Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) як пам’ятка української культури

2011 року виповнюється 450 років від завершення праці над створенням визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови та мистецтва – „Пересопницького Євангелія”.

Пересо́пницьке Єва́нгеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія. Один із символів української нації.

Появу книги фундувала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська Гольшанська Дубровицька.

Відомо, що над перекладом і переписуванням євангелія працював Михайло Василієвич зі Сянока (Лемківщина). Крім нього, в записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда його роль у створенні книги залишається нез'ясованою.

Роботу над Євангелієм розпочали 15 серпня 1556 р. у Свято-Троїцькому монастирі (Заслав на Волині, нині місто ІзяславХмельницької області), завершили — 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський районРівненської обл.)^[2][3].

Вага книги — 9 кг 300 г.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів.

Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.

У 2011 мистецтвознавець і художник Лев Скоп у своїй монографії, приписав авторство мініатюр і орнаментальногооздоблення «Пересопницького Євангелія» майстрові Федуску зі Самбора.

Мова

Пересопницьке Євангеліє написане староукраїнською писемною мовою.^[6][7] Євангеліє було перекладено із церковнослов'янської мовиболгарської редакції. Переклад відрізняється за якістю: ближче до церковнослов'янського оригіналу перекладено Євангелія від Матвія і Марка, а ближче до народної мови — Євангеліє від Луки і, меншою мірою, від Йоана. Мова Передмови Феофілакта Болгарського до Євангелія від Матвія залишилася переважно церковнослов'янською.^[6]

Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови,^{[ Джерело? ]} бо з'явилась тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ'я з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія — 1489 р., Волинське Євангеліє — 1581 р., Крехівський апостол —XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія.

Поиск по сайту: