|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ... 7 страница— А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокія). Він знає. Тьотя до Мокія: — Та-ак?.. Навіщо? Мокій — Ах, тьотю! За нього тільки взялись, щоб виправити, а ви ще Тьотя до Мокія: — Моко! Моко! Моко!.. Ти справді за те, щоб був не «Харьков», а «Харків»? Мокій -Так! Тьотя — І ти справді за... (бридливо) за Квача? Б а р о н о в а-К о з и н о знову пальцями до вух, знов здригнула. Мокій, побачивши все це: — Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачів! За мільйон Квачів! Тоді всі, крім Улі, до тьоті: —Ну, що тепер з ним робити? Що? —Ах, Боже мій, що? Мати — Може, проклясти?.. г Мазайло -Убити, кажу? рина — Оженити? А тьотя ходила Наполеоном і думала. Мати сіла і заплакала: — І в кого він такий удався? У кого? Здається ж, і батько, і я вся Рина — Ти ж казала, що він у дядька Тараса вдався. Мати — Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще він... Задзвонив дзвоник. Вийшла Рина. Вернулась бліда, перелякана: — Дядько Тарас приїхав... Мати й Мазайло з жахом: — Що? (...) / 9 Дядько Тарас на дверях: — А де у вас тут витерти ноги? Всім як заціпило. Дядько Тарас — Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї... Тільки й сла Третя дія Третього дня Рина зустріла Улю на порозі й повідомила, що настав вирішальний день: тьотя Мотя викликала Мокія на дискусію про зміну прізвища, а Мокій запросив комсомольців. Що з цього вийде, вона не знає. Розповідає, що брат з дядьком посварився через якийсь там стиль і вони від самого ранку «гризуться». У цей момент чути голос Мокія: «Вузьколобий націоналізм! Шовінізм усе це». Дядько Тарас у відповідь: «Не шовінізм, а наше рідне, українське!» Потім Рина розпитує Улю про справу закохування Мокія й жахається, що її подруга потрапила під вплив брата й українізована. Далі точиться дискусія між тьотьою Мотьою й дядьком Тарасом на українську тематику. До них приєднуються комсомольці, Мокій, Уля, Мазайло й Ма-зайлиха. Головою президії у цій полеміці обирають тьотю Мотю. Тьотя Мотя демонструє свою обмеженість і великодержавницький шовінізм: — Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, Мазайло, випивши води: — Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої Тьотя — Хто вони такі? Якої нації люди, питаю? Мазайло — Частина — наші малороси, себто руські... Тьотя -Ну? Мазайло — А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми Тьотя — Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте... Так он вони Дядько Тарас — Зрозуміла, слава тобі Господи, та, жаль тільки, задом... Та тому Мазайло — Мені слово! Мокій — Мені, я ще не скінчив... Галичина — наша, українська земля, і га Тьотя — Слово даю Мині. Мокій до батька: — А твоя теорія, що українська мова є австріяцька видумка, була Дискусія-суперечка й далі триває в такому ж ключі. Тьотя Мотя — Голосую! Хто за мою пропозицію, себто щоб змінити прізвище, Р и н а до У л і, що не підняла руки: — Улько-оІ Уля — У мене рука болить... Веред...
—Який веред? Де? —Отут, на правій руці... Отут, під пахвою. —Ліву підніми! —Лівою не можу. Тьотя і Рина засичали на неї: — Що! Без руки можна сказати. Скажи так: я за! Скажіть, Улю: я за. Милая, скажіть...,. Уля — Я за... була, що треба сказати... Крім того, не можу і, крім того, Тьотя Мотя — Будь ласка! Без неї обійдемось. Хто за нашу резолюцію голосує, Дядько Тарас — А дайте мені тепер слово, бо я, мабуть, буду п'ять... (...) Тьотя Мотя побачила, що лихо, — вийде чотири на п'ять: Тьотя Мотя дає слово дядькові Тарасу, Дядько Тарас — Тільки з умовою: подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тім Задумався, тяжко замислився. Мазайло схилився на люстро. Мислі, як хмари, як туман, окрили посивілу голову. (...) Дядько Тарас попросив зберегти хоча б корінь «маз». Тьотя Мотя — Прекрасно! Ми на цей корінь придумаємо безподобне прізвище. Рина, Баронова-Козино заплескали. Оповіщаю конкурс. Загомоніли,заходили: Мазайлиха, Рина, Баронова, дядько Тарас. Тьотя вписувала нові прізвища, що їх вигукували. Мазайлиха — Мазов. тт ~ Дядько Тарас — Ну й прізвище — Мазов-Лазов-Лоза-Залоза... А по-моєму, кращого Рина — Зайломаз? Ха-ха-ха... Та що різнить Зайломаза з Мазайлом? Мазайлиха — Де Мазе. Тьотя Мотя — Де Мазе — це на французький штаб, а ми люди, Слава Богу, Баронова-Козино — Рамзес! Класичне прізвище! Тьотя — Рамзес? Може, Рамзесов?.. Давайте краще Рамзєсов! Милі мої Дядько Тарас — А де корінь «маз»? Геть Рамзесова! Кореня нема! Мазайлиха і Баронова-Козино — Фон Мазел! Рамазай-Арзамасов! Дядько Тарас — Краще Мазайловський! (Нишком: «Гетьман Вшовський»). Тьотя на дядька Тараса: — Польське прізвище, і хто ж пропонує? Дядько Тарас — Ну, тоді Мазайлович. (Нишком: «Гетьман Самойлович»). Тьотя Мотя — Щоб було похоже на «Мойсей Мазайлович», що вже торгує у нас Дядько Тарас — Мазайленко! Мазайленко. (Нишком: «Гетьман Дорошенко»). Тьотя Мотя — Годі вже! Годі!.. Дайте другим сказати. Рина — Мазанський... Боже мій! Мазєнін! Похоже на Єсєнін. Мазенін! Тьотя — Прекрасно! Геніально! Мазєнін... Вам до вподоби, Мино, Мазєнін? М а з а й л о зворушено, аж задихнувся: — Дєті мої! Баронова поправила: — Деці мої... Мазайло — Деці мої! Я б ваші прізвища всі забрав би на себе і носив. Проте Тьотя і вся її партія крикнули — ураї Завіса Четверта дія і Четвертого дня прибігла до Рини Уля. Рина просить її вплинути на Мокія. Рина — Не сьогодні, то завтра буде опубліковано в газеті наше нове Уля — Я не зможу, Ринусю! Він же українець... Рина — Улько! Ти мусиш!.. Уля — Не можу! Я... я сама вже українка... У Рини трохи не вискочили очі. Як не вскочать тьотя Мотя й Мазайлиха. Очі рогом: — Що? Що-о? Милая моя! Господь з вами!.. Що ви! Що ви! Рина — Яка ти українка, Улько! Ти вже й мови не знаєш. Сама ж каза Уля ' — Мама ще й тепер по-українському як коли закидають. Крім то Тьотя Мотя й Мазайлиха —Ноги? —Но-ги? Рина — До чого ж тут ноги, ідійотко? Уля — А до того, що в антропології про це пишеться, що українці зде (Взявшись рукою за талію, гордо витягла ногу. Рина і тьотя бликну-ли на свої). Рина — Це він тобі памороки ногами та антропологіями забив... Та він Тьотя — Бачите, бачите, він не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як лю Мазайлиха — Ви йому потрібна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тіль Тьотя Мотя — Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі украї- Рина — Улько! Зараз ти викликаєш Мокія і кажеш йому отут: або ти 3-15 Уля так і не змогла поставити Мокію умову й попрощалася з ним. Мина Мазайло вскакує в кімнату й повідомляє всім новину: уже є публікація про зміну його прізвища. Усі в захваті читають газету. Тьотя пропонує помістити газету в рамку під скло й відсвяткувати подію. Мокій просить подати йому парадний сюртук, а дядько Тарас у відчаї обзиває себе дурнем. Мазайли по черзі підходять до дзеркала і з захопленням промовляють своє нове прізвище. Мазайлів з квітами прийшла привітати Баронова-Козино. Раптом увійшли: Тертика,з м'ячем і з газетою ч Комсомолець України», Губа і в перспективі за ними Уля. Мокій до них: — Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба ж не бачите... Тертика м'ячем бац у підлогу: — А скажіть, що за шум сочинився? Губа' — З якого приводу? Чого? Тьотя Мотя показала на газету в рямцях: — Будь ласка, будь ласка, молодії мої люди, прочитайте! Губа підійшов до газети: — А що тут таке? Мазайло \ — Серце ще зранку... Та краще прочитайте самі! Голосно прочи Губа, придивляючись, почав читати: — Українізація. Тьотя Мотя д — Не те читаєте, мій милий, і не там!... '■? Мазайло — Не те і не там!.. Дивіться знизу. Тертика з м'ячем: — Читай, Баню, згори, коли на те пішло! Губа швидко: — «Адміністрація маріупольського заводу не пустила на завод Тьотя й Мазайло — Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивіться в об'явах! Губа — «За останній час набагато збільшився попит на українську Тьотя — Ах, Боже мій! Та що ви там вичитуєте про якусь там україніза Мазайло — Он там читайте! Бачите? Я навіть звідси бачу: Харківський Губа — Стривайте! Стривайте! Та невже?.. (Перечитав якісь рядки в га Мазайло — А ви думали! Серце ж, кажу... Губа — «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила Ойкнули. Тьотя Мотя розгубилася. До Мазайла: — Що ж це таке?» Як це?.. Р и н а до батька:. — Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш? Тьотя і Рина з одного і другого боку: — Мино Маркевичу! — Папо! Дядько Тарас, підійшовши, вдивився в Мазайла: — Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів! Мазайлиха — Голкою, Мино! Язика поколи голкою!.. Тертика до Мокія: — А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії... Ближче до Уля — Це я... Побачила — наші комсомольці йдуть... Так. Я покликала Тертика -Ну! Мокій до У лі: — Ну, Улю!.. (До комсомольців). Присяги не кажемо тепер... Губа — Знаю. Це з вірша Яновського: Десять літ будуєм владу Рад. Маяком стоїть УСРР. Нація не піде вже назад! Тертика — Навпаки, скоро скажемо всім Мазеніним: гол! Ударив м'яча. Губа підбив. Мокій і собі. Уля собі. Завіса БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909-1937) Народився на Лемківщині в родині сільського священика, помер через хворобу (запалення легенів), похований на Яновському цвинтарі у м. Львові. Поет. Найвідоміші твори: збірки поезій «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена Євангелія», «Ротації». РІЗДВО Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях П принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць — золотий горіх.
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) Народився в м. Сосниці, що на Чернігівщині, у родині хлібороба, помер у м. Москві (Російська Федерація). Письменник, кінорежисер, один з основоположників національного кінематографа: Засновник жанру «кіноповість» в українській літературі. Найвідоміші твори: кіноповісті «Україна в огні», «Земля», автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна», новела «Воля до життя», «Щоденник». УКРАЇНА В ОГНІ Кіноповість (Скорочено) У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти». Це була пісня материна. Пісня була весела і журна одночасово, як і життя людське. Мати Тетяна Запорожчиха любила її співати раз чи два на рік, коли по великих трудах і повсякденних турботах десь було, а якоїсь гарної нагоди доводилося пригублювати чарчину. Діти дивилися на свою добру матір і величали її. Шумить, гуде Тополівка. До Лавріна Запорожця приїхали гості.(...) Один—Роман Запорожець. (...) Другий —Іван, воїн. (...) Третій—славний чорноморець Савка Запорожець. (...) Четвертий — Григорій, майстер урожаю.(...) У п'ятого сина діточки зелені. Співає, легко посміхаючись, п'ятий Запорожець, Трохим, обнімаючи трьох маленьких дітей — двох хлопчиків і одну дівчинку, — та у жінки двоє. І дочка Олеся — всьому роду втіха. Тиха, без єдиної хмаринки на чолі, майстериця квітів, чарівних вишивок і пісень. Всі співали. Багато думок промайнуло у матері. Усе життя ніби проплило перед очима. І материнське горе, і радощі, і турботи, і невпинна праця на велику родину з дрібними діточками, на громаду, на державу. Та повиростали непомітно сини, порозліталися на всі сторони, добра слава пішла по світу про синів, що показали себе і в зброї, і в науці, і в звичайних трудах над землею. І ось з'їхались нарешті вони до рідної хати, щоб ушанувати її материнську старість — п'ятдесят, та ще й п'ять років! (...)
—Спасибі вам, діточки, що побачила вас укупі хоч раз за стільки літ. Все ніколи та ніколи, широкий світ настав. Пошли ж вам, Боже, щасливу долю та сили в руки, щоб виповнити свій довг перед миром. (...) —...Синочки мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої... Ще якісь жалібні слова промовляла Тетяна, біжачи за синами, та вже не було її чути. Уже потонули слова її в морі людського плачу й скорбот, у розлуках, у реві моторів. Множество людей виходило з села на війну. (...) Одірвався Трохим Запорожець од жінки. Плаче жінка гіркими сльозами, плачуть діти в ногах: «Ой тату, тату!» Побіг Трохим за братами. Повіз старий Запорожець п'ять синів на війну. (...) З дня на день мали увійти фашисти. Олеся стояла «біля холодної криниці край села» і проводжала сумним поглядом військові частини, що відступали. Ворожі літаки бомбардують міст. Олеся дивилась на шлях. Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Бувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала коло хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами. А вишивки Олесі висіли на стінах під склом в європейських музеях: в Лондоні, в музеї Альберт-Вікторія, в Парижі, в Мюнхені і Нью-Йорку, хоч вона про це й не знала. Учила її мати всьому. Була Олеся тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою хорошим чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну... (...) До Олесі підійшов один з останніх бійців, танкіст Василь Кравчина, аж з-під Кам'янця-Подільського, і пожадливо припав до відра. Був він добрий кремезний юнак. Одежа вся в пилу і поті. На рукаві й спині пропалена сорочка на пожарах. Здорові темні руки, патьоки на шиї і скронях і зморшки на чолі також не по літах. —Спасибі, дівчино. Прощай, — промовив він, одрйваючись од відра. —Щаслива путь... постій... Слухай, — сказала Олеся тихо, дивлячись на танкіста глибокими скорбними очима. — Я тебе щось попрошу. (...) переночуй зі мною. Вже наступає ніч... коли ще можна, чуєш?» — Вона поставила відро і підійшла до нього: —Я дівчина. Я знаю, прийдуть німці завтра чи післязавтра, замучать мене, поругаються наді мною. А я так цього боюсь, прошу тебе, нехай ти... переночуй зі мною... — При останніх словах голос Олесі затремтів і неначе погас. —Я не можу ночувати з тобою, — сказав Кравчина чесно і одверто. — Я в танку горів позавчора під бомбами. Я не герой. —Ти наш.
—Я одступаю. Тікаю. Броня тонка. Я покидаю тебе. Пойми мій сором. Я не герой. —Ти нещасний. І я нещасна. Пойми ж і ти мене. Глянь, що робиться. Я хочу згадувать тебе усе життя, а не отих мерців, що вже пливуть Десною. Останься, правда! Олеся дивилася на нього з такою довірою, з такою болючою мольбою, що він умовк і не зводив з неї очей. Він дивився на неї, чужу, невідому, випадкову, аби ніколи вже потім ні на одну годину ніде не забути її, аби понести її, оцю дівчину, в своєму серці через усі бої, через усі вогні. —Ну, як же? Ну, добре... —Ото моя хата. —А де твої батьки? — раптом збагнув він. —Батько братів повіз, а мати поранена в лікарні. Якусь хвилину вони стояли одне перед одним у хатньому присмерку мовчки і не знали, куди рухатись. Вони були незаймані обоє. (...) Вони вірили і не вірили, що вони вже чоловік і жінка. —Знаєш, Василику, — шептала Олеся, нахиляючись над його лицем, — коли б ми жили, коли б сталося так, що ми житимем двоє, ми ніколи за все наше життя не скажем одне одному поганого слова. Правда? —Правда. —Ми навіть не подумаємо злого. Правда? —Правда. (...) я не забуду тебе, Олесю. Не забуду ні тебе, ні твоєї хати, ні криниці під вербою... Яка б ти не була, я вернусь до тебе. Хай ти будеш чорна, і хвора, і понівечена ворогом, хай посивієш ти від горя і сліз і побіліє твоя коса, хай ритимеш ти шанці проти мене, і плестимеш колючі німецькі дроти проти мене, і сіятимеш для ворога хліб під нагаями, ти зостанешся для мене прекрасною, як і зараз прекрасна ти. Якщо ж бо в розпачі ти проклинатимеш мене і всіх, що кинули тебе і на Дніпрі не вмерли, простив я тебе наперед, така вже наша доля» і ти мене прости, — сказав схвильовано Василь, дивуючись своїм надзвичайним словам. —Прощаю, — сказала Олеся, — тільки найди мене. —Найду, — сказав Василь, пригортаючи її до себе своїми сильними великими руками. — Коли ж так станеться, що не найду, — може, уб'ють мене, чи вибухну я десь, мо', на фугасах і розлечуся шматтям по полю, так що і кісток моїх не знайдуть для могили, я все одно вернусь до тебе! Я пам'ятником стану з бронзи у твоїм селі, отам ось за вікном! Я зрозумів, Олесю, — стежка назад до тебе є одна, один є шлях. Шлях геройства. Треба бути героєм і ненавидіти ворога... Олесю, — сказав Василь» подумавши трохи, — який же непотрібний, млявий прийшов я вчора до твоєї хати. —Я тебе простила. (...) Гітлерівці входили в село, в'їжджали на мотоциклах, автомобілях, на гарматах, на танках, веселі і вдоволені. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров'ям. Грали на губних гармошках (...) щось німецьке. Чимало солдатів ішло зовсім без зброї, обнявшись парами, трійками, і весело насвистували. (...) Солдат висадив двері носаком і ввійшов до хати: — Здраствуй, матка! Молока, пожалуйста! Другу. Третю. (...) Висаджують сінешні двері. (...) З усіх радіостанцій Берліна, Братіслави, Праги, Парижа, Будапешта, Рима, Токіо, по всьому світу транслювалася промова Еріха Коха, щоб знало все солдатство, всі німці, німецькі друзі, васали й раби, які перспективи одкрилися перед солдатом на Вкраїні. Сорок п'ять гектарів на душу! От що значить іти вперед, коли тебе веде Гіт-лері (...) — Цю землю можна їсти! На! їж! Я хочу дивитися на тебе, сину Цей темний неук не раз ошарашував навіть свого старого вовка-батька одчайдушною своєю рішучістю і брутальною винахідливістю в розправах з ворогами імперії. Часом старий Крауз жахався свого виродка, проте німецька батьківська сентиментальність і давня жадібність мрійника завоювань заспокоювали його і радували. (...) Ернст фон Крауз навчав свого сина, як треба поводитися з поневоленим народом. — (...) Людвігу, ти мусиш знати, у цього народу є нічим і ніколи не Дехто з хлопців вирішив, що війну можна пересидіти в клуні.
і У колгоспника Купріяна Хуторного в клуні зібрались сусіди, здебільшого товариші Купріянових синів Миколая й Павла, що не знайшли в собі сили пройти мимо рідних хат і, кинувши велике товариство, приплелись додому на горе батькам і собі. Клуня перетворилась у своєрідний клуб загублених душ. Тут пилася горілка, гралося в карти, проклиналася доля і все на світі. І ніщо вже нікому не помагало. Сум і темний розпач у присмерку клуні повис над людьми, мов туман. (...) Раптом одчинились ворота, і в клуню вбігла перелякана дочка Купріяна Христя. —Тату, Павло в поліції! Уже з рушницею! —Павло? —Он іде до хати! Купріян Хуторний немов скам'янів. Збентежилась трохи й решта. — Гляньте, Павло і Гаркавий Івані Павло з Іваном ввійшли в клуню з німецькими рушницями в руках. —Здрастуй, поліціянт! Моє поштеніє! — усміхнувсь Купріян, немов випивши чарку гіркої отрути. —Я не поліціянт. Я охорона порядку, — промовив Павло нові чужі слова. —Порядку? Якого порядку? Кого охороняти і від кого? Ти, сукин ти син нехай. Блазень! — Купріян кинувся до сина з кулаками. (...) —Перший поліцай фашизму Павло Хуторний! О, страмота! (...)
—Кидай зброю!— спалахнув Купріян і несподівано схопив за гвинтівку. Раптом прогримів постріл, і смертельно поранений Купріян упав з тяжким стоном додолу. —Гальт! Руки вгору! Виходь! — гукнув німецький єфрейтор, з'явившись на порозі якраз в момент пострілу. —Тікай, Миколо, — гукнув Купріян. Христя кинулась до свого нещасного батька. —Доню моя... Моя дорога... Моя дорога квіточко. Оце наша гірка слава. Наш талан... Микола вискочив з клуні, збивши з ніг єфрейтора ударом кулака, і кинувсь тікати городами. За ним побігло й троє дезертирів, що сиділи окремою компанією під клунею на колодах. Вони чули постріл і крики і побігли за Миколаєм, не знаючи гаразд, що й трапилось. (...) Потім зупинилися. Микола запевняв, що треба десь шукати партизанів, що ніхто не зможе пересидіти війну в клуні, але хлопці все одно стояли в нерішучості: хто ж його знає, чи його йти, чи не йти. У грізну велику годину життя свого народу не вистачило у них ні розуму, ні великості душі. Під тиском найтяжчих обставин не оді-йшли вони на схід зі своїм великим товариством, що йому потім судила доля здивувати світ своїми подвигами. Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії, що кликали їх до велетенського бою, до надзвичайного. (...) І вішателі з Людвігом Краузом, сміючись і жартуючи, вже готували шибениці й для всієї компанії, що була в клуні при вбивстві Купріяна Хуторного. Людвіг був щасливий. Він діяв. Уже вели побитих дезертирів і оточенців в синяках. Вже лупцювали їх конвоїри по чім попало на ходу. —Ну, собако! Пропадеш же й ти! Ай! Пропадеш, батьковбивець! —Іди, йди, — пробубонів Павло. Він був уже в числі конвоїрів. —Ух ти, убийбатько! Іуда! —Я не вбивав. Не мучте мене. Вони самі на кулю напоролись! —Га! А ми самі на шибеницю йдемо?! Через тебе, сучий сину! —Я не знаю. Я не суддя вам. Я сторожа, мені приказано. Що я буду робить?! —Русі Замовкни, свиня І — гаркнув німецький єфрейтор і ще раз оперезав бідолаху по спині. * * * (...) Оставшись один, Запорожець зняв з покуття портрет Сталіна. — Прощайте, товаришу. Не думали ми з вами, що так вийде, та Почувся стук у двері. — Прощайте, йдуть, — Лаврін повернув портрета до стіни й поставив Німці позганяли селян на збори, щоб громада сама обрала старосту, але вони сказали, що немає такого, хто був би старостою. Фашисти загнали людей у ставок, і вони стояли по горло у воді. Жінки плакали. Згодом у топільчан виникла думка вибрати старостою Лавріна Запорожця. Вони почали його вмовляти. —Лаврін, у тебе сини в армії. Що тобі? Прийми тягар. Прийми, Лаврін Михайлович. —Кому, як не тобі, Лавріне, — гомоніли люди, заклякаючи в воді. Вже декому не вистачило сил, і дужчі підтримували недужих. (...) Саме тоді, коли Лаврін змушений був погодитися на ганебну посаду, невідомо звідки з'явився куркуль Григорій Заброда. —Як же це так, прошу прощенія, Я біг сюди з Північного Сибіру через фронт, повз гадюкою, ліз, котився бубоном. Велику книгу можна написати про мої страждання! І ось прибіг, — Запорожець! Цей же чоловік голова колгоспу, — грізно сказав Заброда. — Який же він староста. Він же мене виселяв до Сибіру! (...) —Фатер! Ідея, — сказав Людвіг. — Це чудесний начальник поліції! Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.033 сек.) |