Матричне структурування

Цей метод передбачає складання матриці, стовпчики якої утворюють варіанти, що обговорюються, а рядки – їхні атрибути, умови, обмеження (що? де? коли? яким чином?..). Рішення з’являються при поєднанні варіантів і атрибутів.

Індукція. Умовивід здійснюється на основі переходу від одиничного до загального.

Дедукція. Умовивід здійснюється на основі переходу від загального до конкретного.

Аналогія. На основі порівняння об’єктів, що мають подібні ознаки, робиться переніс, що ця подібність поширюється на всі ознаки об’єкта (що не завжди так).

Прийом суперечностей. До об’єкта, який в колі уваги, ставиться декілька пар суперечливих вимог, при цьому необхідно знайти розв’язання суперечності у кожній парі, а потім узгодити всі знайдені рішення між собою.

Синтез – це об’єднання частин у ціле з метою кращого розуміння властивостей і можливостей частин.

Біографічний метод – це синтетичний опис людини як особистості і як суб’єкта діяльності, дозволяє вивчити особистість у процесі розвитку, динаміку життєвого шляху людини. Джерелом інформації виступає сама людина і події в її оточуючому середовищі. Але цей метод має такі недоліки: суб’єктивне сприйняття подій, пам’ять може мати помилки і прогалини. На основі анкетування заповнюється хронологічна таблиця розвитку особистості, яка включає 1) графи: основні дати, події, переживання; 2) питання: дані про життєвий шлях, ступені соціалізації (ясла, дитячий садок, школа, ВНЗ тощо); середовище розвитку (місце проживання, навчальні заклади тощо); інтереси і хобі в різні періоди життя; стан здоров’я (у тому числі в минулому).

Аналіз і синтез поєднуються у моделюванні – діяльності з моделлю по розв’язанню проблеми. Варіантом моделювання є синектика.

Синектика існує на основі мозкової атаки, в якій бере участь постійна група осіб різних спеціальностей (професіонали та напівпрофесіонали). Така група накопичує досвід розв’язання творчих задач.

Правила синектики:

· на етапі генерації заборонено критику ідей;

· немає персонального авторства;

· заохочуються оригінальні ідеї, їхні комбінації та узагальнення;

· усі учасники адміністративно або юридично незалежні один від одного;

· на питання даються короткі відповіді;

· синтез, критика й оцінка проводяться спеціальною групою у конструктивній формі;

· обираються кращі, а не відкидаються гірші ідеї;

· є регламент обговорення;

· рішення формулюються й записуються.

Етапи методу:

1. „Проблема як вона дана” – формулювання і чітка постановка проблеми, з’ясування ефективних взаємозв’язків, можливим є нове формулювання проблеми.

2. „Очищення від звичайних рішень” – дискусія, яка виявляє і фіксує ці рішення з метою подальшого пошуку в галузі нестандартних ідей.

3. „Перетворення незвичайного на звичайне” і „перетворення звичайного на незвичайне”, що означає:

· пошук аналогій, які дозволяють виразити проблему в термінах та умовах, звичних для членів групи. Це приводить до спрощення рішення, ліквідації унікальності проблеми;

· пошук аналогій, що дозволяють побачити проблему, вміщують її в незвичайну ситуацію і дають найнесподіваніші рішення.

Для цього використовують 4 види аналогій:

а) Аналогія пряма: пошуки подібних процесів в інших галузях знання.

б) Аналогія особистісна або емпатійна – ототожнення самого себе з елементом проблемної ситуації, виявлення почуттів, які виникають при цьому.

в) Аналогія символічна або використання поетичних образів і метафор для формулювання завдання. При цьому характеристики одного предмета ототожнюються з характеристиками іншого.

г) Аналогія фантастична (як у казці) – ігнорування законів природи (зміна швидкості світла, сили тяжіння...). У задачу вводяться які-небудь фантастичні істоти або засоби, які виконують те, що необхідно за умовами задачі. Унаслідок учасники одержують можливість уявити речі такими, якими вони повинні бути.

4. Проблема як вона розуміється. Визначення головних труднощів та протиріч, які заважають рішенню проблеми. Після проходження цього етапу – повернення до етапу № 3. І так декілька разів.

У синектичному штурмі беруть участь 5-7 осіб.

Опосередкованим методом вивчення сім’ї можна вважати диспут, який передбачає постановку суперечливих питань, обґрунтування відповідей, різних точок зору. Він дозволяє „спровокувати” висловлювання, які відбивають дійсний стан стосунків у сім’ї. Ці питання і відповіді на них повинні бути заздалегідь продуманими, спланованими дослідником, але батькам ця тема заздалегідь не повідомляється. Наведемо приклад питань для диспуту „Фізичні покарання: за та проти”:

1. Фізичне покарання дитини: це засіб самоствердження батьків чи виховний засіб?

2. Чому однакові фізичні покарання, які застосовуються до дітей, приводять до різних результатів: від покори, старанності, слухняності до девіантної поведінки?

3. Фізичне покарання – вияв злоби, агресії, комплексу неповноцінності батьків чи результат егоїзму і неслухняності дитини?

4. Чому батьки, яких били в дитинстві, у дорослому житті або повторюють шлях своїх батьків або цілком відмовляються від будь-якого покарання дитини, здійснюючи ліберальний стиль спілкування з дитиною?

5. Чи може схильність до застосування фізичних покарань передаватися у спадок, генетично? Або це набуті у житті звички батьків?

6. Чи приведе кримінальна відповідальність батьків за скалічену дитину до подальшого налагодження між ними стосунків?

7. Якщо фізичне покарання калічить Вашу дитину, навіщо це робити взагалі?

8. Фізичне покарання – наслідок нестачі часу чи небажання постійно виховувати дитину?

9. Чи приведе фізичне покарання до розвитку творчих здібностей дитини, успіхів у навчанні?

10. Застосовуючи фізичні покарання, що можна одержати: слухняність дитини чи її агресію?

11. Фізичне покарання дітей – це справа кожної сім’ї чи вимагає захисту дітей на державному рівні?

12. Держава повинна забезпечити захист дитини чи покарання батьків?

13. Як захистити власну дитину від своїх негативних емоцій?

Соціально-педагогічне обстеження – це комплекс діагностичних дій, які виявляють структуру, рівень розвитку, гармонійність об’єкта вивчення, відповідності вимог, які до нього ставляться, характер зовнішніх і внутрішніх зв’язків. Може бути: вступним, підсумковим, виїзним, частковим, комплексним, системним. Етапи обстеження: збір інформації, її обробка і систематизація; конструювання висновків.

Збір інформації передбачає складання загальної схеми, яка відбиває мету обстеження, способи одержання інформації, її джерела, способи роботи з ними, послідовність, ведення дослідницької документації. Збір інформації здійснюється за допомогою різних емпіричних методів, які доповнюють один одного. Визначаються види та обсяги вибірок, способи контактів з респондентами, час і місце досліджень, способи інструктажа виконавців. Обґрунтовуються критерії обстеження, категорії осіб, які підлягають обстеженню.

Висновки передбачають інтерпретацію, пояснення зібраної інформації, відтворення загальної картини, рівня, спроможності, діяльності об’єкта, який досліджується.

Так, обстеження житлово-побутових умов життя дитини передбачає виявлення відповідності умов її життям потребам і правам дитини, функціональної спроможності сім’ї, про що складається акт обстеження житлово-побутових умов життя дитини, акт сім’ї (її характеристика). Але на сьогодні такі акти не мають визначеної форми, вони складаються довільно, без критеріїв. Вважається, що ці акти є об’єктивними, оскільки вони складаються кількома особами, які представляють різні установи, громадськість і діють в інтересах дитини. Наведемо програму вивчення сім’ї дитини.

Поиск по сайту: