Рахунок фінансових операцій

«Прямі іноземні інвестиції» - групи статей, яка відображає стійкий вплив інвестора, резидента однієї країни на підприємство, яке знаходиться в іншій країні. Це такі операції: будівництво, реінвестування прибутку, in-фірменне кредитування.

«Портфельні інвестиції» відображають відносини між резидентами і нерезидентами у зв’язку із торгівлею фінансовими інструментами, які не дають права контролю над об’єктом інвестування.

«Інші інвестиції» - комерційні кредити, ссуди, займи, депозити, валюта.

Міжнародний рух позикового капіталу класифікується за терміновістю:

• Довгострокові і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, та держави, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. Щодо приватних довгострокових запозичень і кредитів, то до них вдаються поряд з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними державами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до 1 р., поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошового капіталу між банками. За останні десятиліття поширилися міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку. З 80-х років ХХ ст. основний потік короткострокових грошових капіталів спрямовується у США завдяки високим відсотковим ставкам і курсу долара.

Необхідність у позикових коштах виникає, якщо надхо­дження по експорту недостатні для витрат по імпорту, тоді розрахову­ватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відо­бражатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов'язаний з бажанням власників, на­приклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних компаній чи інші цінні папери.

Пріоритет валют і країн, у які вкла­дається капітал, визначається прогнозами коливань валютних кур­сів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та навпаки.

Рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на чистий експорт товарів і послуг, - вели­чина позитивна, тобто ми маємо активне сальдо по поточних опе­раціях, воно врівноважується відтоком капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то він компенсується припливом капіталу.

Однак на практиці сумарний підсумок першого та другого розділів платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і урядових органів(купівлею-продажем золота, іноземної валюти, СДР, збільшенням-зменшенням іноземної заборгованості).

Поиск по сайту: