|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ... 6 страницаЧим наживляти гаки на сома? Черв'яками, живцями, жабами, можна чіпляти шматки м'яса і т. д. На великих сомів на гака, як ви мали нагоду пересвідчитися з нашої розповіді, найкраще чіпляти гусака або гуску, собаку сетера-гор-дона або бурого чи гімалайського ведмедя. На білого ведмедя сом не бере, бо білий ведмідь звір полярний, а сом любить теплі води й не дуже холодних звірів. Як ловити сома? Дуже просто: наживляйте гачка, сидіть і чекайте. Почне клювати — підсікайте. Підсікши — витягайте. Витягли — зразу ж беріть ножа і розчиняйте сома, бо були випадки, коли в сома в череві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів. Отже іноді сом вам принесе не тільки самого себе, як свіжу й дуже смачну рибу (якщо її засмажити), а ще й неабияку холодну закуску. Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письмен-ники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме сименталь-; ських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави... Все можливо, хоч ми особисто, рибалки-письменники, у це не дуже віримо. Радянському письменникові не до лиця, — м'яко кажучи, — перебільшувати. А сома... сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно і без жодного перебільшення. МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і підчас мого появлення на світ білий і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія і листопада (ст. стилю) 1889 року в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині... Власне, подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві, біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот, де мій батько працював у панів. Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку — колиска з вервечками, з другого боку — материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш — і ростеш собі помаленьку. Так ото й пішло, значить: їси — ростеш, потім ростеш — їси. Батьки мої були як узагалі батьки, Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом.
Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити. Батько взагалі не дуже любив про родичів розказувати, а коли, було, спитаєш у баби (батькової матері) про діда чи там про прадіда, вона завжди казала: — Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від їх не було. Про материну рідню так само знаю небагато. Тільки те й пам'ятаю, що частенько, було, батько казав матері: — Не вдалася ти, голубонько, у свою матір. Царство Небесне по А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному. Почав, значить, я рости. — Писатиме, — сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, роз Справдилося, як бачите, батькове пророкування. Але нема де правди діти, — багацько ще часу проминуло, доки батькове віщування в життя втілилося. Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина. Що проста людина? Живе собі, поживе собі, помре собі. А письменник — ні. Про письменника подай, обов'язково подай: що впливало на його світогляд, що його оточувало, що організовувало його ще тоді, коли він лежав у матері на руках і плямкав губами, зовсім не думаючи про те, що колись доведеться писати свою автобіографію. А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника вийшов, яка тебе лиха година в літературу потягла, коли ти почав замислюватися над тим, «куди дірка дівається, як бублик їдять». Бо письменники так, спроста, не бувають. І от коли пригадаєш життя своє, то приходиш до висновку, що таки справді письменника супроводять в його житті явища незвичайні, явища оригінальні, і коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а була б порядним інженером, лікарем чи просто собі голковим кооператором. Підскочать оті явища — і записала людина. Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур'яни, Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур'ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде. І це цілком зрозуміло. Коли дитина замислиться й сяде на голому місці, хіба їй дадуть як слід подумати? Зразу ж мати пужне: — А де ж ти ото сів, сукин ти сину? Так було й зо мною. За хатою недалеко — картопля, на підметі — коноплі. Сядеш собі: вітер віє, сонце гріє, картоплиння навіває думки. І все думаєш, думаєш, думаєш... Аж поки мати не крикне: — Піди подивися, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та З того ото й пішло. З того й почав замислюватися. Сидиш і колупаєш перед собою ямку. А мати, було, лається: — Яка ото лиха година картоплю підриває? Ну, вже як і попаду!! Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне, — тоді ото ямки колупаєш, — то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобців драти або на вербу по галенята. Конституції я був нервової, вразливої змалку: як покаже, було батько череска або восьмерика — моментально під ліжко й тіпаюсь. — Я тобі покажу бантини! Я тобі покажу галенята! Якби вбився А я лежу, було, під ліжком, тремтю, носом сьорбаю й думаю печально: * Господи! Чого тільки не доводиться переживати через ту літературу?!» Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на мо«літературне майбутнє, твердо врізалася в пам'ять одна: упав я дуж< з коня. Летів верхи на полі, а собака з-за могили як вискочить, а кінь -убік! А я — лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очу нявся... Тижнів зо три після того хворів. І отоді я зрозумів, що я н< щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясні ворухнулася в мене тоді думка: мабуть, я для літератури потрібний Так і вийшло. Отак між природою, з одного боку, та людьми — з другого, й про майнули перші кроки мого дитинства золотого. Потім — оддали мене в школу. Школа була не проста, а Міністерства народного просвещенія Вчив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган білий-білий, як білі бувають у нас перед Зеленими святами хати Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська. Умер уж< він, хай йому земля пухом. Любив я не тільки його, а й його лінійку що ходила іноді по руках наших школярських замурзаних. Ходила бо така тоді «система» була, і ходила вона завжди, коли було треба, ніколи люто. Де тепер вона, та лінійка, що виробляла мені стиль літературний Вона перша пройшлася по руці моїй, оцій самій, що оце пише авто
біографію. А чи писав би я взагалі, коли б не було Івана Максимовича, а в Івана Максимовича та не було лінійки, що примушувала в книжку зазирати? У цей саме час почала формуватися й моя класова свідомість. Я вже знав, що то є пани, а що то — не пани. Частенько-бо, було, батько посилає з чимось до барині в горниці, а посилаючи, каже: — Як увійдеш же, то поцілуєш барині ручку. «Велика, — думав я собі, — значить, бариня цабе, коли їй ручку цілувати треба». Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист. Між соціалізмом і королем вертівся, як мокра миша. Але вже й тоді добре затямив собі, що пани на світі є. І як, було, бариня накричить за щось та ногами затупотить, то я залізу під панську веранду та й шепочу: — Пожди, експлуататоршо! Я тобі покажу, як триста літ із нас... і т. д., Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, мені й шести літ. Скінчив школу. Прийшов додому, а батько й каже: — Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Навіз батько мене в Зіньків, хоч і тяжко йому було тоді, бо вже нас було шестеро чи семеро, а заробляв він не дуже. Проте повіз і віддав мене у Зіньківську міську двокласну школу. Зіньківську школу закінчив я року 1903-го, з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого, чи що) розряду. Та куди ж мені в ті чиновники, коли «мені тринадцятий минало». Приїхав додому. — Рано ти, — каже батько, — закінчив науку. Куди ж тебе, коли Та й повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу, бо батько як колишній солдат мав право в ту школу дітей оддавати на «казьонний кошт». Поїхали ми до Києва. В Києві я роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через увесь Київ аж до святої Лаври, де ми з матір'ю зупинились. Поприкладався до всіх мощей, до всіх чудотворних ікон, до всіх мироточивих голів і іспити склав. Та й залишився в Києві. Та й закінчив школу, та й зробився фельдшером. А потім пішло нецікаве життя. Служив і все вчився, все вчився — хай воно йому сказиться! Все за екстерна правив. А потім до університету вступив. Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті, -^ Книжки я любив змалку. Пам'ятаю, як попався мені Соломонщ Взагалі любив я книжки з м'якими палітурками. 2 їх і рвати легше, і не так боляче вони б'ються, як мати, було, поба* Не любив «Руського паломника», що його років дванадцять підряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, тЩ у мене аж душа у п'ятах. А решта книг читалася нічого собі. Писати в газетах я почав 1919 року за підписом Павло Грунський^ Почав з фейлетону. У 1921 році почав працювати в газеті «Вісті» перекладачем. « Перекладав я, перекладав, а потім думаю собі: «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потім -^ письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, —думаю собі, — в мене особливої нема{ бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — робитиму». Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати. І пишу собі... і
МИКОЛА КУЛІШ (1892-1937) Народився в с. Чаплинцях, що на Херсонщині, у селянській родині, розстріляно на Соловках. Драматург. НайвідомішІ твори: п'єси «97», «Народний Малахій», «Патетична соната», «Маклена Граса», «Мина Мазайло». МИНА МАЗАЙЛО Комедія (Скорочено) Перша дія і Нарешті У ля прийшла. Рина до неї, од люстра: — Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! У л я тільки на двері — і собі до люстра. Виглянулась. Примружила очі: — За три сорок! Рина до люстра. Зробила трагічні очі: — І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо У л я повернулася од люстра: — Що ти кажеш? Р и н а до люстра, перехрестилась: — От на! А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а нав У л я навіть од люстра відійшла: ~Так? Рина — А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки — мріє, ти розумієш, У л я аж сіла: * —Та що ти кажеш? —А папа ще зранку пішов до загсу на вивідки, чи можна змінити прізвище і чи має він право заставити, Мокія, ти розумієш? МокіЙ^ про це нічого не зна, розумієш? Мама пише секретного в цій справі листа до тьоті Моті в Курськ, щоб тьотя Мотя негайно (гукнула в двері:п «Мамо, на хвилинку І.» До Улі) якнайскоріше приїхала, ти розумієш? Розумієш тепер, що в нас у кватирі робиться! (...) 2-5 "і Рина просить подругу Улю, щоб вона закохала в себе Мокія і він забув 6 ■' 'І Увійшла Мати,; Рина 1 — Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала? Мати * — Вже й одіслала. Домаху попросила, щоб віднесла. Тільки я ско-^ ротила... '1 Рина * — Як же ти скоротила? Мати — Так, як я одна тільки вмію. Вийшло коротко й дешево. Ось копія: Рина ?> — Ха-ха! Та тьотя ніколи не одержить такої телеграми! Мати — Не вигадуй дурниць! Це тобі досадно за тринадцять? Рина — Та кому телеграма? Корєнному ринкові? Мати — Тьоті ж: Корєнний, 36. Катастро... Прикусила язика, аж позеленіла. Тоді: — Ну що ж тут такого? На Корєнному ринку здогадаються, що ця Р и н а за копію: — Ослице! Дай я допишу! Мати вирвала назад: — Я сама! Рина — Дай, кажу! Мати — Я сама, кажу! Знову задзвонив дзвоник. Тепер уже Мати вискочила в коридор. Повернулась бліда, ще більш схвильована: — Папа прийшов... Ускочив М а з а й л о. Подивився гарячими натхненними очима: — Дайте води! (Випив води. Помацав серце). Думав, не переживе... Мазайлиха і Рина -Ну? — Не міняють? Мазайло — По радіо читають, в анатоміях пишуть: серце — орган, що гонить Мазайлиха та дочка й собі за серце: —Поміняли? —Не міняють? Мазайло — Ще як я підходив до загсу — думалось: а що, як там сидить не Мазайлиха —Которий же? —Середній од усіх, кажу! Арихметично середній, по-моєму. Увійшов... „ Рина -Хто? Мазайло — ЯІ Він сидів. Спитав сухо, якимсь арихметичним голосом: «Вам Мазайлиха — Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав? Рина — І тепер сміються, регочуть — Мокрина Мазайло, не сказав? Мазайло — Я нічого не сказав. То мені лише здавалось, що питаю, кажу. А ви Мазайлиха — Було б голкою вколотися. Мазайло — Хтось одвів мене до дверей. Все — як у тумані. Не знаю, де я, чо Рина радісно і разом погрозливо: — Цс-с-с. (Показала на двері, де Мокій). Мазайло натхненно, але тихіш: — Вра! Вдарило, задзвонило, як на Великдень... (Поцілував жінку). Мазайлиха, мало не плачучи з радості: — Яке ж тобі прізвище дадуть, Минасю?.. Яке? Рина — Було б попросити і нам Алмазова... Мазайло, немов диригуючи над якимсь невидимим хором: — Отак і отак! Виберіть прізвище, яке до вподоби. Жінка і дочка руками, мов крилами птиці, наввипередки: —Сіренєв! Сіренський! —Розов! Де Розе! —Тюльпанові —Фон Лілієн! Мазайло, диригуючи: — Подайте заяву. На два рублі марок. На публікацію тиждень чи Мазайлиха — З Мокієм що робити, Минасю? Він же і слухати не захоче... Мазайло раптом перестає диригувати. Потемнів: — Він ще не знає? Мазайлиха -Ні! Мазайло з радісним гнівом: — Заставлю! Виб'ю з голови дур український! А як ні — то через Дочка спинила: — Папо, поки що йому про це ні слова! До публікації, розумієш? Мазайло — Тепер не боюсь! Не боюсь! Бо тричі звертавсь я до загсу, тричі, Дочка — Ти, здається, маєш знайти собі вчительку? Мазайло — Правильних проізношеній?.. Вже знайшов! Найняв! В понеді Мазайлиха — Яка краса! _ ^ Д о ч к а до батька: — І ти думаєш, що Мока, знаючи про зміну прізвища, не вчинить Мазайло — Уб'ю! Мазайлиха — Минасю, яка грубість! Мазайло — Ну, вигоню з дому! і Дочка — Ой, папо, ой, тільки, папо! Який ти... Та краще до публікації по Мазайлиха — Сестру мою Мотю з Курська. Дочка — Можна буде ще дядька Тараса з Києва. Мазайлиха жахнулася: — Тараса Мазайла? Господь з тобою!.. Та чи не в нього наш Мокій • Дочка — Без дядька Тараса! Тьотя і ми натиснемо на Мокія, розумієш; Мати — Та Мотя одна на нього подіє!.. Хіба ти, Минасю, не знаєш, як во Дочка — Крім того, ще один план є на Мокія вплинути... Не віриш? А хо< Жінка нервово: ' — Мино! Дочка — Абсолютний мовчок на два тижні. Не віриш? Ну, на тиждень^; Жінка погрозливо: — Мин-но! Дочка, поцілувавши батька: Пане Сіренський! Розов! Де Розе! Тюльпанові Ну? Мазайло — Ну, гаразд. На тиждень... (В люстро). Все одно я скоро скажу... У цей момент підвищений, радісний голос М о к і ї в: —...Мазайло-Квач, наприклад. Вирвався з рипом дверей. М о к і й вийшов з У л є ю. Не помітивши навіть батька, переконував далі, агітував У л ю: — Мазайло-Квач, Улго! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе У л я обернулася до Р и н и: — Ми йдемо в кіно! (...) Друга дія і Через два дні Рина допитувалася в Улі, чи закохала вона в себе Мокія. Уля сором'язливо віднікується й каже, що вони ходили в кіно, а потім Мокій провів її до самого дому. Рина — Він на тебе словами, віршами, ідеологією, а ти на нього базою, Уля перед люстром: — Що ти кажеш? Рина — Чудесно, кажу, і кличу Мокія... (...) Мокій увійшов із книжкою, олівцем і сантиметром у руках. Уля сказала юнакові, що прийшла попросити в нього книжку, але не знає яку, тому й покладається на його смак. Мокій порадив прочитати книжку з української етнографії й антропології. Та захоплюється: «Гарна книжка — в палітурках...» Уля цілком, щиро: — (...) А скажіть, як буде по-вкраїнському «чулки з розовой каєм- Хотіла показати, та засоромилась. Похилилась. Мокій того майже не помітив. Ще більш піднесено: — Панчохи з рожевими бережками. Уля — Надзвичайно! Мокій ще більше запалився: — А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився бере З Прийшла Баронова-Козино. Вона вдягнена в потерте довоєнне вбрання. Від неї Мокій дізнається, що батько збирається незабаром змінити «малоросійське» прізвище на більш благородне. Мокій вигукує: «Однині... у мене папи нема!» Мазайло зустрічає учительку правильних проізношеній. Мокій — (...) Бачите тепер, Улю, який я самотній? (...) Рідня — а нема до
(До дверей)* Буду співати, кричати під дверима отут, буду танцювати, свистітиі.. (До Улі). Як одлюдник в пустелі, як копійка у старця, як мізинець у каліки, як... У л я захвилювалась: — Серйозно? Мокій — Серйозно! Скоро вже і я скажу за словом поетовим: «Сиди один У л я вже никла жалощами: — А як буде у вас подруга, щира й тепла... Навіть гаряча... Мокій — Ах, Улю! Мені вже давно хотілося вам сказати... Уля трепетно: Що? Мокій — Ще тоді хотілося сказати, як пили ви зельтерську воду, як ди Уля -Що? Мокій — Хотілося сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я Уля мало не впала, одскочила: — Он ви що! Не хочу! Мокій у наступ: —Улю! Ви ж українка! —Боронь Боже! Я не українка! —Українка! —А нізащо! Ні! Ні!
—У вас прізвище українське — Розсоха! -Ні! —Та що там прізвище — у вас очі українські, губи, стан!.. Уля, спинившись: — Очі?.. Мокій переконливо; — Так! Очі, кажу, губи, стан, все українське. Не вірите? Не вірите, вам доведе, що ви справді українка... (Перегорнувши кілька аркушів, почав вичитувати). Ось: українці здебільшого високого зросту, стрункі... ■> (Глянув на Улю). А ви хіба не струнка? Широкі в плечах (ну, це про ,? мужчин), довгоногі... (До Улі). Нема гірш, як коротконога жінка! (Уля неспокійно подивилася на свої). Ні", у вас українські, Улю... (З книжки). З дуже напігментованою шкірою, себто смугляві, пишноволосі або кучеряві... (Подивився на Улю). А ви не ймете віри. (З книжки). Круглоголові, довгобразі, високо та широколобі, темноокі, прямоносі, рот помірний, невеликі вуха... (Подивився на Улю). Як про вас писано... Уля розтанула:.'* — Що ви кажете? (...) * Мокій — Отже, дозвольте мені вас українізувати, Улю! Уля тихо: — Українізуйте, Моко. Мокій, узявши Улю заруку: — Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там українкою. Ви Увійшла Мазайлиха з якоюсь химерною електричною мухобійкою в руках. Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла. (...) Баронова-Козино проводить урок з Миною Мазайлом, а в сусідній кімнаті Мокій «українізує» Улю. Учителі — Баронова-Козино й Мокій — перекрикують одне одного, з цього нічого не виходить, тому урок переносять на наступний день. Батько із сином сваряться. Раптом дзвінок у двері: приїхала тьотя Мотя. Мати радіє: «Слава Богу! Спасителька наша приїхала». Рина на ходу розповідає тьоті Моті про сімейну катастрофу. Тьотя — Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться? Усі стривожилися. Тьотя — (...) Не бачили, не читали? «Харків» — написано. Тільки що під'їха Мазайло Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.058 сек.) |