Остромирове Євангеліє (1056-1057)

Новий Завіт

Ідеологія і суспільний лад Римської імперії початку нашої ери.

Роман про життя і пригоди Сина Божого Ісуса Христа.

Основи віри і моралі християнської Церкви.

На сьогодні відомо більше 20000 рукописів Новозавітних книг.

На Русі з”явилися найраніше Євангелія і Апостол: Діяння апостолів + Послання апостолів.

Найстаріша книга – “Остромирове євангеліє”, списане з староболгарського оригіналу у Києві дияконом Григорієм для Новгородського посадника Остромира у 1056-1057рр., містить у собі євангельські читання, пристосовані для церковної відправи в неділі і свята – апракосне (неповне) євангеліє.

ОСТРОМИРОВЕ ЄВÁНГЕЛІЄ — одна з найвидатніших пам’яток старослов’янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. «Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056—1057 рр. з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» (родичем) князя Ізяслава Ярославича (по гіпотезі Анжея Поппе, згадана в написи дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської).

Євангеліє — апракос, написане великим красивим статутом, причому розмір букв поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст написаний у два стовпчика по 18 рядків на площі близько 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), що виконані з вражаючою майстерністю; в тексті вживається кіновар. Рукопис складається з 294 аркушів пергамента хорошого, але не вищої якості: є листи з зашитимі розрізами і з дірками, які були до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані нетускніючими фарбами(зеленою, червоною, блакитною і білою) і обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія. Кожен з них оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в малюнку заголовних букв, що зображають голови хижих птахів, фантастичних химер — крокодилів та саламандр. В складний геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (в профіль або фас).

Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписчик докладно розповів про обставини виготовлення і про час роботи:

Слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. Въ лет(о).6564. А оконьчахъ е въ лет(о).6565. Написахъ же еу(ан)г(е)лие се. рабоу б(о)жию нареченоу сущоу въ кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу. изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и брата своего володимира. самъ же изяславъ кънязь. правлааше столъ о(т)ца своего ярослава кыеве. А брата своего столъ поручи правити близокоу своемоу остромироу нове городе. Мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие се. на оутешение мъногамъ д(у)шамъ кр(ь)стияньскамъ. да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и с(вя)тыхъ прао(те)ць. Авраама. и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию его. феофане. и чядомъ ею. и подроужиемь чадъ ею. съдравьствоуите же мънога лет(а). съдрьжаще пороучение свое. АМИНЪ.

АЗЪ ГРИГОРИИ ДИякон(ъ). написахъ еу(ан)г(е)лие е. да иже горазнее сего напише. то не мози зазьрети и мьне грешьникоу. почахъ же писати м(е)с(я)ца октяб(ря).21. на памят(ь). илариона. А оконьчах(ъ). м(е)с(я)ца. маия въ.12. на па(мя)т(ь) епифана.:. молю же вьсехъ почитающихъ не мозете кляти. нъ исправльше. почитаите Тако бо и с(вя)ты(и) ап(осто)лъ паулъ гл(агол)етъ. Бл(агослови)те. А не кленете..:. АМИНЪ.:.

Таким чином «Остромирове Євангеліє» — найдавніша точно датована об’ємна рукописна пам’ятка, створена на Русі. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов’янської і давньоруської мов.

Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено в 1701 році (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). У 1720 році відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом Петра I в Санкт-Петербурзі. Потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі покійної Катерини II. Олександр I розпорядився передати книгу в Імператорскую публічну бібліотеку (нині Російська національна бібліотека ім. М.Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається і донині. Рукопис був прикрашений перетином-окладом з коштовним камінням, з-за чого мало не загинув: в 1932 році його, розбивши вітрину, викрав водопровідник. Нащастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закінув рукопис в шафу (за іншими даними — на шафу), де її незабаром знайшли. Заново переплітати не стали.

З початку XIX століття почалося і наукове вивчення рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видано А.X. Востоковим в 1843 р. з додатком короткої граматики, словника та грецького підстрочного тексту. Для цього видання (не факсимільного, а набірного) був виготовлений спеціальний слов’янський шрифт, по можливості точно відтворюючий почерк оригіналу. (Існує репрінт: Wiesbaden, 1964.) Пізніше вийшли й факсимільні видання (чорно-біле 1883 року; кольорове подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988). Неодноразово видавався текст пам’ятки. Його уривки входили до обов’язкової програми дореволюційних шкіл.
Багато в чому на основі його матеріалу були створені сучасні граматики і словники старослов’янської мови. Пам’ятці та її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього рукопису, особливості його словника, як і раніше, вимагають грунтовного вивчення.

[ред.] Мова рукопису
На відміну від інших пам’яток XI ст. в «Остромировом Євангелії» спостерігається правильна передача редукованих голосних звуків літерами ъ, ь. Дана фонетічна особливість була загальною для старослав’янскої та інших слов’янських мов, тому руський переписчик за традицією добре передавав її на письмі, хоч вона в той час вже зникала. Там же, де в XI в. вже спостерігалися відмінності між старослов’янською мовою та російськими особливостями, переписчик мимоволі їх змішував. Це дозволяє ідентифікувати «Остромирове Євангеліє» як один з перших пам’ятників.

Поиск по сайту: