 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Диференціальна діагностика. Диференціальну діагностику проводять із дифузним токсичним зобом, дифузним нетоксичним зобом, аутоімунним тиреоїдитом
Диференціальну діагностику проводять із дифузним токсичним зобом, дифузним нетоксичним зобом, аутоімунним тиреоїдитом, пухлинами щитоподібної залози.
Лікування
•При йододефіцитному еутиреоїдному зобі лікування спрямоване на забезпечення організму хворого йодом. Препарати вибору – калій йодид, йодомарин.
•Добова потреба в йоді складає: дітям до 6 років - 90 мкг/добу, віком від 6 до 12 років – 120 мкг/добу, старших 12 років – 150 мкг/добу. Добова доза не повинна перевищувати 200 мкг/добу.
•Якщо через 6 міс відзначається зменшення розмірів ЩЗ, прийом препаратів йоду продовжують до 1,5-2 років.
•Використовують також продукти харчування, що містять йод (морепродукти, йодовану сіль, тощо).
•При відсутності ефекту (на фоні лікування зоб не зменшився за 6 міс, або зменшився менше, ніж на 50%) застосовують комбіновану терапію: калію йодид 100 мкг/добу і Л-тироксин у дозі 50-100 мкг (починають прийом з дози 25 мкг 1 раз на день ранком, з поступовим збільшенням дози 1 раз на тиждень по 25 мкг по сприйняттю лікувальної дози).
•При великих розмірах зобу (ІІІ ст) лікування починають з комбінації препаратів: Калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин.
•При кожній із схем лікування продовжують до 2 років, до нормалізації розмірів ЩЗ.
Надалі при нормалізації об’єму ЩЗ для профілактики рецидиву зобу – постійна йодна профілактика (Див. нижче - «Профілактика).
•При йододефіцитному зобі з наявністю лабораторного (субклінічного) або явного гіпотиреозу призначається Л-тироксин (від 25 до 100 мкг/добу). Адекватна доза Л-тироксину підбирається під контролем за рівнем ТТГ в крові та станом хворого.
•Критерії ефективності лікування йододефіцитного зобу з гіпотиреозом:
- відсутність клінічних проявів гіпотиреозу;
- оптимальний рівень ТТГ 0,4-2,0 мОЛ/л з контролем його рівня через 1 міс на початку
лікування, після підібраної дози – 1 раз на 3 міс;
- нормалізація об’єму ЩЗ (контроль УЗД 1 раз на 6 міс).
Показання до хірургічного лікування:
•Вузлові форми зоба (солітарні вузли, багатовузловий зоб):
- наявність ознак компресії зобом оточуючих органів;
- розміри вузлів > 3 см, бажання хворого до операції;
- цитологічні ознаки раку ЩЗ, або наявність підозри на малігнізацію.
Профілактика
Усунення дефіциту йоду досягається проведенням йодної профілактики – масової, групової, індивідуальної:
■ Масова йодна профілактика проводиться у загальнодержавному масштабі в йододефіцитних регіонах застосуванням збагачених йодом основних продуктів харчування.
-У більшості країн світу, в тому числі в Україні, використовують йодування солі. Цей метод найбільш економічний і безпечний. Йодовану сіль отримують шляхом додавання йодату калію із розрахунку 40 мг йоду на 1 кг солі. В 1 г йодованої солі міститься в середньому 40 мкг йоду.
-Середньодобове споживання солі складає 5-10 г. Таким чином, в організм потрапляє із сіллю 100-200 мкг/добу (з урахуванням втрат при зберіганні і кулінарній обробці - до 50%).
-Надходження такої дози йоду дозволяє забезпечити фізіологічні потреби організму в йоді.
-Для масової профілактики використовують також олійний розчин йоду – ліпіодол. При застосуванні per os він забезпечує організм йодом впродовж 6-12 міс; при уведенні внутрішньом'язово – впродовж 1-3 років.
■Для індивідуальної і групової профілактики використовують препарати йоду (Йод-Баланс, Йодомарин, Йодид-Фармак) по 100 і 200 мкг в таблетках.
Добова потреба в йоді для різних вікових груп представлена в таблиці 10.
■ Групова йодна профілактика – на фоні масової профілактики введення йодидів певним групам підвищеного ризику щодо розвитку йододефіцитних захворювань: діти, підлітки, вагітні і жінки, що годують груддю. Групова профілактика передбачає застосування препаратів йоду в організованих колектвах (дитячих садках, школах, спеціалізованих навчальних закладах). Здійснюється шляхом регулярного застосування препаратів, що містять фізіологічні дози йоду.
■ Індивідуальну йодну профілактику проводять серед неорганізованого контингенту дітей і іншого населення та окремим особам при зростаючій потребі в йоді (реконвалесценти після тяжких соматичних або інфекційних захворювань, після курсів антибіотикотерапії, при ураженнях шлунково-кишкового тракту і порушенні всмоктування йоду тощо). Засобом індивідуальної йодної профілактики є тривалий прийом фізіологічної дози йодистих препаратів (калію йодид, йодомарин, йодобаланс).
Таблиця 10. Потреба в йоді для різних вікових категорій (ВООЗ, 2005)
| Категорії | Потреба |
| Діти від 0 до 12 міс | 50 мкг/добу |
| Діти 1-6 років | 80 мкг/добу |
| Діти 6-12 років | 120 мкг/добу |
| Діти > 12 років і дорослі | 150 мкг/добу |
| Вагітні та жінки, які годують груддю | 200 мкг/добу |
Диспансерне спостереження постійне:
- Педіатр (сімейний лікар), ендокринолог – 2 рази на рік
- УЗД щитоподібної залози – 2 рази на рік
- При еутиреозі – ТТГ, вільний Т4, антитіла до тиреопероксидази – 1 раз на рік
- При порушенні функції ЩЗ, після досягнення стійкого еутиреозу – ТТГ, при необхідності -
вільний Т4 – 1 раз на 6 міс
- Консультація хірурга – за показаннями
Поиск по сайту: