СЛОВНИК ПРАВНИЧОЇ ЛЕКСИКИ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Аварія — 1) велике пошкодження або вихід з ладу машини, агрегату, апарата; 2) шкода, збитки, пов’язані з нещасним випадком; 3) переносно — нещасний випадок, велика невдача; 4) транспортна подія, пов’язана із зіткненням автомашин, суден, сходженням поїздів з рейок.

Адвокат — 1) юрист, який подає професійну правову допомогу насе­ленню, установам, підприємствам та організаціям порадами, складанням юридичних документів і, головно, захистом їхніх інтересів на суді; 2) той, хто виступає на захист кого-небудь або чого-небудь.

Адвокатура — 1) організація, колегія адвокатів; 2) професія адвоката.

Амністія — 1) передбачене актом найвищого органу державної влади повне або часткове звільнення від покарання та його правових наслід­ків і пом’якшення покарання певної категорії осіб, засуджених судом, дотримання й припинення порушеного кримінального переслідування, а також зняття судимості з осіб, що відбули покарання або звільнені від покарання; 2) переносно — прощення, помилування взагалі.

Арбітр — 1) посередник, якого обирають зі сторони за взаємною зго­дою або в передбачуваному законом порядку з метою розв’язання спору, третейський суддя; 2) службова особа, що розв’язує майнові спори між підприємствами, установами й організаціями; 3) член арбітражу; 4) суддя спортивних змагань.

Арбітраж — 1) спосіб розв’язування спору, коли сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб — арбітрів, обраних за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку; 2) купівля іноземної ва­люти на одному офіційному ринку і продаж на іншому, щоб отримати прибуток на різниці в курсах валют або цінностей.

Арго — умовна говірка якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, що містить специфічні слова та вирази, незрозумілі для сторонніх.

Арешт — запобіжний захід, який застосовується до обвинуваченого, підозрюваного під час проведення попереднього розслідування.

Банда — 1) злочинна група озброєних людей; у широкому розумін­ні — злочинна зграя, кліка; 2) додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру.

Бандитизм — злочин, що полягає в участі у бандах і вчинюваних ними нападах.

Банкноти — кредитні знаки грошей, що випускають емісійні банки для заміни металевих грошей як засіб обігу і платежу. Інша назва — бан­ківські білети.

Баталія — 1) бій, битва; 2) переносно — гучна сварка.

Бізнес — поширена назва підприємницької діяльності, що дає при­буток.

Бізнесмен — ділок, комерсант, взагалі людина, яка робить бізнес.

Бравада — показні хоробрість, сміливість, зневага до небезпеки, удаване молодецтво.

Браконьєр — особа, що займається полюванням і рибною ловлею в недозволених місцях, у заборонений час, відстрілом і виловлюванням тих видів тварин, птахів чи риб, яких за законодавством заборонено здобувати.

Браунінг — система автоматичної вогнепальної нарізної зброї (пісто­летів, кулеметів тощо). Від прізвища американського конструктора Д. Браунінга.

Бухгалтерія — 1) ведення бухгалтерського обліку; 2) структурний підрозділ підприємства, установи, організації, який здійснює бухгал­терський облік і звітність, контроль за додержанням фінансової та кош­торисної дисциплін.

Бюджет — 1) затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний термін; 2) план доходів і видатків установи, підприємства або окремої особи на певний період.

Бюрократизм — канцелярщина, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності.

Вакансія — 1) незаймана посада в штаті установи; 2) вільне місце для вступників у навчальні заклади.

Вакханалія — 1) у Стародавньому Римі — містерії на честь Вакха, які в пізніші часи супроводжувалися оргіями; 2) переносно — розгульне бенкетування, безтямна пиятика.

Валюта — 1) грошова система, що діє в країні; 2) тип грошової систе­ми, яка діє в країні; 3) іноземні гроші, а також векселі, чеки, акредитиви тощо, використовувані в міжнародних розрахунках.

Вандалізм — безглузде знищення культурних і матеріальних цін­ностей.

Варвар — 1) у давніх греків і римлян — чужоземець; 2) перенос­но — жорстока, груба людина, руйнівник культурних цінностей.

Вексель — письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає позикодавцю незаперечне право вимагати від боржника сплати зазначеної суми грошей у зазначений термін.

Вердикт — 1)рішення присяжних засідателів у суді з приводу вин­ності чи невинності підсудного; 2) переносно — прийняти й оголосити рішення з будь-якого питання.

Верифікація — 1) перевірка істинності, встановлення вірогідності; 2) один з принципів позитивізму, згідно з яким істинність будь-якого твердження має бути встановлена внаслідок його зіставлення з чуттє­вими даними.

Версія — 1)один з кількох відмінних один від одного викладів або пояснення якого-небудь факту, події; 2) у слідчій і судовій діяльно­сті — припущення з приводу вчиненого злочину, що підлягає перевірці в процесуальному порядку.

Вето — 1)остаточна чи умовна заборона, яку може накласти вищий державний орган на рішення нижчого; 2) в міжнародному праві — від­сутність одноголосності постійних членів Ради Безпеки ООН, що пере­шкоджає прийняттю якогось рішення; 3) у Стародавньому Римі — право народних трибунів накладати заборону на постанови патріціанських магістратів і сенату.

Віза — 1) напис службової особи на документі, що засвідчує його вірогідність або надає йому юридичної сили; 2) позначка на закордонному паспорті, яка є дозволом на в’їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію відповідної держави.

Вінчестер — назва магазинних, а пізніше автоматичних рушниць, що випускала з середини XIX століття американська фірма стрілецької зброї (за ім’ям її засновника А. Вінчестера).

Вотум — думка, рішення, висловлені голосуванням.

Галантний — вишукано ввічливий, привітний, чемний.

Гарантія — 1) порука, забезпечення; 2) документ, який дає право на безкоштовний ремонт або заміну певної речі.

Гауптвахта — приміщення для утримання під арештом військово­службовців.

Гашиш — отруйний наркотик, який видобувають з індійських коно­пель. При введенні в організм спричиняє порушення функцій центральної нервової системи, що супроводжується галюцинаціями.

Гашишизм — вид наркоманії, характеризується хворобливою при­страстю до вживання гашишу, що призводить до тяжких психічних і фізичних розладів.

Геноцид — винищення окремих груп населення за расовими, націо­нальними, релігійними мотивами; належить до найтяжчих злочинів проти людства.

Гуманізм — ставлення до людей як до найвищої цінності, захист права особистості на рівноправність, свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Гуманний — людяний у діях і ставленні до людей.

Ґешефт — спекулятивна торгова операція.

Дактилограма — відбиток, утворений притисненням пальців рук, покритих спеціальною фарбою, до паперу; використовується для іден­тифікації особи.

Дактилографія — 1) письмо пальцем на будь-якій поверхні— допо­міжний засіб спілкування з глухим або сліпоглухим; 2) техніка письма на друкарській машинці.

Дактилоскопія — розділ криміналістики, що вивчає розташування папілярних ліній пальців рук з метою встановлення особи, реєстрації і розшуку карних злочинців.

Демагогія — обман брехливими обіцянками, гаслами, лестощами, навмисними перекрученнями фактів тощо.

Дамніфікація — збитки, втрата майна.

Дебош — буйство, бешкет, бійка.

Декрет — 1) постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону; 2) урядовий акт, що видається в порядку виконання, управ­ління, на відміну від законодавчих актів.

Декувер — різниця між оцінкою майна і страховою сумою, що лиша­ється на ризик страхувальника.

Делікт — будь-яка дія, що суперечить законові; правопорушення.

Делівері — передавання права власності на товар однією особою іншій.

Деморалізація — 1) моральний розклад, занепад, розбещеність; 2) за­непад дисципліни, настрою, втрата здатності до неї.

Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання як засіб покарання.

Деспот — жорстока, свавільна людина.

Детектив — 1) агент таємної служби розшуку; 2) літературний твір, кінофільм, зміст яких присвячено розкриттю заплутаного злочину.

Де - факто — фактично, насправді.

Де - юре — згідно зі законом, законодавчо, формально.

Директива — розпорядження, керівна вказівка, настанова, які дають вищі органи підпорядкованим, керівник — підлеглим.

Дискримінація — 1) обмеження або позбавлення прав певної кате­горії громадян за расовою чи національною належністю, політичними чи релігійними переконаннями, статтю тощо; 2) у міжнародних відно­синах — створення умов, що ставлять якусь державу (групу держав) у гірше становище порівняно з іншими державами.

Документ — 1) матеріальний об’єкт, в якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі його в часі й просторі; 2) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; 3) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо); 4) історично достовірні письмові джерела.

Досьє — сукупність документів, матеріалів стосовно певного питання, справи, особи, а також папка, в якій містяться ці матеріали.

Експерт — фахівець, який здійснює експертизу.

Експертиза — розгляд, дослідження експертом певних справ, питань, що потребують спеціальних знань (наприклад, медична експертиза, бух­галтерська експертиза, судова експертиза).

Екстрадиція — видача іноземній державі особи, яка вчинила злочин.

Екстренний — терміновий, надзвичайний, невідкладний; той, що вимагає негайного втручання, розв’язання.

Ефект — 1) результат, наслідок яких-небудь причин, заходів, дій;

2) сильне враження, спричинене ким-небудь або чим-небудь;

3) засіб, що має на меті справити враження, викликати здивування.

Ешафот — поміст, на якому здійснювалася прилюдна страта.

Жаргон — 1) соціальний діалект; відрізняється від літературної мови спеціальною лексикою і вимовою, браком власної фонетичної й грама­тичної систем; 2) те саме, що й арго.

Журі — 1) група експертів, яка розв’язує питання про розподіл місць і вручення нагород на конкурсах, змаганнях, виставках тощо; 2) в Англії, Франції, США — склад присяжних засідателів у суді.

Зона — ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки.

Імітація — 1) наслідування; 2) підроблення; 3) повторення музичної теми або мелодії.

Імпічмент — особливий порядок притягнення до відповідальності та усунення з посад найвищих посадових осіб.

Інкримінування — пред’явлення обвинувачення у вчиненні злочину.

“ Інтерпол ” — неурядова міжнародна організація, створена 1923 р. з метою міжнародного співробітництва в боротьбі проти загальнокримінальної злочинності, зокрема торгівлі наркотиками, бандитизму на авіалініях цивільної авіації.

Каземат — 1) приміщення в оборонних спорудах, яке захищає від снарядів і авіабомб; 2) броньоване і закрите приміщення на кораблях; 3) приміщення у фортеці, де тримали ув’язнених.

Казуїстика — 1) застосування чинних норм права до окремих юри­дичних випадків (казусів); 2) застосування до окремих випадків загальних догматичних положень; 3) переносно — спритність у доведенні хибних або сумнівних положень, хитросплетених у суперечці, крутійство.

Казуїстичний — 1) той, що стосується казуїстики; заснований на казуїстиці; 2) заплутаний, хитросплетений, крутійський.

Казус — 1) у праві — подія, настання якої не викликане виною особи і яка, зазвичай, виключає відповідальність за правопорушення; 2) випа­док, оказія, пригода; 3) складна або заплутана судова справа.

Касація — 1) форма оскарження і перевірки судом вищої інстанції рішень, вироків, ухвал чи постанов суду, які ще не набули чинності; 2) процесуальний документ, в якому заявник оскаржує вирок, рішення, ухвалу чи постанову суду.

Кіднепінг — викрадення дітей з метою отримання викупу.

Кілер — професійний вбивця, вбивця-найманець.

Кодекс — 1) єдиний систематизований законодавчий акт, в якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин; 2) сукупність етичних норм, правил поведінки, які склалися в суспільстві; 3) збірник правил, інструкцій, що регулюють певну галузь діяльності.

Кодифікація — одна з форм систематизації законів та інших норма­тивних актів, що регулюють певну галузь суспільних відносин; здій­снюється, зазвичай, з метою перегляду діючого і скасування застарілого законодавства.

Колегія — 1) у Стародавньому Римі — група людей, зв’язаних спіль­ним виконанням релігійних відправ або спільною професією; 2) спілка людей низки професій (колегія адвокатів); 3) адміністративний, розпо­рядчий або дорадчий орган, що складається з офіційно затвердженої чи обраної групи осіб.

Колізія — 1) зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень; 2) гострі суперечності й зіткнення поглядів персонажів, що виявляється в низці подій, зображених у художньому творі; 3) розходження між правовими нормами, що регулюють однакові правовідносини.

Комісар — 1) у різних країнах службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями; 2) в деяких країнах — чин поліцейського керівництва, а також особа, котра має цей чин; 3) спеціальний уповно­важений, що має такий чин.

Компетентність — поінформованість, обізнаність, авторитетність.

Компетенція — коло повноважень організації, установи або особи; коло питань, в яких ця особа має певні повноваження, знання, досвід.

Конституція — 1) у Стародавньому Римі — акти, які видавав імпе­ратор; 2) основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій; 3) будова, фізіологічні й анатомічні особливості організму.

Конфіденційний — довірчий, секретний, який не підлягає розголо­шенню, публікації.

Конфірмація — 1) в деяких країнах — затвердження вищою владою судового вироку; 2) право Папи Римського утверджувати єпископів; 3) назва обряду миропомазання.

Конфіскація — 1) примусове безоплатне вилучення у власника держа­ви всього або частини майна в судовому або адміністративному порядку; 2) вилучення з обігу друкованих творів.

Криміналістика — юридична наука, що вивчає і розробляє засоби, прийоми, методи й організаційні засади розкриття та розслідування злочинів.

Кримінальна (відповідальність) — обов’язок особи, яка вчинила злочин, відповідати перед державою.

Кримінальна (справа) — сукупність процесуальних документів, які складаються в процесі проведення дізнання, попереднього розслідування, судового розгляду кримінальної справи.

Кримінальний — 1) злочинний; 2) який стосується вивчення злочинів і злочинності, боротьби з ними й запобігання злочинам.

Кримінологія — наука, що вивчає злочинність як соціальне явище.

Легалізація — 1) узаконення, надання чинності якому-небудь актові або дії; 2) у міжнародному праві — засвідчення консулом підписів на документах, що виходять з іноземних установ.

Легальний — законний, відповідний до закону.

Легіслатура — 1) законний термін, а також фактичний період діяль­ності, повноважень законодавчого органу; 2) сукупність законодавчих органів у країні.

Легітимація — 1) визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; 2) документи, що засвідчують це право або по­вноваження; 3) узаконення позашлюбних дітей, тобто надання їм прав законних дітей.

Лібералізм — 1) у первісному розумінні — вільнодумство; 2) ідео­логічна та громадсько-політична течія, яка об’єднує прихильників демо­кратичних свобод і вільного підприємництва; 3) переносно — терпимість, потурання (зазвичай шкідливе) комусь чи чомусь.

Ліквідація — 1) припинення діяльності якоїсь установи, підприємства, організації; 2) знищення, скасування, припинення існування кого-небудь, чого-небудь.

Лінчування — самосуд, звіряча розправа без слідства й суду, так званий суд Лінча.

Ліцензія — 1) дозвіл, що надається державним органам, на право вво­зу товарів з-за кордону й вивозу їх за кордон; 2) дозвіл, який надається державними органами приватним особам чи організаціям, на ведення будь-якої діяльності; 3) надання власникові патенту права використову­вати технічну документацію і запатентований винахід.

Лобі — представники державних або виборних структур, що чинять тиск на законодавців і державних чиновників з метою прийняття або відхилення тих чи інших законів.

Лобізм — система впливу на членів законодавчих органів з метою ухвалення або неухвалення того чи іншого законопроекту з боку лобі.

Магістратура — 1) у Стародавньому Римі — почесні державні по­сади та сукупність осіб, що їх посідали; 2) загальна назва судових посад, відомств у деяких країнах; 3) підготовка, яка підвищує кваліфікацію фахівця у вищих навчальних закладах, а також відділ, що забезпечує таку підготовку.

Маніяк — психічно хвора людина з нав’язливими ідеями, охоплена якоюсь манією.

Маргінал — особа, котра перебуває поза своєю соціальною групою.

Маузер — назва системи ручної зброї, розробленої 1896 р. Від пріз­вища німецьких інженерів-винахідників братів Маузер.

Мафія — 1) злочинна організація, що виникла наприкінці XVIII ст. на Сицилії і поширила сферу діяльності в СІЛА й інші країни. Для м. характерні жорстокість і безумовне виконання наказів її керівника — хрещеного батька; 2) переносно — організована група людей, яка діє у власних інтересах таємно і не зважаючи на закон.

Медіація — у міжнародному праві — засіб мирного розв’язання спорів між двома державами при посередництві третьої держави або міжнародної організації, а також особи, яка не брала участі у спорі.

Менталітет — спосіб думок, світосприймання, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільності.

Мерія — 1) муніципальне місцеве управління, очолюване мером; 2) приміщення, будинок муніципального управління.

Міліція — 1) в окремих країнах вид ополчення, що комплектується здебільшого під час війни для тилової служби; 2) в Україні та деяких інших країнах система правоохоронних органів, яка здійснює охорону громадського порядку, державної власності, особи, особистих і майнових прав громадян; працівники цієї системи.

Муніципалітет — 1) у низці країн — виборний орган місцевого, пе­реважно міського, самоврядування; 2) будинок, в якому міститься орган місцевого самоврядування.

Наркоманія — непереборний хворобливий потяг людини до вживання наркотиків (опіуму, кокаїну, морфіну) з метою збудження, сп’яніння. Вживання наркотиків призводить до порушення життєдіяльності організ­му, глибоких нервово-психічних розладів.

Наркотики — речовини, переважно рослинного походження, що збу­джують або пригнічують центральну нервову систему людини й тварини. У медицині та ветеринарії використовують для знеболювання.

Нейтралітет — 1) невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між двома сторонами; 2) у міжнародному праві — становище держави, яка не бере участі у війні, зберігає з воюючими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги.

Нелегальний — незаконний, заборонений законом, такий, що вияв­ляється поза законом; підпільний.

Нотаріальний — засвідчений органами нотаріату.

Нотаріат — система органів, на які покладено обов’язки посвідчувати права і факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус — службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності).

Нотифікація — 1) у міжнародному праві — офіційне повідомлення однією державою іншій про свою позицію з якогось питання зовнішньої політики; 2) у цивільному праві — повідомлення векселедержателем векселедавця про опротестування виданого ним векселя.

Ноу - хау — у сучасних міжнародних економічних відносинах — форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями стосовно впровадження й використання технічних досягнень.

Нюанс — відтінок, ледве помітна різниця.

Обструкція — демонстративна дія, вид протесту, що застосовується з метою зриву якихось заходів, пропозицій та ін. Метод парламентської боротьби.

Оказія — 1) нагода; 2) надзвичайна пригода; 3) випадковий транспорт, яким можна під’їхати кудись, передати щось.

Оперативний — 1) який стосується операції, випливає з неї, супро­воджується операцією; 2) пов’язаний з безпосереднім здійсненням тих чи інших завдань, планів, починань; 3) який вміє швидко виконувати завдання; дійовий.

Опозиція — 1) опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам; 2) група осіб всередині якої-небудь організації, партії, що веде політику протидії, опору більшості.

Оптант — особа, яка має право вибрати громадянство.

Оптимальний — найкращий з можливих варіантів чогось, найбільш відповідний певному завданню, умовам.

Орган — 1) установа, організація, що виконує певні функції в галузі державного управління, контролю, нагляду тощо (о. влади; судові о.); 2) частина тваринного чи рослинного організму, яка виконує одну чи кілька специфічних функцій; 3) періодичне видання (газети, журнала) державної установи, партії або іншої громадської організації, що відо­бражає їхні погляди.

Оргія — 1) культовий обряд на честь давньосхідних, давньогрецьких і давньоримських богів; 2) переносно — розгульний бенкет.

Ордалії — за Середньовіччя — спосіб визначення винуватості особи, підозрюваної в якомусь злочині, за допомогою випробовування підо­зрюваного вогнем, водою, розпеченим залізом тощо. Підсудний, який витримував катування, оголошувався невинним.

Ордер — 1) письмовий наказ, документ, що містить розпорядження державного органу про вчинення тих чи інших дій; 2) наказ керівника підприємства, установи, організації тощо касі на видачу або прийняття готівкою грошей; 3) військове — розташування військових кораблів у похідному порядку; 4) архітектурне — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних несучих частин — підпор у вигляді колон, стовпів або пілястрів і горизонтальних частин — антамблементів.

Оренда — 1) найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату; 2) плата за користування таким майном.

Оригінал — 1) справжній твір або документ (не копія); 2) первинний, вихідний документ; 3) рукопис, малюнок, креслення, фото для полігра­фічного відтворення, друку; 4) переносно — несхожа на інших, дивна людина, дивак.

Ортодокс — людина, яка неухильно дотримується певних переконань, напрямів, учень.

Офіс — контора, канцелярія, службове приміщення.

Офіцер — особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від лейтенанта до полковника.

Офіціал — 1) в Стародавньому Римі — урядовець, який відав двірцевою канцелярією; 2) за Середньовіччя — службова особа при єпископі, яка здійснювала церковно-судові функції.

Офіційний — 1) урядовий; 2) службовий; 3) переносно — формаль­ний, сухий.

Паніка — нездоланний страх, збентеження, що раптово охоплює людину чи багатьох людей.

Парадокс — 1) формально-логічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істин­ності й хибності певного висловлювання; 2) думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, неначебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може бути і не хибною.

Паспорт — 1) документ, що посвідчує особу громадянина; 2) реєстра­ційне свідоцтво, що містить основні відомості про конкретне підприємство, устаткування, предмет господарського вжитку.

Патрон — 1) з’єднані гільзою, пороховий заряд і капсуль; 2) запобіж­на циліндрична оболонка з картону або металу; 3) верстатний пристрій, в якому затискують заготовку або інструмент; 4) пристрій для приєднання електроламп до електромережі.

Пістолет — ручна вогнепальна зброя з коротким дулом.

Пістон — 1) металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запа­лює пороховий заряд у рушничних і пістолетних патронах; 2) паперова облатка з малою кількістю вибухової речовини для іграшкових пістолетів і рушниць; 3) деталь вентиля в духових мідних музичних інструментах; 4) скорочена назва корнет-а-пістона.

Поліція — особливий адміністративний орган і підлеглі йому загони озброєних людей, що охороняють суспільний лад і порядок.

Портупея — плечовий (або поясний) ремінь для пристібування холодної та вогнепальної ручної зброї, польової сумки тощо.

Презумпція — 1) припущення, що ґрунтується на ймовірності; 2) юридичне — закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів.

Презумпція невинності — принцип, за яким особа, підозрювана або обвинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її вина не доведена в порядку, передбаченому законом.

Претензія — пред’явлення права на щось; вимога, скарга, позов.

Приватний — особистий, неофіційний, домашній, несуспільний.

Пріоритет — 1) першість у відкритті, винаході, висловленні ідеї; 2) переважне право, значення чогось.

Провокація — навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення.

Процесуальний — який належить до судочинства взагалі.

Процесуальне право — галузь права, що регулює судочинство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і розв’язання адміністративних справ.

Пунктуальність — точність, акуратність, систематичність, неухильне дотримання якихось правил, умов.

Ранг — 1) ступінь, чин, спеціальне звання, категорія; 2) розряд, рівень.

Рапорт — 1) передбачена статутом форма усної або письмової доповіді підлеглих військовослужбовців начальникові; 2) звіт про виконання завдан­ня, взятих на себе зобов’язань.

Ратифікація — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набуває юридичної сили для цієї держави.

Реабілітація — 1) поновлення доброго імені, репутації; 2) визнання особи, необґрунтовано притягнутої до кримінальної відповідальності, невинною повністю або у певній частині обвинувачення; 3) переносно — комплекс медичних заходів, спрямованих на повернення працездатності хворого.

Ревізія — 1) обстеження, перевірка стану або результатів діяльності підприємства, установи, організації або службової особи з метою встанов­лення правильності або законності їхніх дій; 2) перегляд учення, теорії з внесенням змін, що порушують або перекручують їхні основи.

Регламент — 1) звід, система правил, які визначають порядок організації та діяльності органів державної влади загалом і їхніх складо­вих частин; 2) сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів; 3) назва деяких актів міжнародних конференцій і конгресів.

Реквізит — 1) сукупність речей (справжніх або бутафорських), які необхідні акторам під час вистави; 2) обов’язкові (вихідні) дані для оформ­лення офіційних документів; 3) вихідні дані друкованого видання.

Рекламація — 1) у цивільному праві — вимога однієї сторони до іншої (покупця до продавця, замовника до постачальника) усунути недоліки, виявлені в одержаній ним продукції чи у виконаній для цього роботі, або у зв’язку з цим знизити ціни, відшкодувати збитки тощо; 2) скарга, протест, заперечення.

Репресалії — у міжнародних відносинах — примусові заходи, які застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої державиз метою примусити державу-порушника припинити ці дії та прийняти висунуті їй вимоги.

Репресія — захід державного примусу, покарання.

Репутація — загальна думка про окрему особу, групу або колектив людей.

Респектабельний — поважний, гідний, солідний.

Референдум — всенародне опитування через голосування найваж­ливіших питань державного життя.

Рецидив — 1) повернення клінічного виявлення хвороби, її повторення в типовій формі після одужання; 2) юридичне — повторне (чи неоднора­зове) вчинення злочину; 3) повернення, повторення будь-якого явища після гаданого його зникнення.

Рецидивіст — особа, яка раніше була засуджена за вчинення злочину і знову вчинила злочин. Повторність вчинення злочину є обставиною, що обтяжує відповідальність.

Рутина — побоювання змін, відсутність почуття нового; консерва­тизм, застій, відсталість.

Саботаж — 1) навмисний зрив роботи через пряму відмову від неї або свідомо недбалого виконання; 2) прихована, замаскована протидія будь-яким заходам, намагання перешкодити їх здійсненню.

Садизм — 1) вид статевого збочення, за яким хворий або хвора зазнає сексуального задоволення лише в тому випадку, коли під час статевих зносин завдає партнерові чи партнерці фізичного чи морального стра­ждання; 2) патологічна пристрасть до жорстокості, катувань, насолода від страждань інших.

Санкція — 1) схвалення, дозвіл; 2) затвердження відповідним держав­ним органом якогось акта, що надає йому сили закону; 3) складова части­на статті закону, в якій визначено заходи державного впливу в зв’язку з невиконанням цього закону; покарання за злочин; 4) захід впливу, що застосовують стосовно держави, яка не виконує міжнародної угоди.

Систематичний — 1) який утворює певну систему, побудований за певним планом; строго послідовний, планомірний; 2) такий, що постійно повторюється.

Ситуація — 1) сукупність обставин, що створюють певне становище; 2) зображення на мапі або плані за допомогою умовних знаків рельєфу, річок, лісів.

Соціальний — суспільний, громадський, пов’язаний з життям і від­носинами між людьми в суспільстві.

Спорадичний — поодинокий, випадковий.

Стабільний — міцний, стійкий, стабільний, сталий.

Стимул — 1) спонукання до дії, спонукальна причина поведінки; 2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь; 3) подразник, який викликає реакцію.

Суб’єкт — 1) носій предметно-практичної діяльності й пізнання; джерело активності, спрямованої на об’єкт; 2) юридичне — особа або організація, що має певні права й обов’язки; 3) у граматиці — підмет; 4) у логіці — частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямована думка; 5) переносно — іронічна назва особи, ім’я якої не хочуть називати.

Суб’єктивність — ставлення до чогось, яке визначається особистими поглядами, інтересами суб’єкта; відсутність об’єктивності, суб’єктивізм.

Субординація — службова підлеглість молодшого старшому, дотри­мання правил службової дисципліни.

Субституція — заміщення одного іншим, зазвичай, подібним за властивостями, призначенням; у праві — призначення в заповіті додат­кового спадкоємця, якщо перший з певних причин не ввійде в права володіння спадком.

Суперарбітр — голова третейського суду, до складу якого входить кілька арбітрів.

Супермен — 1) людина, впевнена у перевазі над іншими людьми, над­людина; 2) герой детективних коміксів, кінобойовиків тощо, наділений незвичайними якостями.

Сурогат — замінник, що має деякі загальні властивості натурального продукту (предмета), але позбавлений основних його якостей.

Табу — 1) у первісних народів — релігійна заборона певних дій, предметів, слів, порушення якої нібито жорстоко карається; 2) перенос­но — щось суворо заборонене.

Такса — точно встановлена державою чи органами самоврядування розцінка товарів або розмір оплати праці та послуг.

Такт — почуття міри, вміння поводитися, дотримання правил при­стойності.

Тактика — 1) складова частина воєнного мистецтва, наука про підго­товку, організацію і ведення бою, підпорядкована стратегії; 2) в широкому розумінні — визначення методів, шляхів, засобів, форм боротьби, які найбільше відповідають конкретним обставинам у певний момент і забез­печують стратегічний успіх; 3) переносно — прийоми, засоби досягнення якоїсь мети, лінія поведінки когось.

Тактичний — той, що належить до тактики, випливає з принципів і правил тактики.

Тактовний — той, що володіє почуттям міри, яке підказує людині най- делікатнішу лінію поведінки, вміння додержуватись відповідних норм.

Тандем — 1) розташування машин чи їхніх частин в агрегаті один за одним, на одній осі, лінії; 2) двомісний велосипед з двома розташованими одне за одним сідлами; 3) переносно — про спільну, злагоджену роботу, діяльність двох осіб, організацій.

Терор — політика залякування, насильства, розправи з політичними противниками.

Тероризм — здійснення терору, діяльність і тактика терористів.

Теракт — терористичний акт.

Терорист — той, хто здійснює терористичний акт, є учасником те­рористичної організації.

Типовий — той, що є зразком, взірцем, стандартом для низки явищ, випадків або відповідає певному зразкові; характерний; властивий пев­ному типові явищ.

Токсикоманія — хворобливий потяг, пристрасть до вживання токсич­них речовин, переважно через вдихання, з метою привести себе у стан збудження або розслаблення.

Толерантність — терпимість до чужих думок і вірувань.

Травма — порушення цілості та функцій органів і тканин тіла людини або тварин внаслідок ушкодження їх чинниками навколишнього середо­вища (механічні, термічні, хімічні, електричні, психічні тощо).

Трагедія — 1) драматичний жанр, для якого характерні гострота й не­примиренність зображувальних конфліктів; окремий твір цього жанру;

2) переносно — нещастя, страшна подія, тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі.

Трагічний — пов’язаний з трагедією; страшний, вражаючий, повний страждань.

Трансакція — 1) операція, угода (політична, юридична), що супрово­диться взаємними поступками; 2) банківська операція, цільовий переказ коштів.

Траст — 1) довіра, висказувана певній особі, групі осіб; 2) розмов­не — довірче товариство.

Третирувати — зневажливо ставитися до когось, не брати до уваги чиюсь думку, безцеремонно поводитися з кимось.

Трибунал — 1) надзвичайний судовий орган, який проводить розгляд військових і особливо тяжких цивільних злочинів; 2) розгляд судових справ цим органом.

Трибунали — 1) станові шляхетські апеляційні суди, що існували з XVI ст. у феодальній Литві та Польщі; 2) надзвичайні суди Французької буржуазної революції кінця XVIII ст.; 3) революційні т. — спеціальні суди, які існували в Радянській державі у 1917—1922 рр.; 4) військові т. — суди, що входили до єдиної судової системи і розглядали справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов’язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо; 5) міжнародні воєнні т. —- кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців Другої світової війни.

Узурпатор — 1) той, хто незаконно захопив владу в країні; 2) особа, яка привласнила чиїсь права на щось.

Ультиматум — 1) рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами; 2) в міжнародних відносинах — дипломатична нота з катего­ричною вимогою однієї держави до іншої про виконання в певний термін тих чи інших дій або утримання від них, супроводжувана погрозою застосувати санкції.

Уніформа — 1) формений одяг; 2) у цирку — одягнутий у спеціальні костюми персонал, що обслуговує арену під час вистави.

Утилітарний — 1) розрахований виключно на практичне використання або вигоду, практичний; 2) ужитковий; 3) пройнятий утилітаризмом.

Утрирування — перебільшення, спотворення надмірним підкреслю­ванням яких-небудь рис у чому-небудь; доведення чогось до крайності.

Фабрикація — 1) виготовлення будь-чого, звичайно у великій кіль­кості; 2) виготовлення виробів фабричним способом у великих кількостях; 3) створення чого-небудь непорядного, ганебного; сприяння формуванню чогось негативного.

Факт — 1) дійсна подія, явище; 2) реальність, дійсність.

Фактичний — дійсний, справжній, який насправді існує, наявний.

Фактор — 1) умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу; чинник; 2) посередник, дрібний місіонер.

Фальсифікат — підробка, підроблений продукт.

Фальсифікація — 1) умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших фактів, подій, явищ; 2) вчинена з корисних мотивів підробка чогось, зміна вигляду або властивостей предмета і надання йому такого зовнішнього вигляду, який не відповідає його справжній суті.

Фамільярний — безцеремонний, надто вільний у поводженні, розв’яз­ний, панібратський.

Фарисейство — 1) вчення фарисеїв; 2) переносно — показне благо­честя, лицемірство.

Феміда — 1) у давньогрецькій філософії — богиня правосуддя; 2) пе­реносно — правосуддя.

Фіаско — цілковита невдача, поразка, провал.

Фіктивний — який є фікцією, вигаданим, недійсним.

Фікція — щось неіснуюче, хибне, видаване з певною метою за дійсне.

Філер — агент таємної поліції, що стежить за ким-небудь.

Формальність — 1) дія, умова, необхідна для виконання обов’язкових правил, законності;

2) щось виконуване для форми, незалежно від суті справи, а часто й всупереч їй.

Хакер — особа, яка через власний комп’ютер проникає в інформаційні мережі банків, промислових та інших установ зі злочинною метою.

Хуліган — той, хто грубо порушує громадський порядок, зухвало і непристойно поводиться, демонструє неповагу до людської гідності.

Цинізм — зневажливе ставлення до моральних цінностей, загально­прийнятих норм поведінки.

Цинік — людина свавільної поведінки, безсоромна людина.

Шантаж — залякування погрозою розголошення відомостей, які можуть скомпрометувати кого-небудь з метою одержання якихось вигод; злочин, пов’язаний з такими діями.

Юридичний — правовий, який стосується правознавства.

Юрисдикція — повноваження давати правову оцінку фактам, розв’я­зувати правові питання.

Юрисконсульт — постійний консультант з правових питань в уста­новах, організаціях, на підприємствах.

Юриспруденція — сукупність правових наук, правознавство.

Юстиція — сукупність судових установ, діяльність суду щодо здій­снення правосуддя, а також судове відомство.

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Антонюк Т.М., Борис Л.М., Стрижаковська О.С. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навчальний посібник для студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. - Чернівці, Місто, 2010. -248с.

2. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. – К.: Артек, 1999.

3. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.

4. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2009. – 400с.

5. Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ,,БАО’’,2004.- 480с.

6. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник. / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги ХХІ, 2005.- 572с.

7. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування – К.: Каравела, 2006.

8. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення:Навчальний посібник. – К.: ВЦ,,Академія’’, 2007.- 360с.

9. Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство – Львів: Вид – во,,Світ’’, 1994. – 214с.

10. Токарська А.С., Кочан М.І. Українська мова фахового спрямування для юристів. – К.: Знання, 2008. – 413с.

11. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О. Потебні; Інститут української мови – стереотип. вид. – К.: Наукова думка, 2003. – 240с.

12. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / за ред. Л.О.Пустовіт – К.: Довіра, 2000. – 1017с.

13. Шевчук С.В. Ділове мовлення державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 424с.

14. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008. – 448с.

15. Шевчук С.В.,Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 160с.

Додаткова

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр,,Академія’’, 2004. – 344с.

2. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 462с.

3. Лобода В.В., Скуратівський Л.П. Українська мова в таблицях: Довідник. – К.: Вища школа, 1993. – 239с.

4. Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу навчальної дисципліни,,Ділова українська мова у державному управлінні’’ / Укладачі: Плотницька І.М., Калашнікова С.А., Манако А.Ф. – К.: Міленіум, 2003.- 58с.

5. Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. – Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. – 106с.

6. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006.- 291с.

7. Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Антонюк Т.М. – Чернівці: 2000. – 57с.

8. Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі. / За ред. проф. А.О.Свашенко. – Харків: Світ дитинства, 1996. – 56с.

9. Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. – К.: ЛІТЕРА, 1999.

10. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2008. – 254с.

Словники

1. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ,,Перун’’, 2003. – 896с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ,,Перун’’, 2007. – 1736с.

3. Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К., 2001.

4. Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. - К., 1995.

5. Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Львів: Фенікс, 1996.

6. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986. 2-ге вид., перероб. і доп. – К., 2000.

7. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Рад. шк., 1986. – 222с.

8. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Femina, 1995.

9. Івченко А. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2001.

10. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я. Єрмоленко, В.І.Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О.Пустовіт. - К.: Довіра, 1996. – 797с.

11. Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. – К.: Довіра, 2000. – 635с.

12. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. –К.: Наук. думка, 1994.

13. Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А. Бурячок та ін. – К.: Наукова думка, 2000.

14. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 2003. – 1104с. – (Словники України).

15. Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення = Русско-украинский словар деловой речи. – К.: Вища школа, 2008. – 487с.

Поиск по сайту: