Історія європейської економічної інтеграції

Лекція 10. Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція: сутність та форми

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) (моє визначення) – це процес поглиблення міжнародних економічних відносин, який призводить до зближення господарських систем держав та поступового формування єдиного ринкового простору для товарів та факторів виробництва з єдиною валютно-фінансовою та правовою системами й найтіснішою координацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики країн.

МЕІ у своєму розвитку проходить ряд етапів і здобуває такі форми:

1) зона вільної торгівлі – передбачає скасування митних зборів і квот у торгівлі між країнами-учасницями за збереження кожною з них власної торгово-економічної політики щодо третіх країн;

2) митний союз – країни не тільки ліквідують митні тарифи й квоти усередині союзу, але й установлюють єдиний митний режим щодо третіх країн, забезпечують реалізацію загальної зовнішньоторговельної політики й передають її регулювання на наднаціональний рівень. Країни-члени митного союзу не виступають у міжнародних торговельних відносинах як самостійні суб’єкти;

3) спільний ринок – митний союз доповнюється взаємно погодженою економічною, бюджетною, грошово-кредитною, соціальною й науково-технічною політикою. Координація внутрішньої політики країн здійснюється міждержавними або наднаціональними інститутами. Відбувається зміцнення й посилення наднаціональних органів керування. Фактично на цьому рівні інтеграції країни створюють конфедеративну організацію;

4) економічний (включаючи валютний) союз ґрунтується на створенні загального економічного, валютно-фінансового, правового й інформаційного простору; проведенні загальної економічної політики, уніфікації законодавства в межах певного союзу; створенні єдиного економічного простору з відповідною політичною надбудовою. Країни, як правило, втрачають власну грошову одиницю;

5) політичний союз ґрунтується на переході учасниць до загальної зовнішньої політики й політики безпеки, на впровадженні єдиного громадянства, на посиленні співробітництва в судочинстві й у внутрішніх справах. Такий рівень об’єднання країн можна віднести до федеративної держави.

Історія європейської економічної інтеграції

18 квітня 1951 – реалізовано «план Шумана» шляхом підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (учасники – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН та Франція).

23 березня 1957 – підписано Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Метою ЄЕС визначено усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті – створення спільного ринку (забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили). Остання мета була досягнута наприкінці 1969.

На початку 70-х розпочався процес розширення ЄЕС:

1973 членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія та Ірландія.

1981 – Греція.

1986 – Іспанія та Португалія.

7 лютого 1992 – у Маастрихті підписано Договір про Європейський Союз (ЄС), який набув чинності 1 листопада 1993. Прийняття цього договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень МЕІ) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий – найвищий – рівень МЕІ).

1995 – членами ЕС стали Фінляндія, Австрія та Швеція.

1997 – укладено Шенгенську угоду про вільне (безвізове) пересування громадян у межах ЄС (на сьогоднішній день до цієї угоди приєднались 22 країни ЄС; не приєдналися Велика Британія, Ірландія, Кіпр, Болгарія і Румунія).

1 січня 2002 – до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС – євро. Станом на початок 2012 вона є офіційною валютою вже 17 країн ЄС.

2004 – членами ЕС стали Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.

2007 – членами ЕС стали Болгарія та Румунія

Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат має відповідати Копенгагенським критеріям. Критерії вимагають дотримання демократичних принципів, принципів свободи і пошани прав людини, а також принципів правової держави. Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні визнаватися загальні правила і стандарти ЄС, зокрема прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.

Поиск по сайту: