Етапи розвитку і стан ринку фінансових послуг в Україні

Ведучим сегментом на ринку фінансових послуг є банківська система, яка надає великий спектр фінансових послуг і є основним фінансовим посередником. Тому етапи розвитку ринку фінансових послуг закладені банківською системою.

Перший етап – 1991 – 1992 рр. – характеризується процесами створення спільних і малих підприємств, акціонерних товариств, в банківській сфері іде реорганізація, Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Був прийнятий Закон «Про цінні папери і фондову біржу», який започаткував створення фондового ринку України, Закон «Про власність», який відкрив дорогу для створення нових форм підприємств, малого бізнесу.

Другий етап – 1992 – 1993 рр. – період гіперінфляції; глибока економічна, фінансова та платіжна криза, невпорядкованість і нестабільність нормативно-правового регулювання; виникнення банків «нової хвилі», масове народження дрібних «кишенькових» банків.

Третій етап – 1994 – 1996 рр. – змінюється кон’юнктура фінансового ринку, відбувається зміна складу акціонерів, власників багатьох підприємств, комерційних банків, їх філій, важко одержати доступ до необхідних інвестиційних коштів, відсутні послуги високої якості в тому числі банківські. Для банків – це етап банкрутства. У 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 – опинилися у стані прихованого банкрутства, у 70 банків відбулася зміна власників і склад акціонерів. Процес масового банкрутства комерційних банків вніс ускладнення в розвиток економічної системи країни, а також була підірвана довіра до банківської системи вкладників.

Четвертий етап – 1996 – 2000 рр. – впровадження національної валюти – гривні, розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках, створено національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів на основі електронних платежів, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, скоротити до мінімуму термін проходження платежів.

П’ятий етап – 2000 – до нашого часу. Це період законодавчого становлення ринку фінансових послуг. Приймається ціла низка Законів, які визначають цілі та напрями діяльності фінансових інститутів, що діють на ринку; опрацьовані такі фінансові категорії як «фінансові інститути», «фінансова послуга», «ринок фінансових послуг», «фінансова установа» та інші, чітко визначені послуги, які відносять до фінансових, прийнято Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, визначені основні завдання Комісії.

У 1997 році в Україні введено нову статистичну класифікацію видів економічної діяльності, в якій виділена фінансова діяльність (код 65), що включає: фінансове посередництво, фінансовий лізинг, грошове посередництво, страхування (код 66), допоміжна діяльність у сфері фінансів і страхування, яка представлена значною кількістю фінансових послуг.

12 липня 2001 року введено в дію Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон), який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснює регулятивні і наглядові функції за діяльністю з надання фінансових послуг. Закон спрямований на створення:

• правових основ для захисту інтересів покупців фінансової послуги;
• правового забезпечення діяльності на ринку фінансових послуг, його конкурентоспроможності;
• правового забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Крім Закону, відносини, що виникають у зв’язку з функціонуванням сегментів фінансового ринку в нашій країні та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України та іншими законами з питань регулювання ринків фінансових послуг і нормативно-правовими актами.

В економічній літературі та Законі відзначається, що відноситься до фінансових послуг, їх особливості, які фактори впливають на розвиток ринку, дається визначення фінансовим категоріям, що діють на ринку тощо.

До фінансових послуг належать: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; переказ грошей; надання гарантій і поручительств, послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівля цінними паперами; факторинг; інші операції.

Фінансові послуги надають фінансові установи. «Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом». Фінансові установи – це банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Можливість віднесення установи до статусу фінансової полягає в тому, що надання фінансової послуги є винятковим видом діяльності. До фінансових установ відносять і кредитні установи.

Самими поширеними фінансовими послугами на вітчизняному ринку, які визначають його склад є професійні послуги на ринку банківських послуг; послуги кредитних спілок, довірчих товариств, торгівців цінними паперами, зберігачів і реєстраторів, страхових і лізингових компаній, недержавних пенсійних фондів, ломбардів, послуги у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності, з оцінювання майна та інші, що забезпечують оборот фінансових активів.

Учасниками ринку фінансових послугє юридичні і фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які мають право надавати фінансові послуги на території України, і споживачі цих послуг.

Учасником ринку фінансових послуг є і саморегулівні організації – неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку фінансових послуг. Зміст діяльності цієї організації полягає в тому, що їй відповідними державними органами, що регулюють розвиток ринку, делегуються повноваження з розробки і впровадження правил поведінки, сертифікації фахівців, додаткові повноваження.

Провідні тенденції розвитку ринку фінансових послуг у сучасному світі тісно пов'язані з певними особливостями функціонування фінансових ринків окремих держав.

Ринок фінансових послуг в Україні розвивається дуже повільно. Українські компанії, що надають фінансові послуги, поки що не можуть конкурувати з аналогічними компаніями на міжнародному ринку. Частково цей процес гальмувався відсутністю відповідного законодавства, що б регулювало порядок надання окремих фінансових послуг. 3 іншого боку, на становлення ринку фінансових послуг негативно вплинула нестабільність української валюти, яка була спричинена незбалансованістю економіки та грошово-кредитної політики держави. Серед фінансових посередників, що діють на ринку, найбільшим попитом користуються банки. Така ситуація свідчить про те, що банківська сфера є найбільш впорядкованою і стабільною.

Для ринку фінансових послуг, щоб бути повністю досконалим, треба дотримуватись таких вимог: