Форми літописної оповіді у «Повісті врем'яних літ»

Слово «літопис» утворилося від слів «літо» (рік) і «писати». Це найдавніший вид літератури, у якому записи велися у хронологічній послідовності. Літописи одночасно є як історичними документами, так і художніми творами. Історичними — тому, що в літописах автори записували відомості про події минулого, а також ті, сучасниками яких були самі. Художніми творами літописи є тому, що вони включають чимало легенд, переказів, а сучасні авторові події описуються емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів. Найвідомішим і найдавнішим літописом часів Київської Русі є «Повість минулих літ»

(«Повість временних літ»). Вважають, що «Повість минулих літ» мала три редакції (варіанти). Першу було закінчено у 1113 році, її створив літописець-чернець Нестор. Цей варіант не знайдений, але згадується в інших редакціях твору.

У 1116 році закінчено другу редакцію «Повісті минулих літ». її автором був ігумен Видубицького монастиря Сильвестр. У 1118 році ще один варіант «Повісті...» написав невідомий літописець.

Уже на початку «Повісті минулих літ» літописці розповідають про утворення своєї держави: «Звідки пішла Руська земля, хто в ній почав княжити». Укладачі літописів пишалися високим походженням русичів, вважаючи їх нащадками улюбленого сина Ноя — біблійного героя, який урятував усе живе від потопу. Особливо в літописах наголошувалося на тому, що наші предки — Божі улюбленці. Розповідається також, що про заснування Києва апостол Андрій казав своїм учням так: «...Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков».

«Повість минулих літ» містить чудові легенди про трьох братів — Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, які заснували Київ, про великих князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого, що піднесли і зміцнили славу Київської Русі.

Літопис — найдавніший вид історичної та художньої літератури, у якому записи ведуться у хронологічній (часовій) послідовності.

Понад дев'ятсот років тому, в 1116 році ігумен1 Видубицького монастиря Сильвестр зробив останній список (варіант) літопису, відомого під назвою «Повість минулих літ».

Хто ж був автором «Повісті...»? Ми звикли називати цей твір просто літописом Нестора. Та чи не є легендою це ім'я? Науковці, співставивши відомі історичні документи, дійшли висновку, що реальність цього автора не викликає жодного сумніву. Вчені навіть спробували відновити біографію Нестора.

Нестор народився десь поміж 1040 і 1056 роками, походив, мабуть, із багатої родини, був освічений, володів іноземними мовами. Сімнадцятилітнім його прийняли до Печерського монастиря, бо в ті часи в монастир ішли навіть члени князівських родин — одні, щоб переховатися, інші — щоб поринути в улюблене книжне навчання. До останніх належав і Нестор. Печерський монастир був одним із найбільших культурних центрів Київської Русі. Там перекладали та переписували книги, складали «житія» святих, вели літопис. Як свідчать дослідження наших учених, літописання зародилося на Русі ще в дев'ятому чи десятому столітті; воно велося при дворах великих князів, у церквах, монастирях.

Тоді це була неймовірна праця... У монастирській бібліотеці знайдено опис зовнішності Нестора: «Нестор-летописець подоб сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук2, в правой руке перо, а в левой — четки3...»

Ми читаємо «Повість минулих літ» не тільки як твір історичний, а й як твір високохудожній. Нестор, складаючи літопис, використав праці попередників, об'єднав їх у своєму творі. Літопис Нестора містить, окрім письмових джерел, й усні народні перекази, і свідоцтва очевидців, і особисті спостереження автора, і вставки з Біблії, з перекладів грецьких і болгарських книг. «Повість...»

переткана зворотами з живої народної мови, афористичними висловами4, приказками. Є й вислови, які переживали віки: зломити спис, січа люта, військо стоїть, як ліс тощо. В основі літопису лежить східнослов'янська мова... Українська мова й досі 13:24:48

зберігає слова, вживані в цьому літописі: жито, сочевиця, колодязь, зоря, зоріти, віко, посаг, подружжя, лукавий, вабити, сварити, приязнь, туга, сором, знемагати, володіти, уряд...

Але загалом текст «Повісті...» усе ж доволі складний для розуміння. Тому він потребує наближення до сучасного читача. Письменник Віктор Близнець зробив спробу навіть не перекласти, а переказати «Повість...». Намір письменника благородний, робота його межує зі справжнім подвигом.

Літопис Нестора зветься «Повість минулих літ». У ньому все підпорядковане часові, події пов'язані з роками, літописець іноді навіть розриває події, коли вони не вкладаються в один рік. Якщо нічого не відбувалося, автор проставляє роки як знамення часу або ж пише: «Нічого несть». Час невпинний і несе події, які вже сталися, і приносить нові, які ще мають бути...

За Павлом Загребельним

1 Ігумен — у православній церкві — управитель чоловічого монастиря.

2 Клобук—високий циліндричної форми чоловічий.. головний убір із покривалом, який носять православні ченці.

3Чотки (четки) — мотузка із нанизаним намистом для відліку прочитаних молитов

4Афористичні вислови — короткі, образні вислови, які в стислій формі виражають глибоку думку.

Поиск по сайту: