Больова чутливість

Біль можна назвати шостим відчуттям, окрім основних п'яти: зору, слуху, смаку, нюху і дотику, завдяки яким організм одержує необхідну інформацію про довкілля. Біль доповнює кожне з п'яти основних відчуттів, але в той же час залишається самостійним і незалежним від них. Її головна особливість полягає у тому, що вона повідомляє про зовнішні та внутрішні пошкодження, хоч і є неприємним, обтяжливим, болісним відчуттям. «Біль, - по виразу стародавніх греків, - це сторожовий пес здоров'я», постійний союзник і помічник лікаря. Саме біль вчить людину обережності та сигналізує про хворобу. На думку Ч. Шеррінгтона, біль «в корені доцільний», але до тих пір, доки він попереджує про порушення цілісності організму. Як тільки інформація врахована, а біль перетворюється на страждання, його необхідно вимкнути. На жаль, біль не завжди припиняється після виконання своєї захисної функції. Як правило, людина не в змозі за власним бажанням припинити біль, коли він стає нестерпним. І тоді він за принципом домінанти може повністю підкоряти свідомість, спрямовувати думки, розладнувати сон, дезорганізувати функції всього організму. Тобто біль з фізіологічного перетворюється на патологічний.

Патологічний біль зумовлює розвиток структурно-функціональних змін і ушкоджень у серцево-судинній системі, внутрішніх органах, дистрофію тканин, порушення вегетативних реакцій, зміну діяльності нервової, ендокринної, імунної систем.

Разом з тим чимало захворювань внутрішніх органів (наприклад, рак) виникають не спричиняючи болю. Він розвивається, як правило, лише в разі задавнених процесів, коли лікування практично неможливе.

Яке подразнення спричинює біль? Відповідно до сучасних бачень, це ноцицептивні (noces – шкідливий) подразники, (що пошкоджують цілісність тканин. Наприклад, отрута лише тоді спричинює біль, коли руйнує тканину або спричинює її змертвіння.

Типи болю

Біль ділять на соматичний та вісцеральний. Соматичний біль може бути поверхневим, якщо він виникає у шкірі, або глибоким - якщо у м'язах, кістках, суглобах або сполучній тканині. Поверхневий біль буває епікритичний, або ранній, гострий, швидкий, локалізований, застережливий та швидкоадаптуючий (наприклад, укол голкою під нігтем), а також протопатичний, який слідує за раннім. Це пізній, тупий, нелокалізований, тривалий, нагадуючий та неадаптуючий біль.

Глибокий соматичний біль - тупий, важко локалізований, іррадіюючий у навколишні тканини.

Вісцеральний біль виникає у внутрішніх органах, наприклад, біль у серці при порушенні коронарного кровообігу, ниркова коліка при розтягуванні ниркової миски. Цей біль часто буває дифузний або тупий, погано локалізується і має властивість іррадіювати у прилеглі ділянки. У внутрішніх органах біль виникає у разі: а) різкого розтягання органа; б) утруднення відтоку крові; в). спазмів непосмугованих м’язів.

Є ще один вид болю – відбитий. Це больові відчуття, спричинені ноцицептивним подразненням внутрішніх органів, що проявляються не у самому органі, а у віддалених ділянках тіла. Їх механізм зводиться до того, що деякі шкірні больові аферентні нерви і больові аферентні нерви, що йдуть від внутрішніх органів, при входженні у спинний мозок конвертують на один і той самий нейрон. Тому біль буде проявлятись у відповідній ділянці шкіри (зони Захар’їна-Геда). Так, наприклад, болі в серці відбиваються у ліву лопатку і ліве плече. При захворюванні шлункалдина відчуває біль у ділянці пупка, при ураженні діафрагми – у потилиці або лопатці, при захворюванні гортані – у вусі. Оскільки взаємодія між окремими ділянками шкіри і внутрішніми органами в сегментах спинного мозку добре відомі, подібний відбитий біль відіграє велику роль у діагностиці різних захворювань.

Біль у втраченій кінцівці, що з'являється після її ампутації, називається фантомним болем. Цей біль виникає частіше всього у тих хворих, які його відчували ще до ампутації. Причина його виникнення - створення вогнища патологічного збудження у таламічних ядрах, що відповідають за біль, і в корі великих півкуль. Запускають цей біль, ймовірно, або медіатор болю, що накопичився в куксі перерізаного нерва, або рубець що викликає роздратування кінця нерва в куксі. Прикладом фантомних болів можуть бути також болі, що виникають у лунці видаленого зуба.

Больові подразники викликають ряд рефлекторних соматичних і вегетативних реакцій.

1. Підвищення м'язової активності і тонусу мускулатури, а також вживання заходів по усуненню пошкодження.

2. Активація симпатоадреналової системи, трофіки і кисневого забезпечення тканин.

3. Збільшення хвилинного об'єму дихання, частоти дихання.

4. Збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, розширення зіниць.

5. При пошкодженні шкіри - збільшення вмісту протромбіну, тромбоцитів, лейкоцитів. Вироблення антитіл, відновлення цілісності шкірних покривів.

Ноцицептори.

Щодо больових рецепторів існують дві теорії. Згідно «теорії специфічності» М.Фрея біль сприймають спеціалізовані рецептори - ноцицептори, з дуже високим порогом чутливості, що відповідають лише на ушкоджувальні або загрожуючі пошкодженням стимули і що несуть інформацію по своїх спеціалізованих провідних шляхах.

Інша «теорія інтенсивності» заперечує наявність спеціалізованих ноцицепторів, а пояснюють виникнення больового відчуття надпороговими температурними або тактильними подразниками.

До ноцицепторів відносять вільні немієлінізовані нервові закінчення. На 1 см² поверхні шкіри припадає 100 - 200 больових рецепторів. По механізму збудження вони діляться на механоноцицептори та хемоноцицептори. Механоноцицептори розташовані переважно в сомі. Основне їх завдання – збереження цілісності захисних покривів. Механорецептори болю мають властивість адаптації, тому при тривалій дії подразника гострота сприймання болю зменшується. Хемоноцицептори розташовані переважно в шкірі, м’язах, внутрішніх органах. Збудження їх викликають ті речовини, що забирають у тканин кисень. Безпосередні подразники ноцицепторів – речовини, що до цього перебувають усередині клітини, наприклад, іони калію, брадикінін. Хімічні ноцицептори практично не мают властивості адаптації. Навпаки, при запаленні, ушкодженні тканин чутливість хеморецепторів зростає.

Ноцицептори разом з хімічними та механічними подразниками реагують і на температурні стимули. Ноцицептивні терморецептори починають збуджуватись під час дії на шкіру температури понад 45º.

Поиск по сайту: