тексту для реципієнтів, що відбиває один з аспектів ефективності текстового впливу, виявляє залежність від рівнів мовної особистості реципієнтів. Мовний вплив у широкому смислі — це довільна й мимовільна передача інформації суб’єктом реципієнтові (або групі реципієнтів) у процесі мовного спілкування в усній і письмовій формах, що здійснюється за допомогою лінгвістичних, паралінгвістичних і нелінгвістичних символічних засобів і визначається свідомими й несвідомими інтенціями адресанта й цілями комунікації: предметної, комунікативної або інформаційної. Мовний вплив має й зворотну сторону: це той комунікативний ефект (результат), який певне повідомлення здійснює на реципієнта. Мовний вплив у вузькому смислі це вплив, здійснюваний суб’єктом на реципієнта, що визначається особливими предметними цілями мовця, які включають зміну особистісного змісту того або того об’єкта для реципієнта, перебудову категоріальних структур його свідомості, зміну поведінки, психічного стану або психофізіологічних процесів [6].

Спосіб мовного впливу можна визначити як сукупність прийомів або операцій практичної діяльності, що співвідноситься з ілокутивними цілями суб’єкта, що впливає на рішення конкретних завдань або полегшує досягнення конкретної мети. Типи мовного впливу становлять узагальнені групи прагматичних видів висловлювань, виділюваних на підставі єдиної комунікативної функції. Поняття типу мовного впливу деяким чином перегукується з поняттями мовної (комунікативної) стратегії, представленої комплексом мовних дій, спрямованих на досягнення певних комунікативних цілей, і комунікативною тактикою, яка означає одну або кілька мовних дій (мовних прийомів), спрямованих на рішення загального комунікативного завдання мовця. Однак тип мовного впливу співвідноситься не з комунікативною метою мовця в якій-небудь ситуації спілкування, а із прагматичною функцією, спільною для певних видів висловлень. Іншими словами, типи мовного впливу — це своєрідна номенклатура подібних за прагматичною сутністю висловлювань [5]. Що стосується комунікативних тактик, то вони представляють безпосереднє використання цих висловлень у мові. При розмежуванні типів мовного впливу, з одного боку, і комунікативних тактик, з іншого, можна провести аналогію з мовою й мовленням: у першому випадку це система абстрактних знаків, код, у другому — реалізація цього коду (і її закріплення у вигляді відповідних дискурсивних практик). Певна комунікативна стратегія в тій або тій ситуації спілкування може реалізовувати різні комунікативні тактики, тобто містити в собі різні типи мовного впливу. Наприклад, при виборі стратегії компрометації як тактики можуть використовуватися такі види висловлювань, як обвинувачення, інсинуація, глузування (типи мовного впливу — оцінка й емоційний вплив); при виборі стратегії підпорядкування — вимога, умовляння, доказ (типи мовного впливу — веління, вмовляння й аргументація). Виділяють такі типи мовного впливу:

1. Соціальний вплив— вітання, прощання, рекомендація, подяка, вибачення, обіцянка тощо;

2. Вплив за допомогою художніх образів:розповідь (оповідання, розповідь про власний досвід або досвід іншої людини) і зображення (художній опис);

3. Інформування— звістка, повідомлення, відомості тощо;

4. Доведення— обґрунтування, пояснення, опис, експлікація, доказ, спростування, тлумачення, визначення, узагальнення, припущення, думка тощо;

5. Аргументація— види повідомлень ті ж, що й у доведенні, але зі спеціальним підбором фактів і впорядкуванням аргументів для переконання адресата, іноді з додаванням емоційно-оцінного модусу, маніпуляцією з модусами думки й знання;

6. Симульований діалог— звертання, риторичне запитання, питально-відповідні комплекси;

7. Умовляння— прохання, пропозиція, порада, побажання, підштовхування, підкуп тощо;

8. Заклик— відозва, гасло, агітація, реклама, презентація, самопрезентація та ін.;

9. Веління— наказ, вказівка, розпорядження, команда, вимога, заборона, дозвіл, замовлення, нагадування, бажання та ін.;

10. Примус— погроза, залякування, вольовий тиск та ін.;

11. Оцінка:етична, естетична, інтелектуальна, утилітарна (похвала, схвалення, осуд), соціально-правова (захист, виправдання, осуд, обвинувачення);

12. Емоційний вплив— підбадьорення, розрада, скарга, жарт, глузування, хвастощі, образа, погроза, висловлення емоцій (наприклад, жалю, радості, здивування);

13. Психічне програмування— формули кодування, вигуки, афективно-емоційні фрази, афірмація, «вставлені команди».

Поряд зі способами й типами мовного впливу доцільно виділяти його прийоми й інструменти. Прийоми мовного впливу — це специфічні психологічні, прагмалінгвістичні й семіотичні дії з боку суб'єкта впливу, спрямовані на досягнення його безпосередніх ілокутивних цілей і контроль над мовною ситуацією. Прийоми сугестії виникають як наслідок функціонування специфічної паралінгвістичної категорії «метамови», яка на сьогодні вивчається лінгвістикою, теорією комунікації, когнітивістикою, психологією та соціологією.

Поняття «метамова» розшифровується як «мова, що приховує істинний зміст виразу, переданого звичайною мовою». Інакше кажучи, це мова, прихована під звичайною розмовною, яка є засобом передачі смислів. У теорії західних психолінгвістів «метамова» — це слова і фрази, що виражають справжні думки співрозмовника, розуміння яких ґрунтується на «інтуїції», «передчутті», «шостому почутті» і розумінні, що слова й думки комунікантів — зовсім не одне й те саме.

У кожній мові є своя система понять. Наприклад, будь-яке ім'я втілює поняття «ім'я» у граматичну форму, представлену словом, яке графічно є послідовністю букв. Хоча цю область знання про комунікацію надзвичайно важко формалізувати, дослідники намагаються встановити ланцюжки смислів, логіку метамови, стимули використання метаслів, метафраз, метависловів. Характеризуючи сутність метамови, її функції, принципи її активізації як когнітивного й комунікативного компонента спілкування, більшість дослідників зазначають, що основною характеристикою її є покращення комунікації, опосередкування передачі повідомлення, пом’якшення форми передачі змісту.

Представлені моделі метамови ріелтерів та перекладу їх звичних виразів доводять [2], наскільки розрізняються зміст повідомлення й глибинний смисл, який воно розкриває: Унікальна пропозиція — У нас серйозні труднощі із продажем; Будинок з великим потенціалом — О, скільки ще коштів сюди потрібно вкласти; Винятково спокійний тихий район — Район далеко від магазинів і школи; Компактний будинок — Дуже тісний будинок; Вікна на сонячний бік — Буде весь час жарко; Близькість міського транспорту — Зупинка автобуса прямо під вікном; Ідеальний будинок для людини, що любить працювати руками — На ремонт потрібно багато коштів; Дуже оригінальне планування — Туалет на вулиці; Затишний котедж — Виглядає по-селянськи; Унікальний будинок — Звичайнісінький будинок. Навіювання максимального комфорту, впевненості у правильному виборі зумовлює мовний вплив з прагматичною установкою — досягти бажаного результату — продати будинок. Іншу функцію реалізують дантисти, коли спілкуються із пацієнтом або в присутності пацієнта: Незручний — Болючий; Це вас непокоїть? — Болить?; Номер 12 — Свердло; Великий Ейч — Спеціальний ніж; Видаляти — Виривати; Загладити — Обрізати, Підточити; Підготувати — Свердлити; Наконечник — Голка; Трошки тиску — Трошки болю тощо. Так передається впевненість у тому, що проходить необхідний звичайний процес, який не має нічого спільного з болем [2]. Мета такого навіювання — забезпечення емоційної стабільності реци-пієнта.

Отже, технології мовного впливу в сучасній комунікації стали предметом широкого практичного використання в різних царинах людського життя та в різних професійних сферах. Метою дослідження було розглянути способи впливу на свідомість реципієнта. У результаті цієї частини роботи ми виокремили лінгвістичні способи впливу, які активно студіюються в західній науці в ширшому аспекті — в комбінації із невербальними способами передачі повідомлення. Ми розглянули їх у зворотному напрямку і виділили ряд досить формальних моделей впливу на свідомість реципієнта, що мають лінгвістичне вираження.


 

ДОДАТОК 1


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.036 сек.)