НА ДОПОМОГУ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ

І. ЯКІСНІ МЕТОДИКИ
ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ З УЧНЕМ

1.1. Методика „Що таке добре і що таке погано?”

Мета: за допомогою анкетування встановити етичні уявлення учнів (про чуйність, принциповість, чесність, справедливість, дисциплінованість, відповідальність).

Хід виконання. Учням пропонується письмово навести добре відомі їм приклади:

1. Здійсненого тобою або кимсь іншим принципового вчинку.

2. Зла, яке причинили тобі інші.

3. Доброї справи, свідком якої ти був.

4. Здійсненого кимсь ганебного вчинку.

5. Справедливого вчинку твого знайомого.

6. Безвольного вчинку відомої тобі людини.

7. Проявленої кимсь з твоїх друзів безвідповідальності.

Обробка отриманих даних. Якісний аналіз відповідей учнів дозволяє визначити ступінь сформованості у них понять про деякі етичні якості, які можуть бути оцінені як:

1)невірне уявлення;

2) вірне, але недостатньо повне й чітке;

3) повне й чітке уявлення про етичну якість.

1.2. Методика „Bіяло” [2].

Мета: проаналізувавши вислови дітей, визначити рівень знання ними норм і принципів моралі.

Хід виконання. УчніIV-V класів відповідають на запитання, які пропонуються їм дещо незвичайним способом: вони написані на кольорових листах паперу, з яких складено віяло. Учні по черзі витягують з „віяла” аркуші, вони пропонують своє запитання всьому класу, стаючи ведучими на той час, поки обговорюється питання. Зміст питань може бути різним залежно від того, які саме етичні якості вивчаються.

Наприклад, для того, щоб з’ясувати уявлення учнів про таку важливу якість, як колективізм, можна включити у „віяло” наступні запитання:

1. Що означає жити в колективі й бути колективістом?

2. Які справи об’єднують людей у колектив?

3. Яким би ви хотіли бачити колектив вашого класу?

4. Які вимоги потрібно виконувати кожному, щоб по праву називатися членом колективу?

5. Кого з відомих вам людей можна назвати справжніми колективістами? Чому? Розкажіть про них детально.

Для вивчення уявлень учнів про інші етичні якості аналогічним чином можна скласти відповідну групу запитань.

Обробка отриманих даних. У ході обговорення соціальний педагог фіксує вислови дітей, а потім проводить їх аналіз з погляду відповідності нормам і принципам моралі. На підставі аналізу робиться педагогічний висновок про рівень уявлень учнів про якість, що вивчається. При цьому можна використовувати ту ж класифікацію рівнів, що і в попередній методиці.

1.3. Методика „Розклади картинки” [2].

Мета: з’ясувати, чи усвідомлюють діти етичну сторону взаємин у наочній діяльності.

Хід виконання. Кожній дитині дається набір картинок, на яких зображені різні вчинки дітей. Вона повинна розкласти картинки так, щоб з одного боку лежали ті, на яких зображені хороші вчинки, з іншої – погані. Потім дитина пояснює, чому вона вважає одні вчинки добрими, інші – поганими. Сюжети картинок підбираються у зв’язку з конкретним завданням, що висувається соціальним педагогом (тобто відповідно до досліджуваної етичної якості).

Різновидом даної методики є розроблена Ю. Полуяновим методика „Піктограми”. Сутність її полягає в наступному. Учні по черзі називають слова-поняття, по кожному з яких він робить малюнки, що асоціюються з цим поняттям. Після закінчення виконання серії малюнків учень пояснює, що він намалював, і відповідає на запитання соціального педагога. Слова можуть позначати конкретні, менш конкретні й узагальнені моральні поняття, мати різне емоційне забарвлення (наприклад, „дружба”, „добра людина”, „поганий хлопчик”, „чесний вчинок” і т. п.).

Після того, як малюнок виконаний, задаються запитання: „Розкажи, що ти намалював?”, „Як малюнок нагадує тобі це слово?”. Якщо дитина захоче щось домалювати, то слід запитати її, що вона малює і чому це необхідно зробити. Після закінчення виконання всіх малюнків учні повинні відповісти на такі питання: „На яке слово зроблений малюнок?”, „Розкажи, як ще можна показати (як ти уявляєш) дружбу, образу, радість” і таке інше.

Обробка отриманих даних. Усі запитання, зауваження, вислови, відповіді та пояснення, а також особливості поведінки учнів під час роботи і подальшої бесіди записуються дослівно та детально. Їх подальший аналіз дасть соціальному педагогові уявлення про сприйняття дітьми етичних категорій, розуміння ними сутності моральних понять.

1.4. Методика „Справедливість” [2].

Мета: з’ясувати правильність розуміння учнями категорії „справедливість”.

Хід виконання.

Варіант 1. „Чашка” (для молодших школярів).

Дітям вголос читається оповідання „Чашка”: „У старшій групі дитячого саду було двадцять п’ять дітей, а чашок було двадцять чотири. Новеньких чашок з блакитними незабудками, із золотими краєчками. А двадцять п’ята чашка була зовсім стара. Картинка на ній сильно стерлася, і краєчок в одному місці був трохи відбитий. Ніхто не хотів пити чай із старої чашки, але вона все одно кому-небудь діставалася.

– Хоч би вона швидше розбилася, стара чашка, – бурчали діти.

Але що трапилося? Черговою була дівчинка Олена, і всім вона поставила нові чашки. Здивувалися діти. А де ж стара чашка?

Ні, вона не розкололася, не загубилася. Олена взяла її собі. Цього разу чай пили тихо, без сварок і сліз.

– Молодець, Олена, здогадалася зробити так, щоб всім було добре, – думали діти. І з тих пір чергові пили чай із старої чашки. Її так і називали „наша чергова чашка”.

Після читання цього оповідання з учнями проводиться бесіда з таких питань:

1. Як одним словом можна назвати вчинок Олени?

2. Обери картку із словом, яке найточніше говорить про вчинок Олени. (На картках написані слова „ввічливо”, „сміливо”, „справедливо”, „скромно”.)

3. Про який ще справедливий вчинок ти можеш розповісти?

Варіант 2. „Співдружність борців за справедливість” (для старшокласників).

Учням пропонується створити в класі співдружність „борців за справедливість”. Для цього необхідно спочатку виробити кодекс правил, якого будуть дотримуватися члени співдружності і за який вони активно боротимуться. Правила повинні бути спрямовані на досягнення справедливих рішень у всіляких ситуаціях, що виникають у середовищі учнів. Кожен з членів співдружності самостійно розробляє такий кодекс, а потім, після спільного обговорення, визначаються найбільш важливі правила.

Гра буде цікавішою, якщо ввести в неї певні ритуали, атрибути, додати їй таємничості.

Обробка отриманих даних. Аналізуючи вироблені кожним учнем правила та їх відповідність етичним нормам, соціальний педагог може визначити ступінь сформованості уявлення про справедливість.

1.5. Методика „Математика та ввічливість” [3].

Мета: перевірити, як розуміють вихованці слова „ввічливість” та „чуйність”.

Хід виконання. Дітям пропонується для вирішення наступне завдання: „У таборі було 20 хлопчиків і 20 дівчаток. Пішли вони на річку. Підійшли до купальні, а вона невелика – всього на двадцять осіб розрахована. Сонце пече. Жарко. Кожному скоріше хочеться у воду. Як тут бути? Хтось запропонував кинути монетку.

– Старе це, – сказав Коля, учасник і переможець математичних олімпіад, – Давайте краще застосуємо математичний метод.

Поставив він усіх у коло і почав рахувати. Почав він з себе: один, два, три, чотири... дванадцять. Дванадцятий йде у воду. Потім продовжується рахунок спочатку і новий дванадцятий теж йде у воду. Так повторювалося двадцять разів.

„Як Колі треба було розставити дітей, щоб проявити себе чуйною людиною?”.

Після спроб вирішити цю задачу соціальний педагог розкриває відповідь: Коля розставив дітей так, щоб у купальні опинилися одні... дівчатка. Як бачите, він показав себе чуйною і ввічливою людиною, і в цьому йому допомогла математика. Він провів наступну розстановку. Від себе за ходом годинникової стрілки Коля ставить 1 дівчинку, 4 хлопчики, 2 дівчинки,
1 хлопчика, 3 дівчинки, 1 хлопчика, 2 дівчинки, 2 хлопчики,
1 дівчинку, 2 хлопчики, 2 дівчинки, 1 хлопчика, 1 дівчинку,
2 хлопчики, 1 дівчинку, 3 хлопчики, 2 дівчинки, 1 хлопчика,
5 дівчаток, 2 хлопчики. Коля починає розрахунок з себе й веде його за ходом годинникової стрілки.

Обробка отриманих даних. У процесі обговорення вирішення задачі соціальний педагог фіксує вислови учнів і за ними визначає ступінь розуміння категорії „чуйність”, яка в даній ситуації виявляється у ввічливому ставленні до дівчаток.

Узагальнення всіх даних, отриманих за допомогою описаних вище методик, дає можливість встановити рівень усвідомлення учнем тих або інших етичних норм.

Проте знання дитиною етичних норм ще не свідчить про його етичну вихованість. Не можна, наприклад, назвати етичною поведінку учня, який, добре знаючи про те, що не можна брехати, проте готовий сказати неправду, якщо йому це вигідно. Важливо, щоб добре усвідомлювані етичні норми стали мотивами поведінки. Інакше кажучи, неодмінним критерієм етичної вихованості є активно-позитивне, стійке ставлення до етичних норм з боку дитини.

Для виявлення цього ставлення соціальний педагог може використовувати методики на визначення етичного ідеалу особистості. За допомогою їх можна виділити ті етичні норми, які входять в структуру ціннісних орієнтацій та установок школяра.

1.6. Методика „Що таке щастя?” [2]

Мета: вивчення етичних ідеалів особистості.

Хід виконання. З учнями (VII-X класів) проводиться диспут про щастя. На початку диспуту їм пропонуються аркуші з текстом, в якому наведені різні „формули щастя” у вигляді афоризмів:

1. Щастя – бути самим собою.

2. Щастя – це коли тебе розуміють

3. Щастя – в праці.

4. Щастя – бути таким, як всі.

5. Найщасливіша людина та, яка потрібна людям.

6. Щастя – в подоланні себе, в самовдосконаленні.

7. Щоб бути щасливим, треба жити правильно.

8. Щастя – в боротьбі.

9. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, чи щасливий ти.

10. Якщо хочеш бути щасливим – будь їм. І таке інше.

Кожному учасникові диспуту пропонується підкреслити (або записати) три формули (послідовно), які він готовий захищати, особливо виділивши те, що найбільше йому імпонує. Після цього проводиться диспут, що виявляє велику різноманітність індивідуальних думок. На закінчення листки з обраними „формулами” пропонуються здати на зберігання вчителеві. Мотивувати це можна, наприклад, тим, що в кінці року багатьом буде цікаво порівняти свої нові погляди з первинними.

Обробка отриманих даних. На підставі обраних афоризмів можна визначити етичні ідеали кожного школяра та їхню стійкість, виявити сполучуваність або суперечність мотивів поведінки, встановити, яке місце в спрямованості особистості учня займає його прагнення приносити користь людям, чи стало воно його головною потребою в житті. Про перетворення етичної норми на ідеал особистості можна судити за наступними ознаками:

· відсутність в учня суперечностей у різноманітних думках (стійкість ідеалу);

· активний захист переваг якості, яка йому імпонує, при зіткненні з протилежними поглядами (активність ідеалу).

Далі слід співвіднести дані, отримані при аналізі, з характеристикою кожної з наступних чотирьох стадій.

I стадія. Сформованого ідеалу на цьому ступені ще немає. Він існує у вигляді потенційної можливості та поки не робить дієвого впливу на етичний розвиток особистості. У свідомості учня періодично виникає конкретний або узагальнений образ, що втілює в своїй поведінці дану етичну норму. Він стикається, зіставляється, поєднується з багатьма іншими образами. Для цієї стадії характерне нестійке ставлення до етичних норм.

ІІ стадія. Для неї є характерним зіставлення своїх можливостей з якостями бажаного образу. З багатьох людей учень вже віддає перевагу тим, етичні якості яких йому особливо подобаються. Проте прагнення бути схожим на таких людей виступає у вигляді мрії, поки що далекої, малоздійсненної, але такої, що вже примушує учня замислюватися над своїми вчинками. Ця мрія ще не керує поведінкою учня, не визначає собою його основних дій, але вона вже зачепила сокровенні думки і відчуття, торкнулася вольової сфери особистості. У цей період відбувається зародження ідеалу. Проте нове ставлення до людей ще потребує значного підкріплення. Тому в цілому ставлення до етичних норм тут є недостатньо стійким, пасивним.

III стадія. Поступово стає пануючим переконання в тому, що сенс життя – в творчій праці, що приносить радість людям, у самовдосконаленні, колективізмі і таке інше. Ідеал тепер є путівником школяра, внутрішнім голосом, що владно кличе до нового способу життя. Учень починає активно діяти в цьому напрямку. Але йому ще рідко вдається наблизитися до свого ідеалу, оскільки є сильними колишні звички, колишні способи дій. Тому ставлення до етичних норм є активним, але недостатньо стійким.

IV стадія. Школяр все частіше прагне від себе необхідних вчинків, результатів роботи. У нього яскраво виражена потреба у вдосконаленні. Це час від часу викликає незадоволеність собою та своїми успіхами, народжує високі перспективи, прагнення до їх здійснення. При цьому яскраво виражене стійке ставлення до етичних норм.

У результаті соціальний педагог встановлює стадію сформованості окремого ідеалу учня, основу якого складає та або інша етична якість (самостійність, чуйність, працьовитість, скромність, суспільна спрямованість, самокритичність, дисциплінованість і т.ін.). Далі слід розробити серію індивідуальних педагогічних дій (бесід, доручень, організаційних класних заходів і т.ін.) для того, щоб, виходячи з описаних показників, допомогти учневі піднятися на вищу стадію сформованості етичного ідеалу.

1.7. Методика „Що ми цінуємо в людях?” [2].

Мета: вивчити ціннісні орієнтації й етичні ідеали учнів.

Хід виконання. Найбільш сприятливий час для проведення роботи – класна година. Тематика її може бути різноманітною.

Звернення-інструкція: „Завдання, до виконання якого ти зараз приступиш, допоможе нашій спільній роботі.

Необхідно проявити серйозність, зосередженість й об’єктивність. З числа учнів, яких ти добре знаєш (прізвища називати необов’язково), обери два; одного – справжню позитивну людину, а іншого – людину з негативними рисами. Вкажи ті якості в них, які тобі подобаються або не подобаються, та приведи три вчинки того й іншого, які ці якості характеризують”.

Обробка отриманих даних. Аналіз результатів дозволяє скласти не тільки картину декларованих цінностей особистості, але і типів реальних вчинків. Їх достовірність ґрунтується на вказівці абсолютно певних дій, а не на узагальнених характеристиках (відповідальний, добрий, неуважний і т. д.).

1.8. Методика „Закінчи речення” [2].

Мета: виявити ставлення до етичних норм, що визначають деякі етичні якості (самокритичність, колективізм, самостійність, справедливість, принциповість, чесність).

Хід виконання. Учням у досить швидкому темпі (щоб вони були вимушені одразу дати найбільш звичну для них відповідь) пропонується закінчити речення, що містять роздуми на теми моралі, або розповідь.

Варіант А. Речення:

1. Якщо я знаю, що вчинив неправильно, то...

2. Коли мені важко самому ухвалити правильне рішення, то...

3. Обираючи між цікавим, але необов’язковим, та необхідним, але нудним заняттям, я зазвичай...

4. Коли у моїй присутності кривдять людину, я...

5. Коли брехня стає єдиним засобом збереження доброго ставлення до мене, я...

6. Якби я був на місці вчителя, то...

Варіант Б. Розповіді:

1. У шкільній їдальні черговий учень ненавмисно впустив ганчірку в казан з молоком і нікому не сказав про це. Один з однокласників бачив те, що трапилося, але також приховав це. Молоко прокисло, і вся школа залишилася без сніданку. При розборі події я...

2. На традиційному вечорі зустрічі з колишніми випускниками школи повинен був грати вокально-інструментальний ансамбль старшокласників, який підготував спеціальну програму. Але провідний соліст ансамблю, без якого зривався весь виступ, повинен був у цей самий вечір взяти участь у змаганнях з боксу, що відкривали йому можливість увійти до складу збірної юнацької команди міста. Довелося...

Обробка отриманих даних – якісний аналіз, аналогічний попереднім методикам.

1.9. Методика „Давайте обговоримо” [2].

Мета: виявити думки та ставлення старшокласників до моральних проблем, що реально існують у класі.

Хід виконання.

I варіант. Для обговорення беруться або реальні моральні проблеми, які виникають у житті старшокласників, або ті, з якими соціальний педагог вважає за необхідне ознайомити вихованців. Це може бути будь-який вчинок, здійснений школярами, проблемна стаття в газеті, журналі, подія, свідками якої були учні та ін.

Наприклад, ставиться порожній стілець й оголошується, що на ньому сидить учень, який вживає алкоголь, на якого поступила скарга від вчителів. Клас повинен вирішити, як з ним бути далі. Така завуальована форма обговорення питання має велике виховне значення: кожен з класу, хто вживав алкогольні напої, розуміє, що порожнє місце на стільці призначається йому, і робить для себе відповідні висновки, виходячи з рішення, яке ухвалили та ходу обговорення.

Обговорення можна вести різними способами. Найбільш простий – звертатися по черзі до всіх учнів з запитанням: „Твоя думка?” Це запитання припускає швидку та коротку відповідь. Сама процедура обговорення нагадує відому „мозкову атаку”. Після всіх висловів виробляється єдина думка й ухвалюється рішення.

II варіант. Учням дається час на обдумування поставленого питання, а потім клас розбивається на групи для дискусії залежно від займаної кожним позиції („так”, „ні”, „можливо”). Кожній групі надається декілька хвилин для вироблення спільної позиції, після чого проводиться обговорення кожної точки зору. Якщо думка всього класу виявиться єдиною, то слід змінити обговорювану проблему або постаратися провести обговорення так, щоб привести учнів до протилежної точки зору.

Кожній стороні надається можливість пояснити мотиви ухвалення рішення та відповісти на запитання, що виникли у протилежної сторони. Можна ставити навідні запитання, що ведуть до конструктивних рішень, роз’яснювальні („Поясніть свою думку”), оцінні („На якій підставі ви робите такий висновок?”), оцінно-конфліктні („Що ж краще?”), такі, що вводять в роль („А хто міг би...”), універсалізуючі („Чи правильно...?”). Перш ніж організовувати обговорення етичних проблем, учнів слід навчити формам ведення дискусії, і в першу чергу того, хто виступатиме в ролі ведучого.

Обробка отриманих даних. Завершення бесіди-дискусії повинне включати аналіз та узагальнення кращих аргументів обох сторін. Подальший аналіз цих аргументів дає соціальному педагогові уявлення про ставлення учнів до таких етичних якостей, як відповідальність, колективізм, дисциплінованість, і про рівень сформованості цього ставлення. Критерії рівня – ті ж, що і в попередніх методиках.

1.10. Методика „Робота на конвеєрі” [2].

Мета: виявити у школярів особливості етичного ставлення до інших людей (стосунки взаємодопомоги, товариства).

Хід експерименту. Учням дається будь-яке завдання (наприклад, підготувати актовий зал школи до проведення новорічного балу і т.п.). Для його виконання вони діляться на декілька груп, кожна з яких здійснює певну операцію (наприклад, виготовлення ялинкових прикрас). Робота будується в певній послідовності, по конвеєру: одні вирізають, інші склеюють, треті фарбують і так далі. При цьому етапи роботи та кількість учнів, зайнятих на різних операціях, спеціально розподіляються соціальним педагогом нерівномірно, з тим, щоб на одній з ділянок роботи утворився „затор”. Він заважатиме загальному ходу роботи і тим самим представляти інтерес для виявлення дієвих стосунків взаємодопомоги.

Обробка отриманих даних. Передбачається, що школярі прийдуть на допомогу тим товаришам, у яких створився „затор”. Але можлива й інша поведінка однокласників. Спостерігаючи за школярами, можна встановити, чи допомагають хлоп’ята своєму товаришеві із власної волі, або для цього їм потрібна вказівка соціального педагога, звернення товаришів, керівника групи; у чому і як виявляється ця допомога; які емоції виражають при цьому школярі, як висловлюються на адресу товариша, що затримує їхню роботу; чи залежить надання допомоги від особистих стосунків (симпатій, антипатій) чи ні.

1.11. Методика „Спрямованість особистості” [2].

Мета: виявити індивідуалістичну або колективістську спрямованість особистості.

Залежно від віку школярів експеримент може бути проведений у різних варіантах, але сутність його залишається одна і та ж: до учнів звертаються з проханням надати допомогу педагогам, шефам, підшефним. Перед школярами повинна виникнути альтернатива: допомогти або не допомогти, працювати безкорисливо або за нагороду, сказати правду або промовчати і тому подібне. Ситуації вибору, які створює соціальний педагог, у жодному випадку не повинні виглядати як оцінні або повчальні, оскільки в такому разі їх діагностичне або виховне значення буде зведено нанівець. Учні повинні бути впевнені, що їхній вибір не обернеться проти них самих. Природність ситуації для учнів – необхідна умова проведення експерименту. Наведемо два можливі варіанти його здійснення.

Варіант 1.

Хід виконання. На уроці фізкультури або під час гри (наприклад, у поході, в лісі і т.п.) хлоп’ятам пропонують розіграти три першості: особисту, між групами та між класами. Є три мішені, розташовані на невеликій відстані одна від одної. Необхідно влучити м’ячем в одну з мішеней. Влучення в ціль приносить очко: на особистий рахунок – мішень ліворуч, на рахунок групи – мішень посередині, на рахунок класу – мішень праворуч. М’яч кидається 10 разів. Якщо м’яч не влучив у мішень, то знімається очко, при цьому школяр повинен вказати, за чий рахунок зняти очко: за його особистий рахунок, за рахунок групи або за рахунок класу.

Обробка отриманих даних. Підраховується число балів, набраних учнем на особистий рахунок, на рахунок групи або на рахунок класу. За цими даними соціальний педагог може судити про спрямованість учня.

Варіант 2.

Хід виконання. На уроках праці учні виготовляють ялинкові або інші іграшки. Після цього перед ними ставиться проблема, кому передати ці іграшки: кожному учневі для домашньої ялинки (для подарунка рідним), для класу або для дитячого саду. Можливі й інші варіанти вибору, який повинен зробити учень на користь колективу, суспільства або на свою користь.

Для створення узагальненого уявлення про прояв етичних якостей у поведінці учня можна використовувати цілеспрямоване систематичне спостереження.

1.12. Методика „Емоційна спрямованість” [2].

Мета: встановити емоційну спрямованість учнів старших класів.

Порядок проведення. Соціальний педагог зачитує учням наступну інструкцію: „У даній анкеті немає „поганих” і „хороших” відповідей. Будь-яка відповідь, яку ви оберете, характеризуватиме вас однаково добре, якщо ви відповісте серйозно та щиро. Вам треба виконати наступне:

1. Уважно прочитати наведений на плакаті (на дошці) перелік приємних переживань.

2. Розташувати ці переживання в порядку переваги: першим написати номер того переживання, яке ви любите більш за все відчувати. Потім написати номер того переживання, яке ви любите дещо менше, і таке інше. Останнім написати переживання, яке ви зовсім не любите відчувати. У вас повинен вийти ряд з 10 номерів.

Вертикальною межею відокремите номери тих переживань, які ви явно вважаєте кращими за всі інші (вони будуть ліворуч від цієї межі)”.

1. Відчуття незвичайного, таємничого, незвіданого, такого, що з’являється в незнайомій місцевості, обстановці.

2. Радісне хвилювання, нетерпіння при придбанні нових речей, предметів колекціонування, задоволення від думки, що скоро їх стане ще більше.

3. Радісне збудження, підйом, захопленість, коли робота йде добре, коли бачиш, що досягаєш успішних результатів.

4. Задоволення, гордість, підйом духу, коли можеш довести свою цінність як особистості або перевагу над суперниками, коли тобою щиро захоплюються.

5. Веселість, безтурботність, хороше фізичне самопочуття, насолода смачною їжею, відпочинком, невимушеною обстановкою, безпекою та безтурботністю життя.

6. Відчуття радості та задоволення, коли вдається зробити що-небудь добре для дорогих тобі людей.

7. Гарячий інтерес, насолода при пізнанні нового, при знайомстві з вражаючими науковими фактами. Радість і глибоке задоволення при з’ясуванні сутності явищ, підтвердженні твоїх припущень та пропозицій.

8. Бойове збудження, відчуття ризику, захват ним, азарт, гострі відчуття у хвилину боротьби, небезпеки.

9. Радість, гарний настрій, симпатія, вдячність, коли спілкуєшся з людьми, яких поважаєш і любиш. Коли бачиш дружбу та взаєморозуміння. Коли сам отримуєш допомогу і схвалення з боку інших людей.

10. Своєрідне солодке та красиве відчуття, що виникає при спогляданні природи або сприйнятті музики, картин, віршів й інших творів мистецтва.

Обробка отриманих даних. Якісний аналіз результатів. Їх можна використовувати при складанні характеристик учнів.

1.13. Методика „Музичний образ” [2].

Мета: виявити вміння учнів висловлювати відчуття, що виникають при сприйнятті музики.

Хід роботи. Учні прослуховують мелодію, запропоновану їм соціальним педагогом. Потім соціальний педагог пропонує описати словами образ, який вони „бачать” в музиці. Список слів він вивішує на плакаті або проектує на екран. Учні повинні проранжувати вказані слова, тобто написатина першому місці ті, якінайбільшою мірою відповідають їх емоційному сприйняттю, на другому – наступні й таке інше. Обрані таким чином слова повинні максимально точно та близько описувати мелодію та виникаючі емоції.

Можливий список пропонованих слів: радісно, урочисто, енергійно, владно, масштабно, важко, поетично (натхненно), ніжно, спокійно, сонливо (розслаблено), абстрактно (бездушно, механічно), ніжно, безтурботно, похмуро, таємничо, пристрасно, схвильовано, роздратовано, зухвало, жартівливо.

Обробка отриманих даних. Вчитель обговорює з школярами складені ними списки слів, порівнює їх, обговорює разом з учнями, які слова точніше і чому. Це дозволяє йому оцінити адекватність (правильність) як сприйняття та розуміння музики, так і її переживання.

ІІ. Кількісні методики
індивідуальної роботи з учнем

2.1. Методика „Вибір” [2].

Мета: виявити ставлення школярів до етичних норм і відповідних етичних якостей (відповідальності, самокритичності, сумлінності, принциповості, чуйності, справедливості).

Хід експерименту. Учням пропонується виконати таке завдання.

„Як ти будеш діяти в таких ситуаціях? Обери відповідь, яка відповідатиме твоєму вчинку або допиши свою відповідь”.

Поиск по сайту: