АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глобальні проблеми сучасності. Міжнародні організації

Читайте также:
  1. X. Проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері підприємницької діяльності
  2. Актуальні проблеми економічної безпеки України
  3. Актуальність проблеми надійності діючих систем криптографічного захисту інформації.
  4. Аналіз організації виробництва і ефективної діяльності на підприємстві .
  5. Благодійні та інші неприбуткові організації (НО)
  6. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ: ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ - ПОТОЧНИЙ СТАН СПРАВ
  7. Використання динамічної маршрутизації в задачах самоорганізації мобільних дослідницьких роїв
  8. Влада як соц. явище. Концепції влади. Методи влади. Проблеми легітимності влади.
  9. Внутрішні та зовнішні проблеми розвитку
  10. Генезис розвитку проблеми спілкування
  11. Глобальні економічні проблеми: сутність, види, динаміка.
  12. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

Лекція 11. Глобалізація та економічний розвиток

Сутність, джерела та складові процесів глобалізації

 

Глобалізація – це процес поглиблення міжнародних економічних, культурних та політичних відносин, який поступово веде до формування загальносвітового ринкового простору, єдиного світового культурного середовища, політичного зближення країн, а також до економічної, культурної та політичної уніфікації держав.

Джерела глобалізації:

- науково-технічний прогрес, революція в інформаційних технологіях, розвиток яких забезпечує соціальний взаємозв’язок та взаємозалежність країн світу;

- удосконалення міжнародної інфраструктури, поява нових поколінь транспорту і зв’язку;

- поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток інтернаціоналізації виробництва, поява суб’єктів світової економіки та політики (транснаціональних корпорацій; міжурядових організацій).

Процеси глобалізації мають такі складові:

- інтеграція національних економік у світову економіку (причому правила міжнародної економічної взаємодії значною виведено за межі юрисдикції національних урядів та передано у ведення таких міжнародних організацій – СОТ, МВФ та ін.);

- виникнення політичної та економічної відповідальності за стан навколишнього середовища;

- політична інтеграція країн у різні блоки, що забезпечує підґрунтя для інтеграції на загальносвітовому рівні;

- утворення світового інформаційного простору, що забезпечує уніфікацію потоків інформації.

Глобалізація економіки пов’язана із двома процесами:

1) глобалізація ринків (ресурсів, товарів та послуг);

2) глобалізація економічних структур (формування транснаціональних операторів (передовсім, ТНК), збільшення організаційних структур економіки, утворення глобальних мереж).

Посиленню процесів економічної глобалізації сприяють:

– відносна самостійність транснаціональних корпорацій і перерозподіл функцій між державою, ТНК та міжнародними організаціями та інститутами;

– природа конкуренції, яка забезпечує злиття та поглинання менш ефективних чи менш потужних фірм;

– використання електронних каналів зв’язку, Інтернет-технологій для впровадження нових методів управління виробництвом та збуту;

– фінансові ринки не тільки обслуговують реальний сектор економіки, а й набувають самостійного значення через контроль формування та розподілу світової вартості;

– збільшення частки послуг у структурі виробництва реальних благ, зокрема інформаційних та фінансових;

– лібералізація фінансових ринків.

 

Глобальні проблеми сучасності. Міжнародні організації

 

Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

- необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини;

- уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

- протидія тероризму та недопущення поглиблення націоналістичних тенденцій;

- регулювання стрімкого збільшення населення земної кулі;

- уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біологічного різноманіття на планеті;

- забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

- подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

- деградація земель;

- озонові дірки;

- глобальні епідемії (СНІДу, туберкульозу, пташиного та свинячого грипу).

Головними агентами рішення глобальних проблем сучасності є міжнародні інститути – ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ.

ООН заснована в 1945 р.

Метою ООН є:

• підтримка міжнародного миру та безпеки;

• розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправ'я та самовизначення народів;

• міжнародна співпраця у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного характеру;

• заохочення і розвиток поваги до прав людини і основних свобод;

• узгодження дії націй в досягненні цих загальних цілей.

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку, розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором.

МВФ – спеціальне агентство ООН, що засноване з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

СОТ – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.

 

11.3.Участь України у процесах глобалізації

 

Участь може бути:

1) Пасивна (Україна лише пристосовується до певних процесів та приймає нав’язані ззовні умови участі в них).

2) Активна (Україна впливає на перебіг процесів та коригує умови участі в них відповідно до своїх інтересів).

На даному етапі актуальною є інтеграція України за такими стратегічними напрямами:

- перебудова на ринковій основі виробничих зв’язків з країнами СНД;

- входження до європейського економічного простору через посилення співробітництва з країнами ЄС;

- розвиток економічних зв’язків з країнами, що розвиваються;

- участь України в міжнародних організаціях для забезпечення рівноправних умов міжнародних економічних відносин.

З метою вирішення глобальних проблем Україна постійно приймає участь в багатьох міжнародних програмах із захисту навколишнього середовища.

Для незалежної України питання участі в системі міжнародних економічних організацій постало на порядку денному на початку 90-х років ХХ ст.

На сьогодні Україна є членом понад 40 міжнародних організацій, зокрема ООН, СНГ, Рада Європи, СОТ, Ради Північноатлантичного співробітництва, РБСЄ, ЄБРР, МВФ. Тісні контакти здійснюються в рамках інших міжнародних організацій. Крім дипломатичних представництв іноземних держав і ООН, у Києві діють представництва Світового банку, Комісії ЄС.

Міжнародні економічні організації, в роботі яких бере участь Україна, можна віднести до декількох груп:

1) суб’єкти регулювання міжнародної економічної діяльності, які створюють рамки підприємницької діяльності та політичні, технічні інституції, котрі такій діяльності сприяють;

2) організації, що регулюють економічну діяльність самих держав (міжнародна торгівля, застосування валютно-фінансових важелів регулювання економіки);

3) Галузеві організації, що ставлять за мету відносно вузькі, технічні цілі (лібералізація ринків або реалізація домовленостей про сприяння кооперації).

Значного поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обов’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.

 

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)