Батьківська пара

Зазвичай батьки зображаються разом: батько вище й більшим поміщається ліворуч, мати нижче праворуч, за ними слідують інші фігури в порядку значущості. Як уже відмічено, слід враховувати, що малюнок не завжди відображає дійсність, іноді це лише віддзеркалення бажаного. Дитина, яка виховується одним з батьків, може проте зобразити їх обох, висловлюючи тим самим своє бажання того, щоб їхній союз відновився.

Якщо ж дитина малює одного з батьків, з яким живе, це означає ухвалення ним реально існуючої ситуації, до якої дитина більш-менш адаптувалася.

Один із батьків може опинитися на малюнку в ізольованому положенні. Якщо фігура одного з батьків, однієї з дитиною статі, зображена в стороні від останніх, то це можна інтерпретувати як бажання дитини знаходитися з одним із батьків протилежної статі. Ревнощі, викликані едиповим комплексом, є цілком нормальним явищем для дитини до досягнення нею статевого дозрівання (в середньому 12 років).

Той випадок, коли фігура дитини й одного з батьків протилежної статі віддалені одна від одної, може розглядатися як незначне порушення природного порядку взаємин з одним із батьків протилежної статі.

Якщо на малюнку батьки контактують один з одним, наприклад тримаються за руки, то, значить, у житті між ними спостерігається тісний психологічний контакт. Якщо контакту на малюнку немає, то швидше за все його немає і в реальності.

Іноді дитина, ігноруючи реальну ситуацію, зображає одного з батьків неприродно великого розміру, часто це стосується материнської фігури. Це говорить про те, що в її очах мати або батько сприймається як переважна фігура, що присікає будь-який прояв самостійності й ініціативи. Якщо в дитини склався образ одного з батьків як домінуючого, такого, що пригнічує, ворожого, такого, що лякає людину, то вона схильна додати його фігурі великі розміри в порівнянні з фігурами інших членів сім’ї, не враховуючи їх реальних фізичних розмірів. Така фігура може зображатися з великими руками, демонструючи своєю позою владне, диктаторське ставлення.

Протилежним чином батько, якого дитина не сприймає серйозно, ігнорує, не поважає, зображається невеликим за розміром, з маленькими руками або взагалі без них.

Ідентифікація

У малюнку сім’ї має місце й такий показовий чинник, як ідентифікація. Дитина легко ототожнює себе з тим або іншим персонажем свого малюнку. Вона може ототожнювати себе з батьком або матір’ю.

Ідентифікація з одним із батьків своєї статі відповідає нормальному стану речей. Вона відображає її бажання мати переважні стосунки з батьком протилежної статі.

Ідентифікація із старшим сиблінгом, незалежно від статі, також є нормальним явищем, особливо якщо є відчутна різниця у віці.

Іноді дитина може ототожнювати себе і з додатковими персонажами, що не входять до складу сім’ї. У чому виражається ідентифікація? Фігура, з якою ідентифікує себе дитина, зображається найпривабливішою, закінченою; їй приділяється більше часу. Крім того, достатньо інформації про це зазвичай дають результати бесіди. У бесіді, на яку слід звернути увагу, часто відкриваються абсолютно протилежні речі. Виявляється, що дитина може ідентифікувати себе з самим непоказним персонажем на малюнку, який має нечіткі контури, поміщається в стороні від усіх останніх і т.ін. Такий випадок говорить про те, що дитина відчуває великі труднощі та напруженість у взаєминах з сім’єю і самою собою.

Поиск по сайту: