Діагностика і симптоми пневмоній

Пневмонія

Пневмонія – гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, воно характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та наявністю внутрішньоальвеолярної ексудації.

Попередній термін, що існував в останні роки гостра пневмонія зараз визнаний недоцільним, оскільки це завжди гострий процес, який при адекватному лікуванні повинен завершуватися повним одужанням. Бажано чітко розуміти, що пневмонія – саме ураження паренхіматозної (респіраторної) частини легень, а не їх провідної системи, тобто бронхіального дерева; це націлює відразу на чітку диференціальну діагностику від бронхітів та фармакотерапію саме пневмонії.

Розповсюдженість пневмоній

Серед дорослого населення на початку XXI сторіччя в Україні пневмонія зустрічається з частотою 4,3-4,7 осіб на 1000 населення, а смертність досягає 10,0-13,3 на 100 тис. населення, тобто у 2-3 % випадків можливе таке ускладнення цієї хвороби. Тимчасова непрацездатність внаслідок пневмонії в середньому досягає 19,5 днів на 1 працюючого. Збільшення віку сприяє пропорційному зростанню частоти вже до 25-45 осіб на 1000 населення.

Класифікація пневмоній

Етіологічні чинники, а саме мікробні збудники, значно відрізняються від тих умов, де може захворіти пацієнт, тому що оточуюче середовище може бути різним у стаціонарах або в домашніх умовах. Тому умови розвитку хвороби враховуються для визначення характеру інфікування легень і були основою сучасної класифікації пневмоній, де розрізняють наступні варіанти пневмоній:

• негоспітальна пневмонія (позалікарняна, амбулаторна), що виникла поза лікувальним закладом;
• нозокоміальна пневмонія (госпітальна, внутрішньолікарняна), що виникла через 48 год або пізніше як нове вогнище запального процесу (інфільтрату) в організмі після госпіталізації хворого у стаціонар;
• аспіраційна пневмонія – виникає на тлі проникнення у легені інфікованого матеріалу, частіше при втраті свідомості, захворюваннях ротової порожнини, гастроезофагельних рефлюксах;
• пневмонії у осіб з важкими порушеннями імунітету (ВІЛ-інфекція, первинні або вторинні імунодефіцити, ятрогенна (викликана ліками) імуносупресія.

Причини пневмонії

У фізіологічних умовах захист легень є сумацією ряду санологічних механізмів – кашлем, чханням, анатомією бронхів, мукоциліарним кліренсом, клітинним (нейтрофіли, макрофаги) та гуморальним імунітетом, тому нижні дихальні шляхи залишаються стерильними. Розвиток мікробної флори в легенях за різною частотою може бути наслідком 4 патологічних наступних варіантів інфікування:

• аспірація мікробного вмісту ротоглотки (аутоінфекція);
• вдихання аерозолю, що містить мікроорганізми;
• гематогенне поширення мікроорганізмів (дисемінація) із позалегеневого вогнища інфекції (при ендокардиті, ураженні тристулкового клапана, сепсисі, тромбофлебітах);
• безпосереднє поширення інфекції з уражених тканин сусідніх органів (при абсцесах печінки, медіастинітах, пошкодженнях стравоходу) або при проникаючих травмах грудної клітки.

“Сприятливими” умовами до розвитку пневмоній стають стреси, часта вірусна інфекція, хронічні бронхіти, втома, алкоголізм, паління, наркоманія, гіподинамія при ліжковому режимі, переохолодження.
Серед супутньої патології це також цукровий діабет, ВІЛ-інфекція, стероїдна терапія, політравми, хронічна серцева недостатність, гострі періоди інсультів, захворювання печінки та нирок, сепсис.

Мікробні чинники позалікарняної пневмонії
Вони найчастіше обумовлені нормальною мікрофлорою, що знаходиться в дихальних шляхах:

• Пневмокок’, його частота в різних популяціях та вікових групах залишається головним чинником (до 60—70 %).
• Атипова флора із внутрішньоклітинним розташуванням мікробів, до якої відносять Mycoplasma pneumoniae (до 15-20 %), Chlamydia pneumoniae (2-20 %), Spp Legionella (10 %).
• Вірусно-стафілококові асоціації переважають під час вірусних епідемій, розвиваються на 5-7 (або раніше) дні захворювання.
• Грамнегативна флора у осіб молодого та середнього віку має незначну частоту і може не перевищувати 8-10 %.

Деякі зміни в цю структуру вносять супутня патологія та постаріння населення, коли приєднується грамнегативна флора.

• У наркоманів переважає стафілококове інфікування (особливо на тлі внутрішньовенного вживання наркотиків) або пневмоцисти.
• При апкоголізмі можуть переважати клебсієли (Klebsiella pneumoniae).
• Пневмонія у хворих на хронічний бронхіт частіше викликається пневмококом та гемофільною паличкою.
• При муковісцидозі, бронхоектазах, хронічних гнійних бронхітах можливий вплив синьогнійної палички.

Діагностика і симптоми пневмоній

Клінічні критерії достатньо характерні – вони складаються із загальних ознак запального процесу та місцевих симптомів хвороби
До загальних ознак належить типове раптове погіршення стану, слабкість, пітливість, головний біль, зниження апетиту, міалгії, лихоманка (38-39 °С).
До місцевих симптомів належать кашель, збільшення або поява мокротиння, задишка, болі при диханні або при кашлі в грудній клітці.

Лабораторні дані свідчать про запальну реакцію – в крові зростає лейкоцитоз, ШОЕ, при важкому стані можуть погіршуватися функції печінки та нирок, що разом з гіперлейкоцитозом вище 12-15 х Ю9/л або лейкопенією нижче З х 109/л можуть бути ознаками несприятливого прогнозу.
Рентгенологічне дослідження – вирішальний засіб діагностики, який підтверджує локальну (сегментарну, часткову) локалізацію інфільтрації в легенях та дозволяє при її відсутності надавати перевагу діагнозу бронхіту.
Бактеріоскопічне дослідження мокротиння (з фарбуванням за Грамом) дозволяє визначити попередньо групу збудників.

Додаткові методи обстеження можуть бути доповнені дослідженням імунного статусу, серологічними тестами для уточнення атипового збудника, особливо у хворих з факторами ризику (наркоманія, алкоголізм, імунодефіцит).

Поиск по сайту: