Мовна пам’ятка фахівцю

1. Говоріть завжди літературною мовою – це показник інтелігентності, професійної освіти.

2. Уникайте суржику, діалектизмів, професійних жаргонізмів.

3. Не перенасичуйте мову професіоналізмами, вживайте терміни відповідно до їхнього лексичного значення.

4. Не вживайте вульгаризмів, грубих і лайливих слів – це рівень невихованих та інтелектуально нерозвинених людей.

5. Не зловживайте словами іншомовного походження, якщо є відповідники в рідній мові.

6. Правильно наголошуйте слова. Наголос змінює лексичне значення слова.

? Запитання для самоконтролю

1. Що означає знати мову професії?

2. За якими критеріями систематизують форми монологічного мовлення?

3. Назвіть види усного ділового спілкування.

4. Які ви знаєте форми публічного виступу?

5. Як підготуватися до публічного виступу?

6. З яких частин складається текст публічного виступу?

7. Від яких критеріїв залежить мовленнєва культура промовця? Якими тактичними засобами повинен володіти оратор?

8. Які принципи ведення полемічних промов?

9. Назвіть види судових промов.

Тема 1.4. Формування навичок та прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Формування понять порівняння і зіставлення,виділення головного, систематизація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, експериментування і моделювання. Закони риторики.

& Прочитайте

[1]-с. 21-25; [6]-с. 100-115; [8]-с. 150-183.

Ñ Методичні вказівки

Мислення – це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні стосунки з природним і соціальним світом, що її оточує.

На сучасному етапі мислення людини є об’єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

Виділяємо такі сучасні концепції мислення:

- психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо);

- соціологічна і соціально-психологічна;

- логіко-філософська;

- інформаційно-кібернетична;

- евристична.

Основні функції мислення:

· Пізнавальна (відображення світу і само відображення).

· Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності).

· Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

· Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка).

· Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльності людини і суспільства в різних формах і проявах).

· Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз).

· Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури).

· Аналітична і синтетична.

· Постановка і розв’язання різноманітних завдань і проблем.

Типи мислення:

· Конкретне мислення.

· Абстрактне мислення.

· Вербальне мислення.

· Дискурсивне мислення.

· Недискурсивне мислення (інтуїція, уява).

· Логічне мислення.

· Раціональне мислення.

· Ірраціональне мислення.

· Наочно-образне мислення.

· Концептуальне (понятійне) мислення.

· Машинне мислення.

Види мислення:

· Практичне мислення.

· Теоретичне мислення.

· Професійне мислення.

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко відзначались два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов’язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристотеля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному вигляді, на працях М.Ломоносова, Ф.Прокоповича, М.Сперанського, О.Мерзлякова, М.Кошанського, К.Зеленського, які продовжили і розвинули аристотелівський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних учених – В.Одінцова, Є.Ножина, А.Міхневича, Ю.Рождественського, С.Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний риторичний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій подальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в людини ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

ЗМІСТ РИТОРИКИ, СУТНІСТЬ І КОМПОНЕНТИ ПОНЯТТЯ «РИТОРИЧНА ФОРМУЛА».

Змістовний план риторики виражений у риторичній формулі, запропонованій Г.М. Сагач як цілісній системі семи взаємообумовлених законів риторики, розташованих у строгій логічній послідовності: Р=К+А+С+Т+М+ЕК+СА

Позначення:

Р – риторика

К – концептуальний закон

А – закон моделювання аудиторії

С – стратегічний закон

Т – тактичний закон

М – мовленнєвий закон

ЕК – закон ефективної комунікації

СА – системно-аналітичний закон

РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ

→ Перший закон (концептуальний)

→ Другий закон (моделювання аудиторії)

→ Третій закон (стратегічний)

→ Четвертий закон (тактичний)

→ П’ятий закон (мовленнєвий)

→ Шостий закон (ефективної комунікації)

→ Сьомий закон (системно-аналітичний)

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторій) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають «портрет» будь-якої аудиторії:

· соціально-демографічні;

· соціально-психологічні;

· індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

· визначення цільової установки діяльності (навіщо?);

· виявлення і дослідження суперечностей у досліджуваних проблемах;

· формування тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П’ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і накопичувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Аналізована формула риторики становить собою певну цілісну систему, в якій кожний компонент зумовлює й доповнює інший, причому всі компоненти розташовані в строгій логічній послідовності. Концептуальний закон – основоположний, бо вміння мислити дозволяє людині наповнити свою діяльність змістом. Закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий закон, закон ефективної комунікації «працюють» на перший закон, тобто знання їх дає можливість людині грамотно «запустити» задум. Закон системно-аналітичний поширює свою дію на всі попередні закони, бо володіння ним дозволяє людині, по-перше, оцінити якість самої концепції, по-друге, уважно проаналізувати весь процес запуску, знайти сильні й слабкі сторони й завдяки цьому зробити свою справу ще краще. Таким чином, закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що - навіщо - як), що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від якого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

Отже, риторика – комплексна наука, тобто її місце – на стику, перетині ряду наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності). Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе необхідні знання.

G Зверніть увагу

Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Одним із її основних різновидів є ораторська мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переконання. У мовознавстві ораторська мова співвідноситься з поняттями «риторика», «красномовство», «елоквенція», «ораторський стиль», у літературознавстві – «ораторська проза».

Ораторська мова – систематизована сукупність мовних засобів граматичного, лексичного та фонетико-орфоепічного рівнів, дібраних відповідно до потреб стилю, підстилю, жанру і організованих у живий (промову) або писаний текст за законами риторики.

Ораторська промова вибудовується у формі монологу, тобто розгорнутого мовлення однієї особи, зверненої до багатьох слухачів, до суспільства і розрахованого на безпосередню реакцію слухача. Це індивідуальна мовленнєва діяльність, своєрідна творчість. Монологічна форма спілкування може реалізуватися безпосередньо як усне мовлення і опосередковано як писемне (через книгу, часопис, газету тощо).

Ознаками ораторської мови є наявність у ній:

а) логосу (грец. loqos – слово, думка) – мова виражає думку, йде від розуму і апелює до нього;

б) етосу (грец. ethos – звичай, характер) – морально-етичні якості;

в) пафосу (грец. pathos–біль, страждання, почуття, пристрасть) – натхнення, викликане глибокою переконаністю оратора.

? Запитання для самоконтролю

1. Назвіть сучасні концепції мислення.

2. Які ви знаєте види, форми, прийоми розумової діяльності?

3. Поясніть зміст поняття «риторика».

4. Які вимоги ставили до оратора античні і середньовічні теоретики красномовства?

5. Поясніть сутність поняття «риторична формула».

Поиск по сайту: