 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Податок на додану вартість
Податок на додану вартість є загальнодержавним непрямим податком на споживчу вартість, який сплачується юридичними і фізичними особами. При сплаті податку не береться до уваги фінансовий стан платника. В системі доходів зведеного бюджету України цей податок посідає перше місце. Зараховується податок на додану вартість до Державного бюджету України.
Вперше запроваджений у Франції в 1954 році, податок на додану вартість на сьогоднішній день використовується в 135 державах світу. В Україні податок на додану вартість почав використовуватись з 1992 року. Цей податок є частиною новоствореної вартості і підлягає сплаті на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.
Особливістю непрямого оподаткування є неспівпадіння в одній особі фактичного та юридичного платника. Фактичний платник – особа, за рахунок якої здійснюється сплата податку (власник коштів). Юридичний платник – особа, яка здійснює сплату податку (перераховує до бюджету кошти).
Фактичним платником податку на додану вартість є кінцевий споживач товарів (робіт, послуг), що реалізуються в Україні чи ввозяться на її митну територію.
Перелік юридичних платників податку на додану вартість визначено статтею 180 Податкового кодексу України. Це:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми в 300 тис. грн., а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.Реєстрація платником податку на додану вартість має важливе значення не тільки для держави в сенсі адміністрування цього податку, але і для юридичних і фізичних осіб, які здійснюють операції, що складають об’єкт оподаткування даного податку. Оскільки право виписувати податкову накладну, відносити суму сплаченого податку до податкового кредиту, отримувати бюджетне відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість мають лише особи зареєстровані платниками податку на додану вартість. Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;2) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;3) ввезення товарів на митну територію України;4) вивезення товарів за межі митної території України;5) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.Відповідно до Податкового кодексу України операції, що не оподатковуються податком на додану вартість поділяються на два види: 1. операції, які не оподатковуються, оскільки не є об’єктом оподаткування, 2. та операції, що звільняються від оподаткування (податкова пільга). Не є об’єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу цінних паперів; передачі майна у схов, заставу, концесію, лізинг, крім фінансового лізингу; надання послуг із страхування; обігу валютних цінностей; надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, управління коштами та цінними паперами; виплат у грошовій формі заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, дивідендів, роялті; надання комісійних послуг з торгівлі та/або управління цінними паперами, деривативами та валютними цінностями; реорганізації юридичних осіб; постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти; надання фінансовими установами послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва; оплати третейського збору та відшкодування інших витрат пов’язаних з вирішенням спору третейським судом; надання послуг з агентування і фрахтування морського торгівельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів ін. Звільнення від оподаткування даним податком є податковою пільгою, підставою для надання якої є, як правило, діяльність, що має соціальне призначення та через свою низьку рентабельність потребує державної підтримки, або така діяльність необхідна для економічної та інших видів безпеки держави, здійснення державного управління. Так, звільняються від оподаткування операції з: постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят; надання освітніх послуг; постачання технічних та інших засобів реабілітації, їх ремонту, для інвалідів та інших пільгових категорій населення; надання послуг із доставки пенсій, страхових виплат, допомоги населенню; надання послуг з охорони здоров’я; надання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом; постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення; надання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів державними та комунальними службами; безкоштовна передача однією залізницею іншій залізниці державної форми власності рухомого складу; безоплатна приватизація житлового фонду; постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання; надання благодійної допомоги; постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; надання послуг з реєстрації актів громадянського стану; інші. Вичерпний перелік операцій, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість визначено статтею 197 Податкового кодексу України. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку). Особливий порядок визначення бази оподаткування встановлений Податковим кодексом України відносно: товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України; готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини нерезидента, у разі її постачання на митній території України; постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, пов’язаним особам; тари; комісійної торгівлі, поруки, довірчого управління; фінансового лізингу; постачання товарів під забезпечення боргових зобов’язань покупця; ліквідації або безоплатної передачі особі, незареєстрованій як платник податку, основних виробничих або невиробничих фондів; умовного постачання товарів; операцій з постачання сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки придбаних таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, особам, що не зареєстровані як платники податку. Ставки податку (встановлюються від бази оподаткування та в залежності від об’єкта оподаткування) дорівнюють: 0%; 20% (з 01.01.2014 року – 17%).За нульовою ставкою оподатковуються операції з:1) вивезення товарів за межі митної території України;
2) постачання товарів:
а) для заправки або забезпечення морських суден, що:
- використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;
- використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;
- входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;
б) для заправки або забезпечення повітряних суден, що:
- виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
- входять до складу Повітряних Сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;
в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;
г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;
ґ) магазинами безмитної торгівлі, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України, у разі подальшого вивезення таких товарів за межі митної території України.
3) постачання таких послуг:
а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;
б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;
в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси;
г) послуги з перевезення пасажирів швидкісними поїздами Інтерсіті+.
Відносно всіх інших об’єктів оподаткування застосовується ставка податку 20% (з 01.01.2014 року – 17%). При визначенні дати виникнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість зберігаються відмінності між податковим і бухгалтерським обліком і діє правило першої події, згідно якого датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку.Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) товарів (робіт, послуг) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну з визначеними статтею 201 Податкового кодексу України реквізитами, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі, за умови реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, при цьому оригінал видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є важливим елементом податкового обліку податку на додану вартість. Передбачається створення та ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Під Єдиним реєстром розуміється реєстр відомостей щодо податкових накладних і розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби у електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість – продавцями, електронними документами. Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період. Реєстрація податкових накладних платниками податку – продавцями, в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% (з 01.01.2014 року – 17%), протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі, якщо не всі товари, придбані платником, будуть використовуватись в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, віднесення сум сплаченого податку до податкового кредиту відбувається виключно за пропорційним методом.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами).
Звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць. Платники податку, які мають право на застосування нульової ставки на прибуток протягом 01.01.2011 – 01.01.2016 років, протягом цього часу, а також платники єдиного податку мають право на вибір квартального податкового періоду з податку на додану вартість. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом із декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Певними особливостями характеризується порядок оподаткування податком на додану вартість: операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму; тур операторської та тур агентської діяльності; послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України; діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства; діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату; операцій, пов’язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЄС з експлуатації та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему.
Акцизний податок
Акцизний податок – це непрямий податок на споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції). Статтею 215 Податкового кодексу України визначено наступний перелік підакцизних товарів:
- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;
- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
- нафтопродукти, скраплений газ;
- автомобілі легкові, кузови д них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
Із набуттям чинності Податкового кодексу України коло платників акцизного податку розширено. Поряд із виробниками та імпортерами підакцизних товарів до його переліку віднесено:
- особу, яка реалізує підакцизні товари, які конфісковані, є безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
- особу, яка не забезпечила цільове використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено нульову ставку податку (зокрема спирт для виробництва продукції, визначеної у статті 229 Податкового кодексу України, легкі та важкі дистиляти для виробництва етилену), або не підлягають, або звільняються від оподаткування.
Крім того, при імпорті підакцизних товарів платниками є:
- фізична особа-резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;
- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України зі звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України;
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування у разі порушення таких вимог.
Поиск по сайту: