ДІАГНОСТИКА СІМ’Ї

І. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ БАТЬКІВ [1]:

1.1. Психодіагностика мотиваційних і особистісних особливостей дорослої людини. Методика „Підставної самооцінки” Е. Уваріної [1].

Методична процедура. При використанні даної методики можна працювати з кожним випробовуваним окремо або ж з групою обстежуваних, але кожен випробовуваний виконує експериментальне завдання індивідуально.

Методична процедура „Підставної самооцінки” включає два послідовно здійснюваних експериментальних етапи дослідження. Перший з них є один із варіантів традиційної процедури самооцінки. Кожному випробовуваному пропонується оцінити ступінь вираженості у себе значущих для нього якостей. У дослідженні Е. Уваріної таких критеріїв для самооцінки 16: незалежність від інших, гордість, своєрідність характеру, здатність зробити вчинок, оригінальність мислення, непересічність особистості, знання себе, відчуття переваги над іншими, сміливість, упевненість у собі, відчуття власної гідності, відчуття себе особистістю, норовливість, сила волі, самоповага, розум.

Після декількох днів по завершенню першого етапу проводиться наступна, друга частина дослідження. Саме вона і відрізняє дану методику від традиційних варіантів опитування самооцінки.

Інструкція. Через декілька днів після того, як був проведений первинний етап тестування (заповнення опитувальника), експериментатор пропонує випробовуваним повторно оцінити себе за тими ж характеристиками, що й на першому етапі дослідження, пояснюючи необхідність повторної самооцінки нібито пропажею експериментальних бланків. Але насправді кожному учасникові експерименту надається його власна самооцінка. Експериментатор спеціально оговорює, що в процесі самооцінки випробовуваного не повинні бентежити ні збіги, ні різкі розбіжності його самооцінки та самооцінки „іншого”, що цю „чужу” самооцінку він просто не повинен брати до уваги.

Обробка результатів. У процесі здійснення двох експериментальних етапів, складових процедурний зміст методики „підставної самооцінки”, накопичується два класи емпіричних даних.

По-перше, на початковому етапі дослідження виявляється більш менш традиційна самооцінка випробовуваного.

По-друге, підсумковим результатом наступного етапу дослідження є нова самооцінка випробовуваного. Правда, некоректно аналізувати її традиційним способом. Більш того, будь-який аналіз, що хоч скільки-небудь претендує на змістовність, був би явно неправомірний без урахування того власне соціально-психологічного чинника, який за самими процедурними умовами визначальним чином впливав на специфіку протікання цього процесу самооцінки.

1.2. Анкета для батьків багатодітних сімей

Інструкція.

Пропонуємо Вам відповісти на такі запитання:

1. Ваша сім’я багатодітна, у ній виховується:

· 3 дітей;

· 4 дітей;

· більше 5 дітей____________________________________

2. Освіта батьків:

· середня;

· середня професійна;

· вища професійна.

3. Мотиви планування Вашої сім’ї:

· свідома багатодітність;

· народження третього (і подальших) дітей – випадковість;

· сім’я з міцними релігійними традиціями;

· сім’я з народженням спільної дитини у повторному шлюбі;

· інше___________________________________________

4. Яка специфіка сімейного виховання у Вашій сім’ї?

· дітей виховують мати і батько;

· дітей виховує в основному мати, а батько відповідає за матеріальне забезпечення сім’ї;

· дітей виховує в основному батько;

· дітей виховують старші діти;

· інше____________________________________________

5. Якою є роль матері у Вашій сім’ї?

· мати є прикладом для дітей і об’єктом їхньої любові та турботи;

· не має вільного часу, щоб займатися дітьми через зайнятість на роботі;

· вважає, що її головна турбота – нагодувати, одягнути, зберегти здоров’я дітей, а питаннями виховання повинні займатися батько, школа.

6. Якою є роль батька у Вашій сім’ї?

· батько є головним у сім’ї і має авторитет у дітей;

· нерегулярно займається з дітьми через брак часу;

· вважає, що головне завдання – матеріальне забезпечення сім’ї, а питаннями виховання повинні займатися мати, школа.

7. Що понад усе турбує Вас у сім’ї?

· низький достаток;

· здоров’я дітей;

· відсутність можливості оплачувати навчання дітей у вузах;

· хороше навчання дітей;

· відсутність можливості спільного виїзду на відпочинок, лікування;

· трудова участь дітей у житті сім’ї;

· інше____________________________________________

8. Форми проведення вільного часу у Вашій сім’ї:

· заняття спортом;

· читання літератури, газет, журналів;

· заняття настільними іграми;

· перегляд теле- та відео-передач;

· заняття з комп’ютером;

· спілкування з близькими й друзями;

· відпочинок на природі;

· інше____________________________________________

9. Основні проблеми Вашої сім’ї (проранжуйте)

· матеріальні;

· житлово-побутові;

· у сфері освіти;

· психолого-педагогічні;

· розподіл обов’язків;

· відпочинок дітей;

· працевлаштування батьків;

· інше____________________________________________

10. Як Ви думаєте, чи захочуть Ваші діти, щоб їх майбутня сім’я була схожа на Вашу?

· так;

· ні;

· не знаю.

11. Чи вважаєте Ви, що багатодітна сім’я має ряд переваг порівняно з сім’ями з одним (двома) дітьми?

· так;

· ні.

12. Якщо „так”, то в чому ці переваги?

· дітей легко виховувати – вони не ростуть егоїстами;

· діти зростають більш працелюбними, пристосованими до життя;

· сім’я більш дружна;

· інше____________________________________________

13. Чи беруть участь діти в ухваленні Вашою сім’єю особливо важливих рішень?

· так;

· ні.

14. Які види соціальної допомоги отримує Ваша сім’я?

· безкоштовне харчування дітей в школі;

· безкоштовні проїзні квитки;

· придбання одягу, взуття для дітей;

· путівки в оздоровчі табори;

· безкоштовна видача ліків за рецептами для дітей до 6 років;

· знижка при оплаті за комунальні послуги;

· безкоштовні (пільгові) відвідини культурно-масових заходів;

· інше____________________________________________

15. Які установи соціальної сфери і які фахівці надають соціальну допомогу й підтримку Вашій сім’ї?

· школа;

· шкільний психолог;

· соціальний педагог школи;

· соціальний педагог мікрорайону;

· управління соціального захисту;

· відділ захисту дитинства;

· інші____________________________________________

Дякуємо за участь у дослідженні та щирі відповіді!

ІІ. КІЛЬКІСНІ МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ БАТЬКІВ

2.1. Тест-опитувальник батьківського ставлення [7].

Інструкція. Тестом є психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення в осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей і спілкування з ними. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних відчуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру і особистості дитини, її вчинків.

Опитувальник складається з п’яти шкал.

I. Ухвалення-відкидання. Шкала відображає інтегральне емоційне ставлення до дитини. Зміст одного полюса шкали: батькам подобається дитина такою, якою вона є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує їй. Батько прагне проводити багато часу разом з дитиною, схвалює її інтереси і плани. На іншому полюсі шкали: батько сприймає свою дитину поганою, непристосованою. Йому здається, що дитина не досягне успіху в житті через низькі здібності, невеликого розуму, поганих схильностей. Здебільшого батько відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Він не довіряє дитині та не поважає її.

ІІ. Кооперація. Шкала відображає соціально бажаний образ батьківського ставлення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах і планах дитини, прагне у всьому допомогти дитині, співчуває їй. Батько високо оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини, переживає почуття гордості за неї. Він заохочує ініціативу й самостійність дитини, прагне бути з нею на рівних. Батько довіряє дитині, прагне встати на її точку зору в суперечливих питаннях.

ІІІ. Симбіоз. Шкала відображає міжособистісну дистанцію в спілкуванні з дитиною. При високих балах за цією шкалою можна вважати, що батько прагне до симбіотичних стосунків з дитиною. Змістовно ця тенденція описується так: батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитина здається йому маленькою і беззахисною. Тривога батька підвищується, коли дитина починає автономізуватися волею обставин, оскільки по своїй волі батько не надає дитині самостійності ніколи.

ІV. Авторитарна гіперсоціалізація. Шкала відображає форму та напрямок контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в батьківському ставленні є виразно видимим авторитаризм. Батько вимагає від дитини слухняності та дисципліни. Він прагне нав’язати дитині в усьому свою волю, не в змозі стати на її точку зору. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини та вимагає соціального успіху. При цьому батько добре знає дитину, її індивідуальні особливості, звички, думки, відчуття.

V. Маленький невдаха. Шкала відображає особливості сприйняття та розуміння дитини батьком. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському ставленні є прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особистісну та соціальну неспроможність. Батько бачить дитину молодшою в порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки й відчуття здаються батьку дитячими, несерйозними. Дитина уявляється непристосованою, відкритою для поганих впливів. Батько не довіряє своїй дитині, досадує на неї за неуспішність та неумілість. У зв’язку з цим батько прагне захистити дитину від труднощів життя та суворо контролювати її дії.

Текст опитувальника.

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов’язком знати все, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5. Потрібно більше тримати дитину в стороні від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Хороші батьки захищають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди прагну допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли знущальне ставлення до дитини приносить їй велику користь.

11. Я відчуваю досаду по відношенню до своєї дитини.

12. Моя дитина нічого не досягне в житті.

13. Мені здається, що інші діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто здійснює такі вчинки, які, окрім презирства, нічого не визивають.

15. Для свого віку моя дитина трішки незріла.

16. Моя дитина поводиться погано спеціально, щоб досадити мені.

17. Моя дитина вбирає в себе все погане як губка.

18. Мою дитину важко навчити хорошим манерам при всьому старанні.

19. Дитину слід тримати в жорстких рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас до дому.

21. Я беру участь у вихованні своєї дитини.

22. До моєї дитини „липне” все погане.

23. Моя дитина не досягне успіху в житті.

24. Коли в компанії знайомих говорять про дітей, мені трохи соромно, що моя дитина не така розумна та здібна, як мені б хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю дитину з однолітками, вони здаються мені дорослішими і за поведінкою, і за думками.

27. Я із задоволенням провожу з дитиною весь свій вільний час.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина росте та дорослішає, і з ніжністю згадую її маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому ставленні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла всього того, що мені подобається та здається необхідним.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я прагну виконувати всі прохання моєї дитини.

33. При ухваленні сімейних рішень слід враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму має рацію.

36. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди зважаю на свою дитину.

38. Я відчуваю до дитини дружні почуття.

39. Основні причини капризів моєї дитини – егоїзм, впертість та лінь.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Найголовніше – щоб у дитини було спокійне та безтурботне дитинство, все інше додасться.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що хороше.

43. Я розділяю захоплення моєї дитини.

44. Моя дитина може вивести з себе кого завгодно.

45. Я розумію засмучення своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене

47. Виховання дитини – суцільне нервування.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти потім дякують.

51. Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.

52. У моєї дитини більше недоліків, ніж гідностей.

53. Я поділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі зробити що-небудь самостійно, а якщо і зробить, то обов’язково не так.

55. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.

56. Я ретельно стежу за станом здоров’я своєї дитини.

57. Нерідко я захоплююся своєю дитиною.

58. Дитина не повинна мати секретів від своїх батьків.

59. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від неї.

60. Дуже бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються її батькам.

Ключі до опитувальника.

Порядок підрахунку тестових балів.

При підрахунку тестових балів по всіх шкалах враховується відповідь „правильно”. Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як: I – відкидання; II – соціальна бажаність; III – симбіоз; IV – гіперсоціалізація; V – інфантилізація (інвалідизація).

Тестові норми приводяться у вигляді таблиць процентильних рангів тестових балів за відповідними шкалами.

I шкала. „Ухвалення-відкидання”

II шкала. „Соціальна бажаність-небажаність поведінки”

III шкала. „Симбіоз”

IV шкала. „ Авторитарна гіперсоціалізація”

V шкала. „ Маленька невдаха”

2.2. Методика „Вимірювання надії” [1].

Шкала складається з 12 запитань-стверджень: 4 з них служать індикаторами сили волі; 4 – індикаторами здатності знаходити шляхи; 4 запитання, які не обробляються, є відволікаючими. Відповіді даються за чотирибальною системою: 4 – „цілком згоден”, 3 – „загалом це так”, 2 – „загалом не можу погодитися”, 1 – „зовсім не можу погодитися”. Загальний бал за шкалою обчислюється шляхом складання відповідей на вісім питань. Величина шкали коливається відповідно від 4 до 32. Нижче наводяться питання-твердження шкали.

Тестовий матеріал.

1. Я завжди можу знайти багато способів, щоб вийти із скрутного положення. (Здатність знаходити шляхи)

2. Я енергійно переслідую свої цілі. (Сила волі)

3. Я дуже часто відчуваю себе втомленим. (Відволікаючий)

4. Існує багато способів вирішення однієї проблеми. (Здатність знаходити шляхи)

5. Мене легко переконати. (Відволікаючий)

6. Я можу уявити собі різні способи досягти в житті того, що є для мене дуже важливим. (Здатність знаходити шляхи)

7. Я турбуюся про своє здоров’я. (Відволікаючий)

8. Навіть тоді, коли інші збентежені, я знаю, що можу знайти спосіб вирішення проблеми. (Здатність знаходити шляхи)

9. Мій минулий досвід добре підготував мене до будь-яких випробувань та змін. (Сила волі)

10. У житті мені досить часто супроводжував успіх. (Сила волі)

11. Я знаю, що часто марно турбуюся з будь-якого приводу. (Відволікаючий)

12. Я досягаю цілей, які перед собою ставлю. (Сила волі)

Індикатори очікування, джерел контролю та інструментальної поведінки. Щоб виявити у респондентів структуру очікування, ставилося запитання про наявність або відсутність у них очікування яких-небудь сприятливих змін або подій протягом року. Потім вони повинні були письмово вказати подію, на яку сподівалися. З метою виявлення джерел контролю очікуваної події випробовуваним ставили запитання, від їх особистих зусиль або від зовнішніх обставин залежить настання цієї події. Інструментальна поведінка здійснювана для того, щоб очікувана подія відбулася, виявлялася за допомогою запитань, які стосувалися старанності, організованості, ризику, передбачливості, покладання надії на везіння, когнітивних процесів.

Тимчасова перспектива й ідентифікація з часом. Як індикатор тимчасової перспективи була вибрана тривалість планування свого майбутнього (від 1-2 місяців до 10 і більше років). Спрямованість ідентифікації з часом визначалася по відношенню до сьогоденню, минулого та майбутнього („це мій час”, „мій час сплинув”, „мій час ще не настав”). Крім того, респонденти виражали емоційно-ціннісне ставлення до часу, в якому вони живуть, а також до минулого.

2.3. Тест для визначення трьох станів особистості батьків [9].

Інструкція. Оцініть наведені нижче висловлювання в балах від 0 до 10.

Опитувальник.

1. Мені часом не вистачає витримки.

2. Якщо мої бажання заважають мені, то я вмію їх стримувати.

3. Батьки як більш зрілі люди повинні влаштувати сімейне життя своїх дітей.

4. Я інколи перебільшую свою роль у діючих подіях.

5. Мене ошукати нелегко.

6. Мені б сподобалось бути вихователем.

7. Інколи мені хочеться подуркувати, як маленькому.

8. Гадаю, я правильно розумію всі події, що відбуваються.

9. Кожний мусить виконувати свій обов’язок.

10. Нерідко я роблю не так, як треба, а як хочеться.

11. Приймаючи рішення, я намагаюсь продумати його наслідки.

12. Молодше покоління повинне вчитись у старших, як йому треба жити.

13. Я, як і багато хто, буваю образливим.

14. Мені вдається побачити в людях більше, ніж вони говорять про себе.

15. Діти повинні обов’язково виконувати вказівки батьків.

16. Я людина, яка схильна захоплюватися.

17. Мій основний критерій оцінки людини – об’єктивність.

18. Мої погляди непохитні.

19. Трапляється, що я не поступаюся в суперечці лише тому, що не хочу поступатись.

20. Правила доцільні тільки доти, доки вони корисні.

21. Люди повинні дотримуватися всіх правил, незважаючи на обставини.

Обробка результатів: підрахуйте окремо суми балів по рядках таблиці:

Виконавши тест, кожний з вас отримає модель власної особистості, де кожна складова частина займає певне місце. Чим більше балів має певний стан особистості, тим важливіше місце він посідає у Вашій душі.

Перша модель – у станах особистості переважає батьківський компонент. Завдяки цьому компоненту людина може ефективно виконувати соціальну роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському компоненту багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберегти час і енергію. Водночас у разі порушення рівноваги й неадекватного збільшення впливу батьківського компонента людина починає повчати інших, вказувати їм на помилки, оцінювати дії інших, намагається приховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних дій.

Друга модель – у станах особистості переважає дитячий компонент. У багатьох проявах дитячий компонент – одна з найцінніших складових особистості, що вносить у життя людини радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина – це джерело інтуїції, творчості. Але якщо дитячий компонент переважає усі інші, то він може виявлятись у неслухняності, хаотичності та неконтрольованій поведінці.

Третя модель – у станах особистості переважає дорослий компонент. У цьому разі людина спрямована на раціональне опрацювання інформації, адекватну оцінку будь-якої ситуації для того, щоб ефективно взаємодіяти з навколишнім світом. Але за неадекватно великого впливу даного стану особистості людина починає поводити себе надто раціонально, позбавляючи себе таким чином багатьох радощів життя, емоцій.

2.4. Методика виявлення агресії [1].

Мета. Уважне дослідження власного визначення агресії.

Інструкція.

А. Нижче перераховані різні дії, які може зробити людина. Оцініть, наскільки, на вашу думку, агресивною є кожна з цих дій, привласнивши їй один з балів (від 1 до 5).

Б. Попросіть кого-небудь оцінити ті ж види поведінки за наведеною нижче формою. Постарайтеся звернутися до того, чиї установки або політичні погляди відрізняються від ваших.

Особистісні рейтинги агресії

Обробка результатів. Порівняйте ваші рейтинги з рейтингами інших учасників дослідження.

Інтерпретація результатів. Чи співпадають ваші рейтинги з рейтингами тієї людини, до якої ви звернулися з проханням заповнити другу форму для рейтингів? Якщо в цих оцінках існують розбіжності, то для яких видів поведінки? Яка причина цих розбіжностей? Чим ваше визначення агресії відрізняється від визначення, використаного іншою людиною? Оцініть ті ж самі дії, користуючись трьома різними визначеннями агресії.

Оцінка агресії за визначенням

2.5. Визначення спрямованості особистості (орієнтаційна анкета Б. Басса) [1].

Методична процедура. Анкета складається з 27 пунктів-думок, по кожному з яких можливі три варіанти відповідей, відповідні трьом видам спрямованості особистості. Випробовуваний повинен обрати спочатку відповідь, яка найбільшою мірою висловлює його думку або відповідає реальності, і потім ту, яка, навпаки, найбільш далека від його думки або ж найменш відповідає реальності. За допомогою методики виявляються наступні спрямованості: спрямованість на себе (Я), спрямованість на спілкування (С), спрямованість на діло (Д).

Мета. Визначення особистісної спрямованості.

Інструкція. Випробовуваним пояснюють, що лист опитування складається з 27 пунктів, по кожному з яких можливі три варіанти відповідей: А, Б, В.

З відповідей на кожен із пунктів пропонується вибрати ту, яка найточніше виражає точку зору випробовуваного. Можливо, якісь з варіантів відповідей здадуться йому рівноцінними, але відібрати з них слід тільки один той, який найбільш близький власній думці і понад усе цінний для того, що відповідає. Після цього дається завдання: букву, якою позначена відповідь (А, Б, В), треба написати на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою „Більш за все”; – А з відповідей на кожен з пунктів треба вибрати ту, яка найменше відображає точку зору випробовуваного, найменш цінний – Б для нього. Букву, якою позначена ця відповідь, також слід написати на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту, але вже під рубрикою „Менш за все” – В.

Таким чином, для відповіді на кожне з питань використовуються дві букви, які й будуть записані у відповідних стовпцях, а третій варіант використано не буде.

Учасників опитування закликають бути максимально правдивими, пояснюючи це тим, що серед варіантів відповіді немає „хороших” або „поганих”, тому не треба прагнути вгадати, який з них є „правильним” або „кращим”.

Випробовуваним пропонується також час від часу контролювати себе: чи правильно записана відповідь, чи поряд з відповідними пунктами.

Тестовий матеріал.

1. Найбільше задоволення я отримую від...

A. Схвалення моєї роботи.

Б. Свідомості того, що робота зроблена мною добре.

B. Свідомості того, що мене оточують друзі.

2. Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), то хотів би бути...

A. Тренером, який розробляє тактику гри.

Б. Відомим гравцем.

B. Обраним капітаном команди.

3. На мою думку, кращим педагогом є той, хто...

A. Виявляє цікавість до учнів і має до кожного індивідуальний підхід.

Б. Викликає інтерес до предмету, так що учні з задоволенням заглиблюють свої знання з цього предмету.

B. Створює в колективі таку атмосферу, за якої ніхто не боїться висловити свою думку.

4. Мені подобається, коли люди...

A. Радіють виконаній роботі.

Б. Із задоволенням працюють у колективі.

B. Прагнуть виконати свою роботу краще за інших.

5. Я хотів би, щоб мої друзі були...

A. Чуйні й допомагали людям, коли для цього надається можливість.

Б. Вірні мені.

B. Розумними й цікавими людьми.

6. Кращими друзями я вважаю тих...

A. З ким складаються хороші стосунки.

Б. На кого завжди можна покластися.

B. Хто зможе багато чого досягти в житті.

7. Більш за все я не люблю, коли...

A. У мене щось не виходить.

Б. Псуються стосунки з товаришами.

B. Мене критикують.

8. Здається, найгірше, коли педагог...

А. Не приховує, що деякі учні йому несимпатичні, насміхається й жартує над ними.

Б. Викликає в колективі дух суперництва.

В. Недостатньо добре знає предмет, який викладає.

9. У дитинстві мені більш за все подобалося...

A. Проводити час з друзями.

Б. Відчуття виконаних справ.

B. Коли мене за що-небудь хвалили.

10. Я хотів би бути схожим на тих, хто...

A. Досяг успіху в житті.

Б. По-справжньому захоплений своєю справою.

B. Відрізняється дружелюбністю та доброзичливістю.

11. У першу чергу школа повинна...

A. Навчити вирішувати завдання, які ставить життя.

Б. Розвивати індивідуальні здібності учня.

B. Виховувати якості, що допомагають взаємодіяти з людьми.

12. Якби у мене було більше вільного часу, я використовував би його для...

A. Спілкування з друзями.

Б. Відпочинку та розваг.

B. Своїх улюблених справ і самоосвіти.

13. Найбільших успіхів я досягаю, коли...

A. Працюю з людьми, які мені симпатичні.

Б. У мене цікава робота.

B. Мої зусилля добре винагороджуються.

14. Я люблю, коли...

A. Інші люди мене цінують.

Б. Відчуваю задоволення від добре виконаної роботи.

B. Приємно провожу час з друзями.

15. Якби про мене вирішили написати в газеті, то хочеться, щоб...

A. Розповіли про яку-небудь цікаву справу, пов’язану з навчанням, роботою, спортом, в якому мені довелося брати участь.

Б. Написали про мою діяльність.

B. Обов’язково розповіли про колектив, у якому я працюю.

16. Краще всього я вчуся, якщо викладач...

A. Має до мене індивідуальний підхід.

Б. Зуміє викликати у мене інтерес до предмету.

B. Влаштовує колективні обговорення проблем, що вивчаються.

17. Для мене немає нічого гіршого, ніж...

A. Образа моєї особистої гідності.

Б. Невдача при виконанні важливої справи.

B. Втрата друзів.

18. Більш за все я ціную...

А. Успіх.

Б. Можливість хорошої спільної роботи.

В. Здоровий, практичний розум і кмітливість.

19. Я не люблю людей, які...

A. Вважають себе кращими за інших.

Б. Часто сваряться і конфліктують.

B. Постають проти всього нового.

20. Мені приємно, якщо...

A. Займаюся справою, важливою для всіх.

Б. Маю багато друзів.

B. Викликаю захоплення та всім подобаюся.

21. Здається, керівник у першу чергу повинен бути...

A. Доступним.

Б. Авторитетним.

B. Вимогливим.

22. У вільний час я охоче прочитав би книги...

A. Про те, як знаходити друзів і підтримувати хороші стосунки з людьми.

Б. Про життя знаменитих і цікавих людей.

B. Про останні досягнення науки і техніки.

23. Якби у мене були здібності до музики, я вважав за краще б бути...

A. Диригентом.

Б. Композитором.

B. Солістом.

24. Мені б хотілося...

A. Придумати цікавий конкурс.

Б. Перемогти в конкурсі.

B. Організувати конкурс і керувати ним.

25. Для мене найважливіше знати...

A. Що я хочу зробити.

Б. Як досягти мети.

B. Як організувати людей для досягнення мети.

26. Людина повинна прагнути до того, щоб...

A. Інші були нею задоволені.

Б. Перш за все виконати своє завдання.

B. Їй не потрібно було дорікати за виконану роботу.

27. Найкраще я відпочиваю у вільний час...

A. У спілкуванні з друзями.

Б. Дивлячись розважальні фільми.

B. Займаючись своєю улюбленою справою.

Обробка результатів. Відповідь „найбільш” отримує 2 бали, „найменш” – 0, що залишився невибраним – 1 бал. Бали, набрані за всіма 27 пунктами, підсумовуються окремо для кожного виду спрямованості.

Ключ

Бланк для підрахунку балів

Інтерпретація результатів.

Спрямованість на себе (Я) – орієнтація на пряму винагороду та задоволення, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертність.

Спрямованість на спілкування (С) – прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям; орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності й емоційних стосунках з людьми.

Спрямованість на діло (Д) – зацікавленість у вирішенні ділових проблем, у виконанні роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність обстоювати на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення загальної мети.

2.6. Методика діагностики міжособистісних відносин. Тест Томаса [1].

Теоретичне обґрунтування. З метою вирішення виникаючих конфліктів, управління такими ситуаціями, необхідно визначити, які форми поведінки є характерними для індивідів, які з них є найбільш продуктивними, які деструктивними, яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.

У підставі типології конфліктної поведінки К. Томаса – два стилі поведінки: кооперація, пов’язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених у конфлікт; та наполегливість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів.

Відповідно цих двох основних вимірювань К. Томас виділяє такі способи регулювання конфліктів:

а) змагання (суперництво) – найменш ефективний, але найбільш часто використовуваний спосіб поведінки в конфліктах, виражається в прагненні добитися задоволення своїх інтересів у збиток іншому;

б) пристосування, що означає в протилежність суперництву, принесення в жертву власних інтересів заради іншого;

в) компроміс як угода між учасниками конфлікту, досягнутий шляхом взаємних поступок;

г) уникнення (відхід), для якого характерний як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

д) співпраця, за якої учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін.

К. Томас вважає, що при уникненні конфлікту жодна із сторін не досягає успіху у випадках конкуренції, пристосування й компромісу: або один з учасників опиняється у виграші, а інший програє, або обидва програють, оскільки йдуть на компромісні поступки; і лише в ситуації співпраці обидві сторони опиняються у виграші.

Мета. Визначення стилю поведінки, вивчення особистісної схильності до конфліктної поведінки.

Інструкція. Опитувальник складається з 60 думок, згрупованих в 30 пар. Щоб визначити, до якого типу схиляється випробовуваний, йому пропонується уважно прочитати кожен з парних висловів (а та б), обрати з них те, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки, тобто більшою мірою відповідає тому, як він зазвичай поступає та діє.

Поиск по сайту: