За критерієм платності для споживача адміністративні послуги можуть поділятися на платні і безоплатні

Надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі. За платні адміністративні послуги справляється адміністративний збір. Плата за послугу визначається із урахуванням її соціального та економічного значення.

3. За обов’язковістю одержання послуги суб’єктом звернення послуги можна класифікувати:

a) Обов’язкові (отримання внутрішнього загальногромадянського паспорта);

b) Добровільні (отримання адресної допомоги);

4. Залежно від суб’єктів надання адміністративні послуги розрізняють:

a) Державні послуги;

b) Муніципальні послуги.

5. За суб’єктами, які отримують послуги, слід розрізняти:

a) Послуги, спрямовані на задоволення інтересів фізичних осіб;

b) Послуги, спрямовані н задоволення інтересів юридичних осіб та індивідуальних підприємців;

c) Послуги, спрямовані на задоволення інтересів фізичних та юридичних осіб (реєстрація прав на нерухоме майно, кадастровий облік об’єктів нерухомого майна).

6.Залежно від домінування інтересів, що спонукають їх реалізацію, на такі групи:

a) Послуги, потреба в яких обумовлена приватним інтересом, що має соціальну значущість;

b) Послуги, необхідність яких викликана публічним інтересом.

7. Залежно від форми реалізації поділяють на:

a) Послуги, пов’язані з реальним здійсненням конституційних прав і свобод громадян;

b) Власне адміністративні послуги, пов’язані з юридичним оформленням умов, необхідних для реалізації прав і свобод громадян.

8. За кількістю суб’єктів, задіяних до процедури надання послуги розрізняють:

a) Елементарні – послуги, які реалізуються й надаються в рамках взаємодії суб’єкта звернення з одним відомством;

b) Композитні – послуги які складаються з декількох елементарних послуг (у процедурі їх надання задіюється декілька різних відомств).

9. За наявності проміжного результату слід розрізняти послуги:

a) Проста, яка передбачає одноразове звернення до суб’єктів її надання з отриманням кінцевого результату;

b) Складна – передбачає багаторазове звернення до суб’єктів її надання з отриманням проміжних результатів, які мають самостійну цінність (видача довідки про відповідність технічного стану автобусів перевізників–претиндента умовам перевезень та видача довідки про відповідність перевізника-претиндента вимогам нормативних актів у сфері безпеки дорожнього рух).

10. За критерієм необхідності для споживача можна виділити:

a) Основні – спрямована на задоволення конкретної потреби;

b) Додаткові – супроводжує основну послугу.

11. За можливим способом їх отримання на:

a) Послуги, що надаються суб’єктом надання адміністративних послуг безпосередньо;

b) Послуги, що надаються через центри надання адміністративних послуг

c) Послуги, що надаються через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

12. За галузями їх надання можна розділити:

a) Послуги у сфері землекористуванні;

b) Послуги в галузі природокористування;

c) Послуги в галузі підприємницької діяльності;

d) Послуги соціальних відносин

Упорядкування системи адміністративних послуг – основний напрям наближення влади до пересічного громадянина, задоволення його потреб, захисту прав та свобод. З метою ведення обліку таких послуг, удосконалення процедури їх надання в Україні запроваджено Реєстр адміністративних послуг.

ЧАСТИНА 2.

1. Адміністративно-правовий статус суб’єкта звернення.

2. Публічна адміністрація як суб’єкт надання адміністративних послуг.

3. Адміністративна процедура при наданні адміністративних послуг.

1. Адміністративний процес, у тому числі неюрисдикційний, характеризується різноманітністю суб’єктів. Як сторони (учасники, суб'єкти) в неюрисдикційних провадженнях адміністративного процесу виступають юридичні і фізичні особи: органи (особи), наділені публічно-владними повноваженнями, у тому числі місцевого самоврядування; адміністрація підприємств, установ, організацій; політичні партії й органи суспільної (громадської) самодіяльності; громадські об'єднання і просто громадяни, а також іноземні громадяни й особи без громадянства та представників суб’єктів звернення.

Одним із критеріїв поділу учасників на групи є спеціальна мета їхнього вступу в процес – для захисту своїх прав чи прав інших осіб. За одностайною позицією теоретиків юридичного процесу, організатори (лідируючі суб'єкти) процесу завжди забезпечують реалізацію «чужого інтересу», тобто інтересу суб’єктів основних реалізовуваних відносин. Первісні суб'єкти процесу поділяються на організаторів (лідируючих суб'єктів) та учасників процесу.

Адміністративно-процесуальна правоздатність, як правило, пов'язана з реалізацією процесуальних прав громадян у конкретних правовідносинах. Вона буває загальна та спеціальна адміністративно-процесуальна правоздатність громадян.

При цьому загальна адміністративно-процесуальна правоздатність являє собою здатність усіх громадян мати загальні процесуальні права і нести загальні процесуальні обов'язки. Спеціальна адміністративно-процесуальна правоздатність – це здатність мати специфічні комплекси прав і обов'язків, зумовлені специфічним положенням окремих груп громадян.

Адміністративно-процесуальну дієздатність як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права й обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.

Адміністративно-процесуальні обов'язки – це встановлювана державою, органами місцевого самоврядування, а у визначених законодавством випадках – і іншим суб’єктам, міра необхідної, належної поведінки громадян в інтересах держави, суспільства й особистих інтересів громадян.

Адміністративно-процесуальні законні інтереси мають наступні властивості: виникають у зв'язку із адміністративно-процесуальною діяльністю; не ущемлюють при цьому інтереси інших суб'єктів процесу; пов'язані у відповідних випадках із конкретними процесуальними обов'язками лідируючих суб'єктів.

До кола суб’єктів звернення віднесені також юридичні особи. Згідно ч. 1 ст. 80 ЦКУ «юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку». Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦКУ «юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування». Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦКУ учасниками (засновниками).

Громадські об’єднання, які мають статус юридичної особи є звичайними суб’єктами звернень. Якщо ж йдеться про громадські об’єднання, які мають намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи на основі повідомлення про утворення, то у них в принципі не існує потреби у зверненні за адміністративними послугами (якщо не відносити до останніх дії «усіченого / повідомного характеру»: повідомлення про зміну найменування громадського об’єднання, його мети (цілей), зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об’єднання (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про громадські об’єднання»).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування також можуть бути суб’єктами звернень за адміністративними послугами, якщо вони звертаються до суб’єктів надання адміністративних послуг у якості юридичної особи. Наприклад, юридична особа – Секретаріат Кабінету Міністрів України звертається за певним будівельним дозволом до уповноважених органів тощо.

2. Важливим суб'єктом правовідносин є держава, яка за своїм потенціалом переважає можливості інших суб'єктів цього процесу. Держава здійснює повний комплекс заходів, спрямованих на постійний соціальний розвиток суспільства. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямування діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини – головний обов'язок держави.

Закон України «Про адміністративні послуги» дає вичерпний перелік коло суб’єктів, які можуть надавати адміністративні послуги. Це зокрема:

1) органи виконавчої влади;

2) інші державні органи;

3) органи влади Автономної Республіки Крим;

4) органи місцевого самоврядування;

5) посадові особи органу виконавчої влади, іншого державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.

Сьогодні систему органів виконавчої влади України становлять: Кабінет Міністрів, міністерства інші центральні органи виконавчої влади (служби, інспекції, агентства та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом), місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації та територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Важливим чинником для створення служби є те, що у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, то центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.

Зарубіжний досвід свідчить, що саме органи місцевого самоврядування надають найбільше у своїй діяльності, адміністративні послуги, ніж центральні органи виконавчої влади. Адже органи місцевого самоврядування є найближчими до споживача і це дозволить найоптимальніше розглянути питання щодо надання адміністративної послуги.

Основний масив адміністративних послуг надається через центри надання адміністративних послуг, які є постійно діючим робочим органом або структурним підрозділом виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. Чинне законодавство фактично не визнає суб’єктом надання адміністративних послуг ЦНАП. Даний структурний підрозділ є тільки посередником між суб’єктом звернення та суб’єктом надання адміністративної послуги, але в окремих випадках адміністратори можуть безпосередньо надавати адміністративні послуги.

Суб’єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. Він призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг. Адміністратор має іменну печатку (штамп) із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та найменування центру надання адміністративних послуг.

Основні завдання адміністратора є:

1) надання суб’єктам звернень вичерпної інформації та консультацій щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг;

2) прийняття від суб’єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб’єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання;

3) видача або забезпечення направлення через засоби поштового зв’язку суб’єктам звернень результатів надання адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в задоволенні заяви суб’єкта звернення), повідомлення щодо можливості отримання адміністративних послуг, оформлених суб’єктами надання адміністративних послуг;

4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг суб’єктами надання адміністративних послуг;

5) здійснення контролю за додержанням суб’єктами надання адміністративних послуг термінів розгляду справ та прийняття рішень;

6) надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Адміністративні послуги» є три способи надання адміністративних послуг а саме:

1) безпосередньо суб’єктами надання адміністративних послуг;

2) через центри надання адміністративних послуг;

3) через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Єдиний державний портал передбачає можливість надання адміністративних послуг в електронній формі з використанням мережі Інтернет. Це не лише зручно для споживачів адміністративних послуг, а й сприятиме більш точному визначенню їх потреб та очікувань, підвищуватиме відповідальність влади.

3. Адміністративні послуги надаються лише за зверненням фізичної чи юридичної особи, тому, за загальним правилом, орган, наділений публічно-владними повноваженнями, не може за власною ініціативою розпочинати процедуру надання такої послуги. Його основним завданням є задоволення прав та охоронюваних законом інтересів приватних осіб, а реалізація повноважень щодо надання адміністративних послуг повинна бути похідною від головного завдання при вирішенні цієї категорії справ.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Адміністративні послуги», суб’єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання, що забезпечується шляхом надання їм безоплатного доступу до Реєстру адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі, функціонування цілодобової Урядової телефонної довідки та інформування таких суб’єктів через засоби масової інформації.

Суб’єкти надання адміністративних послуг зобов’язані забезпечити:

1) облаштування у місцях прийому суб’єктів звернень інформаційних стендів із зразками відповідних документів та інформації в обсязі, достатньому для отримання адміністративної послуги без сторонньої допомоги;

2) створення та функціонування веб-сайтів, на яких розміщується інформація про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб’єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під’їзних шляхів та місць паркування;

3) здійснення посадовими особами прийому суб’єктів звернень згідно з графіком, затвердженим керівником відповідного суб’єкта надання адміністративних послуг. Кількість годин прийому суб’єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень, у тому числі в суботу - не менше шести годин;

4) надання суб’єкту звернення, який звернувся за допомогою засобів телекомунікації (телефону, електронної пошти, інших засобів зв’язку), інформації про порядок надання адміністративних послуг;

5) видання довідково-інформаційних матеріалів про адміністративні послуги та безоплатне поширення таких матеріалів у приміщеннях, в яких здійснюється прийом суб’єктів звернень;

Суб’єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб’єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується. Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про:

1) суб’єкта надання адміністративної послуги або центр надання адміністративних послуг (найменування, місцезнаходження, режим роботи, телефон, адресу електронної пошти та веб-сайту);

2) перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги;

3) платність або безоплатність адміністративної послуги, розмір та порядок внесення плати (адміністративного збору) за платну адміністративну послугу;

4) строк надання адміністративної послуги;

5) результат надання адміністративної послуги;

6) можливі способи отримання відповіді (результату);

7) акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги.

Інформаційна картка адміністративної послуги розміщується суб’єктом надання адміністративних послуг на його офіційному веб-сайті та у місці здійснення прийому суб’єктів звернень.

Технологічна картка адміністративної послуги містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги. У технологічній картці адміністративної послуги зазначаються:

1) етапи опрацювання звернення про надання адміністративної послуги;

2) відповідальна посадова особа;

3) структурні підрозділи, відповідальні за етапи (дію, рішення);

4) строки виконання етапів (дії, рішення).

Заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій чи усній формі. Важливим здобутком є те, що письмова заява може бути подана суб’єкту надання адміністративної послуги особисто, надіслана поштою або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку. Щодо строків надання адміністративних послуг, слід вказати, що граничний строк надання адміністративної послуги не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб’єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги. Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб’єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб’єкта звернення.

При наданні адміністративних послуг справляється плата (адміністративний збір). Проте, законодавець передбачив, що надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі. Розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення. Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету. Важливо наголосити, що плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб’єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб’єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб’єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

Поиск по сайту: