Культура слухання

Етика ділового спілкування

План

1. Культура мови та мовлення.

2. Культура слухання.

3. Основні види ділового спілкування.

4. Наради, їх види правила проведення.

5. Етичні особливості ділового листування.

Культура мови та мовлення.

Мовлення – процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу.

Культура мовлення – збереження мовних норм вимови, наголошування, слововживання й побудови висловлювань; нормативність, літературність усної і писемної мови, що виявляється у грамотності, точності, ясності, чистоті, логічній структурності.

Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.

Публічне мовлення становить собою один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідною за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми якісними характеристиками.

Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких її якостях як:

- Безпосередність (спілкування віч- на –віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача);

- Невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна передумова встановлення контакту між мовцем і слухачем;

- Емоційність спілкування (збудження пристрастей), що забезпечує виразність мовлення контакту між мовцем і слухачем;

Книжний характер публічного мовлення виявляється у:

- Правильності (відповідності нормам літературної мови);

- Точності (використанні слова у відповідності до його мовного значення)

- Стислості (використання таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку);

- Виразності (використання елементів художнього стилю);

- Доцільності (зумовленої книжним характером мовлення й тісним зв’язком публічного мовлення з різними стилями літературної мови).

Культура слухання.

Слухання є не просто мовчанням, а активною діяльності, що вимагає уваги.

Слухання є активним і пасивним. Пасивне слухання застосовують коли співрозмовник висловлює ставлення до певної події, прагне обговорити наболілі питання, відчуває себе скривдженим, має труднощі у висловлювання думок.

Активне слухання передбачає активний зворотній зв'язок з метою контролювання точності сприймання інформації, допомагає з’ясувати розуміння почутого. Під час спілкування використовують такі види активних відповідей:

- З’ясування (будь – ласка уточніть це)

- Перефразування (ви надаєте, що..)

- Відображення почуттів (мені здається що…)

- Резюмування (підсумовуючи сказане вами, можна..)

У процесі слухання виникають такі труднощі: відключення уваги, висока швидкість розумової діяльності, антипатія о чужих думок, вибірковість уваги, потреба у висловлення репліки.

Заважають слуханню зовнішні і внутрішні перешкоди. Зовнішні (спека, головний біль, втома, стукіт, телефонні дзвінки, думки про свої справи, зустрічі, заклопотаність власними потребами, симпатія або ворожість до співрозмовника).

Внутрішні перешкоди пов’язані зі звичками, наприклад міркувати про щось інше.

Поиск по сайту: