Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб є третім за значимістю податком у формуванні доходів зведеного бюджету України. Будучи загальнодержавним податком, цей податок, згідно статті 65 Бюджетного кодексу України, надходить у визначеній частині до відповідних місцевих бюджетів. Це прямий особовий податок, який сплачується з дійсно отриманого платником податку доходу та враховує його фактичну платоспроможність.

Саме податок на доходи фізичних осіб, як ніякий інший, відповідає принципам загальності та соціальної справедливості оподаткування, тому що будь-яка фізична особа залучається до сплати цього податку за наявності об’єкта оподаткування.

Податок на доходи фізичних осіб є юридичною формою економічного зв’язку людини та держави, тому правовий режим цього податку визначається принципом постійного місцеперебування (резиденства).

Платник податку.

Податок на доходи фізичних осіб сплачують особи, які є податковими резидентами України, а також особи, які не є податковими резидентами України, але отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Для посилення відповідальності податкових агентів, пункт 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України також називає їх в якості платників даного податку. Однак в даному випадку податкові агенти є скоріше особами, що сприяють сплаті податку, оскільки платником податку є виключно особа-власник коштів, що підлягають сплаті в якості податку.

Правовий статус платників даного податку залежить від того, чи є фізична особа податковим резидентом. Податковими резидентами України вважаються фізичні особи, які мають місце проживання в Україні або сумарно не менше 183 днів протягом календарного року перебувають на її території чи мають тут центр життєвих інтересів. Нерезидентами визнаються особи, які не відповідають зазначеним умовам та не є громадянами України.

Головна відмінність між резидентами та нерезидентами полягає в обсязі виконуваного податкового зобов’язання. Резиденти сплачують податок з усіх видів доходів, незалежно від території їх отримання, тобто несуть повний податковий обов’язок. Нерезиденти сплачують податок тільки з тієї частини доходів, яка була отримана з джерел в Україні, тому вони несуть обмежений податковий обов’язок.

Не є платниками даного податку нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні і мають дипломатичні привілеї та імунітети, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які вони отримують безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Об’єктом податку резидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2. доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3. іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний або чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 ПКУ на суми податкової знижки такого звітного року. Зокрема, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 Податкового Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів,

- які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів,

- які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу,

- та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового Кодексу.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 164.2 Податкового кодексу України.

За загальним правилом в склад бази оподаткування включаються всі доходи платника податку, отримані ним як в грошовій, так і негрошовій формах. Визначення бази оподаткування стосовно доходів отриманих в негрошовій формі має свої особливості. Так, під час нарахування (надання) доходу в будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на підвищувальний коефіцієнт, який становить 1,176 (100: (100 - 15)). У такому ж порядку визначається об’єкт оподаткування та база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих у встановлені законодавством строки (пункт 164.5 статті 164 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України встановлено значний перелік доходів, які не оподатковуються даним податком. Наприклад, звільняються від оподаткування: суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державні пенсії, компенсаційні виплати, аліменти, суми державних премій або стипендій України, допомога на поховання та деякі інші, сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику та на боргові зобов'язання Національного банку України, сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом; сума страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду та фонду банківського управління; сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою; кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 Податкового Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження; вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів; кошти або вартість майна (нематеріальних активів), які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України; кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (нематеріальних активів), примусово відчуженого державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі, а також доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики); та інші випадки передбачені ст.. 165ПКУ.

Крім об’єктів, які не підлягають оподаткуванню, Податковим кодексом України також передбачена можливість застосування податкової знижки та податкової соціальної пільги.

Податкова знижка – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Право на податкову знижку має виключно резидент України. При цьому не має значення, чи платнику податку присвоєно ідентифікаційний номер, чи в нього є відмітка в паспорті про відмову від такого номера через свої релігійні переконання. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати нарахованої йому заробітної плати. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року за умови наявності підстав для її нарахування та документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки (відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця). До податкової знижки, згідно пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, можна включити:

1) частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом;

2) суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україн і та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

4) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім: а) косметичного лікування або косметичної хірургії; б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування); г) операцій із зміни статі; ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування); д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності; е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) суму витрат платника податку на сплату страхових платежів та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку – 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи;

б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення (сумарно) – 0,7 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи;

6) суму витрат платника податку на:

- оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;

- оплату вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;

7) суму коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;

8) суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Податкова соціальна пільга – це сума на яку платник податку має право зменшити свій місячний оподатковуваний дохід, що був отриманий з джерел на території України у вигляді заробітної плати.

Право на застосування податкової соціальної пільги має виключно найманий працівник, що отримує дохід лише у вигляді заробітної плати, якщо її місячний розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

До 31 грудня 2014 року податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, з 1 січня 2015 року – 100% для будь-якого платника податку.

Разом з тим, для окремих категорій осіб встановлено право на підвищений розмір податкової соціальної пільги:

Податкова соціальна пільга може застосовуватись тільки за одним місцем отримання доходу. Якщо платник податку має право на застосування податкової пільги з двох або більше підстав, до нього застосовується пільга, що найбільша за розміром. Виключенням з цього правила є батьки, які мають дітей до 18 років, або дітей інвалідів, або двох чи більше дітей до 18 років. Вони разом із застосуванням пільги у підвищеному розмірі, мають право ще на пільгу для себе на загальних підставах.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватись з дня подання роботодавцеві заяви. Якщо особа має право на отримання податкової соціальної пільги у підвищеному розмірі, то до заяви також додаються документи, що підтверджують таке право.

Ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною і становить від 0% до 30% в залежності від виду, розміру та періодичності отримання доходу.

За ставкою 0% оподатковуються окремі види майна, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення та деякі інші доходи у випадках, прямо визначених відповідними нормами розділу ІV Податкового кодексу України. (Див ст. 174.1, 174.2 ПКУ)

За ставкою 1% оподатковуються доходи продавця від продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, якщо така операція здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року.

За ставкою 5% оподатковується дохід нарахований як:

· процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок(з 01.01.2015 року);

· процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом (з 01.01.2015 року);

· процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці (з 01.01.2015 року);

· дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;

· дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

· дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

· дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

· доходи у вигляді дивідендів;

· дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти;

· доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами розділу ІV Податкового кодексу України.

За ставкою 10% оподатковується заробітна плата шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За ставкою 15% оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі:

- зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

- виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, виграшу в спортивних змаганнях та інші доходи.

Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 %.

За ставкою 30% оподатковуються доходи, нараховані як виграш чи приз на користь резидентів чи нерезидентів, за винятком тих, які оподатковуються за ставкою 15%.

Для окремих видів доходу (доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); інвестиційний прибуток; роялті; проценти; дивіденди; виграші та призи; благодійна допомога; доходи за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій), недержавного пенсійного забезпечення, пенсійних вкладів та за договорами довірчого управління; суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернуті у встановлений строк; доходи отримані нерезидентами; іноземні доходи резидентів; доходи у вигляді плати (відсотків), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна; доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна; доходи від прийняття спадщини чи дарунку коштів, майна, майнових чи немайнових прав; доходи фізичних осіб-підприємців; доходи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) встановлюються спеціальні правила оподаткування визначені статтями 170, 172-174, 177-178 Податкового кодексу України.

Сплата податку на доходи фізичних осіб здійснюється як самостійно платниками податку так і через податкових агентів.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формах) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому законодавством.

Податкові агенти зобов’язані нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету суму податку безпосередньо з доходів платника податку при їх фактичній виплаті.

Самостійно розраховують та сплачують податок на доходи фізичних осіб фізичні особи-підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, особи, які отримують доходи за цивільно-правовими договорами, податкові резиденти України з доходів, отриманих за межами України, а також інші фізичні особи, які отримують доходи, з яких податковими агентами не був утриманий цей податок. Такі платники податків зобов’язані подати до податкового органу за місцем свого обліку податкову декларацію. В обов’язковому порядку подається також декларація резидентами України, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання (не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду). Обов’язок подання податкової декларації передбачений не тільки для платника податків, але і для податкових агентів.

В податковій декларації платник податків вказує всі отримані ним в календарному році доходи, джерела їх виплати, податкові знижки, суми податку, утримані податковим агентом, суми фактично сплачених на протязі податкового періоду авансових платежів. Строк подання річної податкової декларації фізичними особами-платниками податку на доходи фізичних осіб установлено до 1 травня року, що настає за звітним. Сплатити суму податкового зобов’язання, визначену в поданій декларації, платник податків зобов’язаний самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.

Поиск по сайту: