Діагностична професіограма соціального педагога

Організація виховного процесу вимагає перекладу складних методик досліджень мовою практики. Соціальний педагог для вивчення вихованості школярів потрібні доступні програми з коротким описом типових показників і ознак, які не вимагають багато часу для їх освоєння. Крім того потрібні програми, котрі допомагали б.

Критеріальний підхід до аналізу виховного процесу характеризується:

По-перше, яке матеріально-технічне оснащення життєдіяльності дітей у виховному закладі, оскільки воно є умовою виховання. Тут критерієм виступають науково-технічні досягнення цивілізації, щоб забезпечити найкращі комфортні умови існування та діяльності людини. Основні критерії: гігієнічність, краса, зручність, порядок і доступність коштів для кожної дитини.

По-друге, письмові (комп’ютерні) документи, що фіксують хід налагодженої роботи, а також принципові позиції соціальних педагогів у організовуваній ними діяльності. Сюди відносяться в першу чергу програма виховання, план роботи на певний період, педагогічна картотека (педагогічний анамнез), що простежує характеристики індивідуального розвитку особистості дитини, а також діагностичне простежування тенденцій вихованості дітей. Критерієм оцінки цієї сторони процесу є інформаційність, достатня підстава для вибудовування методики і змісту роботи.

По-третє, зміст, тобто функції соціального педагога в педагогічному колективі. Директор – стратег виховання. Заступник директора з виховної роботи розробляє виховну тактику. Соціальний педагог, класний керівник простежують індивідуальне становлення особистості дитини. Чіткість у визначенні професійних функцій – основний критерій оцінки даної сторони роботи.

Вчетверте, різноманітна діяльність дітей, її зміст, методичне оснащення, міра залучення дітей до різноманітної діяльності для розвитку здібностей кожної дитини. Критерієм оцінки виступає якість результату діяльності та ціннісна орієнтація діяльності.

По-п’яте, соціально-психологічний клімат у виховному закладі, і окремих малих групах, в яких кожна дитина має безпосередній контакт з іншими. Критерієм оцінки психологічного клімату обирається самопочуття людини в шкільному колективі.

Особливу значущість має професійна майстерність соціального педагога: рівень його культури, освіти, педагогічне мислення, осмисленість виховної концепції, методична і технологічна підготовленість. Критерій оцінки майстерності соціального педагога багатопланове, але система принципів виховання, фокусує в собі професіоналізм, продуктивність реальної роботи з дітьми на підставі принципів виховання.

Головним у професійній діяльності соціального педагога є – ставлення до дитини. Критерієм оцінки стає гуманістична позиція соціального педагога.

Аналіз професійної роботи соціального педагога або аналіз продукту діяльності – вихованість дітей. Вихованість – міра відповідності запланованого результату, описаного в програмі виховання.

В оцінювані виховного результату є загальний критерій – привласнення світу як цінності та набуття особистісного сенсу в цінностях життя:

1) зовнішній вигляд вихованця: стан одягу, зачіска, пластика, міміка, пози, що несуть у собі відношення до навколишнього світу, зв’язок поверхового показника з внутрішнім світом дитини, припускаючи і можливі протиріччя встановленого зв’язку, дисгармонію внутрішнього і зовнішнього;

2) фізичне і психічне здоров’я дітей. Перш за все, вивчається шкільна документація. Соціальний педагог оцінює цю сторону розвитку дитини з емоційного стану і самопочуття, які відображаються в лексиці, пластиці, мовних інтонаціях, загальної активності дитини. Звичайно, загальна картина деталізується і вивіряється за допомогою фахівців, лікаря та психолога. До того ж фіксувати поведінку дітей слід протягом не одного дня, необхідно простежувати стан дітей протягом деякого часу;

3) характер діяльності, якісний результат діяльності дітей, що повідомляє про імовірні здібності. До уваги приймаються всі види діяльності. Їх предметний результат очевидний, доступний сприйняттю, майже завжди має матеріалізовану форму, тому легко піддається аналізу та оцінки;

4) поведінка дітей, ще більш точно свідчить про міру засвоєння культури суспільства. Для дитини, яка не навчилася володіти собою („панувати над натурою”), критерієм поведінки не може бути прийнятий за істотний, із-за надлишкової залежності від загального самопочуття властивої дитині;

5) взаємини дітей між собою, з дорослими, з навколишнім світом.

Суттєвим показником вихованості школяра, поза всяким сумнівом, виступають його ціннісні орієнтири, ціннісні переваги, наявність особистісних смислів по відношенню до найвищих цінностей життя. Ці переваги виявляються щодня.

6) ставлення вихованця до самого себе, міра осмислення свого „Я”, що служить підставою для виробленого постійно життєвого вибору відповідно до своїх уявлень про гідне людське життя.

Таким чином, характеристика організованого виховного процесу дозволяє сполучати двосторонні оцінки:

· ставлення соціального педагога до дітей, яке пов’язане зі ставленням дитини до самого себе;

· ціннісні переваги дитини обумовлюються професійним тонким дотиком до особистості соціального педагога;

· взаємини дітей складають основу психологічного клімату в групі;

· поведінка вихованців формується в діяльності, певним чином організованої;

· якісність діяльності дітей залежить від якісності функціонального виконання професійних обов’язків соціального педагога;

· зовнішній вигляд дітей впливає на предметний простір і, в той же час, залежить від матеріального та технічного облаштування виховного закладу.

При аналізі неодмінно слід враховувати соціальний вплив мікросередовища і загальний соціальний вплив макросередовища, тобто, простежувати тенденції розвитку дітей.

Конкретизувати цілі соціально-виховної роботи, визначити тактику і стратегію роботи, дозволяє підійти диференційовано до учнів з різними рівнями вихованості і забезпечити індивідуальний підхід до кожного школяра.

Всі ці вимоги можна здійснити тільки в тому випадку, якщо вихованість аналізується у взаємозв’язку з основними умовами і чинниками становлення особи школяра, а дані вивчення допомагають обґрунтувати вибір змісту і методів виховання. При цьому соціальний педагог повинен мати можливість співвіднести проміжний результат спочатку і передбачати віддалений результат своєї роботи.

Оскільки свідома саморегуляція поведінки і самоорганізація діяльності виявляються у школярів по-різному по відношенню до навчання і фізичної праці, до людей, суспільно-політичних подій, прояви вихованості аналізується з урахуванням спостережень широкого спектру відносин. Необхідність аналізу сильних і слабких сторін особистості, її здібності до самоаналізу й самовиховання спонукає до визначення якостей, що формуються.

Вельми важливе питання про те, які якості особи слід формувати на певному ступені розвитку. Для обґрунтування вибору соціально значущих якостей використовується конвент-аналіз – якісно-кількісний метод фіксації та аналізу змісту документів (офіційні і особисті, матеріали масової й міжособової комунікації, літератури, мистецтва та ін.).

При аналізі вихованості та оцінці ефективності виховання необхідно мати на увазі як кінцевий, так і проміжні результати. Для цього важливо, щоб в програмі та методиці вивчення вихованості школярів визначалися не тільки якості, але і ознаки, прикмети становлення і розвитку цих якостей, щоб методика дозволяла вивчати та головне, що здійснюється в діяльності й поведінці школярів, і в той же час давала можливість фіксувати зрушення в їх розвитку відповідно до цілей виховання.

Вимірювання і фіксація якісних характеристик вихованості вимагають створення своїх еталонів-шкал, з якими можна було б порівнювати об’єкт, що вивчається. При ранжируванні різних соціально-педагогічних явищ дуже часто тим або іншим рівням надаються визначені „ваги”, щоб потім проводити вимірювання, тому для вивчення вихованості треба використовувати диференційовані діагностичні програми, в яких комплекс виділених якостей відображає об’єктивну реальність.

Динаміку, ознаки прояву різних рівнів сформованих якостей розкривають співвідношення зовнішньої регуляції та саморегуляції, ступінь самостійності й спрямованість діяльності і поведінки школяра. Включаючи програму вивчення вихованості певні ознаки, соціальний педагог може активізувати суб’єктивні сили школяра, вчасно помітити перехід зовнішніх дій у внутрішні спонуки і стимулювати розвиток самостійності.

Залежно від повноти особистісних якостей суспільної спрямованості та етичної позиції, що проявляється, від співвідношення зовнішньої регуляції і внутрішньої саморегуляції можна визначити три рівні вихованості (високий, середній, низький) і невихованість.

Етична невихованість школяра проявляється в негативному досвіді поведінки, у нерозвиненості самоорганізації й саморегуляції.

Низький рівень вихованості характеризується слабким проявом позитивного, ще нестійкого досвіду поведінки, спостерігаються зриви, поведінка регулюється, в основному, вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, спонукачами; саморегуляція і самоорганізація ситуативні.

Для середнього рівня властиві стійка позитивна поведінка, наявність регуляції і саморегуляції, хоча активна суспільна позиція ще не виявляється.

Ознакою високого рівня вихованості є наявність стійкого і позитивного досвіду етичної поведінки, саморегуляції разом з прагненням до організації діяльності й поведінки інших осіб, прояв активної суспільної позиції.

Ознаки різних рівнів вихованості визначеного комплексу якостей зведені в діагностичну таблицю (див. табл.). У ній подані показники та ознаки (прикмети) різних рівнів вихованості, які виступають як умовні диференційні описи, конкретні „ключі” для розпізнавання.

Наприклад, високий рівень розвитку відповідального відношення до праці характеризує розуміння школярем спільної цінності праці, інтерес до занять по праці, сумлінне відношення до суспільно корисної й продуктивної праці, уміння спонукати до праці інших. Про середній рівень можна говорити, якщо школяр проявляє всі ознаки високого рівня, окрім одного: сам не організовує суспільно корисну працю і не спонукає до нього інших. Якщо школяр працює лише за наявності вимог і контролю з боку педагогів і товаришів, то це прояв низького рівня. Школярі з дуже низьким рівнем не люблять трудитися та ухиляються від праці навіть за наявності вимог і контролю.

Поиск по сайту: