АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Читайте также:
  1. Англо-український поурочний словник
  2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
  3. Комп’ютерний словник
  4. Короткий екскурс в історію соціальної психології
  5. Короткий и длинный переход в экономике.
  6. Короткий опис подорожі
  7. Короткий опис технології вирощування вівса
  8. Короткий опис технологічної схеми
  9. Короткий опис трьох продуктової технологічної схеми
  10. КОРОТКИЙ СЛОВНИК З ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ
  11. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку

Багатодітна сім’я – сім’я, в якій є троє і більше дітей, віком до 18 років.

Бездітна сім’я – сім’я, в якій немає дітей.

Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того, чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення.

Егалітарна сім’я – це сім’я, в якій права для обох членів родини рівні.

Екзогамія – це правила, які забороняють укладення шлюбу всередині певної суспільної групи. Як правило, забороняється вступати в подружні зв’язки із членами своєї родини.

Економічне насильство в сім’ї – це умисне позбавлення одним членом сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Ендогамія – це правила, які дозволяють вибирати подружнього партнера усередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віросповідування, національність, плем’я тощо).

Малодітна сім’я – сім’я, в якій є одна або дві дитини.

Матріархат – це модель владних відносин, за якої головна роль належить жінці. Така модель трапляється рідко, але виникає у сім’ях, в яких з певних причин відсутній чоловік.

Моногамія – це подружжя, що складається із одного чоловіка й однієї жінки. Ця форма є у всіх суспільствах, навіть і у тих, де паралельно практикують інші форми шлюбних зв’язків.

Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Неповна сім’я – це сім’я, в якій немає когось одного із батьків (є мати і діти або є батько і діти).

Нуклеарна сім’я (проста) це найбільш поширений тип сім’ї в сучасному індустріальному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка і їхніх дітей. Протягом життя індивід, як правило, буває членом двох нуклеарних сімей: сімей своїх батьків, а після одруження – сім’ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.

Патріархат – це найпоширеніша модель владних стосунків у сім’ї, що передбачає домінуючу роль чоловіка в родині: головним є чоловік, а за його відсутності – старший за віком чоловік в родині.

Повна сім’я – це сім’я, в якій є мати, батько і діти;

Полігамія – це така форма подружжя, при якій у шлюб вступають більше ніж два партнери.

Психологічне насильство в сім’ї – це насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Родинна економіка це сукупність різних видів сімейної економічної та фінансової діяльності, які забезпечують задоволення потреб членів сім’ї (приватне домашнє господарство, формування й витрачання сімейного бюджету тощо).

Розширена сім’я (складна) – це сім’я, яка складається із кількох поколінь родичів. Розрізняють різні форми розширеної сім’ї: патрілокальна сім’я (молоді переходять жити у сім’ю чоловіка); матрілокальна сім’я (молоді переходять жити у сім’ю дружини).

Сексуальне насильство в сім’ї – це протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Сім’я – це особи, які проживають сумісно, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки.

Соціологія сім’ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейні відносини у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Співжиття (конкурбінат) – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Шлюб – це сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі реєстрації актів громадянського стану.

Фізичне насильство в сім’ї – це умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.

 

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – Київ, 2002. – № 7. – С.1– 64.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – Київ, 2003. – № 11. – С.3 – 303.

3. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ // Офіційний вісник України. – Київ, 2001. – № 51.

4. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи // А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола. За заг. ред. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2002. – 164 с.

5. Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія. – К.: УДЦССМ, 2001. – 344 с.

6. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. – М.: Наука, 1981. – 365 с.

7. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. Центр «Академія», 2001. – 576 с.

8. Гіденс Ентоні. Соціологія // Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник; наук. кер. О.Іващенко. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

9. Дюркгейм Е. Самогубство: соціологічне дослідження // Пер. з фр. Л. Кононович. – К.: Основи, 1998. – 519с.

10. Зайцева З.Г., Гуляр О.О. Профілактика сімейного неблагополуччя: алкоголізм батьків і формування особистості дитини // Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю: Науково-методичний посібник. – К.: А.Л.Д., 1995.– 100 с.

11. Эриксон Э. Идентичность, юность и кризис. – М., 1996. – С.100 – 152.

12. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с.

13. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К.: Наукова думка, 1995. – 304 с.

14. Краткий психологический словарь // Под ред. А.В. Петровского,
М.Г. Ярошевского. – Рн/Д.: Феникс, 1998. – 505 с.

15. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание, Личность. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.

16. Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології. –
К.: ІЗМН, 1998. – 78 с.

17. Лукашевич Н. П. Социология воспитания. – К.: МАУП, 1996. – 180 с.

18. Лукашевич Н. П., Солодков В. Т. Социология образования. – К.: МАУП, 1997. – 192 с.

19. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тезисы. – М.: Высшая школа, 1982.

20. Методичні рекомендації до Комплексної програми «Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі» / Павленко А.М., Пінчук І.М., Шнеренко Л.П.. – К.: УДЦССМ, 2001. – 72с.

21. Москаленко В. В. Социализация личности. – К.: Вища школа, 1986. –198 с.

22. Ольшанский Д.В. Политическая психология. – СПб.: Питер, 2002. – 146 с.

23. Основи політичної науки // За заг. ред. Б.Кухти. Ч.3.: Політична свідомість і культура. – Львів: Кальварія, 1998. – 556 с.

24. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г. Мещерякова. – М., 1996. – С.364.

25. Смелзер Н. Социология // Пер. с англ. – М.: Феникс, 1998. – 688 с.

26. Соціальна робота // Соціальна робота. Книга ІІ. – К.: ДЦССМ, 2002. – 440 с.

27. Соціологія / За редакцією В.М. Пічі. – Львів: «Магнолія-Плюс», «Новий світ – 2000», 2004. – 277с.

28. Социальная психология личности в вопросах и ответах // Под ред. проф.В.А.Лабунской. – М.: Гардерики, 1999. – 397 с.

29. Соціологія / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 560 с.

30. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник // Соціальна робота. Книга IV. – К.: ДЦССМ, 2002. – 536с.

31. Соціологія: короткий соціологічний словник // Під заг.ред.
В.І. Воловича. – К.: Укр.центр дух.культури, 1998. – С.43.

32. Філософія // І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін. За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.

33. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид.центр “Академія”, 2000. – 544 с.

34. Фрейд З. Вступ до психоаналізу // Пер. з нім. П.Таращук. – К.: Основи, 1998. – 709 с.

35. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности: основные положения, исследования и применение. – Спб.: Питер, 2000. – 608 с.

36. Циба В.Г. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз). – К.: МАУП, 2000. – 152 с.

37. Черниш Н. Соціологія. – Львів: Кальварія, 2003. – 544 с.

38. Якуба О.О. Соціологія. – Харків: Константа, 1996. – 192 с.

 

 

ДОДАТКИ

 

ВИТЯГ З

СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ


(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 407-IV (407-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70
N 2620-IV (2620-15) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352
N 2709-IV (2709-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422
N 2710-IV (2710-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423
N 2853-IV (2853-15) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551
N 2901-IV (2901-15) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2
N 3097-IV (3097-15) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179
N 3250-IV (3250-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120
N 3497-IV (3497-15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277
N 3539-IV (3539-15) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293
N 524-V (524-16) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87 }


Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Стаття 3. Сім'я

 

1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

 

2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані
спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

 

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у
зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за
батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

 

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з
ними не проживає.

 

3. Права члена сім'ї має одинока особа.

 

4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення,
усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і
таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

 

Стаття 4. Право особи на сім'ю

 

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення
сім'ї.

 

У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього
Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

 

2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно
від віку.

 

3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.

 

Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у
випадках і в порядку, встановлених законом.

 

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

 

Стаття 6. Дитина

 

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею
повноліття.

 

2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею
чотирнадцяти років.

 

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років.

 

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

 

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами.

 

2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю
(договором) між їх учасниками.

 

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій
це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та
інтересів суспільства.

 

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням
права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на
особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне
життя.

 

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи
обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних,
релігійних та інших переконань, етнічного та соціального
походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та
іншими ознаками.

 

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних
відносинах, шлюбі та сім'ї.

 

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,
установлених Конституцією України (254к/96-ВР), Конвенцією про
права дитини (995_021), іншими міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

{ Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V (524-16) від
22.12.2006 }

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з
максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних
членів сім'ї.

 

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості,
добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад
суспільства.

 

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий
захист.

 

Глава 2

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ
ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

 

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів

 

1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти
років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом
свого права або інтересу.

 

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом
або домовленістю (договором) сторін.

 

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

 

1) встановлення правовідношення;

 

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

 

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

 

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

 

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення
права;

 

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це
передбачено цим Кодексом або договором;

 

7) зміна правовідношення; { Частину другу статті 18 доповнено
пунктом 7 згідно із Законом N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

 

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
{ Частину другу статті 18 доповнено пунктом 8 згідно із Законом
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

 

Розділ II

ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Глава 3

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21. Поняття шлюбу

 

1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у
державному органі реєстрації актів цивільного стану.

 

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є
підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

 

3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у
жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли
релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення
державних органів реєстрації актів цивільного стану.

 

Стаття 22. Шлюбний вік

 

1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для
чоловіка - у вісімнадцять років.

 

2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти
шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

 

Стаття 23. Право на шлюб

 

1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

 

2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за
рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде
встановлено, що це відповідає її інтересам.

 

Стаття 24. Добровільність шлюбу

 

1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

 

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

 

2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а
також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх
дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені
статтями 38-40 цього Кодексу.

 

Стаття 25. Одношлюбність

 

1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному
шлюбі.

 

2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після
припинення попереднього шлюбу.

 

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

 

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є
родичами прямої лінії споріднення.

 

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні,
неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які
мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають
спільну матір або спільного батька.

 

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та
сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

 

4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною
дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між
дітьми, які були усиновлені ним.

 

5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена
ним дитина.

 

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути
зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

 

Глава 4

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу

 

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком
до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану
за їхнім вибором.

 

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються
нареченими. { Частину першу статті 28 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

 

2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком
особисто.

 

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини
особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу
реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально
засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження
представника мають бути нотаріально засвідчені.

 

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася,
заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох
місяців від дня її подання.

 

Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами
та обов'язками

{ Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
(524-16) від 22.12.2006 }

1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану
зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками
як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність
за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

{ Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
(524-16) від 22.12.2006 }

Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я

 

1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого
здоров'я.

 

2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження
наречених.

 

3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених
(1740-2002-п) встановлює Кабінет Міністрів України.

 

4. Результати медичного обстеження є таємницею і
повідомляються лише нареченим.

 

5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з
наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного
або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може
бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

{ Стаття 30 в редакції Закону N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу
в шлюб

{ Назва статті 31 в редакції Закону N 524-V (524-16) від
22.12.2006 }


{ Частину першу статті 31 виключено на підставі Закону
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }


{ Частину другу статті 31 виключено на підставі Закону
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }


3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати
другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з
приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

 

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від
шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою
нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для
того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,
наявність дитини, судимість тощо).

 

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у
зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою
дарувальника може бути розірваний судом.

 

У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ,
яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати
її вартість.

 

Стаття 32. Час реєстрації шлюбу

 

1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня
подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

 

За наявності поважних причин керівник державного органу
реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до
спливу цього строку.

 

2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а
також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або
нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або
у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного
місяця.

{ Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації
шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного
стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три
місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

 

Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу

 

1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу
реєстрації актів цивільного стану.

 

За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій
обстановці. { Абзац другий частини першої статті 33 в редакції
Закону N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

 

2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за
місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної
допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин
прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

 

Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та
нареченого

 

1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації
їхнього шлюбу є обов'язковою.

 

2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

 

Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу

 

1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як
спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними
прізвищами.

 

2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого
прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають
мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого
прізвища воно буде починатися.

 

Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не
випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена
і (або) наречений.

 

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої,
нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із
частин свого прізвища на прізвище другого.

 

Стаття 36. Правові наслідки шлюбу

 

1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків
подружжя.

 

2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи
переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені
Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

 

Стаття 37. Правозгідність шлюбу

 

1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами
першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не
визнаний недійсним за рішенням суду.

 

Глава 5

НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ

Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу

 

1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог,
встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

 

Стаття 39. Шлюб, який є недійсним

 

1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно
перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

 

2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є
родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і
сестрою.

 

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана
недієздатною.

 

4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації
актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб,
зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій
цієї статті.

 

5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у
шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання
актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним
з моменту припинення попереднього шлюбу.

 

6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті
осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієї
статті), а також розірвання цього шлюбу.

 

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

 

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був
зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

 

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в
момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом,
перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного
сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення
своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було
зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

 

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його
фіктивності.

 

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або
одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та
обов'язків подружжя.

 

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент
розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували
відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

 

Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за
рішенням суду

 

1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо
він був зареєстрований:

 

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням
вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;
(Пункт 1 частини першої статті 41 в редакції Закону N 3250-IV
(3250-15) від 20.12.2005)

 

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та
племінником, племінницею;

 

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу,
небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

 

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було
надано права на шлюб.

 

2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере
до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи,
тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин,
а також інші обставини, що мають істотне значення.

 

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності
дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4
частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного
віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

 

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з
позовом про визнання шлюбу недійсним

 

1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу
недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких
порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун,
піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган
опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси
дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність
якої обмежена.

 

Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення

 

1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є
перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

 

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання
його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення
суду про розірвання шлюбу.

 

Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним

 

1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу,
шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

 

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

 

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб,
визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення
у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків
подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя
іншими законами України.

 

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно
вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової
власності.

 

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої
участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

 

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в
недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що
одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню
відповідно до Цивільного кодексу України (435-15), але не більш
як за останні три роки.

 

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у
зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на
проживання у ньому і може бути виселена.

 

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу
змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим
прізвищем без достатньої правової підстави.

 

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою
цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до
реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від
державного органу реєстрації актів цивільного стану.

 

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

 

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до
реєстрації шлюбу, вона має право:

 

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної
сумісної власності подружжя;

 

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона
поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;

 

3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього
Кодексу;

 

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

 

Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка
народилася у недійсному шлюбі

 

1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та
обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

 

Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним

 

1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)
нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у
державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за
рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою
прокурора.

 

Глава 6

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 49. Право на материнство

 

1. Дружина має право на материнство.

 

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до
зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

 

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину
(репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею
конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті
протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування
завданої їй моральної шкоди.

 

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для
збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

 

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для
поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

 

Стаття 50. Право на батьківство

 

1. Чоловік має право на батьківство.

 

2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її
до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

 

3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної
функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових,
трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо
нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

 

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї
індивідуальності

 

1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї
індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

 

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний
розвиток

 

1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та
духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на
створення умов для праці та відпочинку.

 

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

 

1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли
дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу
реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб,
або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про
обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або
про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.

 

2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів
цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.

 

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків
та спільне вирішення питань життя сім'ї

 

1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою
обов'язки в сім'ї.

 

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої
праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

 

2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися
подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають
право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.

 

3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї
вчинені за згодою другого з подружжя.

 

Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю

 

1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про
побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на
почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

 

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до
матері.

 

Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

 

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед
іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

 

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про
матеріальне забезпечення сім'ї.

 

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту
недоторканність

{ Назва статті 56 в редакції Закону N 524-V (524-16) від
22.12.2006 }

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця
свого проживання.

{ Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не
заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства,
щодо підтримання шлюбних відносин.

 

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

 

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування
до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку
за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням
права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і
може мати наслідки, встановлені законом.

{ Частина четверта статті 56 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

Глава 7

ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини,
чоловіка

 

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

 

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

 

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі
договору дарування або в порядку спадкування;

 

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які
належали їй, йому особисто.

 

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі
індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть
тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

 

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії,
нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

 

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї
премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями
(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її
одержанню.

 

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти,
одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,
йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому
моральної шкоди.

 

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові
суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а
також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески
сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною
власністю кожного з них.

{ Частина п'ята статті 57 в редакції Закону N 524-V (524-16) від
22.12.2006 }

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини,
чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання
у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

 

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і
кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні,
відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною
власністю.

 

Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою
приватною власністю дружини, чоловіка

 

1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає
приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів,
приплоду або доходу (дивідендів).

 

Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої
приватної власності

 

1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим
володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї,
насамперед дітей.

 

2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік
зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які
відповідно до закону мають право користування ним.

 

Глава 8

ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності
подружжя

 

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу).

 

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей
індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.

 

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

 

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може
бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
{ Частина перша статті 61 в редакції Закону N 524-V (524-16) від
22.12.2006 }

 

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна
плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
{ Частина друга статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V (524-16) від 22.12.2006 }

 

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,
то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були
одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.

 

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти,
оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для
одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя.

 

Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності
подружжя на майно, що належало дружині,
чоловікові

 

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно
збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи
грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору
може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя.

 

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав
участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в
управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід,
дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням
суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя.

{ Статтю 62 доповнено частиною другою згідно із Законом N 524-V
(524-16) від 22.12.2006 }

Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної
власності

 

1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,
користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними.

 

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою

 

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх
договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою
особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя.

 

2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь
другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної
власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

 

Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є
об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя

 

1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

 

2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що
він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право
на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як
такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо
цей договір виходить за межі дрібного побутового.

 

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують
нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також
договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має
бути подана письмово.

 

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального
посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально
засвідчена.

 

4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї,
створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за
договором, використане в інтересах сім'ї.

 

Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування
майном

 

1. Подружжя має право домовитися між собою про порядок
користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної
власності.

 

2. Договір про порядок користування житловим будинком,
квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо
він нотаріально посвідчений, зобов'язує правонаступника дружини та
чоловіка.

 

Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є
об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя

 

1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою
договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання
(догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної
власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або
визначення порядку користування майном.

 

 

2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою
частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її
визначення та виділу в натурі.

 

Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після
розірвання шлюбу

 

1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної
власності на майно, набуте за час шлюбу.

 

2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної
сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється
співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до
Цивільного кодексу України (435-15).

 

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя

 

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить
їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання
шлюбу.

 

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною
згодою.

 

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого
нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,
чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально
посвідчений.

 

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі
майна, що є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя

 

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,
якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним
договором.

 

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити
від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне
значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне
забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,
витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

 

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути
збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні
повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони
одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,
духовного розвитку та лікування.

 

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя

 

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя, ділиться між ними в натурі.

 

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу
майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги
інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають
істотне значення.

 

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше
не визначено домовленістю між ними.

 

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя,
хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих
речей враховується при присудженні іншого майна другому з
подружжя.

 

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість
його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема
на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише
за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом
України (435-15).

 

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе
за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної
грошової суми на депозитний рахунок суду.

 

Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ
майна, що є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя

 

1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ
майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
якщо шлюб між ними не розірвано.

 

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання
шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

 

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із
співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права
власності.

 

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя

 

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути
накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної
сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

 

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір
був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було
одержане за договором, використано на її потреби.

 

3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з
подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час
шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане
на кошти, здобуті злочинним шляхом.

 

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають
однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між
собою або в будь-якому іншому шлюбі

{ Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
(524-16) від 22.12.2006 }

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не
перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,
майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на
праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
письмовим договором між ними.

 

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в
будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього
Кодексу.

{ Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
(524-16) від 22.12.2006 }

Глава 9


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.135 сек.)