Розділ 3. Теорії міжнародної економічної інтеграції

У теорії економічної інтеграції виділяється ряд напрямків, які відрізняються насамперед різними оцінками інтеграційного механізму. Це неолібералізм, корпораціоналізм, структуралізм, неокейнсіанство та ін Представники раннього н е о л і б е р а л і з м у (1950-1960 рр..) - Швейцарський економіст Вільгельм Репке та француз Моріс Алле під повною інтеграцією розуміли створення єдиного ринкового простору в масштабі кількох країн, функціонування якого здійснюється на основі дії стихійних ринкових сил та вільної конкуренції незалежно від економічної політики держав та існуючих національних і міжнародних правових актів. Втручання ж держави у сферу міжнародних економічних відносин призводить, на їх думку, до таких негативних явищ, як інфляція, розбалансування міжнародної торгівлі, розлад платежів. Однак розвиток міжнародної економічної інтеграції, формування регіональних міждержавних союзів за активної участі держав показали неспроможність поглядів ранніх неолібералів. Представник пізнього неолібералізму американський вчений Бела Баласса розглядав проблему інтеграції у дещо іншій площині: чи веде економічна інтеграція до більш інтенсивного участі держави в економічних справах. Велика увага приділялася еволюції інтеграції, яка відбувається на основі як економічних, так і політичних процесів.

У середині 60-х рр.. виник напрям к о р п о р а ц і н а л і з м, представники якого - американські економісти Сідней Рольф і Юджин Ростоу виявили новий стрижень інтеграції. Вони вважали, що в протилежність ринковому механізму і державного регулювання функціонування ТНК здатне забезпечити інтегрування міжнародної економіки, її раціональний і збалансований розвиток.

Представники с т р у к т у р а л і з м у - шведський економіст Гуннар Мюрдаль та ін. критично поставилися до ідеї повної лібералізації руху товарів, капіталу і робочої сили в інтегрованому просторі, вважаючи, що вільне функціонування ринкового механізму може привести до певних диспропорцій у розвитку і розміщенні виробництва, поглиблення нерівності в доходах. Економічна інтеграція розглядалася ними як глибокий процес структурних перетворень в економіці країн, що інтегруються, в результаті яких виникає якісно новий інтегроване простір, більш досконалий господарський організм. На їхню думку, полюсами розвитку інтеграції є крупні фірми, промислові компанії, цілі галузі промисловості.

У 70-х рр.. широкого розповсюдження набули ідеї н е о к е і н с і а н с т в а, представники якого - американський економіст Річард Купер та ін - зокрема, вважали, що центральна проблема міжнародного економічного співробітництва полягає в тому, як вберегти різноманітні вигоди широкї міжнародної економічної взаємодії від обмежень і в той же час зберегти максимальну для кожної країни ступінь свободи. Неокейнсіанці висунули два можливих варіанти розвитку міжнародної інтеграції: перший - інтеграція з наступною втратою національної свободи, але обов'язковим погодженням економічних цілей і політики; другий - інтеграція з умовою збереження якомога більше національної автономії. Припускаючи, що жоден з цих варіантів не може бути представлений в чистому вигляді, вони вважали за необхідне їх оптимальне поєднання шляхом узгодження внутрішньої і зовнішньої господарської політики інтегруючих сторін.

Різновидом неокейнсіанського напрямку є д и р и ж и з м, теоретики якого також заперечують вирішальну роль в інтеграційних процесах ринкового механізму і вважають, що створення і функціонування міжнародних економічних структур можливе на основі розробки інтегруючими сторонами загальної економічної політики, узгодження соціального законодавства, координації кредитної політики. Даний напрямок економічної думки представлено голландським вченим Яном Тинбергену.

Значну роль у розвитку теорії міжнародної економічної інтеграції зіграли вітчизняні економісти. Н.П. Шмельов пов'язує витоки світових інтеграційних процесів з потребами сучасного міжнародного поділу праці, розвитком науково-технічного прогресу, поглибленням міжнародної спеціалізації та кооперації господарських структур окремих країн. Найбільш важливими характеристиками інтеграції він вважає міждержавне регулювання економічних процесів, поступове формування інтеграційного господарського комплексу з загальними пропорціями і загальною структурою відтворення; усунення адміністративних і економічних бар'єрів, що перешкоджають вільному пересуванню в межах регіону товарів, капіталу і робочої сили; вирівнювання рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. Ю.В. Шишков виділяє в міждержавному інтеграційному процесі «приватні інтеграції» виробництва, національних, товарних і кредитних ринків. На його думку, у відтворювальному циклі найменш піддається інтегруванню виробнича сфера і більшою мірою - кредитно-фінансова. Шишков справедливо вважає, що інтеграція заснована на дії ринкових механізмів, які регулюють перш за все прямі міжнародні господарські зв'язки на рівні агентів економіки. За цим закономірно випливає взаємопристосування національних, правових, фіскальних та інших систем.

В даний час у зв'язку з розширенням ЄС за рахунок вступу до нього нових країн розроблено ряд моделей подальшого розвитку європейської інтеграції на шляху її поглиблення, серед яких виділяються моделі «ступінчастої інтеграції», «Європи концентричних кіл», «диференційованої інтеграції». В основі перших двох моделей закладена ідея створення в ЄС «ядра» з найбільш розвинених країн, навколо якого формуються «кола» з країн з меншою глибиною інтеграції. Модель «диференційованої інтеграції» виходить з того, що географічне розширення ЄС повинно змінити концепцію інтеграції і передбачає диференціацію швидкості інтеграційних процесів по різних країнах. Як і «ступінчаста», «диференційована» інтеграція переслідує мету поглиблення інтеграційних процесів, але при цьому виключає необхідність підписання договорів і обмеження часу. Передбачається також створення «ядра» з різним складом учасників.

Наслідки міжнародної економічної інтеграції

Сучасна економічна наука поки що не здатна визначити повний ефект від реалізації інтеграційних процесів на глобальному рівні. Це пояснюється не складністю обчислення результатів інтеграції, а множинністю наслідків цього процесу в часі і в просторі. Тому в дослідженнях такого роду прийнято розрізняти статичні і динамічні ефекти інтеграції. Статичні ефекти визначають економічні наслідки міжнародної інтеграції, отримані безпосередньо після здійснення заходів з консолідації економік двох або кількох країн. Динамічні ефекти оцінюють економічні наслідки міжнародної інтеграції на перспективу, виявляються на більш пізніх стадіях функціонування митного союзу.

Як правило, розрахунки статичного ефекту зводяться до співставлення результатів переорієнтації споживачів в одній країні у зв'язку із закупівлею товару або фактора виробництва у більш ефективного учасника інтеграційного зв'язку в іншій країні. При цьому враховується ефект від наявності або відсутності митного союзу або якої-небудь іншої інтеграційної форми. У розрахунках такого роду необхідно враховувати і негативні наслідки міжнародної інтеграції. Негативні результати особливо важливо враховувати на перспективу. Саме в майбутньому імпорт товару з іншої країни може негативно позначитися, наприклад, на проблемі зайнятості в даній країні.

Моделі сучасних інтеграційних процесів

Моделі, незважаючи на велику специфіку, а нерідко й неповторні риси і характеристики, мають у своїй основі загальні явища, які, незважаючи на інтеграційні "межі", все ж є інтернаціональними за своєю природою, що, до речі, дозволяє конкуруючим системам знаходити компроміс, дозволяти назріваючі між ними протиріччя і т.д. Ось чому модель будь-якої інтеграційної системи було б помилково абсолютизувати, не помічаючи загальних тенденцій в її еволюції.

Характеристика існуючих основних моделей у світових інтеграційних процесах..

1. Моделі політико-економічної інтеграції (з урахуванням соціальних аспектів):

1.1.Европейский союз (ЄС).

1.2. Андська група (Латинська Америка).

1.3. Карибський "спільний ринок" (Латинська Америка).

1.4. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

2. Моделі торговельно-економічного співробітництва:

2.1. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).

2.2. Північноамериканська інтеграція (США, Канада, Мексика).

2.3. Організація арабських країн - експортерів нафти (ОАПЕК).

2.4. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).

3.Моделі міжнародних економічних надурядових організацій, що регламентують торговельну, тарифну політику:

3.1. Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ).

3.2. Організація економічного співробітництва та розвитку (СЕСР).

3.3. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ШКГАД).

4. Моделі політичних союзів і військових блоків:

4.1. Європейська Рада.

4.2. Організація Африканської єдності (ОАЄ).

4.3. Організація Північноатлантичного договору (НАТО).

Висновок

В ході курсової роботи я розкрила сутність поняття міжнародної економічної інтеграції, визначила об'єктивні передумови, рівні, цілі, завдання та переваги інтеграції. У цій роботі були визначені погляди різних теоретичних, економічних шкіл, розцінені причини і рушійні сили міжнародної економічної інтеграції. У роботі була відображена еволюція типів інтеграційних об'єднань, була дана докладна характеристика кожного з них: преференційних торговельних угод, зон вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, економічним і політичним союзам.

В ході курсової роботи я досліджувала наслідки міжнародної економічної інтеграції, а також проаналізувала сучасні напрямки міжнародної економічної інтеграції та приділила увагу проблемам інтеграційного розвитку.

У цілому міжнародна економічна інтеграція - це характерна особливість сучасного етапу світової економіки. В кінці XX ст. вона стала потужним інструментом прискореного і гармонійного розвитку регіональних економік і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку країн учасниць інтеграційних угруповань.

Міжнародна економічна інтеграція - це процес зрощення економік сусідніх країн, єдиний господарський комплекс з урахуванням стійких економічних зв'язків між їхніми компаніями. Класичні форми міжнародної економічної інтеграції:

· зони вільної торгівлі, коли відміняються торгові обмеження між країнами учасницями інтеграційного об'єднання і перш за все знижуються або скасовуються взагалі мита;

· митний союз, коли поряд зі скасуванням зовнішньоторговельних обмежень встановлюється єдиний митний тариф і проводиться єдина зовнішньоторговельна політика щодо третіх країн; спільний ринок, що знаменується підписанням договору, куди входять «чотири свободи» перетину державних кордонів для товарів, послуг, капіталу та людей;

· економічний і валютний союз, коли угоди про зону вільної торгівлі, митний союз і спільному ринку доповнюються угодами про проведення загальної економічної і валютної політики, а також вводяться наднаціональні інститути управління інтеграційним об'єднанням.

Подальший розвиток і вдосконалення форм міжнародної економічної інтеграції, можливо, приведе до політичного союзу, тобто до перетворення інтеграційного об'єднання в конфедеративний з усіма наслідками, включаючи освіту центральних органів з великими повноваженнями і владою, ніж наднаціональні інститути управління.

По ряду об'єктивних, а також суб'єктивних причин саме в Західній Європі існує нагальна потреба в розгортанні інтеграційних процесів, яка призвела до створення Європейського Союзу (ЄС). Будучи економічним, валютним і політичним союзом, ЄС безумовно є найбільш розвиненим інтеграційним угрупованням у світі. Єдина валюта ЄС (євро) вже в найближчі роки може багато в чому потіснити долар США як міжнародного платіжно-розрахункового засобу. Найбільш значущі і динамічні інтеграційні угрупування на американському континенті - НАФТА і МЕРКОСУР, можливо, покладуть початок всеамериканскій зоні вільної торгівлі «від Аляски до Вогняної Землі».

Інтеграція в СНД спирається на такі об'єктивні чинники, як сформовані у минулому поділ праці, технологічна взаємозалежність, елементи спільного культурно-цивілізаційного простору. Результати інтеграції в СНД виявилися суперечливими: було досягнуто безліч домовленостей, але більшість з них не було виконано.

Аж ніяк не випадково інтеграційні процеси набувають на початку XXI ст. такий стрімкий темп. Небувалий технологічний прогрес, корінні зміни політичної карти світу, наростання все нових і складних суперечностей соціально-культурного буття народів різних континентів, невирішеність багатьох завдань, що залишилися у спадок від минулого, поставили світову спільноту перед вирішенням цілого комплексу проблем, що стосуються виживання людини і природи. Однією з відповідей на подібні "виклики історії" і є зростання інтеграційних процесів у світі, хоча не потрібно забувати, що й на цьому шляху людство чекають серйозні випробування.

Інтеграційні процеси - однин з головних напрямків формування нового світового порядку. Ряд країн вже давно пройшли первинний шлях економічної інтеграції, хоча багато регіонів ще не підійшли до нього. На рубежі XXI ст. ці процеси поступово переростають у суперінтеграцію, яка відкриє чимало нового і несподіваного як для національного, так інтернаціонального розвитку. Процес міжнародної економічної інтеграції зумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці. Від простого обміну товарами, до стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами і послугами, до інтернаціонального переміщення капіталів і створення нових виробництв, до тісної виробничої та науково-технічної кооперації, до спільного ведення виробництва й управління.

У результаті національні економіки "проникають" одна в одну. Очевидною стає інтернаціоналізація господарського життя, коли переплітаються багато різних фаз науково-технічної, виробничої, інвестиційної, фінансово-комерційної діяльності.

Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю. Поступово складаються й стають особливо тісними всебічні світові господарські регіональні зв'язки, що охоплюють багато країн. Міжнародна економічна інтеграція набуває практичне втілення, визначаючи і перспективи подальшого господарського прогресу.

Поиск по сайту: