 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Законоустановчі книги Старого Заповіту
Викладається старозавітний закон. Приписані Мойсеєві. До ІІ ст до н.е. всі книга Мойсея розглядалися в єдності – як одна. Поділ – з технічних причин (зміст книги не вміщався на один сувій).
У євреїв: Закон або Тора (П”ятикнижжя Мойсеєве). Логічно стрункий вступ до всієї Біблії.
Основна ідея: проповідь монотеїстичної релігії.
Буття (гр. Генезис, євр. Берешіт: від першого слова – “спочатку”; походження, народження) – 50 розділів – історія створення світу і людини, життя перших людей в раю, їх падіння і вигнання з раю, про всесвітній потоп, вавилонське стовпотворіння, про єврейських родоначальників - Авраама, Ісаака, Якова та його синів.
Створення світу
Шість днів поділяються на два періоди по три дні, описи яких закінчуються словами: І ще був вечір, і був ранок...
Розповідь про кожен день має художню рамку:
1. І сказав Бог: хай буде…
2. І став…
3. І побачив Бог…
Ці рамки повторюються вісім разів: кожен день має свої рамки, 3-й і 6-й обрамляються двічі.
Композиція
Наявна літературна єдність, заснована на узгодженні переказів минулого з родослівними.
За змістом – 5 основних частин:
1. Творіння.
2. Гріхопадіння і спокута.
3. Різне сім”я. Каїн і Сиф. До потопу.
4. Від потопу до Вавилона.
5. Від прикликання Авраама до смерті Йосипа.
У формі переказів – історичні події, якими зумовлений вибір Авраама та його нащадків і отримання Заповіту.
Починається із вступу (пролога), далі – 11 частин, що мають заголовки, в основі яких – слово тол(е)дот (“походження”, “житіє”, “родословіє”).
Включає:
1. Творіння (вступна частина).
2. Толедот (походження) неба і землі.
3. Толедот (родословіє) Адама.
4. Толедот (житіє) Ноя
5. Толедот (родословіє) Сима, Хама і Яфета.
6. Толедот (родословіє) Сима.
7. Толедот (родословіє) Фарри.
8. Толедот (родословіє) Їзмаїла.
9. Толедот (родословіє) Ісаака.
10. Толедот (родословіє) Ісави.
11. Толедот (родословіє) Ісави, отця Іудеміїв.
12. Толедот (житіє) Якова.
Жоден із згаданих персонажів не є головним.
Вихід (лат Ексодус, євр. Вселе Шемот (“ось імена”)) – 40 розділів – вихід євреїв з Єгипту, подорож пустелею, виклад синайського законодавства і опис побудови Мойсеєм скинії.
Книга святості (“святість” –ключове слово, повторене 87 разів).
Тема: позбавлення сімені Авоаамового рабства і вручення йому Заповіту; спокута і посвята.
Композиція:
І – 1-18 розд. – про тяжке становище нащадків Якова і про визволення з ярма, накладеного на них Тутмосом ІІІ і Аменхотепом ІІ. Про визволення ізраїльтян могутньою Божою рукою.
ІІ – 19-40 розд. – про поклоніння вибраного народу Богові. Про підготовку ізраїльтян до віддяки Богу почестей, до послушання.
Левіт (лат. Левітикус, євр. Вайїкра) – 27 розділів – обов”язки левітів (єврейських священиків, що служили при скинії) і правила, за якими мусять здійснюватися обряди.
Про богослужіння та єднання: перші обов”язки звільненого Богом народу.
Перша книга Старого Завіту, що вивчалася єврейськими дітьми.
У Новому Завіті» 40 посилань на Левіт.
В історичному плані: продовження Виходу: система жертвоприношень, що здійснювалися левітами, виникла як результат Божественного одкровення, даного Ізраїлю через Мойсея і відповідала частині обов”язків, які наклалися на євреїв Синайським заповітом.
Містить чимало одкровень щодо характеру Бога: про його святість, про вибіркову милість та любов.
Даються уроки святого життя – якими Бог хоче бачити людей, як слід поклонятися і служити Господу.
Зміст:
- богопоклоніння Ізраїля і все, що з ним було пов”язане;
- жертвоприношення;
- священництво;
- закони, що оголошували людину нечистою і позбавляли її права з”являтися перед Богом;
- час для здійснення богослужінь,
- правила щодо повсякденного життя і дотримання святості.
Обов”язкові принципи повсякденного життя Божого земного народу (заповіді):
Ø Не крадіть, не обманюйте один одного.
Ø Не кляніться іменем Моїм в неправді, і не безчестіть імені Бога вашого. Я Господь.
Ø Не ображай ближнього твого, і не грабуй. Плата наймиту не повинна лишатися в тебе до ранку.
Ø Не лихослов глухого, і перед сліпим не клади нічого, щоб спіткнувся він; бійся Бога твого. Я Господь.
Ø Не роби неправди на суді; не будь неприязним до убогого, і не догоджай особі великого; по правді суди ближнього твого.
Ø Не ходи перенощиком в народі твоєму, і не повставай на життя ближнього твого. Я Господь.
Ø Не ворогуй на брата твого в серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха.
Ø Не мсти і не май злості на синів народу твого; але люби ближнього твого, як самого себе. Я.Господь.
Встановлені в книзі свята:
I. Кожна субота, день, присвячений Богові.
II. Пасха – на пам”ять про вихід з Єгипту. Кололи ягня і їли, протягом семи днів споживали прісний хліб.
III. П”ятдесятниця – на спомин про Синайський закон в 50-й день по виходу з Єгипту. Початок жнив.
IV. Свято кущів (кучок) – на спомин про 40 років мандрівки пустелею. Ставили шатра з галуззя.
V. День примирення – на спомин про прощення Богом гріхів під горою Синай. Обов”язковий піст і покута. Найвищий священик жертвував теля (за свої гріхи) та козла (за гріхи народу).
Класифікація років:
I. Звичайні.
II. Суботні (кожен 7-й рік, земля залишалася необробленою, визволяли всіх рабів).
III. Ювілейні (кожен 50-й рік, не сіяли і не збирали, продані ниви віддавали їх попереднім власникам).
Класифікація жертв:
I. Криваві (воли, вівці, ягнята, кози, голуби).
II. Безкровні (хліб, сіль, олива, вино).
Розрізняли:
I. Похвальні (всеспалення).
II. Подяки і прохання (частина жертви спалювалася, а частина - споживалася).
Жанр
Пам”ятка правової літератури, що відображає дію аподиктичного закону (такий, що приписує норми поведінки) і закону казуїстичного (якщо зроблено те й те, то за це буде те й те).
Композиція
Відповідає темі:
Розділи 1-16 – про поклоніння Богові;
Розділи 17-27 – трактується повсякденне “ходіння” в святості перед Богом і оточуючими.
Основні частини:
I. Про жертви (1:1 - 6:7).
II. Про жертвоприношення (6:8 – 7:38).
III. Про посвячення священиків (8:1 – 9:24).
IV. Приклад для перестороги (10:1 – 10:20).
V. Про святість Божого народу (11 - 15).
VI. Про очищення (16 - 17).
VII. Про взємостосунки людей (18 – 22).
VIII. Про свята Єгови (23).
IX. Настанови і попередження (24 - 27).
Числа (лат. Нумері, євр. Бе-Мідбар) – 36 розділів – єврейська родослівна, статистичні дані про кількість євреїв по сім”ях, родах і колінах під час подорожі у пустелі, викладаються правила, за якими необхідно здійснювати деякі обряди, розповідається про події, що сталися під час подорожі.
Продовжує розповідь про подорож з того місця, на якому зупинилася книга Вихід.
Книга про поведінку народу і про служіння Богу в різних, деколи складних обставинах.
Охоплює» 40 років. Має історичний характер.
Історичні події – з певною метою: розповісти про те, чого чекав Господь від Ізраїля і як відповів Ізраїль на ці очікування.
Моральні настанови:
Ø порядок, якого слід дотримуватися народові при переміщенні через пустелю;
Ø як слід діяти священикам та левітам в умовах пересування народу;
Ø як слід готуватися євреям до завоювання Ханаану і до осідлого існування.
Відповідні розділи свідчать про успіхи і невдачі іудеїв, залежно від того, чи узгоджували, чи ні вони свою поведінку з вимогами, викладеними в Числах.
Висновки:
Ø у житті народу нічого не відбувалося самопливом, нікому не було надано право на сваволю, кожен член суспільства був помічений, знав своє місце в сім”ї і мав своє призначення у служінні Богові.
Ø Ізраїльський народ, який підлягав випробуванню в пустелі, Божого іспиту не витримав.
Композиція: 5 основних частин:
I. Воєнний порядок (1:1 – 10:10).
II. Від Синая до Кадес-Варні (10:11 – 12:16).
III. Ізраїль у Кадес-Варні (13:1 – 19:22).
IV. Подорож пустелею (20:1 – 33:49).
V. Заключні вказівки (33:50 – 36:13).
Второзаконня (лат. Девторономіум, євр. Елм-Гедебарім) – 34 розділи – нова редакція давньоєврейського Закону.
Своєрідний погляд у минуле: аналіз минулого і роздуми про майбутнє.
Дано настанови про те, як оволодіти обіцяним Божим спадком.
Відзначається суворістю Закону.
Композиція
Прощальні настанови Мойсея народу Ізраїля на порозі вступу в землю обітованну.
Короткий огляд подорожей Ізраїля пустелею:
- повчальний суд Божий над усіма минулими подіями;
- повторює 10 заповідей поколінню, яке виросло в пустелі;
- дає необхідні вказівки стосовно поведінки Ізраїля в обітованній землі; містить Палестинський заповіт.
Побудоване за тим же принципом, що й так звані васальні закони:
1:1 – 1:4 – вірші створюють преамбулу;
1:5 – 4:43 – історичний пролог;
4:44 – 11:32 – загальні умови;
12 – 26 – конкретні умови;
27 – 28 – благословення і прокляття.
Однак загалом книга має характер проповіді.
Структура:
I. Короткий огляд історії Ізраїля в пустелі (1:1 – 3:29).
II. Повторення даного в Синаї закону з пересторогами і напученнями (4:1 – 11:32).
III. Настанови і пророкування (12:1 – 27:26).
IV. Великі заключні віщування, що підсумовують історію Ізраїля до Другого пришестя Христа і містять Палестинський закон (28:1 – 30:20).
V. Останні настанови священикам, левітам та Ісусу Навину (31).
VI. Пісня Мойсея та його прощальні благословення (32 - 33).
VII. Смерть Мойсея (34).
Поиск по сайту: