Редакторський аналіз як професійний метод роботи редактора з текстом

Переклади і перевидання

Заняття 9

Аналіз наукового, технічного перекладів

План

Єдність змісту й форми всіх видів перекладу.

Жанрово-стилістичні вимоги до різних видів перекладу.

Редакторський аналіз як професійний метод роботи редактора з текстом.

Зміст звичайно визначають як внутрішню суть певного явища, твору, праці, його «ідею», форму — як спосіб її існування та зовнішнього вияву (виражен­ня)..

Змістом і формою як філософськими категоріями оперували здавна. Специфічність їх використан­ня щодо мистецьких явищ докладно обґрунтував великий німецький філософ Г. Гегель, який, зокрема, зазначав, що «змістом мистецтва є ідеал, а його формою — чуттєве образне втілення». Докладніше про нерозривну єдність змісту й форми ви можете прочитати в праці Г.В.Ф.Гегеля (1770-1831) "Енцик­лопедія філософських наук" (1817).

Пошлемося ще на одного класика – російського критика В. Бєлінського, який єдність форми та змісту ілюстрував образною аналогією єдності душі й тіла: «У художньому творі ідея (тобто зміст) з фор­мою має бути органічно злита, як душа з тілом, так, що знищити форму - означає знищити і ідею, і навпаки... Єдиносутність ідеї з формою така значна в мистецтві, що ані надумана ідея не може здійснюватися в прекрасній формі, ані прекрасна форма не може бути вираженням надуманої ідеї».

Деякі сучасні науковіці пропонують навіть нові терміни, наголошучи на діалектичній єдності змісту й форми: змістоформа або формозміст. Це стосується усіх текстів, зокрема й перекладних. Однак, аналізуючи текст, ми змушені його розчленовувати, препарувати, тобто вдаватися до умовної логічної операції, виділяючи форму зі змісту або зміст із форми.

Жанрово-стилістичні вимоги до різних видів перекладу. Вибір того чи того засобу перекладу залежить, головним чином, від функціонального стилю, до якого належить текст оригіналу, адже будь-яка мова характеризується стилістичною диференціацією, кожен стиль має свої підстилі та жанри, які, своєю чергою, мають свої лексичні та граматичні особливості. Отже, типи текстів визначають підхід та вимоги до перекладу, впливають на вибір засобів і визначення рівня еквівалентності перекладу оригіналу. Немає чіткої єдиної жанрово-стильової класифікації текстів через взаємопроникнення мовних засобів, але у процесі перекладу головне – визначити функціональну домінанту тексту, тобто комунікативну мету твору, тип інформації, закладену в тексті і яку потрібно зберегти. Загалом тексти поділяють на два типи: ті, що виконують функцію повідомлення – інформативні, орієнтовані на зміст (наукові, офіційно-ділові), та ті, що мають естетичну, експресивну функцію і орієнтовані на форму (тексти художньої літератури). Зважаючи на функції мови, письмові стилі мови виділяють функціонально-стильові типи текстів (що мають письмову форму): науково-технічні, офіційно-ділові, суспільно-інформативні, художні, які мають свої підстилі та жанри. Перекладаючи науково-технічний текст, перекладач користується прямими відповідниками, перекладаючи текст художньої літератури – може вдаватися до прямих відповідників, чи вільної інтерпретації експресивної інформації, особливо, у разі перекладу поетичного твору. Лінгвістична класифікація функціональних стилів є основою різних видів перекладу.

Серед книжних стилів мови офіційно-діловий стиль вирізняється своєю відносною стійкістю, стислістю, стабільністю, стандартизацією, суворою регламентацією тексту. Матеріали, викладені в формі цього стилю, задовольняють потреби писемного спілкування

в державному, суспільному і політичному житті. Перекладач має максимально чітко передати зміст оригіналу, а отже максимально зберегти граматичні форми, синтаксичні конструкції і лексичне наповнення речень оригіналу. Тому досить часто перекладач вдається не до комунікативного перекладу (як під час перекладу кореспонденції), а до семантичного, який орієнтований на збереження особливостей початкової форми вираження. До того ж,

щоб переклад був зрозумілим для його адресата, іноді доводиться збільшити текст і обтяжити його додатковими поясненнями, щоби забезпечити адекватне його сприйняття і розуміння читачем. Типовою рисою текстів цього типу є наявність великої кількості мовних штампів та кліше. Жодне слово чи надпис на документі не мають залишитися неперекладеними. Таким чином, обов’язково перекладаються надписи на печатках, штампах, бланках. Отже, основні вимоги до офіційних перекладних видань такі: важливо дотримуватися сухості ділового стилю, певної безбарвності мови. Складні конструкції речень тут виправдані, а небажаними є образні вставки і авторське «Я».

Газетно-публіцистичний стиль має дві основні функції – інформаційну та функцію впливу. Ці функції визначають поділ стилю на два основні жанри – інформаційний та аналітичний. Раціонально-логічні структури домінують у жанрі передової статті, інформаційної замітки, огляду, емоційно-риторичні ж структури є типовими для таких жанрів, як нарис, репортаж, фейлетон, полемічна стаття. У структурно-стилістичному плані тексти цього стилю поєднують риси наукової та художньої літератур. Слід пам’ятати: публіцистичний текст є особливим видом аргументованого тексту, що зорієнтований на переконання чи інформування читача, де кожний елемент є обов’язковим і має певне семантичне або стилістичне навантаження, що мають бути відображені у перекладі.

Тексти наукового стилю мають свої підстилі: власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, курсові та дипломні роботи, тези), які, своєю чергою, поділяються на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти; науково-популярний, науково-навчальний (підручники, лекції). Вимоги до наукових перекладних видань: редактор вільніший в урізноманітненні синтаксичних конструкцій, граматичних побудов, дробінні речень. Натомість найбільше уваги він має зосередити на точності відтворення термінів, послідовності їх уведення до тексту. Процес перекладу термінів має свої особливості, його можна поділити на два етапи: потрібно з ‘ясувати значення терміна у контексті, а потім вже перекласти його рідною мовою.

Типовою лексичною ознакою технічних текстів, як і наукових, є є насиченість тексту спеціальними термінами, термінологічними словосполученнями. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли той самий термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Наприклад, термін key - ключ, шпилька, кнопка, перемикач та інші. Вирішальним під час перекладу багатозначного терміна є контекст. Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також належать випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення. Наприклад, electric eye -фотоелемент atmospheric disturbance - атмосферні перешкоди. Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних скорочень і абревіатур. Слід пам'ятати, що загальновживані скорочення є офіційними, і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, А.С. -alternating current, H.P - horse power.

Особливу роль у дослідженні різних видів текстів відіграють методи аналізу та синтезу. Аналіз - це спосіб наукового дослідження, за якого конкретне явище розкладається на складові частини. Синтез - протилежний аналізові спосіб, що полягає у дослідженні явища в цілому, на основі об’єднання пов’язаних між собою елементів в єдине ціле. Синтез дає узагальнювати поняття, закони, теорії. Аналіз дає можливість вивчити структуру тексту, відокремити суттєві риси від несуттєвих, розкрити різнобічні зв’язки предмета, що розглядається, з іншими предметами реальності, з’ясувати властиві йому суперечності. А синтез використовують, щоб встановити єдність складників предмета. Без аналізу немає синтезу, а без синтезу аналіз непотрібний.

Редакторський аналіз як професійний метод являє собою комплекс спеціальних операцій, що дають змогу виконувати редакційно-видавничу роботу доцільно у повному обсязі і з належним високоякісним результатом. Редакторський аналіз - це синтез спеціально-предметного, логічного та мовностилістичного аналізу. Допоміжним методом служить контент-аналіз (якісно-кількісний аналіз). Вирізняють п'ять аспектів аналізу: ідейно-тематичний, змістовий, композиційний, мовностилістичний, редакційно-технічний. Методика передбачає послідовне вивчення розробки теми, ідейної значущості, змісту, композиції, мови і стилю твору, яке пов'язане з усіма елементами майбутнього видання. Редакторський аналіз спрямований на вивчення, оцінку, вдосконалення твору і підготовку видання.

Аналіз відбувається у двох планах. По-перше, виявляють фактичні, логічні та мовно-стилістичні помилки та неточності, по-друге, визначають відповідність редагованого тексту тим вимогам, які висувають до нього з погляду предметної спрямованості, виду літератури, жанру, особистісних виявів автора і концепції видання. Скажімо, у публіцистичному творі може не бути явних помилок або їх можна легко усунути, однак він може бути недосконалим, наприклад, тому, що не відбувся як науково-популярний. Під час аналізу та оцінки розроблення теми, її ідейної значущості, змісту, композиції, мови і стилю твору використовують розгалужену систему критеріїв оцінки. У їх числі критерії оцінювання теми - актуальність, оригінальність, відповідність виду і типу видання, потреба і доцільність публікації; критерії оцінювання фактичного матеріалу - відповідність темі, достовірність, точність, новизна, науковість, доречність, яскравість, виразність, наочність, доступність; критерії оцінювання композиції - гармонійна цілісність і системність; критерії оцінювання мови і стилю - точність слововжив., яскравість, виразн. тощо.

Використання критеріїв оцінки має бути комплексним. Знехтувати будь-який критерій оцінки не можна, інакше висновок буде неправильним або неточним. Рекомендовано використовувати критерії оцінки в певній послідовності, тоді аналіз буде логічно обгрунтованим. Однак шодо кожного твору виявляють критерії першорядності, пов'язані з головними оцінними висновками про можливість публікації. За цими ж критеріями редактор, починаючи розбір твору, визначає елементи першорядної значущості. Наприклад, у процесі аналізу науково-популярного твору насамперед слід вирізнити наукові положення, які автор популяризує, а потім той матеріал, за допомогою якого наукові положення пояснює та ілюструє. У кожному творі є свої змістовні елементи і елементи форми, які притаманні творам певного виду літератури, жанру, предметної спрямованості. Професійна редакторська оцінка твору - об'єктивна. Вона передбачає, по-перше, виявлення як достоїнств, так і недоліків твору і, по-друге, суворе обгрунтування, доказовість усіх висновків.

Аналіз, оцінювання твору і всі висновки, що стосуються можливості публікації, можуть бути правильними тільки тоді, коли за використання критеріїв оцінки теми, фактичного матеріалу, композиції, мови і стилю враховуються всі особливості твору (розглянутого в ньому предмету, виду літератури, жанру, авторської індивідуальності) та видання (виду, цільового призначення, читацької адреси, характеру інформації).

Поиск по сайту: