 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Фіксований сільськогосподарський податок
Втіленням спеціального податкового режиму для виробників сільськогосподарської продукції є справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
У системі альтернативних податків фіксований сільськогосподарський податок займає своєрідне і досить специфічне місце. Пояснюється це кількома підставами. По-перше, мета його запровадження, порівняно з іншими альтернативними податками, характеризується більш чіткою та вузькою цілеспрямованістю – це підтримка сільськогосподарських товаровиробників, спрощення системи оподаткування саме в галузі сільського господарства. По-друге, це прямий реальний податок, який передбачає спеціального платника, а саме, сплачується виключно юридичними особами, які характеризуються певною діяльністю. По-третє, фіксований сільськогосподарський податок належить до категорії загальнодержавних податків і зборів, однак це не передбачає його надходження до державного бюджету. Цей податок надходить до місцевих бюджетів, що є природним, адже виробництво та переробка сільськогосподарської продукції здійснюється на території певних адміністративно-територіальних одиниць.
Законодавче закріплення фіксований сільськогосподарський податок вперше отримав в 1998 році, коли відбувалося формування й системи альтернативного оподаткування в цілому. Цей податок було запроваджено 15 січня 1998 року в порядку експерименту у Глобинському районі Полтавської області, Старобешевському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області. Після того, як цей експеримент дав позитивні наслідки, 17 грудня 1998 року було прийнято Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, який було введено в дію з 1 січня 1999 року в межах всієї України. Окрім України із держав СНД такий податок набув свого розвитку в Киргизстані (з 1996 року), Республіці Білорусь (з 1999 року), Російській Федерації (з 2002 року) та Придністровській Молдавській Республіці (з 2003 року).
Відповідно до пункту 14.1.256 статті 14 Податкового кодексу України фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати наступних податків та зборів:
а) податку на прибуток підприємств;б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);в) збору за спеціальне використання води;г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Інші податки та збори сплачуються такими платниками в порядку і розмірах визначених Податковим кодексом України, а єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – в порядку, визначеному Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання (сільськогосподарські товаровиробники), при умові, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у них дорівнює або перевищує 75%.
Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 20 лютого поточного року:1) загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок – органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);2) звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;3) розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;4) відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю). Якщо платники податку не можуть виконати вимогу щодо 75% критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, то ця вимога до них не застосовується. Такі суб’єкти для підтвердження статусу платника податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин. Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку). Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:1) у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;2) за рішенням органу державної податкової служби:а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки порушень вимог щодо наявності підстав для реєстрації суб’єкта платником фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення. У разі якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75%, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах. Не може бути зареєстрований як платник податку суб’єкт господарювання: - у якого понад 50% доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);- який провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;- який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведені за станом на 1 липня 1995 року. Індексація нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь при обрахунку фіксованого сільськогосподарського податку не проводиться. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) – 0,15;б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09; в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;ґ) для земель водного фонду – 0,45;д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті (більше 66% від реалізації усієї власно виробленої сільськогосподарської продукції), або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, – 1,0. Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік. Для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників попередній податковий (звітний) період становить період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. Податковим (звітним) роком для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, є період з початку року до їх фактичного припинення. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:а) у I кварталі – 10%; б) у II кварталі – 10%; в) у III кварталі – 50%; г) у IV кварталі – 30%.Кошти перераховуються на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
[1] Постанова Кабінету Міністрів України “Питання використання спирту етилового для виробництва лікарських засобів” від 5.01.2011р. № 19// Офіційний вісник України. – 2011. - №2. – ст. 115. із змінами.
[2] Див.: Кудряшова Е.В. Правовые аспекты косвенного налогообложения: теория и практика/ Науч. ред. С.О. Шохин. – М.: Волтерс Кливер, 2006. – С. 65.
Поиск по сайту: