Економічні ресурси

Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення. Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Економічні ресурси – речові та особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва товарів і послуг.

До економічних ресурсів належать праця, підприємницька діяльність (як особливий вид праці), земля, засоби виробництва, наука та інформація. В одній країні або у масштабі всього світу нині обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Це по-різному стосується окремих факторів. Так, із загальної площі земної кулі майже 510 млн. кв. км (понад 75%) припадає на моря. Неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо. Щодо людських ресурсів, то про їх обмеженість у межах планети говорити недоцільно, оскільки у світі налічується до 800 млн. безробітних. Значна кількість безробітних і в кожній із розвинутих країн світу. Водночас у них існує нестача певної кількості кваліфікованих кадрів деяких професій. Умовно можна говорити й про обмеженість засобів виробництва. Навіть у розвинутих країнах світу в період економічного піднесення залишаються незавантаженими до 25% виробничих потужностей та інших факторів виробництва. Таким чином, обмеженість людських ресурсів і засобів виробництва зумовлена сутністю (природою) економічної системи. Це свідчить також про певну недосконалість визначення економічної теорії як науки, що вивчає, як використовуються обмежені ресурси. Водночас про таку обмеженість ресурсів можна із значною умовністю говорити лише стосовно безмежних потреб людини. У цьому разі краще вживати поняття «відносна обмеженість ресурсів», або їхня рідкісність. Водночас справді обмеженими є лише окремі види природних ресурсів (нафта, газ тощо). Ця обмеженість є абсолютною. Внаслідок поглиблення екологічної, сировинної, енергетичної кризи посилюватиметься передусім боротьба за абсолютно обмежені ресурси.

Для вивчення економічних ресурсів застосовують різні критерії кваліфікації. Крім особистих і речових факторів виділяють відтворювані й невідтворювані фактори. До перших відносять створені й відновлювані природою (ґрунт, водні басейни тощо) і суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до других – корисні копалини, що використовуються як сировина. Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси) інша кваліфікація ресурсів – поділ їх на природні, трудові, інвестиційні (грошові), наукові та інформаційні. З урахуванням такого поділу обмеженість, наприклад, інвестиційних ресурсів також є умовною. Так, обсяг грошових коштів, які могли б буї й вкладеними в економіку світу в середині 90-х XX ст. – понад 3 трлн. дол. Водночас в економіку України достатньо було б вкласти приблизно 40 млрд. дол. Якщо інвестиційні ресурси вкладають в економіку іншої країни для отримання максимальних прибутків або завоювання ринків збуту тощо, вони стають грошовим капіталом, а їх експорт в цю крашу називають вивезенням капіталу.

Щодо науки як економічного ресурсу, то в економічній літературі її називають специфічною продуктивною силою через перетворення її в більшості галузей промисловості на початкову стадію безпосереднього виробництва, трансформація праці ученого у продуктивну силу сукупного працівника, у перетворенні результатів досліджень (патентів, ліцензій тощо) на товар та ін.

Інформація є невід’ємною властивістю процесів управління в різних системних об'єктах, зокрема економічних. Економічна інформація – матеріальна основа аналізу, планування й управління народним господарством, сприяє передусім процесу прискореного прийняття управлінських рішень. Основні види економічної інформації – фінансова, комерційна, валютна, торговельна, банківська, техніко-технологічна, патентна та ін.

Кожний із названих ресурсів можна подати у вигляді ресурсного ринку, який складається з декількох конкретніших ринків. Наприклад, ринок інвестицій формується у процесі взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків, ринку довго- та короткотермінових кредитів тощо. Крім цих факторів (ресурсів), в економічній літературі називають іще науково-технічний прогрес, державне регулювання економіки тощо.

Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називають ресурсами, або факторами, виробництва.

Економісти поділяють усі ресурси на дві великі групи:

матеріальні ресурси — земля й капітал;

людські ресурси — праця і підприємницький хист.

Земля — це насамперед просторово-географічний фактор. На землі живуть люди, на ній розташовані держави — великі й малі. Однак території цих держав, хоч якими би значними вони були, все ж обмежені. Земля до того ж і сама є ресурсом: на ній вирощують сільськогосподарські культури. Крім цього, в землі зосереджені великі багатства — корисні копалини, вода. Отже, земля як економічний ресурс — це ті дарові блага природи, які застосовують у виробництві, а саме: орні землі, пасовища, ліси, поклади корисних копалин, водні ресурси тощо. Природа постачає людині усі ті матеріали, з яких та виробляє життєві блага, і ті сили, які людина використовує у процесі виробництва (сила вітру, води, атома тощо). Земля — вихідний фактор виробництва, без якого неможлива господарська діяльність. Основними природними умовами, які істотно впливають на розвиток національної економіки, є кліматичні умови, багатство корисних копалин, характер земної поверхні й географічне розташування.

Капітал, або капітальні блага, охоплює усі виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше, завжди є результатом попередньої праці людей і вже тому він обмежений; по-друге, він призначений не для безпосереднього споживання (як споживчі блага), а для подальшої участі у процесі виробництва. Економісти нерідко називають капітал фізичним капіталом, або засобами виробництва. Гроші не належать до фізичного капіталу. Оскільки гроші нічого не виробляють, а є тільки представником капіталу, що може перетворюватися на капітал (коли за них купують засоби виробництва), то їх не розглядають як економічний ресурс. Гроші — це фінансовий капітал.

Праця людини охоплює сукупність усіх її фізичний і розумових здібностей, які застосовують у виробництві життєвих благ. Значення нього ресурсу полягає в тому, що праця є джерелом усіх дій, спрямованих на перетворення природи для задоволення потреб людини. Праця є джерелом усіх економічних цінностей. Тільки завдяки праці людське суспільство досягло того високого ступеня матеріальної та духовної культури, який ми маємо зараз і який слугує основою нашої цивілізації.

Особливим видом людських ресурсів є підприємницький хист, що виявляється у здібності певного відсотка людей поєднувати й організовувати використання трьох інших економічних ресурсів у процесі виробництва, займатися бізнесом, тобто найефективніше використовували всі інші ресурси.

Спільною рисою усіх економічних ресурсів є те, що вони рідкісні, шюбто їхня кількість обмежена. Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробництва, необхідність усебічної економії виробничих ресурсів та виробу, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів тощо. Отже, суспільство не здатне виробити такий обсяг товарів і послуг, щоб задовільнити всі матеріальні потреби. Єдине, що залишається, - це домагатися якнайповнішого задоволення потреб. Суспільство може впливати на ступінь невідповідності між потребами й ресурсами, прагнути повнішого задоволення потреб, виходячи з наявних ресурсів, підвищувати ефективність використання ресурсів.

Поиск по сайту: