Розділ 1. Сутність міжнародної економічної інтеграції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ МЕНЕДЖМЕНТУ І ПРАВА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Макроекономіка» на тему:

«Міжнародна економічна інтеграція»

Виконала:

студентка гр. ТМ-І-3

курсу І

Тутік Поліна Михайлівна

Науковий керівник

Федорук Олеся Володимирівна

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Сутність міжнародної економічної інтеграції ……………..........5

Розділ 2. Об'єктивні основи та етапи економічної інтеграції …………...15

Розділ 3. Теорії міжнародної економічної інтеграції. Наслідки міжнародної економічної інтеграції. Моделі сучасних інтеграційних процесів …………….….......................................24

Висновок……………………………………………………………………..….29

Список використаної літератури……………………………………………...32

Вступ

Інтернаціоналізація господарського життя у другій половині XX і початку XXI ст. стала провідною тенденцією розвитку світового господарства. Сьогодні очевидно - чим активніше країна входить у систему світових господарських зв'язків, тим точніше вивірено її курс взаємодії з рештою світу, тим вищий добробут суспільства і його громадян. Тому знання закономірностей розвитку світового господарства, заходи успіху одних країн і кризового стану інших, сьогодні знати просто необхідно. Актуальність теми пропонованого дослідження полягає, в тому, що розвиток інтеграційних процесів є найважливішою характеристикою сучасного світового господарства. Економічна інтеграція допомагає країнам більш раціонально використовувати сировинні, паливні, трудові ресурси, допомагає поліпшити територіальний поділ праці. Від звичайного економічного співробітництва, що базується, головним чином на торгівлі, економічна інтеграція відрізняється подальшим поглибленням всебічних зв'язків та зрощенням виробничих процесів окремих країн.

Метою проведення курсової роботи було – дослідження всіх принципів світової економічної інтеграції, та вивчення міжнародного досвіду інтеграційних об’єднань, з метою навчитись використовувати цей зарубіжний досвід для інтеграції України у світове господарство, та визначення основних векторів економічної інтеграції України.

Предметом дослідження даної роботи є визначення міжнародної економічної інтеграції, як процесу господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

Об'єктом дослідження даної роботи є визначення сутності поняття міжнародної економічної інтеграції та виділення її етапів.

Цілями дослідження роботи є:

· аналіз специфіки економічної інтеграції у всій її різноманітності - переплетенні мікроекономічної та макроекономічної інтеграції;

· визначення об'єктивних передумов, рівнів, цілей і завдань інтеграції, а також її форми, причини, і розвиток;

· надання детальної характеристики еволюції типів інтеграційних об'єднань: преференційних торгівельних угод, зон вільної торгівлі, митних союзів, спільного ринку, економічних і політичних союзів.

Завдання даної курсової роботи полягає у розкритті змісту феномену інтеграції та аналізу існуючих поглядів на процеси інтеграції в зарубіжній і вітчизняній науці; визначенні місця інтеграції серед інших глобальних чинників світового розвитку та аналізу впливу інтеграційних тенденцій на еволюцію системи міжнародних відносин в цілому та її регіональних підсистем.

Інтеграційні об'єднання стали в останні роки невід'ємним елементом відносин між багатьма державами світу. При цьому інтеграційні процеси проявляються по-різному, в залежності від соціально-економічних умов розвитку тих чи інших груп країн. Особливо актуальна ця проблема в даний час, коли більшість країн світу об'єднуються в різні економічні, політичні та інші союзи з метою взаємопідтримки та взаєморозвитку.

Розділ 1. Сутність міжнародної економічної інтеграції

Перш ніж говорити про сутність міжнародної економічної інтеграції необхідно дати визначення поняттю «інтеграція». У літературі представлено велику кількість визначень цього поняття, в даній роботі буде представлено кілька з них.

Інтеграція (від лат. Integer - цілий) - означає об'єднання економічних суб'єктів, поглиблення їх взаємодії, розвиток зв'язків між ними.

Економічна інтеграція має місце, як на рівні національних господарств цілих країн, так і між підприємствами, фірмами, компаніями, корпораціями. Економічна інтеграція виявляється в розширенні і поглибленні виробничо-технологічних зв'язків, спільне використання ресурсів, об'єднання капіталів, у створенні один одному сприятливих умов здійснення економічної діяльності, зняття взаємних бар'єрів.

Економічна інтеграція (integration, від лат. Integratio - відновлення) - взаємодія і взаємопристосування національних господарств різних країн, що ведуть до їх поступового економічного злиття. На міждержавному рівні інтеграція відбувається шляхом формування регіональних економічних об'єднань держав і узгодження їх внутрішньої та зовнішньої економічної політики. Взаємодія і взаємопристосування національних господарств проявляються, перш за все, у поступовому створенні «спільного ринку» - лібералізації умов товарообміну і переміщення виробничих ресурсів (капіталу, праці, інформації) між країнами.

В даний час, міжнародна торгівля стала все більш доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), в результаті якого за кордон стали переміщатися вже не тільки готовий товар, але й фактори його виробництва. Прибуток, укладений в ціні товару, став створюватися вже не тільки в рамках національних кордонів, а й за кордоном. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Якщо перша половина XX ст. стала епохою формування незалежних національних держав, то в другій половині XX ст. почався зворотний процес. Ця нова тенденція спочатку (з 1950-х) отримала розвиток тільки в Європі, але потім (з 1960-х) поширилася і на інші регіони. Багато країн добровільно відмовляються від повного національного суверенітету і утворюють інтеграційні об'єднання з іншими державами. Головною причиною цього процесу є прагнення до підвищення економічної ефективності виробництва, і сама інтеграція носить, перш за все, економічний характер. Бурхливе зростання економічних інтеграційних блоків відображає розвиток міжнародного поділу праці і міжнародної виробничої кооперації. Існує декілька передумов розвитку міжнародної економічної інтеграції.

Міжнародний поділ праці - це така система організації міжнародного виробництва, за якої країни, замість того щоб самостійно забезпечувати себе усіма необхідними товарами, спеціалізуються на виготовленні лише деяких товарів, а решту купують у інших країн.

Найпростішим прикладом може бути торгівля автомобілями між Японією і США: японці спеціалізуються на виробництві економічних малолітражок для небагатих людей, американці - на випуску престижних дорогих автомашин для заможних. В результаті і японці й американці виграють у порівнянні з ситуацією, коли кожна країна виробляє автомобілі всіх різновидів.

Міжнародна виробнича кооперація, друга передумова розвитку інтеграційних блоків, являє собою таку форму організації виробництва, при якій працівники різних країн спільно беруть участь в одному і тому ж виробничому процесі (або в різних процесах, пов'язаних між собою). Так, багато комплектуючих деталей для американських і японських автомобілів виробляють в інших країнах, а на головних підприємствах здійснюється тільки збірка. У міру розвитку міжнародної кооперації формуються транснаціональні корпорації, що організують виробництво в міжнародному масштабі і регулюють світовий ринок.

Результатом міжнародного поділу праці і міжнародної виробничої кооперації є розвиток міжнародного усуспільнення виробництва - інтернаціоналізація виробництва. Вона економічно вигідна, оскільки, по-перше, дозволяє найбільш ефективно використовувати ресурси різних країн, а по-друге, дає економію на масштабі. Другий фактор у сучасних умовах найбільш важливий. Справа в тому, що високотехнологічне виробництво вимагає високих початкових інвестицій, які окупляться, тільки якщо виробництво буде великомасштабним, інакше висока ціна відверне покупця. Оскільки внутрішні ринки більшості країн (навіть таких гігантів як США) не забезпечують достатньо високого попиту, то вимагає великих витрат високотехнологічне виробництво (автомобіле- та літакобудування, виробництво ЕОМ, відеомагнітофонів тощо) стає вигідним лише при роботі не тільки на внутрішніх, але і на зовнішніх ринках.

Інтернаціоналізація виробництва йде одночасно і на загальносвітовому рівні, і на рівні окремих регіонів. Для стимулювання цього об'єктивного процесу створюються спеціальні наднаціональні економічні організації, що регулюють світову економіку і перехоплюють частину економічного суверенітету у національних держав.

Інтернаціоналізація виробництва може розвиватися по-різному. Найпростіша ситуація - це коли між різними країнами встановлюються стійкі економічні зв'язки за принципом взаємодоповнення. У цьому випадку кожна країна розвиває свій особливий набір галузей, щоб продавати їх продукцію в значній мірі за кордон, а потім на валютну виручку купувати товари тих галузей, які краще розвинені в інших країнах (наприклад, Росія спеціалізується на видобутку та експорті енергоресурсів, імпортуючи споживчі промтовари). Країни отримують при цьому обопільні вигоди, але їхня економіка розвивається дещо однобічно і сильно залежить від світового ринку. Саме ця тенденція домінує зараз у світовому господарстві в цілому: на тлі загального економічного зростання збільшується розрив між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Головними організаціями, стимулюючими і контролюючими таку інтернаціоналізацію у світовому масштабі, є Світова організація торгівлі (СОТ) і міжнародні фінансові організації як, наприклад, Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Більш висока ступінь інтернаціоналізації припускає вирівнювання економічних параметрів країн-учасниць. У міжнародному масштабі цей процес прагнуть направляти економічні організації (наприклад, ЮНКТАД) при Організації Об'єднаних Націй. Проте результати їх діяльності до цих пір виглядають досить незначними. З набагато більш відчутним ефектом подібна інтернаціоналізація розвивається не на світовому, а на регіональному рівні у вигляді створення інтеграційних союзів різних груп країн.

Крім суто економічних причин, в регіональної інтеграції є і політичні стимули. Зміцнення тісних економічних відносин між різними країнами, зрощування національних економік гасить можливість їх політичних конфліктів і дозволяє вести єдину політику щодо інших країн. Наприклад, участь Німеччини і Франції в ЄС ліквідувало їх політичне протистояння, що тривало з часів Тридцятирічної війни, і дозволило їм виступати «єдиним фронтом» проти спільних суперників. Формування інтеграційних угруповань стало однією з мирних форм сучасного геоекономічного та геополітичного суперництва.

На сьогодні, за даними Секретаріату Світової організації торгівлі (СОТ), у світі зареєстровано близько 500 регіональних торговельних угод інтеграційного характеру. Міжнародні економічні інтеграційні об'єднання є у всіх регіонах земної кулі, в них входять країни з самим різним рівнем розвитку і соціально-економічним устроєм. Найбільші та активні діючі інтеграційні блоки - це Європейський союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) і організація «Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво» (АТЕС) в басейні Тихого океану.

Передумови міжнародної економічної інтеграції складаються з:

1. Близькості рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн.
За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються. Навіть у рамках індустріальних і в рамках країн, що розвиваються інтеграційні процеси йдуть найбільш активно між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Спроби об'єднань інтеграційного типу між індустріальними країнами і державами, що розвиваються, хоча і мають місце, знаходяться на ранньому етапі становлення, що не дозволяє поки зробити однозначні висновки про ступінь їх ефективності. У цьому випадку, через початкову несумісність господарських механізмів, вони звичайно починаються з різного роду перехідних угод про асоціацію, спеціальне партнерство, торгові преференцї тощо, строк дії яких розтягується на багато років, до тих пір, поки в менш розвинутій країні не будуть створені ринкові механізми, порівняні за ступенем зрілості з механізмами більш розвинених країн.

2. Географічної близькості країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону й історично сформованих економічних зв'язків.
Більшість інтеграційних об'єднань світу починалися з декількох сусідніх країн, розташованих на одному континенті, у безпосередній географічній близькості один від одного, що мають транспортні комунікації і нерідко говорять на одній мові. До початкової групи країн - інтеграційного ядра, - що стали ініціаторами інтеграційного об'єднання, підключалися інші сусідні держави.

3. Спільності економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, які реально стоять перед країнами, що інтегруються. Очевидно тому, наприклад, країни, головна проблема яких - створення основ ринкової економіки, не можуть інтегруватися з державами, в яких розвиненість ринку досягла такого рівня, що вимагає введення загальної валюти. Також і країни, у яких головною є проблема забезпечення населення водою і їжею, не можуть поєднуватися з державами, що обговорюють проблеми волі міждержавного руху капіталу.

4. Демонстраційного ефекту. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т.д.), що надає певний психологічний вплив на інші країни, які, звичайно, стежать за змінами, що відбуваються. Демонстраційний ефект проявився, наприклад, найбільш яскраво в бажанні багатьох країн колишньої рублевої зони як можна швидше стати членами ЄС, навіть, не маючи для цього серйозних макроекономічних передумов.

5. «Ефекту доміно». Після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, неминуче відчувають деякі труднощі, пов'язані з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угрупування, один на одного. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що опинилися за межами інтеграції. Деякі з них, навіть не маючи істотного первинного інтересу в інтеграції, висловлюють зацікавленість у підключенні до інтеграційних процесів просто через побоювання залишитися за її межами. Цим, зокрема, пояснюється швидке укладення багатьма латиноамериканськими країнами угод про торгівлю з Мексикою після її входження в Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА).

Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції

· поглиблення МПП;

· соціально-економічна однорідність національних підприємств;

· близькі рівні економічного розвитку груп країн;

· тісне переплетіння національних економік на макрорівні;

· довготривалий проліт співробітництва;

· спільні кордоні і умови розвитку;

· розвиток комунікаційних можливостей;

· спільність культурних та історичних традицій;

· цілеспрямованість державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів;

· об'єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори інтеграційного процесу:

· держави;

· партії;

· транснаціональні корпорації (ТНК);

· громадські організації.

Тенденціями міжнародної економічної інтеграції є глобалізація світової економіки і регіоналізація. Розвиток міжнародних економічних відносин, під впливом спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації.

Основні риси глобалізації:

· зміна форми виробництва, вона переходить у міжнародну форму у вигляді ТНК;

· зміна змісту виробництва і обміну під впливом спеціалізації, тобто орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;

· принципові зміни в господарському житті - міжнародні центри управління, міжнародні системи інформації, система міжнародних стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН і т.д.).

Регіоналізація - історично сформована регіональна спільність з єдиними економіко-географічними, культурними і т.д. подібностями.

Ознаки інтеграції

Ознаками інтеграції є:

· взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів; на цій основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;

· необхідність і цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів;

· виникнення міждержавних (наднаціональних або наддержавних) структур (інституціональні структури).

Умови інтеграції:

1) розвинена інфраструктура;

2) наявність політичних рішень уряду (створення умов для інтеграції - політична й економічна база).

Рівні інтеграції:

1) макроекономічний (державний рівень);

2) мікроекономічний (міжфірмовий - ТНК).

Країни, що розвиваються створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах становить приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік – Асунсьонська угода), до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай.

Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:

1.Використання переваг економії від масштабу за рахунок розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат.

2.Створення більш стабільного і передбачуваного середовища для взаємної торгівлі, а також сприятливого зовнішньополітичного середовища, тобто зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн-учасниць у політичній, військовій, соціальній, культурній та інших неекономічних областях.

3.Створення блоку країн для участі у багатосторонніх торгових та інших переговорах.

4. Сприяння структурній перебудові економіки країн, що здійснюють глибокі економічні реформи, при підключенні їх до регіональних торговельних угод з країнами, що знаходяться на більш високому рівні ринкового розвитку.

5. Підтримання молодих галузей національної промисловості, для яких у цьому випадку виникає більш широкий регіональний ринок.

6. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

7. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональ-ному рівні.

8. Насичення ринку товарами.

9.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Переваги економічної інтеграції:

1. Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку), на цій основі є необхідним визначення оптимального розміру підприємства.

2. Забезпечення кращих умов торгівлі.

3. Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

4. Розповсюдження нових технологій.

Недоліки економічної інтеграції:

1. Для більш відсталих країн інтеграція призводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

2. Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що призводить до підвищення цін.

3. Ефект втрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації.

Поиск по сайту: