Історія статистичних методів у мовознавстві

Питання до теми «Статистична лінгвістика»

Cфери застосування статистичних методів у мовознавстві.

Статистична лінг­вістика - наука, що займається виявленням та описом кількісних характеристик та закономірностей мови та мовлення; ґрунтується на факті, що певні кількісні характеристики, а також функціональні залежності між ними, отримані на обмеженій вибірці, характеризують мову загалом або окремі її функціональні стилі. Завданням статистичної лінг­вістики є визначення статистичної структури тексту для вирішення задач, зокрема, лінгвометрії, стилеметрії та глоттохронології. Ці задачі полягають, наприклад, у автоматизації лексикографічних процесів, порівнянні словників, створенні систем стенографії, автоматичного визначення мови чи автентичності твору, типології, атрибуції (авторська, часова, стилева - для застосування, наприклад, у судовій та кримінальній лінгвістиці), діагностиці і т.д. текстів та їх частин, визначенні тривалості роздільного існування двох споріднених мов тощо. Також результати статистичної лінгвістики знаходять своє застосування у криптолінгвістиці, під час інформаційного пошуку. Лінґвометрія - галузь прикладної лінгвістики, що виявляє, вимірює та аналізує кіль­кісні характеристики одиниць різних рівнів мови. Застосовуючи апарат математичної статистики, лінґвометрія бере участь у вирішенні таких завдань мовознавства, як створення та порівняння словників, створення автоматичних словників, тезаурусів, створення систем стенографії, автоматичне визначення мови, інформаційний пошук тощо. Cти­леметрія - галузь прикладної лінгвістики, що виявляє, вимірює та аналізує кількісні характеристики певного функціонального стилю мови чи мовлення. Вона вирішує задачі типології, діагностики, атрибуції, класифікації, реконструкції, датування, тощо. Гроттохронологія – підрозділ порівняльно-історичного та математичного мовознавства, предметом якого є виявлення швидкості мовних змін та визначення на основі цього часу споріднення розмовних мов.

Історія статистичних методів у мовознавстві.

Початки застосовувати кількісних та статистичних методів до мови та мовлення ся­гають ще античності, а новим поштовхом до її розвитку в сучасності стало, зокрема, зростання популярності вивчення іноземних мов у середині XIX - на поч. XX ст. Те­оретики та практики викладання мови усвідомили, що повністю оволодіти мовою за декілька років при кількох годинах занять на тиждень неможливо, тому вирішили об­межити словник найбільш частовживаними словами. Справжній «вибух» статистичних досліджень відбувся з появою та розвитком обчислювальної техніки. Комп’ютери допо­могли максимально спростити механічну роботу, зокрема таку, як обчислення кількості слововживань у тексті. На відміну від єдино можливого колись ручного обрахунку, зараз переведення тексту в електронний вигляд та застосування відповідного програмного забезпечення дає змогу отримати ці дані автоматично. Лінґвостатистичні дослідження в Україні почалися з 50-х рр. XX ст., і спочатку вони стосувалися відбору лексичного мінімуму для іноземних мов, але згодом сфера їх застосування розширилася. Так, на початку 1960-х років в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР було організо­вано групу структурно-математичної лінгвістики, яка розпочала цілеспрямоване статис­тичне дослідження українських текстів художнього, науково-технічного та соціально- політичного функціональних стилів, що дало змогу виявити їхні статистичні параме­три. Тоді ж розпочався проект з укладання серії частотних словників: художньої прози, драми, поезії, публіцистики, наукової прози, до якого було також залучено лабораторію комп’ютерної лінгвістики Київського національного університету імені Тараса Шевчен­ка.

Поиск по сайту: